Постанова № 73693275, 13.04.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 756/17042/17 Суддя першої інстанції Васалатій К.А.,

Суддя - доповідач Мельничук В.П.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

13 квітня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого-судді: Мельничука В.П.,

суддів: Ісаєнко Ю.А., Федотова І.В.,

при секретарі: Волощук Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Оболонського районного суду м. Києва від 28 грудня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 звернувся до Оболонського районного суду м. Києва з адміністративним позовом до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії. Свої вимоги обґрунтовує тим, що пенсійним органом було протиправно відмовлено позивачу в призначенні пенсії на пільгових умовах.

Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 28 грудня 2017 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов.

Свої вимоги обгрунтовує тим, що, на його думку, судове рішення суду першої інстанції є необгрунтованим, судом першої інстанції неправильно встановлено обставини в справі.

06 березня 2018 року відповідачем до суду апеляційної інстанції надано відзив на апеляційну скаргу, в якій він просив Постанову Оболонського районного суду м. Києва від 28 грудня 2017 року залишити без змін; ухвалити рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі.

В обґрунтування свого відзиву, відповідачем зазначено, що позивачу відмовлено у призначенні пільгової пенсії у відповідності до п. «б» частини другої ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки останнім не надано до пенсійного органу уточнюючої довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників, передбаченої п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637. Крім того, позивачем не надано до пенсійного органу доказів проведення атестації робочих місць за умовами праці на підприємстві, де працював позивач.

Відповідно до частини першої ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено, що 27 жовтня 2017 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до п. «б» частини другої ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Листом від 14 листопада 2017 року за вих. №64106/02, копія якого наявна в матеріалах справи (а.с.15), позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до п. «б» частини другої ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки ним не надано уточнюючої довідки про роботу з шкідливими та важкими умовами праці на посаді муляра та доказів проведення атестації робочих місць за умовами праці на підприємстві, де працював позивач.

Вважаючи таку відмову відповідача протиправною, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні даного адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є необгрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його необгрунтованим з огляду на наступне.

Відповідно до п. «б» частини другої ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Згідно зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 року, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 162 від 11.03.1994 року «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» затверджено Список № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Порядком застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року № 383 встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, які були чинні на період роботи особи. При цьому до пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків.

Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці» від 01.08.1992 року № 442 встановлено, що відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії за віком на пільгових умовах за Списками № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, затверджуваними Кабінетом Міністрів України, а також пенсії, що можуть встановлюватися підприємствами й організаціями за рахунок власних коштів працівникам інших виробництв, професій та посад залежно від умов праці, призначаються за результатами атестації робочих місць.

Відповідно до положень п. 3 зазначеної Постанови проведення атестації робочих місць доручено керівникам підприємств та організацій незалежно від форм власності й господарювання.

Абзацом 2 п. 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації. При цьому, основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Однак, не проведення підприємством, на якому працював позивач, атестації робочих місць не може позбавляти особу її конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань про право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно дост. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Правова позиція по даному питанню висловлена Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах від 15 жовтня 2015 року (справа № К/800/26912/15) та від 02 липня 2015 року (справа № К/9991/4203/11).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 народився 14 вересня 1961 року, тобто на час звернення до відповідача із заявою про призначення йому пенсії на пільгових умовах ним досягнуто 55 - річного віку (а.с. 9).

Як вбачається з Трудової книжки НОМЕР_2, копія якої наявна в матеріалах справи (а.с. 11-14), та Атестату НОМЕР_3, виданого Державним комітетом Ради Міністрів Української РСР по професійно - технічній освіті 18 липня 1979 року (а.с. 10), позивач, зокрема, з 01.09.1978 року по 18.07.1979 року навчався в міському професійно - технічному училищі №32 м. Сквири Київської області по спеціальності «муляр»; з 23.07.1979 року по 12.11.1979 року - працював муляром 3 розряду в Будівельному управлінні Трипільської ГРЕС; з 18.11.1979 року по 12.11.1981 року - проходив службу у лавах Радянської Армії; з 04.02.1982 року по 21.08.1992 року - працював муляром в Київському ремонтно - будівельному управлінні тресту МВС УРСР.

