Постанова № 73690213, 24.04.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2018 р. № 820/1835/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Заічко О.В.,

при секретареві судового засідання - Мараєвій О.В.,

розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківського обласного військового комісаріату, Міністерства оборони України про визнання рішення протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати п.22 протоколу № 9 від 26.01.2018 р. рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум;

- зобов'язати Харківський обласний військовий комісаріат подати висновок за формою (додаток 13 Наказу №530) з урахуванням раніше виплаченої суми та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів Міністерства оборони України про виплату (доплату) позивачу одноразової грошової допомоги з дотриманням розмірів одноразової грошової допомоги передбаченої ст. 16-2 Закону від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (в редакції Закону № 2004-VІІІ від 6 квітня 2017 року) у Порядку затвердженим Постановою КМУ №975 від 25.12.2013р., та Наказом Міністерства Оборони України №530 від 14.08.2014 року;

- зобов'язати Міністерство оборони України вирішити питання про перерахунок та призначення одноразової грошової допомоги позивачу з дотриманням розмірів одноразової грошової допомоги передбаченої ст. 16- 2 Закону від 20.12.1991 № 2011-XII (в редакції Закону № 2004-VІІІ від 6 квітня 2017 року) у Порядку затвердженим Постановою КМУ №975 від 25.12.2013р. та Наказом Міністерства Оборони України №530 від 14.08.2014 року, з урахуванням раніше виплаченої суми.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у правовідносинах, з приводу яких подано позов, відповідачі діяли всупереч вимог закону.

Представник позивача надав клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідачем - Міністерством оборони України, в особі уповноваженого представника до суду подано відзив на позов, в якому зазначений відповідач, заперечуючи проти позову вказав, що, у даних спірних правовідносинах, в частині суми одноразової грошової допомоги, треба застосовувати той порядок, який діяв на дату виникнення відповідного права. Відповідач зазначав, що позивач отримав таку допомогу у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.

Відповідачем - Харківським обласним військовим комісаріатом, в особі уповноваженого представника до суду подано відзив на позов, в якому зазначений відповідач, заперечуючи проти позову вказав, що, у ХОВК відсутні підстави для подачі висновку за формою (додаток 13 Наказу №530) з урахуванням раніше виплачених сум та документів до нього розпорядникові бюджетних коштів Міністерства оборони України про виплату (доплату) позивачу одноразової грошової допомоги , оскільки така допомога буда виплачена Міністерством оборони України у повному обсязі, виходячи з дня набуття позивачем відповідного права.

Суд, на підставі ст. 205 КАС України, вважає можливим розглянути справу у письмовому провадженні.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд встановив наступне.

Відповідно до ч.4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Постановою Ленінського районного суду м. Харкова від 28.09.2017 року у справі № 642/4186/17, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від14.12.2017 року, тобто вказані рішення є такими, що набрали законної сили, було встановлено обставини ( які не підлягають доказуванню в рамках розгляду зазначеної справи відповідно до ч.4 ст. 78 КАС України), які передували вказаним спірним правовідносинам.

Так, ОСОБА_1 проходив строкову військову службу в період з листопада 1982 року по січень 1985 року у складі діючої армії під час бойових дій (виконання інтернаціонального обов'язку) в Демократичній Республіці Афганістан.

В 1984 році позивач отримав поранення, контузію, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країні (ДРА), де велись бойові дії, внаслідок чого в подальшому отримав інвалідність.

Так, за змістом витягу з протоколу №1168 від 14.05.2013 р. засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв - отримані колишнім військовослужбовцем ОСОБА_1 під час проходження військової служби множинні вогнепальні осколкові поранення обличчя та верхніх кінцівок, (контузія головного мозку), наслідки яких підтверджені висновком спеціаліста у галузі судово-медичної експертиз №375-2013 від 30.04.2013 р., пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії.

Відповідно до довідки МСЕК серія 12 ААА №106371 від 28.09.2015 р. позивачеві була встановлена IІІ група інваліда війни з 28.09.2015 р.

17.01.2017 р. позивач звернувся із заявою до відповідача - Харківського обласного військового комісаріату, в якій просив вирішити питання про призначення йому одноразової грошової допомоги відповідно до приписів ст. 16 Закону України Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, у зв'язку з встановленням йому інвалідності, пов'язаної з проходженням військової служби.

Надісланим позивачу листом №206/ВСЗ від 26.01.2017 р. відповідач вказав, що ним зроблений запит до МСЕК щодо надання завіреної довідки МСЕК про первинне встановлення позивачу інвалідності, оскільки порядок обчислення розміру допомоги залежить від дати первинного встановлення інвалідності та часу повторного огляду.

Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до Ленінського районного суду м. Харкова.

