Рішення № 73690019, 27.04.2018, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2018 року м. ПолтаваСправа № 816/1023/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шевякова І.С. розглянув у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м.Полтави про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги:

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення нарахування та виплати державної соціальної допомоги як дитині війни - "30% надбавки до пенсії" з червня 2011 року по теперішній час (квітень 2018 року);

зобов`язати відповідача протягом 5 календарних днів з дня набрання судовим рішенням чинності нарахувати та виплатити у повному обсязі як дитині війни недоплачену щомісячну державну соціальну 30% надбавку, що передбачена ст. 6 Закону України "Про соціальний захист населення", починаючи з червня 2011 року по теперішній час (квітень 2018 року), а також нараховувати і виплачувати 30% надбавку до пенсії як дитині війни у повному розмірі в подальшому.

Під час розгляду справи суд

В С Т А Н О В И В:

29 березня 2018 року ОСОБА_1 (надалі також - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м.Полтави (надалі також - відповідач, УПФУ в Подільському районі м.Полтави) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Аргументи учасників справи

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що належить до соціальної категорії "Дитина війни" і відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком з червня 2011 року по квітень 2018 року .

Ухвалою від 02 квітня 2018 року Полтавський окружний адміністративний суд відкрив провадження у зазначеній справі та ухвалив розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

13 квітня 2018 року Полтавське об`єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області надало до суду відзив на адміністративний позов, у якому просило відмовити у задоволенні позовних вимог з наступних підстав.

Відповідач посилався на те, що відповідні виплати не були здійснені ним у зв`язку з відсутністю бюджетного фінансування, що є поважною причиною, яка унеможливлює їх виплату.

Полтавський окружний адміністративний суд своєю ухвалою від 26 квітня 2018 року замінив відповідача з Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі на належного відповідача - Полтавське об`єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області.

Відповідно до частини восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Справа розглядається у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.

Обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що позивач є дитиною війни відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", перебуває на обліку в Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м.Полтави. Відповідно до копії посвідчення серії НОМЕР_2 від 13.03.2006 року, є отримувачем пенсії та відповідно до відмітки штампу має соціальний статус «дитини війни».

З матеріалів позовної заяви вбачається, що, на думку позивача, він згідно зі статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме: підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком (в редакції Закону від 18.11.2004 № 2195-ІV, який набрав чинності з 01.01.2006).

У зв`язку з цим він звернувся до суду з відповідним позовом про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо нездійснення нарахування та виплати такої державної соціальної допомоги з червня 2011 року по квітень 2018 року; а також про зобов`язання нарахувати та виплатити у повному обсязі як дитині війни недоплачену щомісячну державну соціальну 30% надбавку, що передбачена статтею 6 Закону України "Про соціальний захист населення", починаючи з червня 2011 року по квітень 2018 року.

Надаючи оцінку позовним вимогам ОСОБА_1, суд виходить з наступного.

Норми права, які підлягають застосуванню

Закон України "Про соціальний захист дітей війни" № 2195-IV від 18 листопада 2004 року (зі змінами та доповненнями), встановлює правовий статус дітей війни та визначає основи їх соціального захисту та гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.

Статтею 1 вказаного закону передбачено, що дитина війни це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

Як встановлено за матеріалами справи, ОСОБА_1 має статус дитини війни, що не є спірним між сторонами.

Основним спірним питанням в межах справи, є наявність або відсутність права у позивача на отримання соціальної допомоги як дитині війни в розмірі 30 % надбавки до пенсії у період з червня 2011 року по квітень 2018 року.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач вважає, що такий показник повинен застосовуватися виходячи з статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (надалі - Закон), а саме підвищення як доплата до пенсії повинна складати 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 6 Закону (в редакції на час прийняття) було встановлено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Редакція цієї статті зазнавала протягом часу певних змін.

Пунктом 7 частини першої Закону України від 14 червня 2011 року № 3491-VI «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» доповнено пунктом 4, яким установлено, що у 2011 році норми і положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

З аналізу наведеної норми випливає, що визначення порядку та розмірів виплат указаним категоріям громадян делеговано Кабінету Міністрів України.

