Рішення № 73695438, 17.04.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2018 р. Справа№805/4322/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Загацька Т.В.,

при секретарі судового засідання Скрипник К.О.,

представника позивача – ОСОБА_1,

представників відповідачів – ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_4 до Головного управління Національної гвардії України, Військової частини 3057 Національної гвардії України про визнання незаконними та скасування наказів, зобов’язання прийняти наказ, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В

ОСОБА_4 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Національної гвардії України, Військової частини 3057 Національної гвардії України, в якому просив суд:

- визнати незаконним та скасувати наказ командира військової частини 3057 Національної гвардії України про оголошення позивачу дисциплінарного стягнення у вигляді неповної службової відповідальності;

- визнати незаконним та скасувати наказ командувача Національної гвардії України про позбавлення позивача військового звання “молодший лейтенант”;

- визнати незаконним та скасувати наказ командувача Національної гвардії України від 27.10.2017 року про звільнення позивача відповідно до п.1 ч.8 ст.26 згідно з підпунктом “в” (у зв’язку з позбавленням військового звання “молодший лейтенант” в дисциплінарному порядку) Закону України “Про військовий обов’язок і військову службу” з військової служби в запас без права носіння військової форми та одягу;

- визнати незаконним та скасувати наказ командира військової частини 3057 Національної гвардії України від 31.10.2017 року №230 в частині виключення позивача зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення позивача;

- зобов’язати командувача Національної гвардії України прийняти наказ про поновлення позивача у попередньому військовому званні “молодший лейтенант”;

- зобов’язати командувача Національної гвардії України поновити позивача на посаді заступника командира роти по роботі з особовим складом стрілецької роти (з конвоювання, екстрадиції та охорони підсудних);

- стягнути з Національної гвардії України середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу;

- стягнути з Національної гвардії України на користь позивача моральної шкоди, завданої незаконним звільненням, в сумі 100000 грн.;

- допустити негайне виконання рішення в частині поновлення мене на посаді та стягнення середнього заробітку за 1 місяць.

21.03.2018 року через відділ діловодства та документообігу суду від позивача надійшла заява про зміну предмету позову, в якій позивачем замінено найменування відповідача на “Головне Управління Національної гвардії України”, замість первинного “Управління Національної гвардії України” та зазначено наступні позовні вимоги:

- визнати протиправним та скасувати наказ №655 командувача Національної гвардії України від 06.10.2017 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності молодшого лейтенанта ОСОБА_4 у вигляді позбавлення військового звання “молодший лейтенант” в дисциплінарному порядку;

- визнати протиправним та скасувати наказ командувача Національної гвардії України від 27.10.2017 року про звільнення позивача відповідно до ст. 26 ч. 8 п. 1 згідно з підпунктом “в” (у зв'язку з позбавленням військового звання “молодший лейтенант” в дисциплінарному по рядку) Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” з військової служби в запас без права носіння військової форми та одягу;

- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини 3057 Національної гвардії України від 31.10.2017 року № 230 в частині виключення зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення позивача;

- зобов’язати командувача Національної гвардії України прийняти наказ про поновлення у попередньому військовому званні молодший лейтенант;

- зобов’язати командувача Національної гвардії України поновити позивача на посаді заступника командира роти по роботі з особовим складом стрілецької роти (з конвоювання, екстрадиції та охорони підсудних);

- стягнути з Національної гвардії України грошове утримання (забезпечення) за час вимушеного прогулу, що на час звернення до суду складає 95007,00 грн.;

- стягнути з Національної гвардії України на користь позивача моральну шкоду, завдану незаконним звільненням, в сумі 100000 (сто тисяч) грн.;

- допустити негайне виконання рішення в частині поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за 1 місяць.

В обґрунтування позовних вимог (з урахуванням уточнень), позивач зазначає, що спірні накази є незаконними, протиправними та такими, що підлягають скасуванню. Вважає, що його було притягнуто до відповідальності за невиконання посадових обов'язків, які не були на нього покладені.

Позивач посилається на те, що службове розслідування щодо нього проведене без відома та можливості взяти в ньому участь, а тому не може вважатися всебічним, повним, та об’єктивним, що призвело до однобічного висновку про встановлення його вини.

Стосовно атестації зазначає, що вона взагалі не проводилась, участі в засіданні комісії він не приймав, пояснень не надавав, з текстом атестації не згоден, про що свідчить відповідний напис.

Стосовно твердження про вчинення ним дій, які є об’єктивною стороною злочину, посилається на те, що за відсутності обвинувального вироку суду, яким буде встановлено винних осіб, висновки відповідача є передчасним.

Позивач зазначає, оскільки, на його думку, звільнення було неправомірним, то на його користь, відповідно до чинного законодавства України, підлягає стягненню грошове забезпечення. Також вважає, що його було незаконно притягнуто до дисциплінарної відповідальності, що призвело до відчуття негативних емоцій, дискомфорту та позбавлення засобів до існування, а тому оцінює завдану йому моральну шкоду у сумі 100000 грн.

