Рішення № 73695924, 12.04.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 квітня 2018 року № 826/1315/17

Колегія суддів Окружного адміністративного суду міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П., суддів Арсірія Р.О. Кузьменка В.А., при секретарі судового засідання Кириллові М.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1до Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Виконавчого комітету Харківської міської радипровизнання протиправною бездіяльності та визнання протиправним рішення, за участі:

позивача - не прибула,

представник відповідача 1 - ОСОБА_2 (довіреність від 18.12.2017 № 7/7-13864),

представник відповідача 2- Замніус М.В. (довіреність від 28.12.2017 № 08-11/3985/2-17),

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Виконавчого комітету Харківської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та визнання протиправним рішення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.01.2017 позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви. У встановлений судом строк позивач усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.02.2017 відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення відповідача 2 від 09.11.2011 № 804 (в редакції зі змінами та доповненнями внесеними рішенням від 22.05.2013 № 319), яким затверджено Порядок пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова суперечить положенням Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", зокрема статтям 1 та 40, та ДБН А.2.2-3-2014 "Склад та зміст проектної документації на будівництво". Також позивач посилалась на те, що приймаючи оскаржуване рішення відповідач 2 діяв поза межами повноважень визначених статтями 27, 31 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Позивач через канцелярію суду подала клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Відповідач 1 проти позовних вимог заперечив, надав суду письмові заперечення на адміністративний позов, які обґрунтовує тим, що ним не було допущено бездіяльності щодо нездійснення перевірки стосовно дотримання та відповідності оскаржуваного рішення правовим актам вищої юридичної сили, оскільки рішення від 09.11.2011 № 804 (в редакції зі змінами та доповненнями внесеними рішенням від 22.05.2013 № 319), яким затверджено Порядок пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова не суперечить положенням Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та прийнято відповідачем 2 у відповідності до вимог чинного законодавства.

Відповідач 2 проти позовних вимог заперечив, надав суду письмові заперечення на адміністративний позов, які обґрунтовує тим, що рішення від 09.11.2011 №804 (в редакції зі змінами та доповненнями внесеними рішенням від 22.05.2013 прийнято на підставі, в мажах повноважень та у спосіб визначені чинним законодавством.

Представники відповідачів у судовому засіданні заперечили проти позовних вимог та просили суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Під час судового розгляду справи, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 на праві приватної власності належать нежитлові приміщення 4-го поверху № 1, 2, 4, 5, 6, 7, 8, 9 загальною площею 195,80 кв.м.в нежитловій будівлі літ. "Б-4", що знаходиться за адресою АДРЕСА_2.

09.11.2011 виконавчим комітетом Харківської міської ради з метою забезпечення збалансованого економічного і соціального розвитку міста та залучення замовників до пайової участі у розвитку інфраструктури м. Харкова та на підставі Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та керуючись ст. ст. 27, 31, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виконавчий комітет Харківської міської ради прийнято рішення «Про пайову участь замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова», яким затверджено Порядок пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова.

22.05.2013 з метою приведення у відповідність до вимог чинного законодавства Порядку пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова, затвердженого рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 11.09.2011 № 804 «Про пайову участь замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова» та ефективного залучення до бюджету м. Харкова пайових внесків на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, на підставі статей 27, 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», керуючись статтею 59 вказаного Закону, Виконавчим комітетом Харківської міської ради прийнято рішення № 319 яким внесено зміни до рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 09.11.2011 №804 «Про пайову участь замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова» шляхом викладення Порядку пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова у новій редакції.

08.10.2016 ОСОБА_1 направлено на ім'я заступника міського голови - директора Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та заступника директора Департаменту економіки та комунального майна Начальника управління соціально - економічного розвитку, планування та обліку заяву (запит) про роз'яснення законодавства щодо здійснення реконструкції, в якому зазначено про те, що вона має на меті здійснити реконструкцію власних нежитлових приміщень, шляхом перепланування частини нежитлових приміщень з встановленням додаткових гіпсокартонних перегородок та викладено прохання повідомити про необхідність пайової участі у розвитку інфраструктури м. Харкова, при здійсненні зазначеної реконструкції, а також вказати якими нормативними актами у м. Харкові, врегульоване питання пайової участі у розвитку інфраструктури і як вона може з ними ознайомитись.