Вирішуючи питання про те, яка з однопредметних законодавчих норм однакової юридичної сили підлягає застосуванню для вирішення спору, суд приходить до висновку, що у цих правовідносинах така норма міститься у Законі України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік".

На виконання вимог цього Закону Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 6 липня 2011 року № 745 «Про встановлення деяких виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», яка набрала чинності 23 липня 2011 року.

Тобто до 23 липня 2011 року щодо розміру підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, дітям війни застосуванню підлягають положення статті 6 Закону "Про соціальний захист дітей війни".

В зв'язку з чим позовні вимоги щодо проведення нарахування та сплати пенсії в розмірі встановленому статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не підлягають задоволенню з 23.07.2011 року.

Також, відповідно до змін згідно зі Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" № 76-VIII від 28.12.2014, положення частини 1 статті 6 Закону було викладено в новій редакції, а саме було встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Суд зазначає, що редакція цієї статті є діючою на час виниклих між сторонами спірних правовідносин та неконституційною не визнавалась.

Таким чином, якщо положеннями попередньої редакції цієї статті 6 Закону визначались одні правила та розмір, що підлягав застосуванню при підвищенні доплати - виходячи з розміру 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, то згодом, безпосередньо станом за спірний період, встановлений зовсім інший порядок та розмір, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Таким актом є Постанова Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2011 року № 1381 "Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення".

Так, відповідно до пункту 4 Постанови №1381 в редакції із змінами, внесеними згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 112 від 25.03.2014, було встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення, встановлене статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", провадиться у розмірі 66,43 гривні.

Зважаючи на викладене, суд, з урахуванням періоду, за який позивач просить здійснити нарахування та виплату доплати, приходить до висновку про наявність у відповідача обов`язку здійснити нарахування доплати до пенсії позивачу з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком за період з 01.06.2011 року по 22.06.2011 року.

Отже, і бездіяльність відповідача щодо нездійснення нарахування та виплати державної соціальної допомоги як дитині війни у розмірі 30% надбавки до пенсії у зазначений період (з 01.06.2011 року по 22.06.2011 року) підлягає визнанню протиправною.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що у задоволенні решти позовних вимог, які стосуються визнання бездіяльності відповідача та нарахування доплати до пенсії позивачу з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком за період з 23.07.2011 року по 01.04.2018 року, необхідно відмовити, оскільки відповідач не мав правових підстав для застосування статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", в редакції, що діяла на час прийняття цього Закону, бо відповідні норми на теперішній час існують та діють в іншій редакції закону, та у інший спосіб регулюють спірні правовідносини.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Відносно вимоги позивача про те, що у разі його смерті нараховану заборгованість він просить виплатити своєму синові ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, то суд зазначає, що не може під час прийняття рішення вирішувати питання щодо правовідносин, які можливо будуть мати місце в майбутньому.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Беручи до уваги те, що позивачем при поданні позовної заяви до суду сплачено судовий збір у розмірі 704 грн 80 коп. і суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, сума судових витрат зі сплати судового збору, яка підлягає присудженню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань Управління пенсійного фонду України в Подільському районі м.Полтави складає 352,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 36015, рнокпп НОМЕР_1) до Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (вул. Івана Мазепи, б. 30, м. Полтава, Полтавська область, 36040, код ЄДРПОУ 40383769) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області щодо нездійснення нарахування та виплати державної соціальної допомоги як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (в редакції Закону від 18.11.2004 № 2195-ІV) з 1 червня 2011 року по 22 липня 2011 року.

Зобов`язати Полтавське об`єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області нарахувати та виплатити як дитині війни ОСОБА_1 недоплачену щомісячну державну соціальну 30% надбавку, що передбачена статтею 6 Закону України "Про соціальний захист населення" в редакції Закону від 18.11.2004 № 2195-ІV, починаючи з 1 червня 2011 року по 22 липня 2011 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, Полтавська область, 36000, код ЄДРПОУ 13967927) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 36015, рнокпп НОМЕР_1) витрати зі сплати судового збору в розмірі 352 грн 40 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя І.С. Шевяков