Представник Головного управління Національної гвардії України надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування заперечень на позов зазначив, що внаслідок недодержання позивачем вимог Статутів Збройних сил України та законодавства України за результатами службового розслідування, командувач Національної гвардії України законно прийняв рішення про позбавлення позивача військового звання та видав наказ про звільнення з військової служби. Відповідач зазначає, що вказані рішення прийнято відповідною особою в належному порядку та в межах її повноважень і за змістом не суперечать чинному законодавству.

Представником військової частини надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначено, що під час прийняття рішення про накладення на позивача дисциплінарного стягнення командиром військової частини 3057 Національної гвардії України було враховано характер та обставини вчинення правопорушення (його наслідки), наведені у висновку службового розслідування, попередня поведінка військовослужбовця (протягом року тричі був притягнутий до дисциплінарної відповідальності у виді «догана»), тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби. Також зазначає, що під час походження військової служби у військовослужбовця не виникають трудові відносини з військовою частиною, а військова служба та праця не є тотожними поняттями, оскільки мають різні кола правового регулювання. Зауважує, що в позовній заяві відсутні факти чи докази заподіяння позивачеві моральної шкоди.

Також звертає увагу суду, що позивачем пропущено встановлений законом строк звернення до суду, оскільки спірний наказ від 06.10.2017 року №655 позивачу було доведено під підпис в проміжку часу між 20.10.2017 року та 26.10.2017 року.

Враховуючи вищезазначене, просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою від 09.01.2018 року суд відкрив провадження по справі, призначивши справу в загальному позовному провадженні та призначивши підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 30.01.2018 року судом було відкладено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 20.02.2018 року судом було відкладено підготовче судове засідання.

Ухвалами суду від 05.03.2018 року, від 19.03.2018 року, від 27.03.2018 року судом було продовжено строк підготовчого провадження у справі та відкладено підготовче судове засідання.

На адресу суду від представника відповідача-2 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі у зв’язку з залученням військової частини 3057 до проведення антитерористичної операції – до припинення перебування у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

У судовому засіданні 03.04.2018 року судом було відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача-2 про зупинення провадження у справі, оскільки зупинення провадження у справі не повинно призводити до збільшення розумного строку розгляду справи.

Ухвалою суду від 03.04.2018 року судом було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 17.04.2018 року судом було відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення адміністративного позову без розгляду, задоволено клопотання позивача та визнано поважними причини пропуску строку подання позову та поновлено строк звернення до суду по даній справі.

17.04.2018 року у судовому засіданні представник відповідача-2 оголосив клопотання про виклик в якості свідка заступника командира військової частини 3057 по роботі з особовим складом підполковника ОСОБА_5 з метою встановлення обставин проведення службового розслідування стосовно позивача.

Представники відповідачів на задоволенні клопотання наполягали. Представник позивача заперечував проти задоволення вказаного клопотання.

Судом було відмовлено у задоволенні вказаного клопотання представника відповідача, оскільки з урахуванням ч.2 ст.74 КАС України показаннями свідка не може бути підтверджений або спростований висновок службового розслідування стосовно позивача, також зазначений свідок не був присутній під час подій 16.07.2017 року, наслідком яких стало притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.

17.04.2018 року у судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі (з урахуванням уточнень позовних вимог).

Представники відповідачів у судовому засіданні 17.04.2018 року заперечували проти задоволення позовних вимог, з підстав викладених у відзивах на позов.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач – ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, зареєстрований та мешкає за адресою: вул. Пархоменко, буд. 79, м. Маріуполь, Донецької області (том 1 а.с. 15).

17.03.2017 року молодшим лейтенантом, заступником командира стрілецької роти (з конвоювання, екстрадиції та охорони підсудних) по роботі з особовим складом військової частини 3057 Східного оперативно-територіального об’єднання Національної гвардії України ОСОБА_4 та начальником Східного територіального управління Національної гвардії України був укладений контракт про проходження громадянами України військової служби у Національній гвардії України на посадах осіб офіцерського складу строком на 5 років (том 1 а.с. 17).

09.08.2017 року на адресу військової частини 3057 надійшло повідомлення (вх.№1168 т.2 а.с. 134) Військової прокуратури Маріупольського гарнізону про внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань кримінального провадження №42017051120000157 від 04.08.2017 року за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 426 Кримінального кодексу України (том 2 а.с. 138).

Згідно наказу командира військової частини 3057 Східного оперативно-територіального об’єднання Національної гвардії України від 09.08.2017 року №673 доручено заступнику командира військової частини по роботі з особовим складом підполковнику ОСОБА_5 в термін з 09.08.2017 року по 07.09.2017 року провести службове розслідування щодо реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань відомостей про скоєне заступником командира стрілецької роти (з конвоювання, екстрадиції та охорони підсудних) по роботі з особовим складом військової частини 3057 молодшим лейтенантом ОСОБА_4 кримінального правопорушення.

