Постанова № 73660512, 10.04.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/13182/17 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Васильченко І.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Літвіної Н.М.

суддів Федотова І.В.

Сорочка Є.О.

при секретарі: Архіповій Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційними скаргами Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор Плюс» та Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 січня 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ Фінансів» до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, треті особи: Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Хрещатик», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фактор Плюс» про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, треті особи: ПАТ «Комерційний банк «Хрещатик», ТОВ «Фактор Плюс», про: визнання протиправним та скасування рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 06 липня 2017 року № 2846 в частині затвердження умов продажу активів ПАТ «КБ «Хрещатик», а саме: права вимоги за кредитними угодами № 24-47/1-08/G, № 24-47/1-08/1 від 04 червня 2008 року, № 58-47/1-13 від 24 грудня 2013 року, № 40-47/4-07 від 26 червня 2007 року, № 54-47/4-07 від 10 серпня 2007 року та договорами забезпечення (іпотеки, застави) лот №Q8208b11743; зобов'язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняти рішення про скасування відкритих торгів (аукціону) від 29 серпня 2017 року щодо продажу прав вимоги ПАТ «КБ «Хрещатик» лот № Q 8208b11743.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 січня 2018 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, подав апеляційну скаргу, у якій просить оскаржуване судове рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права. Апелянт зазначає, що судом не було досліджено приписи п. 7 розділу VII Положення щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 24 березня 2016 року № 388 (зареєстроване в Міністерстві юстиції України за № 606/28736 від 20 квітня 2016 року). Саме вищевказаним нормативно-правовим актом, який, як вказує Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, суд не досліджував належним чином, Фонду надано повноваження в будь-який момент, у тому числі під час провадження відкритих торгів (аукціону), припинити продаж активу (майна) та зняти відповідний лот з продажу на відкритих торгах (аукціоні). Апелянт вказує, що судом першої інстанції не вірно здійснено розрахунки вартості лоту на предмет пониження ціни на кожних наступних торгах, що слідують за тими, що не відбулись. Крім того, на переконання апелянта, завданням адміністративного судочинства є захист порушених прав особи у сфері публічно-правових відносин, однак з матеріалів позовної заяви не встановлено, які права зазначеної юридичної особи порушено. Визнаючи протиправним дії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб віл 06 липня 2017 року № 2846, суд не звернув увагу на те, що це не призведе до відновлення того становище, яке існувало до проведення торгів, оскільки актив відчужено, у зв'язку з чим поновлення права позивача, яке він вважає порушеним, є неможливим у заявлений ним спосіб.

Також з апеляційними скаргами звернулись треті особи: ПАТ «КБ «Хрещатик», ТОВ «Фактор Плюс», які просять скасувати рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 січня 2018 року та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга ТОВ «Фактор Плюс» мотивована тим, що судом першої інстанції було грубо порушено норми матеріального та процесуального права, а доводи позивача, які без належної правової оцінки прийняті судом, не відповідають нормам чинного законодавства України та фактичним обставинам справи. Апелянт зазначає, що в порушення приписів КАС України позивач не вказав, які саме його права, свободи та інтереси порушені відповідачем внаслідок прийняття оскаржуваного рішення від 06 липня 2017 року № 2246, щодо затвердження умов продажу активів ПАТ «КБ «Хрещатик». Крім того, апелянт вказує, що згідно з вимогами чинного законодавства відповідач має право в будь-який час, у тому числі під час проведення відкритих торгів, припинити продаж активу, зняти відповідний лот з продажу та затвердити нові умови аукціону. Натомість, факт наявності торгів, які не відбулись, жодним чином не впливає на наявність вищезазначеного права відповідача щодо зняття лоту з торгів та затвердження нових умов аукціону. Крім того, апелянт зазначає, що судом не досліджено норми матеріального права, які надають право продавати активи, які не були продані на попередніх відкритих торгах (аукціоні).