Листом від 25.10.2016 Управління соціально - економічного розвитку, планування та обліку Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради повідомило ОСОБА_1 про те, що на виконання вимог частини першої статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 09.11.2011 № 804 (зі змінами, внесеними рішенням від 22.05.2013 № 319) було затверджено Порядок пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова, який містить механізм залучення замовників до пайової участі у розвитку інфраструктури м. Харкова та надано роз'яснення щодо його застосування.

ОСОБА_1 вважаючи, що рішення відповідача 2 від 09.11.2011 № 804 (в редакції зі змінами та доповненнями внесеними рішенням від 22.05.2013 № 319), яким затверджено Порядок пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова суперечить положенням Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", зокрема статтям 1 та 40, та ДБН А.2.2-3-2014 "Склад та зміст проектної документації на будівництво" звернулась з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про те, що права та інтереси за захистом яких позивач звернувся до суду не були порушені з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Пунктом 2 частини першої статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, інших суб'єктів владних повноважень.

Частинами другою та третьою статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності.

Враховуючи положення частини третьої статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України суд дійшов висновку про необґрунтованість клопотань відповідача щодо залишення позовної заяви без розгляду.

В позовній заяві позивач, як на обґрунтування наявності права на оскарження рішення відповідача від 09.11.2011 № 804 (в редакції, зі змінами та доповненнями, внесеними рішенням від 22.05.2013 № 319), яким затверджено Порядок пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова посилається на те, що вона має на меті здійснення реконструкції власних нежитлових приміщень.

При цьому позивач оскаржує пункт 3.3 в частині виключення з показника "В буд. інж. мер.", на який зменшується визначення розміру пайової участі, кошторисної вартості будівництва замовником необхідних інженерних мереж призначених для передачі та розподілу електричної енергії, трубопроводів, призначених для розподілу природного газу, транспортування нафти та природного газу та пункт 5.5 Порядку пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова затвердженого рішенням відповідача 2 від 09.11.2011 № 804 (в редакції, зі змінами та доповненнями, внесеними рішенням від 22.05.2013 № 319), яким встановлено, що у разі не укладання замовником договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова до введення об'єкта в експлуатацію розмір пайової участі, розрахований у відповідності до п. 5.4. цього Порядку, збільшується на 10 %.

Доказів на підтвердження того, що реконструкція, яку позивач має намір здійснити передбачає будівництво інженерних мереж призначених для передачі та розподілу електричної енергії, трубопроводів, призначених для розподілу природного газу, транспортування нафти та природного газу позивачем суду надано не було, як і не було зазначено про наявність наміру здійснення вказаного будівництва.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином враховуючи те, що позивачем у позовній заяві зазначено, що вона лише має намір здійснити реконструкцію належних їй житлових приміщень, а також те, що у суду відсутні підстави вважати, що під час здійснення відповідної реконструкції позивачем буде здійснено будівництво інженерних мереж призначених для передачі та розподілу електричної енергії, трубопроводів, призначених для розподілу природного газу, транспортування нафти та природного газу, суд дійшов висновку про те, позивач не є та не має наміру бути учасником правовідносин до яких застосовується пункт 3.3 в оскаржуваній нею частині та пункт 5.5 Порядку пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова затвердженого рішенням відповідача від 09.11.2011 № 804 (в редакції, зі змінами та доповненнями, внесеними рішенням від 22.05.2013 № 319).

З урахування наведеного у суду відсутні підстави для висновку про наявність у позивача права на оскарження пункту 3.3 в частині виключення з показника "В буд. інж. мер.", на який зменшується визначення розміру пайової участі, кошторисної вартості будівництва замовником необхідних інженерних мереж призначених для передачі та розподілу електричної енергії, трубопроводів, призначених для розподілу природного газу, транспортування нафти та природного газу та пункту 5.5 Порядку пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова затвердженого рішенням відповідача від 09.11.2011 № 804 (в редакції, зі змінами та доповненнями, внесеними рішенням від 22.05.2013 № 319), а отже позовні вимоги в зазначеній частині є необґрунтованими.