09.08.2017 року з позивачем було проведено першу бесіду відповідно до аркушу проведення бесід з військовослужбовцем Національної гвардії України з приводу його звільнення з військової служби за контрактом щодо негативного відношення до виконання службових обов’язків, вживання спиртних напоїв. Як вбачається зі змісту аркушу бесіди позивач особисто зазначив ставлення до звільнення: негативне, не згоден, пункт №2 мене характеризує неправильно, ніколи не вживав спиртних напоїв під час несення служби (том 1 а.с. 156).

Як вбачається із висновку службової характеристики заступника командира військової частини 3057 по роботі з особовим складом підполковника ОСОБА_5, затвердженою т.в.о. командира військової частини 3057 підполковника ОСОБА_6 від 16.08.2017 року на молодшого лейтенанта ОСОБА_4 за своїми професійними, діловими і моральними якостями молодший лейтенант ОСОБА_4 займаній посаді не відповідає, потребує притягненню до дисциплінарної відповідальності правам старшого начальника за допущення нестатутних взаємовідносин підлеглим особовим складом в підрозділі (том 2 а.с. 112).

В копії службової картки позивача зазначено, що на протязі 2015-2016 років позивач заохочувався грошовою премією відповідно до наказів від 19.08.2015 року №545; від 19.10.2015 року №700; від 19.11.2015 року №825; від 15.12.2015 року №939; від 18.12.2015 року №952; від 14.01.2016 року №38; від 11.10.2016 року №997; грамотою за високі показники у СБД та з нагоди Дня частини, відповідно до наказу від 18.01.2017 року №35; подякою за високі показники у СБД та з нагоди Дня НГУ, відповідно до наказу від 23.03.2017 року №241.

В судовому засіданні представник військової частини 3057 пояснив, що заохочення у вигляді грошової премії мали не індивідуальний, а загальний характер, оскільки були спрямовані на підвищення грошового забезпечення військовослужбовців Національної гвардії України згідно розпорядженням командувача Національної гвардії України.

Також, відповідно до службової картки позивача, до нього застосовувались наступні стягнення: догана за незадовільну здачу контрольної перевірки за І півріччя 2016 року та низький рівень професійної підготовки відповідно до наказу від 05.06.2016 року № 521; догана за незадовільні показники під час здачі контрольно-перевірочних занять з фізичної підготовки відповідно до наказу від 26.09.2016 року №932; догана за відсутність без поважних причин на КПЗ з ФР, відповідно до наказу від 30.0.2017 року № 569 (том 1 а.с. 101-102).

Відповідно до висновку атестації позивача за період з вересня 2016 року по вересень 2017 року, проведеній у зв’язку із накладенням дисциплінарного стягнення «позбавлення військового звання», прийнято рішення про клопотання перед командуванням про накладення дисциплінарного стягнення «позбавлення військового звання» (том 1 а.с. 103).

Як вбачається з матеріалів справи позивач перебував на лікуванні в період з 07.08.2017 року по 15.08.2017 року (том 1 а.с. 28), з 16.08.2017 року по 28.08.2017 року (том 1 а.с. 29-30).

Висновок службового розслідування щодо реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань відомостей про скоєння позивачем кримінального правопорушення був складений заступником командира військової частини 3057 по роботі з особовим складом підполковником ОСОБА_5 06.09.2017 року, погоджений старшим офіцером юридичної служби майором юстиції ОСОБА_3 06.09.2017 року та затверджений командиром військової частини 3057 полковником ОСОБА_7 також 06.09.2017 року.

Як вбачається зі змісту висновку, службовим розслідуванням було встановлено, що позивач 16.07.2017 року, виконуючи обов’язки офіцера, контролюючого дотримання розпорядку дня в стрілецькі роті (з конвоювання, екстрадиції та охорони підсудних) про інцидент із застосуванням з боку старшого солдата ОСОБА_8 фізичної сили до співслужбовців строкової служби нікому не повідомив та не припинив протиправні дії старшого солдата ОСОБА_8 Хоча згідно обов'язків молодший лейтенант ОСОБА_4 повинен був контролювати дотримання розпорядку дня особовим складом стрілецької роти (з конвоювання, екстрадиції та охорони підсудних), підтримувати дисципліну серед підлеглого особового складу та постійно перебувати у розташуванні стрілецької роти (з конвоювання, екстрадиції та охорони підсудних). Вказаний факт підтверджується поясненнями військовослужбовців строкової служби стрілецької роти (з конвоювання, екстрадиції та охорони підсудних) молодшого сержанта ОСОБА_9, старших солдатів ОСОБА_10, ОСОБА_11 та солдатів ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19

Також встановлено, що молодший сержант ОСОБА_9, солдати ОСОБА_11, ОСОБА_20 у своїх поясненнях вказують на те, що під час вчинення щодо них злочину мала місце розмова між позивачем та старшим солдатом ОСОБА_8, який перебував в стані алкогольного сп’яніння, після чого залишив спальне приміщення, а старший солдат ОСОБА_8 продовжив побиття солдат молодшого призову. Водночас встановлено, що на момент вчинення старшим солдатом ОСОБА_8 протиправних дій позивач перебував в приміщенні казарми стрілецької роти та лише з 23:00 16.07.2017 року приступив до перевірки військових нарядів поза межами підрозділу.