Апеляційна скарга ПАТ «КБ «Хрещатик» мотивована тим, що судом першої інстанції було грубо порушено норми матеріального права, зокрема, не застосовано норми права, які підлягали застосуванню. Апелянт зазначає, що судом першої інстанції не було досліджено приписи п. 7 розділу VII Положення щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 24 березня 2016 року № 388 (зареєстроване в Міністерстві юстиції України за № 606/28736 від 20 квітня 2016 року). Апелянт також зазначає, що судом прийнято до уваги докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні та протиправно покладено їх в основу судового рішення. Таким чином, ПАТ «КБ «Хрещатик» вважає, що судом було грубо порушено порядок дослідження та огляду в судовому засіданні доказів.

У поданому до суду письмовому відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а скарги - без задоволення, посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність. Позивач вважає, що судом першої інстанції дотримано вимоги матеріального і процесуального права у зв'язку з чим підстави для скасування судового рішення - відсутні. Позивач зазначає, що відповідачем неправомірно застосовано алгоритм зниження початкової вартості реалізованого активу та прийнято оскаржуване ним рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 09 березня 2017 року № 908 «Про затвердження умов продажу активів банку», яким визначено активи ПАТ «КБ «Хрещатик», що підлягають продажу на відкритих торгах (аукціоні), а саме: права вимоги за кредитним договором № 24-47/1-08/G Генеральний договір та кредитними договорами в рамках Генерального № 24-47/1-08/1 від 04 червня 2008 року та №58-47/1-13 від 24 грудня 2013 року, право вимоги за кредитним договором № 40-47/4-07 від 26 червня 2007 року, право вимоги за кредитним договором № 54-47/4-07 від 10 серпня 2007 року, за якими в забезпечення передавалась нерухомість загальною площею 3495,00 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Львівська, обладнання модульної транспортабельної котельні (у складі двох котлів Viessmann з додатковим обладнанням, трьох ємностей для води, розширювального бака, теплових та газових датчиків). Права вимоги за даними договорами об'єднані в одному лоті № Q8128b2280. Організатором торгів за даним лотом визначено Товарну біржу «Перспектива Коммодіті».

Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення від 06 липня 2017 року № 2846 «Про затвердження умов продажу активів банку», яким затверджено новий порядок реалізації лоту: активів ПАТ «КБ «Хрещатик», що підлягають продажу на відкритих торгах (аукціоні), а саме: права вимоги за кредитним договором №24-47/1-08/G Генеральний договір та кредитними договорами в рамках Генерального № 24-47/1-08/1 від 04 червня 2008 року та №58-47/1-13 від 24 грудня 2013 року, право вимоги за кредитним договором № 40-47/4-07 від 26 червня 2007 року, право вимоги за кредитним договором № 54-47/4-07 від 10 серпня 2007 року, за якими в забезпечення передавалась нерухомість загальною площею 3495,00 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Львівська, обладнання модульної транспортабельної котельні (у складі двох котлів Viessmann з додатковим обладнанням, трьох ємностей для води, розширювального бака, теплових та газових датчиків). Права вимоги за даними договорами об'єднані в одному лоті №Q8208b11743. Організатором торгів за даним лотом визначено Товарну біржу «ІННЕКС».

Позивач, вважаючи рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 06 липня 2017 року № 2846 в частині затвердження нового порядку реалізації лоту № Q8208b11743 таким, що прийняте з порушенням законодавства України та підлягає скасуванню, звернувся до суду із даним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є законними і обґрунтованими, натомість відповідачем не доведено правомірності його дій та прийнятого рішення, що було предметом судового оскарження.

Колегія суддів не погоджується з таким рішенням, виходячи з наступного.

Відповідно до Постанови Правління Національного банку України від 05 квітня 2016 року № 234 «Про віднесення ПАТ «КБ «Хрещатик» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування прийнято рішення від 05 квітня 2016 року № 463 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «Хрещатик» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку» строком на один місяць з 05 квітня 2016 року до 04 травня 2016 року включно.

Виконавча дирекція Фонду гарантування прийняла рішення від 21 квітня 2016 року № 560 відповідно до якого продовжено строки тимчасової адміністрації в ПАТ «КБ «Хрещатик» з 05 травня 2016 року до 04 червня 2016 року включно.

Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 02 червня 2016 року № 46-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Хрещатик» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 03 червня 2016 року № 913 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Хрещатик» та делегування повноважень ліквідатора банку». Відповідно до даного рішення повноваження ліквідатора ПАТ «КБ «Хрещатик» делеговано провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту управління активами Костенку І.І. на два роки з 06 червня 2016 року до 05 червня 2018 року включно.

Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року № 4452-VI (далі - Закон N 4452-VI) є нормативно-правовим актом, яким встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування, порядок виплати Фондом гарантування відшкодування за вкладами, а також яким регулюються відносини між Фондом гарантування, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду гарантування щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Частиною 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону встановлено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.

Відтак, у спорах пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація чи почата процедура його ліквідації, своїх зобов'язань, норми Закону є спеціальними, а даний Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Фонд гарантування безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку приймає в управління майно (у тому числі кошти) банку, вживає заходів щодо забезпечення його збереження, формує ліквідаційну масу, виконує функції з управління та продає майно банку; вживає у встановленому законодавством порядку заходів до повернення дебіторської заборгованості банку, заборгованості позичальників перед банком та пошуку, виявлення, повернення (витребування) майна банку, що перебуває у третіх осіб; здійснює відчуження активів та/або зобов'язань банку, якщо це було передбачено планом врегулювання, або в інших випадках, передбачених цим Законом (п.п. 2, 4, 9 ч. 1 ст. 48 Закону N 4452-VI).

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування від 09 березня 2017 року за №908, визначено активи ПАТ «КБ «Хрещатик», що підлягають продажу на відкритих (аукціоні), а саме прав вимоги за кредитними договорами, що укладені з юридичними особами, серед яких право вимоги до ВНЗ «ВМУРОЛ Україна» за Генеральним договором № 24-47/1-08/G та кредитними договорами в рамках ального № 40-47/4-07 від 26 червня 2007 року; № 54-47/4-07 від 10 серпня 2007 року; № 24-47/1-08/1 від 04 червня 2008 року; № 58-47/1-13 від 24 грудня 2013 року (надалі - право вимоги до ВНЗ «ВМУРОЛ Україна») (пункту 9 рішення № 908).

Наведеному активу присвоєно лот Q 8128b2280. Паспорти відкритих торгів (аукціону) з продажу права вимоги ПАТ «КБ «Хрещатик» містяться в матеріалах справи.

Відповідно до пункту 7.12. Розділу 7 Регламенту роботи електронної торгової системи щодо організації та проведення відкритих торгів (аукціонів) з продажу активів (майна) неплатоспроможних банків (Регламент ЕТС) якщо в момент закінчення кінцевого строку прийняття заяв про участь/прийняття закритих цінових пропозицій не подано жодної заяви про участь/прийняття закритих цінових пропозицій не подано жодної заявки про участь / закритої цінової пропозиції або їх кількість менша 2 (двох), ЕТС автоматично присвоює електронним торгам статус «Торги не відбулися», автоматично формує та оприлюднює відповідний протокол електронних торгів.

У зв'язку з чим, колегія суддів вважає, що відсутні будь-які порушення із боку Фонду гарантування щодо визнання торгів такими, що не відбулися, оскільки такий статус присвоюється автоматично за наявності менше 2 учасників електронних торгів.

Пунктом 7 Розділу VII Положення щодо організації продажу встановлено, що відкриті торги (аукціон) не можуть вважатися такими, що відбулися, у разі відсутності кроку відкритих торгів (аукціону) у розрізі лотів або якщо на участь у відкритих торгах (аукціоні) було зареєстровано лише одного потенційного покукпця (учасника).

Так, на підставі Рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування від 09 березня 2017 року № 908 було проведено наступні торги, яким автоматично було присвоєно статус «Торги не відбулися» у зв'язку з відсутністю учасників.