Спірні правовідносини виникли в період з 12.11.2011, а отже до них мають застосовуватись норми права чинні на момент їх виникнення.

Частиною першою статті 143 Конституції України встановлено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Відповідно до частини першої статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" система місцевого самоврядування включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення.

Частиною першою статті 11 вказаного Закону встановлено, що виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Відповідно до частини першої статті 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Згідно з підпунктом 2 пункту "а" статті 27 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать забезпечення збалансованого економічного та соціального розвитку відповідної території, ефективного використання природних, трудових і фінансових ресурсів.

Підпунктом 1 пункту "б" статті 27 вказаного Закону встановлено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження, зокрема, участь у здійсненні державної регуляторної політики в межах та у спосіб, встановлені Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Таким чином, встановлення порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту відповідно до Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" віднесено до повноважень органів місцевого самоврядування, до яких, у тому числі відносяться виконавчі органи міських рад.

Рішенням відповідача 2 від 09.11.2011 № 804, до якого внесено зміни рішенням від 22.05.2013 № 319 затверджено Порядок пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова, а отже відповідне рішення прийняте відповідачем в межах наданих йому повноважень.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" замовник - фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.

Частиною другою статті 40 вказаного Закону встановлено, що замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Пунктом 1.6 Порядок пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова затвердженого рішенням Виконавчого комітету Харківської міської ради від 09.11.2011 № 804 (в редакції зі змінами та доповненнями внесеними рішенням від 22.05.2013 № 319) встановлено, що замовник будівництва - фізична або юридична особа, яка має у власності або у користуванні земельну ділянку (ділянки) та яка має намір здійснити будівництво або змінити об'єкт будівництва, у тому числі під час проведення будівництва без зміни зовнішніх геометричних розмірів та фундаментів у плані об'єкта будівництва.

Таким чином визначення поняття "замовник" наведене в пункті 1.6 Порядок пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова затвердженого рішенням Виконавчого комітету Харківської міської ради від 09.11.2011 № 804 (в редакції зі змінами та доповненнями внесеними рішенням від 22.05.2013 № 319) не суперечить визначенню поняття "замовник" викладеному в статті 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", а лише його конкретизує, а не як на те посилається позивач розширює, дефініцію відповідного поняття для вирішення питань пов'язаних з пайовою участю у розвитку інфраструктури м. Харкова.

Пунктом 1.6 Порядок пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова затвердженого рішенням Виконавчого комітету Харківської міської ради від 09.11.2011 № 804 (в редакції зі змінами та доповненнями внесеними рішенням від 22.05.2013 № 319) встановлено, що будівництво - нове будівництво, реконструкція, реабілітація, капітальний ремонт та технічне переоснащення об'єктів будівництва.

Частиною першою статті 3 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлено, що відносини у сфері містобудівної діяльності регулюються Конституцією України, Цивільним, Господарським і Земельним кодексами України, цим Законом, законами України "Про Генеральну схему планування території України", "Про основи містобудування", "Про архітектурну діяльність", "Про комплексну реконструкцію кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду", "Про землеустрій", іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону України "Про архітектурну діяльність" будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Статтею 1 Закону України "Про охорону культурної спадщини" визначено, що об'єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов'язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об'єкти (об'єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об'єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність; реабілітація - сукупність науково обґрунтованих заходів щодо відновлення культурних та функціональних властивостей об'єктів культурної спадщини.

Отже, щодо об'єктів культурної спадщини, до яких також відносять об'єкти архітектури, проводять реабілітацію, яка являю собою сукупність науково обґрунтованих заходів щодо відновлення, зокрема, функціональних властивостей об'єктів культурної спадщини, а отже включає в себе, зокрема, проведення будівельних робіт, що підпадає під будівництво відповідно до Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" з урахуванням положень Закону України "Про охорону культурної спадщини".

З огляду на викладене посилання позивача на невідповідність визначення поняття "будівництва" наведеного в оскаржуваному рішенні чинному законодавству є необґрунтованими.

Пунктом 2.1 Порядку пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова затвердженого рішенням Виконавчого комітету Харківської міської ради від 09.11.2011 № 804 (в редакції зі змінами та доповненнями внесеними рішенням від 22.05.2013 № 319) встановлено, що після прийняття рішення про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для будівництва об'єкта замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки, зобов'язаний звернутися до Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради для укладення попереднього договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова.