Крім того, даний факт підтверджується Витягом з Наказу Департаменту з питань режиму та службової діяльності МВС України від 20.10.2017 року №775, Витягом з Наказу Департаменту з питань режиму та службової діяльності МВС України від 20.10.2017 року №776, Особою карткою позивача №139, Довідкою про заробітну плату для обчислення пенсії, Актом позапланової перевірки достовірності документів про заробітну плату наданих для призначення (перерахунку) пенсії згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №4300 від 14.12.2017 року, Архівною довідкою від 11.12.2017 року №06-07/186, виданою Комунальною установою Обухівської районної ради «Обухівський районний трудовий архів», копії яких наявні в матеріалах справи (а.с.16-19, 23, 48-50, 51).

Зазначеними вище доказами підтверджується і факт зайнятості позивача повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2.

Також, в матеріалах справи наявні Довідка про перейменування управління від 09 лютого 2015 року № 36/1-24, видана Державним підприємством «Київське будівельне управління МВС України» (а.с.22) та від 19 жовтня 2017 року №01/05-190, видана Державним підприємством «Ремонтно - будівельне управління МВС України» (а.с. 52), в якій зазначено, що Державне підприємство «Київське ремонтно - будівельне управління тресту МВС УРСР», в якому працював у спірний період позивач, в подальшому перейменовано у Державне підприємство «Київське будівельне управління МВС України», яке у 2014 році припинено як юридична особа шляхом приєднання до іншого державного підприємства, а в 2016 році - перейменовано в Державне підприємство «Ремонтно - будівельне управління МВС України».

Таким чином, колегією суддів встановлено, що на момент звернення до відповідача позивач мав необхідний пільговий стаж на роботі з шкідливими умовами праці (13 років 8 місяців 23 дні) та загальний стаж роботи (більше 25 років), що також свідчить про набуття ним права на призначення пенсії на пільгових умовах.

Отже, враховуючи, що позивач має повний стаж на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, його трудова книжка містить всі необхідні відомості для призначення пільгової пенсії за Списком № 2, посаду, на якій працював позивач, включено до переліку професій з шкідливими умовами праці, колегія суддів вважає, що відповідачем було неправомірно відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до п. «б» частини другої ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а тому неправильним є висновок суду першої інстанції про те, що відповідач у спірних правовідносинах діяв правомірно, оскільки вимоги позову є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що в порушення норм чинного процесуального законодавства судом першої інстанції за наслідками розгляду справи по суті спору ухвалено постанову, у той час, як частиною третьою ст. 241 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваного позивачем судового рішення), судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість вимог даного позову та наявність підстав для його задоволення.

Зі змісту ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини в адміністративній справі, судове рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому наявні підстави для його скасування.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 317 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалює нове рішення якщо визнає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи.

Розглянувши доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити, а постанову Оболонського районного суду м. Києва від 28 грудня 2017 року - скасувати, ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправними дії Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у призначенні, нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Зобов'язати Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити та виплатити ОСОБА_1 (індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_1) пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» як працівнику, зайнятому повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт і професій, зайнятість в яких дає право на пенсію на пільгових умовах, починаючи з 27.10.2017 року.

Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код за ЄДРПОУ 40376133) на користь ОСОБА_1 (індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. судового збору, сплаченого Квитанціями від 27.11.2017 року №0.0.903646704.1, від 15.01.2018 року №0.0.938289936.1 та від 02.02.2018 року №0.0.955097606.1.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя В.П. Мельничук

Судді: Ю.А. Ісаєнко

І.В. Федотов

Повний текст постанови виготовлено 13.04.2018 року.