Вищевказаний лот, торги по якому не відбулися, був знятий з продажу. Зняття з продажу відбувалось на підставі рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування від 18 травня 2017 року № 2017 відповідно до якого визнані такими, що втратили чинність, ряд рішень виконавчої дирекції Фонду гарантування, в тому числі рішення виконавчої дирекції від 09 березня 2017 року № 908.

В подальшому, з метою повторної реалізації активу виконавчою дирекцією Фонду гарантування прийнято рішення № 2846 від 06 липня 2017 року, згідно якого визначено активи ПАТ «КБ «Хрещатик», що підлягають продажу (повторному) на відкритих торгах (аукціоні), а саме прав вимоги за спірними кредитними договорами (пункт 9 рішення № 2346).

Наведеному активу присвоєно номер лоту Q 8208b11743 (Паспорт, відкритих торгів (аукціону) з продажу права вимоги ПАТ «КБ «Хрещатик» міститься в матеріалах справи).

П. 9 Розділу VII Положення щодо організації продажу визначено, наступне - банк, що ліквідується, має право продати активи (майно), які не були продані на попередніх рих торгах (аукціоні), зі зниженням їх початкової ціни/ціни реалізації на 10 відсотків від початкової ціни з можливістю подальшого зниження ціни реалізації на кожних наступних торгах (аукціоні) на 10 відсотків від початкової ціни, але сумарно не більше ніж на 30 відсотків від початкової ціни, без повторного затвердження Фондом початкової ціни реалізації на повторних відкритих торгах (аукціоні).

При формуванні пропозиції щодо реалізації активів (майна) та/або проекту рішення Фонду про затвердження умов продажу активів (майна) на повторних відкритих торгах (аукціоні) їх нова ціна реалізації може встановлюватися нижче їх оціночної вартості, але не нижче ціни реалізації на останніх відкритих торгах (аукціоні), зниженої на 10 відсотків.

Згідно із пунктом 5 Положення про пілотний проект щодо реалізації активів (майна) банків, що ліквідуються, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 13 березня 2017 року № 979, вбачається, що у разі продажу активів (майна), умови продажу яких скувалися виконавчою дирекцією Фонду до набрання чинності цим Положенням, банк, що ліквідується, повторно надає пропозиції щодо реалізації активів (майна), які не були продані відповідно до затверджених виконавчою дирекцією Фонду умов продажу, зі зниженням їх ціни реалізації, встановленої на останніх відкритих торгах (аукціоні), які визнані такими, що не відбулися, на 10 відсотків на кожних наступних торгах, але сумарно не більше ніж на 70 відсотків від їх ціни реалізації, встановленої на останніх відкритих торгах (аукціоні), які визнані такими, що не відбулися.

З матеріалів справи вбачається, що станом на 07 квітня 2017 року початковою ціною лоту Q 8128b2280 є 52 631 679,13 грн. (станом на 24 квітня 2017 року - 47 368 511,22 грн.)

Початкова ціна, за якою повторно виставлено на продаж вказане право вимоги до ВНЗ «ВМУРОЛ Україна» зі зниженням їх ціни реалізації, встановленої на останніх відкритих торгах (аукціоні), а саме 42 105 343,30 грн. - 10% = 37 894 808,97 грн.

Так, на підставі Рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування № 2846 від 06 липня 2017 року проведено повторні торги по лоту Q 8208b11743 (раніше Q 8128b2280).

22 вересня 2017 року між ПАТ «КБ «Хрещатик» та ТОВ «Фінансова компанія «Фактор плюс» укладено договір про відступлення прав вимоги № 2017/2-Ю.

Тобто, станом на момент розгляду справи кредитором ВНЗ «ВМУРОЛ Україна» за Генеральним договором № 24-47/1-08/G та кредитними договорами в рамках Генерального договору є ТОВ «Фінансова компанія «Фактор плюс».

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси, і просити про їх захист.

Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин; вирішуючи спір суд повинен встановити, що у зв'язку з прийнятим рішенням, вчиненням дії чи допущенням бездіяльності суб'єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи інтереси особи у сфері публічно-правових відносин; при цьому, обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

В розумінні КАС України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення. Право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.