Постановою Ленінського районного суду м. Харкова від 23.03.2017 р. по справі № 642/761/17, яка набрала законної сили, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Харківського обласного військового комісаріату, яка полягає в неподанні у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновку щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей, Постановою КМУ 975 від 25.12.2013 року Про затвердження Порядку та умов призначення і виплат одноразової грошової допомоги ... та Наказом Міністерства оборони України №530 від 14.08.2014р. Зобов'язано Харківський обласний військовий комісаріат подати висновок та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів Міністерства Оборони України щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей та Постановою КМУ 975 від 25.12.2013 року Про затвердження Порядку та умов призначення і виплат одноразової грошової допомоги... та Наказом Міністерства Оборони України №530 від 14.08.2014 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

На виконання вказаного рішення суду Харківським обласним військовим комісаріатом було направлено висновок та документи позивача до Департаменту фінансів Міністерства оборони України для призначення одноразової грошової допомоги.

Однак, листом Харківського обласного військового комісаріату від 17.07.2017 року №1867/ВСЗ позивача повідомлено, що рішенням Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 07.07.2017 року №73 п.7, вирішено відмовити в призначенні одноразової грошової допомоги позивачу, оскільки ОСОБА_1 встановлена інвалідність понад 3-х місячний термін після звільнення з військової служби.

Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду.

Постановою Ленінського районного суду м. Харкова від 28.09.2017 року у справі № 642/4186/17, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від14.12.2017 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Харківського обласного військового комісаріату, Міністерства Оборони України про визнання дії та рішення протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено. Визнано протиправним та скасувати п. 7 протоколу №73 від 07.07.2017р. рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум. Визнано протиправною відмову Міністерства оборони України в призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги відповідно до ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» ОСОБА_1 Зобов'язано Харківський Обласний Військовий Комісаріат повторно подати висновок за формою (додаток 13 Наказу №530) та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів Міністерства Оборони України про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги з дотриманням вимог: ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей», Порядку затвердженим Постановою КМУ №975 від 25.12.2013р., та Наказу Міністерства Оборони України №530 від 14.08.2014 року. Зобов'язано Міністерство оборони України вирішити питання призначення та нарахувати одноразову грошову допомогу ОСОБА_1 згідно: ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» у Порядку затвердженим Постановою КМУ №975 від 25.12.2013р. та Наказом Міністерства Оборони України №530 від 14.08.2014 року.

На виконання судових рішень по справі № 642/4186/17 Міністерством оборони України в особі Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум, прийнято рішення, оформлене протоколом № 9 від 26.01.2018 р., п.22 якого вирішено призначити позивачу одноразової допомоги у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, що становить 206700 грн. (а.с.10).

Позивач, дізнавшись про існування вказаного рішення, звернувся до суду за захистом своїх прав, оскільки вважав, що Міністерством оборони протиправно не було враховано ті обставини, що на час прийняття рішення про виплату позивачу одноразової допомоги у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності вже діяла нова редакція Закону від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (в редакції Закону № 2004-VIII від 6 квітня 2017 року), за якою одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи.

По суті заявлених вимог суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" ( надалі - Закон), соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі ст. 1-2 Закону, військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 3 Закону, дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Згідно з ч.1 ст. 16 Закону, одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Пунктом 4 ч.2 ст.16 Закону встановлено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі по тексту - Порядок).

Даний Порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст).

Пунктом 11 Порядку передбачено, що військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності. До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Пунктом 12 Порядку визначено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

Пунктами 13, 14 Порядку визначено, що керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку. Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови. Одноразова грошова допомога виплачується особі шляхом її перерахування уповноваженим органом на рахунок в установі банку, зазначений одержувачем виплати, або через касу уповноваженого органу.

Наказом Міністерства оборони України 14.08.2014 р. № 530 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2014 р. за № 1294/26071) затверджено Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, додатком 13 до якого затверджено форму висновку про призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону.

Також, слід зазначити, що Законом України від 06.04.2017 № 2004-VIII "Про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення рівня соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей", який набрав чинності 07.05.2017 р., у Закон "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" було внесено ряд змін, зокрема, текст статті 16 - 2 викладено в такій редакції:

"1. Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі:

а) 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону; 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 2-3 пункту 2 статті 16 цього Закону;

б) 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

2. Одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому у випадках, зазначених у підпункті 5 пункту 2 статті 16 цього Закону, розмір одноразової грошової допомоги не може бути меншим за 70-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року".

У свою чергу, згідно п. 2 "Прикінцевих положень" Закону № 2004-VIII встановлено, що дія цього Закону не поширюється на осіб, стосовно яких до набрання чинності цим Законом прийнято рішення про призначення та виплату їм одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), встановлення інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності або які отримали замість зазначеної допомоги інші компенсаційні виплати відповідно до законодавства.