Висновком службового розслідування запропоновано клопотати перед начальником Східного територіального управління відповідно до ст.92 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України щодо накладення на позивача дисциплінарного стягнення – позбавлення військового звання (том 1 а.с. 105-114).

07.09.2017 року позивач був ознайомлений з висновком службового розслідування, про що свідчить особистий підпис позивача на останньому аркуші висновку (т.1 а.с.114).

11.09.2017 року позивачем надано рапорт про ознайомлення з матеріалами службового розслідування (том 2 а.с. 237).

21.09.2017 року вих.№40/21-2117 т.в.о. начальника Східного територіального управління Національної гвардії України полковником ОСОБА_21 було надіслано командувачеві Національної гвардії України генерал-полковнику ОСОБА_22 матеріали службового розслідування за фактом нестатутних взаємовідносин у військової частини 3057 та клопотання про накладення дисциплінарного стягнення «позбавлення військового звання» на позивача (том 1 а.с. 98).

Відповідно до аркушу бесіди від 03.10.2017 року з позивачем було проведено бесіду стосовно вчиненого правопорушення, а саме, за порушення вимог ст. ст. 16,17,211,115,116 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, за прорахунки в роботі щодо зміцнення військової дисципліни та суттєві упущення в проведенні індивідуально-виховної роботи з підлеглими особовим складом, незадовільне виконання обов’язків офіцера, контролюючого складом, незадовільне виконання обов’язків офіцера, контролюючого дотримання розпорядку дня, свідоме негативне ставлення до військової служби.

Як вбачається зі змісту аркушу бесіди позивач особисто зазначив, що ознайомлений, з висновками не згоден, також не згоден з матеріалами службового розслідування, військовослужбовці давали неправдиві свідчення (том 1. а.с. 149).

03.10.2018 року командир військової частини 3057 направив на адресу заступника командуючого Національної гвардії України (по роботі з особовим складом) генерал-майору ОСОБА_23 завірену копію службового розслідування з висновками на молодшого лейтенанта ОСОБА_4 (том. 1 а.с. 117).

Відповідно до наказу командувача Національної гвардії України «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності молодшого лейтенанта ОСОБА_4Ю.» від 06.10.2017 року №655 за порушення вимог ст.ст.11,12,16,17,58,59,115,116 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, прорахунки в роботі зі зміцнення військової дисципліни, бездіяльність щодо припинення протиправних дій підлеглими на заступника командира стрілецької роти (з конвоювання, екстрадиції та охорони підсудних) по роботі з особовим складом військової частини 3057 Східного оперативно-територіального об’єднання Національної гвардії України молодшого лейтенанта ОСОБА_4 (Г-032771) було накладено дисциплінарне стягнення у виді позбавлення військового звання (том 1 а.с. 80-81, 151-152).

Позивач був ознайомлений з витягом з зазначеного наказу, про що свідчить особистий підпис позивача, без зазначення дати ознайомлення.

09.10.2017 року Головним управлінням Національної гвардії України було надіслано витяг зі вказаного наказу начальнику Східного територіального управління Національної гвардії України генерал-майору ОСОБА_24, для доведення його до молодшого лейтенанта ОСОБА_4 під підпис та підготовку матеріалів про звільнення молодшого лейтенанти ОСОБА_4 з військової служби (том 1 а.с. 153, 154).

23.10.2017 року з позивачем було проведено другу бесіду, відповідно до аркушу проведення бесід з військовослужбовцем Національної гвардії України з приводу його звільнення з військової служби за контрактом. Як вбачається зі змісту аркушу бесіди позивач особисто зазначив претензії щодо порядку звільнення: строки звільнення, інше буде вказано при подачі документів до суду (том 1 зворотній бік а.с. 156).

Відповідно до наказу командувача національної гвардії України від 27.10.2017 року №149 о/с «По особовому складу» відповідно до п. 77 Положення про проходження громадянами України військової служби у збройних силах України позбавлено військового звання та відповідно до ст. 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» припинено (розірвано) контракт та звільнено з військової служби у запас за п.п. «в» п. 1 ч. 8 (у зв’язку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку) молодшого лейтенанта ОСОБА_4 (Г-032771) заступника командира стрілецької роти (з конвоювання, екстрадиції та охорони підсудних) по роботі з особовим складом військової частини 3057 Східного оперативно-територіального об’єднання Національної гвардії України (том 1 а.с. 161).