У постанові Верховного Суду України від 03 лютого 2015 року в справі № 21-617а14 зроблено правовий висновок, що завданням адміністративного судочинства згідно з ч.1 ст. 2 КАС України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення ч. 2 ст. 55 Конституції України, в рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 2 ст. 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.

Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 55 Конституції України, ст. ст. 2, 6 КАС України.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в рішенні від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 дав визначення поняттю «охоронюваний законом інтерес», який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «право» (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Звідси, поняття «охоронюваний законом інтерес» у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «право» має один і той же зміст.

Тобто, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо певних обставин абстрактно, лише тому, що заявники вважають чи припускають, що начебто певні обставини впливають на їх правове становище.

Тобто, встановлення факту наявності порушення права, свободи чи інтересу особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов'язковим під час судового розгляду.

Аналогічна правова позиція наведена в постановах Верховного Суду України від 15 грудня 2015 року у справі № 800/206/15, від 26 березня 2013 року у справі № 21-438а12, від 10 квітня 2012 року у справі № 21-1115во10, а також в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 06 липня 2017 року у справі №826/8161/16, від 18 серпня 2016 року у справі №826/2706/15.

Отже, підставами для визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. При цьому, обов'язковою умовою визнання протиправними рішення є наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі та якщо таке порушення відбулось у сфері публічно-правових відносин.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач приймав участь у відкритих торгах (аукціоні) лише один раз, що відбулось 29 серпня 2017 року, однак не зробив жодної дії під час трьох раундів, хоча початкова ціна становила 30 315 847,18 грн., що є меншою, ніж гранично допустима ціна продажу яку, як вважає позивач, мав встановити Фонд.

З огляду на зазначені вище обставини, вбачається, що позивач не мав дійсного наміру для придбання спірного активу, оскільки тільки факт реєстрації як учасника відкритих торгів не свідчить про бажання стати переможцем таких торгів, що своєю бездіяльністю під час проведення відкритих торгів фактично довів позивач. Також необхідно зазначити, що позивачем не оскаржувалась початкова ціна на відкритих торгах 25 липня 2017 року та 10 серпня 2017 року, учасником яких він був зареєстрований, однак у заявку з тим, що на зазначених торгах було зареєстровано лише одного учасника, торги були визнані такими, що не відбулися.

Відповідно, позивач не навів доказів стосовно існування реального негативного впливу прийнятим відповідачем рішенням безпосередньо на його права. Разом з тим, під час апеляційного розгляду таких порушень судом не встановлено. У зв'язку з чим, колегія суддів вважає, що обраний позивачем спосіб захисту його прав, не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки з матеріалів справи не встановлено порушення даним рішенням прав позивача.

Відсутність порушеного права та невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 06 липня 2017 року № 2846 в частині затвердження умов продажу активів ПАТ «КБ «Хрещатик», а саме: права вимоги за кредитними угодами № 24-47/1-08/G, № 24-47/1-08/1 від 04 червня 2008 року, № 58-47/1-13 від 24 грудня 2013 року, № 40-47/4-07 від 26 червня 2007 року, № 54-47/4-07 від 10 серпня 2007 року та договорами забезпечення (іпотеки, застави) лот №Q8208b11743 та про зобов'язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняти рішення про скасування відкритих торгів (аукціону) від 29 серпня 2017 року щодо продажу прав вимоги ПАТ «КБ «Хрещатик» лот № Q 8208b11743.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що при розгляді даної справи суд першої інстанції неповною мірою з'ясував обставини, що мають значення для справи та неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. У зв'язку з цим колегія суддів вважає, що доводи апеляційних скарг спростовують висновки суду першої інстанції, що містяться в рішенні Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 січня 2018 року та є підставами для його скасування з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

У відповідності до вимог п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з п. 1 п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин справи, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор Плюс» та Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» - задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 січня 2018 року - скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ Фінансів» до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, треті особи: Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Хрещатик», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фактор Плюс» про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Н.М. Літвіна

Судді Є.О. Сорочко

І.В. Федотов

Повний текст постанови виготовлено 13 квітня 2018 року.