Розглядаючи вказану справу, суд зазначає, що у судовому порядку позивачем підтверджено право на отримання одноразової грошової допомоги та виконання ним вимог Порядку в частині подання повного пакету документів до ХОВК у процедурі призначення вказаної допомоги.

Крім того, на момент винесення оскаржуваного рішення Міністерства оборони України від 26.01.2018 р. вже діяв Закон "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в редакції Закону № 2004-VIII 6 квітня 2017 року.

Водночас, відносно позивача, до набрання чинності Закону від 6 квітня 2017 року № 2004-VIII не було прийнято жодного рішення про призначення йому одноразової грошової допомоги, доказів протилежного суду не надано.

Отже, суд доходить висновку про розповсюдження на позивача дії Закону № 2004-VIII, зокрема, враховуючи його групу інвалідності, підпункту б) ч.1 ст. 16-2 Закону від 20.12.1991 № 2011-XII (в редакції Закону № 2004-VIII 6 квітня 2017 року), яким визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

Станом на момент винесення оскаржуваного рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум - п.22 протоколу № 9 від 26.01.2018 р., вказана вище редакція вже діяла.

Враховуючи викладене та беручи до уваги розмір прожиткового мінімуму встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, який, згідно ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" був встановлений 1762 грн., 250-крат прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року станом на час прийняття МОУ спірного рішення становить 440500 грн., у свою чергу, останнім відповідну допомогу виплачено в розмірі 150 кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на дату встановлення інвалідності в сумі 206700 грн.

Отже, МОУ при прийнятті оскаржуваного рішення не було враховано ч.1 ст. 16-2 Закону від 20.12.1991 № 2011-XII (в редакції Закону № 2004-VIII 6 квітня 2017 року), а тому, останнє підлягає скасуванню.

Посилання відповідачів на п.3 Порядку, за яким, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії та п.2 відповідної Постанови КМ України, якою був затверджений цей порядок, в контексті того, що установлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги, а допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги суд не приймає, оскільки Закон від 20.12.1991 № 2011-XII (в редакції Закону № 2004-VIII 6 квітня 2017 року), має вищу юридичну силу ніж Постанова Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975.

Щодо решти позовних вимог у заявленому вигляді, як способі відновлення порушеного права позивача, суд зауважує наступне.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення ( Постанова Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі 826/4418/14).

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 р. (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява N 28924/04) констатував: " 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. theUnitedKingdom), пп. 28 - 36, Series A N 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява N 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява N 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".

Таким чином, суд, беручи до уваги встановлені обставини у поєднанні з наведеними нормами права, також задовольняє решту позовних вимог, оскільки вказане є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

За приписами ч. 1,2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Прохання позивача в частині зобов'язання відповідачів подати звіт про виконання судового рішення не є позовною вимогою і обов'язком суду, враховуючи положення ст. 382 КАС України.

Керуючись ст. ст. 2, 6-11, 14, 77, 205, 243-246, 255, 295, 297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1, ід. код НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_1) до Харківського обласного військового комісаріату ( 61052, м. Харків, вул. Кацарська,56, код ЄДРПОУ 08166355), Міністерства оборони України ( 03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський,6, код ЄДРПОУ 00034022) про визнання рішення протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати п.22 протоколу № 9 від 26.01.2018 р. рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум.

Зобов'язати Харківський обласний військовий комісаріат ( 61052, м. Харків, вул. Кацарська,56, код ЄДРПОУ 08166355) подати висновок за формою (додаток 13 Наказу №530) з урахуванням раніше виплаченої суми та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів Міністерства оборони України про виплату (доплату) ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ід. код НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_1) одноразової грошової допомоги з дотриманням розмірів одноразової грошової допомоги передбаченої ст. 16-2 Закону від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (в редакції Закону № 2004-VІІІ від 6 квітня 2017 року) у Порядку затвердженим Постановою КМУ №975 від 25.12.2013р., та Наказом Міністерства Оборони України №530 від 14.08.2014 року.

Зобов'язати Міністерство оборони України ( 03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський,6, код ЄДРПОУ 00034022) вирішити питання про перерахунок та призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ід. код НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_1) з дотриманням розмірів одноразової грошової допомоги передбаченої ст. 16- 2 Закону від 20.12.1991 № 2011-XII (в редакції Закону № 2004-VІІІ від 6 квітня 2017 року) у Порядку затвердженим Постановою КМУ №975 від 25.12.2013р. та Наказом Міністерства Оборони України №530 від 14.08.2014 року, з урахуванням раніше виплаченої суми.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи, як передбачено п.15 Перехідних положень КАС України; після початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи - безпосередньо до Харківського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 26 квітня 2018 року.

Суддя Заічко О.В.