Відповідно до наказу командира Військової частини 3057 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 31.10.2017 року № 230 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення громадянина ОСОБА_4, звільненого відповідно до п.1 ч.8 ст.26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу», у зв’язку з позбавленням військового звання «молодший лейтенант» в дисциплінарному порядку з військової служби наказом командувача Національної гвардії України від 27.10.2017 року №129 о/с в запас без права носіння військової форми одягу, та здавшого посаду заступника командира по роботі з особовим складом стрілецької роти (з конвоювання, екстрадиції та охорони підсудних) направлено його на облік до Кальміусько-Нікольського РВД Донецької області, з 31.10.2017 року (том 1 а.с. 16, 48).

З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Відносини щодо звільненням з військової служби врегульовані як загальним законодавством України про працю, так і спеціальним законодавством. При цьому, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо спеціальними нормами не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 року №2232-ХІІ (далі по тексту - Закон №2232), статутами Збройних Сил України та відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п.17 ч.1 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки ОСОБА_6, органах місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 4 ст. 2 Закону № 2232 (далі по тексту в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов'язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ч. 1 ст. 20 Закону №2232 на військову службу за контрактом приймаються громадяни, які пройшли професійно-психологічний відбір і відповідають установленим вимогам проходження військової служби, зокрема, військовослужбовці, які проходять строкову військову службу або військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, особи рядового складу, які проходять військову службу за контрактом, громадяни призовного віку, які мають вищу, професійно-технічну або повну загальну середню освіту, військовозобов'язані, резервісти, які не мають військових звань офіцерського складу, та жінки з відповідною освітою та спеціальною підготовкою віком від 18 до 40 років - на військову службу за контрактом осіб сержантського і старшинського складу.

Статтею 24 Закону №2232 передбачено, що початком проходження військової служби вважається, зокрема, день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом. Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Статтею 26 Закону № 2232 передбачені підстави звільнення з військової служби.

Так, відповідно до п. «б» ч. 2 ст. 26 Закону № 2232 звільнення зі служби проводиться військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, - на підставах, передбачених частиною шостою з урахуванням випадків, визначених частиною восьмою цієї статті.

Згідно з п. «в» п. 1 ч. 8 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» під час дії особливого періоду з військової служби звільняються військовослужбовці у зв'язку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку.

Звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України (ч.9 ст. 26 Закону № 2232-XII).

Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 року №548-ХІV (далі - Статут № 548).

Дія Статуту №548 поширюється на Державну прикордонну службу України, Службу безпеки України, Національну гвардію України та на інші військові формування, створені відповідно до законів України, Державну спеціальну службу транспорту, Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України.

Відповідно до ст. 11 Статуту № 548 необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.

Відповідно до ст. 12 Статуту №548 про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові.

Відповідно до ст. 16 Статуту №548 кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Згідно до ст.17 Статуту №548 на військовослужбовців під час перебування на бойовому чергуванні, у внутрішньому і гарнізонному наряді, а також під час виконання інших завдань покладаються спеціальні обов'язки. Ці обов'язки та порядок їх виконання визначаються законами і статутами Збройних Сил України, а також іншими нормативно-правовими актами, що приймаються на основі законів і статутів Збройних Сил України.

Отже, дотримання зазначених норм є обов'язком кожного військовослужбовця.

Відповідно до ст. 115 Статуту №548 заступник командира роти з виховної роботи в мирний і воєнний час відповідає за організацію і проведення виховної роботи, за військову дисципліну, морально-психологічний стан, за морально-психологічне забезпечення бойової готовності, бойової підготовки, бойових завдань, повсякденної діяльності особового складу роти, за гуманітарну підготовку, інформаційну і культурно-виховну роботу, дозвілля військовослужбовців, за їх соціальний захист.

Заступник командира роти з виховної роботи підпорядковується командирові роти і є прямим начальником усього особового складу роти. У виховній роботі з особовим складом головні зусилля він зосереджує на індивідуальній роботі з кожним військовослужбовцем.

Згідно до ст. 116 Статуту №548 заступник командира роти з виховної роботи зобов'язаний, зокрема, вести облік злочинів, правопорушень, надзвичайних подій та дисциплінарних провинностей; своєчасно доповідати командирові роти та інформувати заступника командира батальйону з виховної роботи про стан військової дисципліни та морально-психологічний стан особового складу, про заплановані та здійснені заходи.

Статтею 26 Статуту № 548 визначено, що військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до ст.27 Статуту №548 військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення. За вчинення злочину військовослужбовці притягаються до кримінальної відповідальності на загальних підставах.

Сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначає Дисциплінарний статут Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 року № 551-ХІV (далі - Дисциплінарний статут).

Усі військовослужбовці Збройних Сил України незалежно від своїх військових звань, службового становища та заслуг повинні неухильно керуватися вимогами цього Статуту.

Відповідно до ст.4 Дисциплінарного статуту військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби.

Перебуваючи на публічній службі, військовослужбовці представляють державу, виконують її завдання й функції щодо забезпечення суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності. І незважаючи на те, як сприймається відповідальність зазначених суб'єктів під час вирішення питання про її характер та обсяг, повинен обов'язково враховуватися факт перебування вказаних осіб на військовій (державній) службі та особливості наданих їм повноважень.

Відповідно до ст. 45 Дисциплінарного статуту, у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

Відповідно до ст.68 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України на молодших та старших офіцерів можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а)зауваження; б)догана; в)сувора догана; г)попередження про неповну службову відповідність; д)пониження в посаді; е)пониження військового звання на один ступінь; є)звільнення з військової служби за службовою невідповідністю; ж)позбавлення військового звання.

За приписами статей 83-87 Дисциплінарного статуту на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.

Після розгляду письмової доповіді про проведення службового розслідування командир проводить бесіду з військовослужбовцем, який вчинив правопорушення. Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення.

Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення. Під час накладення дисциплінарного стягнення командир не має права принижувати гідність підлеглого.

Тобто, прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування, яке в свою чергу проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 24.10.2014 року №1133 затверджено Інструкцію про порядок проведення службових розслідувань у Національній гвардії України, що зареєстрована в Міністерстві юстиції України 10.11.2014 року за № 1414/26191 (далі за текстом - Інструкція).

Відповідно до п. 1 Інструкції, вона визначає порядок проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Національної гвардії України у разі надходження до Головного управління Національної гвардії України, територіальних управлінь, з'єднань, військових частин (підрозділів), вищих військових навчальних закладів, навчальних військових частин (центрів), баз, закладів охорони здоров'я, установ Національної гвардії України відомостей про вчинення ними дій, які порушують права і свободи громадян, а також за фактами невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцями своїх службових обов'язків, порушення військової дисципліни, порядку несення служби або громадського порядку, оформлення результатів службового розслідування та прийняття за ними рішення.

Згідно з п.1 розділу ІІ Інструкції, службове розслідування проводиться, в тому числі, в разі, реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань відомостей про скоєне військовослужбовцем кримінальне правопорушення.

Розділами ІІІ, ІV, V, VI, VІ Інструкції передбачено порядок проведення службового розслідування, строки проведення службового розслідування, предмет службового розслідування, права та обов'язки учасників службового розслідування.

Як вже було зазначено, наказом від 09.08.2017 року №673 доручено заступнику командира військової частини по роботі з особовим складом підполковнику ОСОБА_5 в термін з 09.08.2017 року по 07.09.2017 року провести службове розслідування щодо реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань відомостей про скоєне заступником командира стрілецької роти (з конвоювання, екстрадиції та охорони підсудних) по роботі з особовим складом військової частини 3057 молодшим лейтенантом ОСОБА_4 кримінального правопорушення.

Згідно Розділу IV Інструкції службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником).

Вказаним наказом було визначено дату проведення службового розслідування в термін з 09.08.2017 року по 07.09.2017 року.

Висновок службового розслідування був складений заступником командира військової частини 3057 по роботі з особовим складом підполковником ОСОБА_5 06.09.2017 року та затверджений командиром військової частини 3057 полковником ОСОБА_7 також 06.09.2017 року.

Пунктом 1 розділу VІІІ Інструкції визначено, що підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається з вступної, описової та резолютивної частин.

Відповідно до п. 1 розділу Х Інструкції, накладення дисциплінарного стягнення на військовослужбовця, стосовно якого проводилось службове розслідування, здійснюється у порядку і в спосіб, що визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України.

У відповідності до абз. 1 п. 4 розділу Х Інструкції, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення, а також особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.

Суд зазначає, що підставою проведення службового розслідування за фактом реєстрації в Єдиному реєстрі судових досудових розслідувань відомостей про скоєне заступником командира стрілецької роти (з конвоювання, екстрадиції та охорони підсудних) по роботі з особовим складом військової частини 3057 молодшим лейтенантом ОСОБА_4 кримінального правопорушення стало повідомлення військової прокуратури Маріупольського гарнізону про внесення інформації до ЄРДР №42017051120000157 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 426 КК України.

