Рішення № 73696278, 30.04.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

30 квітня 2018 року справа №826/3171/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1)доДержавної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Солом'янському районі)про1) визнання протиправними дій відповідача щодо призначення та проведення документальної позапланової невиїзної перевірки діяльності фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 з питань дотримання платником податків вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року відповідно наказу від 27 липня 2016 року; 2) визнання протиправним та скасування наказу відповідача від 27 липня 2016 року №381 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки"В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, у зв'язку із тим, що наказ про проведення перевірки та дії ДПІ у Солом'янському районі по призначенню та проведенню перевірки прийнятий та вчинені за відсутності правових підстав, оскільки ОСОБА_1 не отримувала запиту відповідача про надання відповідних пояснень, оформлений відповідно до пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України; крім того, позивач зазначає про відсутність в наказі посилань на факти порушення ним законодавства та порушення процедури ознайомлення платника податків з наказом.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 березня 2017 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/3171/17, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Відповідач письмового заперечення проти адміністративного позову та відповідних доказів до суду не надав.

В судовому засіданні 14 серпня 2017 року представник позивача позовні вимоги підтримав, відповідач свого представника до суду не направив; на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Разом з тим, 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Відповідно до наказу ДПІ у Солом'янському районі від 27 липня 2016 року №381 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки" на підставі підпунктів 78.1.2 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України наказано організувати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків - фізичної особи - ОСОБА_1 з 09 серпня 2016 року тривалістю 5 робочих днів.

На підставі вказаного наказу проведено перевірку позивача, за результатами якої складено відповідний акт від 22 серпня 2016 року №10608/26-58-13-06-17-2637704869 (далі по тексту - акт перевірки).

Відповідно до статті 62 Податкового кодексу України (тут і далі - в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного наказу) одним із способів здійснення податкового контролю є перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Відповідно до пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Пункт 78.1 статті 78 Податкового кодексу України визначає вичерпний перелік підстав для здійснення документальної позапланової перевірки.

Так, відповідно до підпункту 78.1.2 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється у випадку, якщо платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звіт про контрольовані операції або документацію з трансфертного ціноутворення, якщо їх подання передбачено законом.

При цьому пунктом 79.1 статті 79 Податкового кодексу України визначено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу.

Таким чином, з аналізу наведених правових норм суд приходить до висновку, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться на підставі наказу керівника контролюючого органу та за наявності підстав для її проведення; у свою чергу можливість для прийняття наказу про проведення документальної позапланової перевірки на підставі підпункту 78.1.2 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України виникає за умови, коли платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію або, розрахунки, якщо їх подання передбачено законом.

Як вбачається із акта перевірки, відповідач зазначив, що ОСОБА_1 не подала податкову декларацію про майновий стан та доходи за 2015 рік, коли мала обов'язок її подати, оскільки отримала дохід у вигляді додаткового блага у зв'язку із анулюванням суми боргу ПАТ "Укрсоцбанк" у розмірі 955 396,01 грн.

Послання позивача на підпункт 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та не отримання від ДПІ у Солом'янському районі запиту відхиляються судом як безпідставні, тому що у межах спірних правовідносин перевірку ОСОБА_1 проведено на підставі підпункту 78.1.2 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, який не передбачає такої умови для проведення перевірки, як надіслання запиту.

При цьому не зазначення у наказі про проведення перевірки усіх відомостей та не ознайомлення із ним платника податків не є самостійними підставами для скасування такого наказу.

Доводи позивача про те, що оскаржуваний наказ не є наказом про проведення перевірки, оскільки у ньому наказано організувати проведення перевірки, що є відмінним від проведення перевірки, не приймаються судом до уваги, оскільки наведене в наказі формулювання не змінює його суті, а саме наказ приймався з метою проведення перевірки позивача.

З огляду викладене, суд приходить до висновку, що оскаржуваний наказ узгоджується із нормами Податкового кодексу України, а тому позовні вимоги у цій частині не підлягають задоволенню.

В частині позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо призначення та проведення документальної позапланової невиїзної перевірки діяльності фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 з питань дотримання платником податків вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року відповідно наказу від 27 липня 2016 року суд звертає увагу на наступне.