Згідно з пунктом 2.2 вказаного Порядку попереднім договором замовник бере на себе зобов'язання, не пізніше ніж за 30 календарних днів до введення в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, укласти з Департаментом економіки та комунального майна Харківської міської ради основний договір про пайову участь.

Частинами третьою та дев'ятою статті 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності" встановлено, що пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури. Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

Таким чином єдиним правовим наслідком укладання попереднього договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова, є зобов'язання замовника укласти з Департаментом економіки та комунального майна Харківської міської ради основний договір про пайову участь не пізніше ніж за 30 календарних днів до введення в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, у той час, як положеннями Закону України Про регулювання містобудівної діяльності" визначено, що Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту має бути укладений до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію та визначення порядку його укладання покладено на органи місцевого самоврядування.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку про те, що положення пункту 2.1 не суперечать положенням Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", оскільки не покладають на замовника будівництва додаткового обов'язку, а лише врегульовують порядок укладання договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова.

Відповідно до пункту 3.6 Порядку пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова затвердженого рішенням Виконавчого комітету Харківської міської ради від 09.11.2011 №804 (в редакції зі змінами та доповненнями внесеними рішенням від 22.05.2013 № 319) у разі не надання замовником зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва об'єкта або якщо загальна кошторисна вартість будівництва об'єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами вона визначається, виходячи із затверджених Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України:

- показників опосередкованої вартості спорудження житла для Харківської області, розрахованої на останню дату до введення об'єкта в експлуатацію - для житлових будинків;

- опосередкованої вартості адміністративних будинків, які споруджуються на території України, на останню дату до введення об'єкта в експлуатацію - для нежитлових будівель та споруд;

- опосередкованої вартості будинків садибного типу, які споруджуються на території України, на останню дату до введення об'єкта в експлуатацію - для індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових та дачних будинків.

Для об'єктів, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, кошторисна вартість будівництва об'єкта визначається на підставі експертної оцінки уповноваженої організації, що має право на її проведення.

Пунктом 5.4 вказаного Порядку встановлено, що розрахунок величини пайової участі здійснюється на підставі загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта згідно зведеного кошторисного розрахунку, а у разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об'єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами та правилами, вона визначається виходячи із затверджених Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України показників опосередкованої вартості.

Частиною п'ятою статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначено, що величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій. У разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об'єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, вона визначається на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності.

Таким чином положеннями Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" органам місцевого самоврядування надано право у разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об'єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами визначати її на основі встановлених ним нормативів для одиниці створеної потужності. При цьому критеріїв за якими органом місцевого самоврядування мають бути встановлені відповідні нормативи Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" не визначено.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що положення пунктів 3.6 та 5.4 Порядку пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова затвердженого рішенням Виконавчого комітету Харківської міської ради від 09.11.2011 № 804 (в редакції зі змінами та доповненнями внесеними рішенням від 22.05.2013 № 319) суперечать Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Інших доказів та обґрунтувань, крім зазначених, необґрунтованість яких була встановлена судом, позивачем на підтвердження факту незаконності Порядку пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова затвердженого рішенням Виконавчого комітету Харківської міської ради від 09.11.2011 № 804 (в редакції зі змінами та доповненнями внесеними рішенням від 22.05.2013 №319) наведено не було.

З огляду на зазначене, враховуючи те, що у суду відсутні підстави для висновку про незаконність прийняття відповідачем 2 рішення від 09.11.2011 № 804 (в редакції, зі змінами та доповненнями, внесеними рішенням від 22.05.2013 № 319), яким встановлено, що у разі не укладання замовником договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 241, 243 - 246, 264 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України (01601, м. Київ, вул. Велика Житомирська, 9, код ЄДРПОУ 37471928), Виконавчого комітету Харківської міської ради (61200, м. Харків, майдан Конституції, 7 код ЄДРПОУ 04059243) про визнання протиправною бездіяльність, визнати протиправним рішення - відмовити повністю.

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий суддя О.П. Огурцов

Судді Р.О. Арсірій

В.А. Кузьменко