В ході проведеного службового розслідування були відібрані письмові пояснення ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_14, ОСОБА_27, ОСОБА_15, ОСОБА_10, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_4, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_13, ОСОБА_11, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33

У межах проведеного службового розслідування встановлено, що заступником командира стрілецької роти (з конвоювання, екстрадиції та охорони підсудних) по роботі з особовим складом військової частини 3057 молодшим лейтенантом ОСОБА_4, в усупереч вимогам ст.ст. 11, 12, 16, 17, 211,115, 116 Статуту внутрішньої служби ЗС України,

- порушенні вимог ст. 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України в частині невжиття заходів по припиненню протиправних дій старшого солдата ОСОБА_8, який перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння застосовував нестатутні заходи фізичного впливу по відношенню до солдат строкової військової служби молодшого призову;

- порушенні вимог ст. 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України в частині відсутності доповіді Позивача безпосередньому начальнику про вчинення старшим солдатом ОСОБА_8 злочину;

- порушенні вимог ст. 17 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України в частині неналежного виконання Позивачем обов’язків офіцера по контролю за дотриманням розпорядку дня в стрілецькій роті (з КЕОП) військової частини 3057, що проявилось в піднятті старшим солдатом ОСОБА_8 військовослужбовців строкової військової служби після команди «відбій»;

- порушенні вимог ст. 58 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України в частині непред’явлення вимог до підлеглого — старшого солдата ОСОБА_8 виконувати вимоги Конституції та законів України, статутів Збройних Сил України по відношенню до солдат молодшого призову;

- порушенні вимог ст. 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України в частині не проведення роботи щодо зміцнення військової дисципліни, запобігання надзвичайним подіям і злочинам серед особового складу, виявлення и усунення їх причин, а також не забезпечення соціальної та правової захищеності серед особового складу;

- порушенні вимог ст. ст. 16, 115, 116 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України в частині невиконання службових обов’язків за посадою заступника командира ОСОБА_8 по роботі з особовим складом;

- неналежному контролі за особовим складом, що проявилось у вживанні старшим солдатом ОСОБА_8 алкогольних напоїв на території військової істини 3057 після прибуття зі звільнення.

В матеріалах справи міститься службова характеристика молодшого лейтенанта ОСОБА_4 від 16.08.2017 року, відповідно до якої, молодший лейтенант ОСОБА_4 за своїми професійними, діловими і моральними якостями займаній посаді не відповідає.

ОСОБА_6 того, відповідно до службової картки позивач мав такі стягнення:

- догана за незадовільну здачу контрольної перевірки за І півріччя 2016 року та низький рівень професійної підготовки відповідно до наказу від 05.06.2016 року № 521;

- догана за незадовільні показники під час здачі контрольно-перевірочних занять з фізичної підготовки відповідно до наказу від 26.09.2016 року №932;

- догана за відсутність без поважних причин на КПЗ з ФР, відповідно до наказу від 30.06.2017 року № 569.

Відповідно до листа співбесід з молодшим лейтенантом ОСОБА_4 09.08.2017 року, 03.10.2017 року, 23.10.2017 року проведені бесіди щодо вчинених правопорушень.

За результатами проведення службового розслідування складено висновок службового розслідування у визначені Інструкцією строки.

Суд вважає необґрунтованим посилання позивача на те, що його не було повідомлено про початок проведення службового розслідування, оскільки Інструкцією не передбачено, що посадова особа, яка проводить службове розслідування повинна повідомляти про його початок, роз’ясняти права та обов’язки під час службового розслідування особі, стосовно якої воно розпочате. Отже суд відхиляє вказані посилання позивача.

ОСОБА_6 того, суд критично ставиться до доводів позивача стосовно того, що відповідач під час проведення службового розслідування ігнорував вимоги Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, оскільки позивачем не надано суду жодних доказів на підтвердження зазначених доводів.

В матеріалах справи міститься копія пояснень позивача від 21.08.2017 року, які були надані в ході проведення службового розслідування, та особисто підписані позивачем.

У судовому засіданні встановлено, що позивач таки був обізнаний стосовно розпочатого щодо нього службового розслідування, оскільки зазначив, що вищезазначені пояснення надані в ході його проведення.

Відповідачем під час проведення службового розслідування встановлені причини скоєння правопорушення, врахована попередня поведінка молодшого лейтенанта ОСОБА_4 та рівень знань тощо, що підтверджується матеріалами службового розслідування, взята до уваги службова характеристика.

Отже, посилання позивача на те, що він був позбавлений права надати пояснення стосовно службового розслідування спростовані наявними в матеріалах справи доказами.

Виходячи з вищенаведеного, суд дійшов висновку, що відповідачем при проведенні службового розслідування було дотримано вимоги Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та Інструкції про порядок проведення службових розслідувань у Національній гвардії України.

Зазначена правова позиція збігається з висновками, викладеними в постанові Верхового Суду від 21.03.2018 року по справі №2а/1570/2047/11, в постанові Верхового Суду від 07.03.2018 року по справі №808/6650/14.