Згідно з пунктом 79.2 статті 79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

При цьому пунктом 79.3 статті 79 Податкового кодексу України передбачено, що присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України на суб'єкта владних повноважень покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності.

Разом з тим, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували, надіслання ОСОБА_1 рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення їй чи її уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

У справі міститься надана позивачем копія повідомлення про вручення поштового відправлення, у якому зазначено ім'я позивача, адресу: АДРЕСА_1, відмітка про вручення 08 серпня 2016 року особисто ОСОБА_1.

Разом з тим, позивач категорично заперечує отримання будь-яких відправлень від ДПІ у Солом'янському районі за вказаною адресою, оскільки тривалий час проживає за адресою: АДРЕСА_2, на підтвердження чого надав довідку Комунального концерну "Центр комунального сервісу" від 24 лютого 2017 року №10/08-494.

Крім того, із копії повідомлення про вручення поштового відправлення не можливо встановити дату надіслання поштового відправлення та точно ідентифікувати, що саме цим відправленням направлялись копія наказу та повідомлення про проведення перевірки.

Такими чином, відповідачем не доведено виконання ним умов пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України, а тому ДПІ у Солом'янському районі не набула права розпочати проведення документальної невиїзної перевірки позивача.

Враховуючи наведене, дії ДПІ у Солом'янському районі щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки діяльності ОСОБА_1 з питань дотримання платником податків вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року на підставі наказу від 27 липня 2016 року №381 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки" суперечать нормам Податкового кодексу України, а тому є протиправними, що свідчить про обґрунтованість позову у даній частині.

При вирішенні вказаних позовних вимог суд врахував правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 24 січня 2006 року у справі за позовом АКБ "Мрія" до ДПІ у м. Вінниці про визнання неправомірною позапланової комплексної перевірки зазначено, що право на судовий захист пов'язане із самою протиправністю оскаржуваного рішення та дій, і не ставиться в залежність від наслідків реалізації таких рішень або дій.

У постанові Верховного Суду України від 27 січня 2015 року у справі за позовом ТОВ "Будгарантінвест-55" до ДПІ у м. Южному Одеської області про визнання незаконним наказу про проведення документальної невиїзної позапланової перевірки та визнання протиправним дій колегія суддів Судової палати в адміністративних справах вказала, що право платника оскаржувати рішення контролюючого органу про проведення перевірки стосовно нього не залежить від виду такої перевірки.

Аналогічна правова позиція щодо права платника податків на оскарження дій по проведенню перевірки викладена у постанові Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі справа №826/16912/14, касаційне провадження №К/9901/8106/18.

Разом з тим, суд не погоджується із позовними вимогами що стосуються призначення перевірки, оскільки Податковий кодекс України не регулює питання призначення перевірки.

В частині дотримання позивачем строку звернення із позовними вимогами суд керується наступним.

Відповідно до частини першої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент звернення до суду) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно частини другої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент звернення до суду) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як зазначає позивач та встановлено вище, ОСОБА_1 у справі відсутні належні докази, які б підтверджували отримання позивачем оскаржуваного наказу та був обізнаний про підстави його прийняття.

Натомість наявні у справі докази підтверджують, що копію оскаржуваного наказу отримано на адвокатський запит представника ОСОБА_1 разом із листом ДПІ у Солом'янському районі від 22 лютого 2017 року №1400/Г/26-58-13-06-11.

Доказів, які б достовірно підтверджували, що позивач ознайомився із оскаржуваним наказом раніше, ніж вказано у позовній заяві, відповідачем до суду не надано.

Таким чином, на думку суду, адміністративний позов ОСОБА_1 подано з дотриманням строку звернення, встановленого частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність дій по проведенню перевірки позивача з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (03049, АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києві (03151, м. Київ, вул. Смілянська, 6; ідентифікаційний код 39471390) щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки діяльності ОСОБА_1 з питань дотримання платником податків вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року на підставі наказу від 27 липня 2016 року №381 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки".

3. В іншій частині адміністративного позову відмовити.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати по сплаті судового збору розмірі 320,00 грн. (п'ятсот п'ятдесят одна гривня двадцять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інстанції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києві.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.А. Кузьменко