Суд критично ставиться на посилання позивача на те, що його було притягнуто до відповідальності за невиконання посадових обов’язків, які не були на нього покладені, оскільки обов’язки позивача як військовослужбовця, командира та заступника командира роти по роботі з особовим складом, за невиконання яких позивача було притягнуто до відповідальності, визначені ст.11-12, 58-59, 115-116 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України.

ОСОБА_6 того, позивач, всупереч ст.12 Статуту, не доповів командиру про скоєння старшим солдатом ОСОБА_34 протиправних дій стосовно військовослужбовців.

Стосовно доводів позивача про те, що йому було невідомо про вчинені правопорушення 16.07.2017 року, оскільки в цей час він знаходився в кімнаті підготовки офіцерів до занять, в якій працював телевізор, то вони спростовані матеріалами службового розслідування.

Під час накладення на позивача дисциплінарного стягнення командувачем Національної гвардії України було враховано характер та обставини вчинення правопорушення (його наслідки), наведені у висновку службового розслідування, попередня поведінка військовослужбовця (протягом року тричі притягався до дисциплінарної відповідальності у виді «догана» правами командира військової частини 3057 згідно з відомостями службової картки), тривалість військової служби (календарна - 02 роки 01 місяць 28 днів згідно з поданням) та рівень знань про порядок служби (за період проходження служби на посадах офіцерського складу зарекомендував себе посередньо згідно з поданням та атестацією).

Враховуючи, що службовим розслідування було встановлено вину позивача, у відповідача-1 були підстави для винесення вказаного спірного наказу №655 від 06.10.2017 року, у зв’язку з доведеністю вини позивача, тому суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Відповідно до абз. 1,2 п. 12 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року № 1153/2008 (далі - Положення № 1153) встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що оскільки формою реалізації оскаржуваного наказу від 06.10.2017 № 655, яким на позивача накладено дисциплінарне стягнення у виді «позбавлення військового звання», є наказ командувача Національної гвардії України від 27.10.2017 № 149 о/с, яким позивача звільнено з військової служби у запас, позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування наказу командувача Національної гвардії України від 27.10.2017 № 149 о/с не підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини 3057 Національної гвардії України від 31.10.2017 року №230 в частині виключення позивача зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, зобов’язання командувача Національної гвардії України видати наказ про поновлення у попередньому військовому званні, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, стягнення коштів у вигляді моральної шкоди суд зазначає, що оскільки зазначені позовні вимоги є похідними, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування наказів №655 від 06.10.2017 року та №149 о/с від 27.10.20174 року – в задоволенню позовних вимог в цій частині також слід відмовити.

З огляду на вищезазначене, враховуючи встановлені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

В ході розгляду справи позивач не довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

Щодо судового збору суд зазначає, що відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не підлягають стягненню.

Керуючись ст. 2, ст. 8-15, ст.19-21, ст. 72-78, ст. 90, ст. 139, ст. 199-228, ст. 241-255, ст. 293, ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_4 (адреса реєстрації: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Пархоменко, 79, РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління Національної гвардії України (юридична адреса: 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, буд. 9-А, код ЄДРПОУ 08803498), Військової частини 3057 Національної гвардії України (юридична адреса: 87525, Донецька область, м. Маріуполь, пр-т. ОСОБА_35 Нахімова, буд. 182, код ЄДРПОУ 23313948) про визнання протиправним та скасування наказу командувача Національної гвардії України від 06.10.2017 року №655 про притягнення до дисциплінарної відповідальності молодшого лейтенанта ОСОБА_4 у вигляді позбавлення військового звання “молодший лейтенант” в дисциплінарному порядку; визнання протиправним та скасування наказу командувача Національної гвардії України від 27.10.2017 року про звільнення ОСОБА_4 відповідно до ст. 26 ч. 8 п. 1 згідно з підпунктом “в” (у зв'язку з позбавленням військового звання “молодший лейтенант” в дисциплінарному порядку) Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” з військової служби в запас без права носіння військової форми та одягу; визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини 3057 Національної гвардії України від 31.10.2017 року № 230 в частині виключення зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення позивача; зобов’язання командувача Національної гвардії України прийняти наказ про поновлення ОСОБА_4 у попередньому військовому званні «молодший лейтенант»; зобов’язання командувача Національної гвардії України поновити ОСОБА_4 на посаді заступника командира роти по роботі з особовим складом стрілецької роти (з конвоювання, екстрадиції та охорони підсудних); стягнення з Національної гвардії України грошового утримання (забезпечення) за час вимушеного прогулу, що на час звернення до суду складає 95007,00 грн.; стягнення з Національної гвардії України на користь ОСОБА_4 моральної шкоди, завданої незаконним звільненням, в сумі 100000 (сто тисяч) грн. – відмовити.

Рішення прийняте в нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частини проголошені в судовому засіданні 17 квітня 2018 року.

Повний текст рішення виготовлено 27 квітня 2018 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя Загацька Т. В.