Рішення № 73687646, 23.04.2018, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2018 року ЛуцькСправа № 803/605/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Ксензюка А. Я.,

при секретарі судового засідання Столярчук А.В.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши в судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги, зобов’язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1, позивач) звернулася з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі – ГУ ДФС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04 травня 2017 року №2741204-1302 та від 30 червня 2017 року №2741204-1302 та податкової вимоги від 15 січня 2018 року №12263-17, зобов’язання припинити нарахування пені і скасувати застосовані штрафні санкції.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ГУ ДФС у Волинській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 04 травня 2017 року №2741204-1302 та від 30 червня 2017 року №2741204-1302, якими позивачу визначено суму грошового зобов’язання з орендної плати з фізичних осіб у розмірі 5439,86 грн. за користування земельною ділянкою, розташованою за адресою: вул. Ювілейна, 41 б, смт. Стара Вижівка (кадастровий № 0725055100:01:002:0280), яка перебуває в користуванні відповідача на підставі договору оренди від 16 січня 2016 року укладеного позивачем із Старовижівською селищною радою Волинської області.

Позивач вважає протиправними вказані податкові повідомлення-рішення та винесу на підставі них податкову вимогу від 15 січня 2018 року №12263-17, з тих підстав, що додатковою угодою № 1 від 30 серпня 2017 року до договору оренди земельної ділянки від 16 січня 2016 року визначено розмір орендної плати за земельну ділянку у розмірі 0,5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 925,27 грн., яка позивачем сплачена, а тому визначення податковим органом орендної плати у розмірі 5439,86 грн. є неправомірним. При цьому зазначає, що розмір орендної плати визначений в додатковій угоді № 1 від 30 серпня 2017 року до договору оренди земельної ділянки від 16 січня 2016 року відповідає рішенню Старовижівської селищної ради Волинської області від 13 липня 2017 року № 16/4, яке не скасоване, не змінене та є обов’язкові для виконання на відповідній території.

З врахуванням викладеного, позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Волинській області від 04 травня 2017 року №2741204-1302 та від 30 червня 2017 року №2741204-1302 та податкову вимогу ГУ ДФС у Волинській області від 15 січня 2018 року №12263-17, зобов’язати ГУ ДФС у Волинській області припинити нарахування пені і скасувати застосовані штрафні санкції.

Ухвалою судді від 02 квітня 2018 року розгляд даної справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України).

У відзиві на позов від 17 квітня 2018 року представник відповідача його вимог не визнав, мотивуючи тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті правомірно у відповідності до вимог податкового законодавства, яким визначено порядок нарахування та сплати орендної плати за земельну ділянку, та на підставі рішення Старовижівської селищної ради Волинської області від 15 липня 2015 року № 34/3, відповідно до якого ставка податку на земельні ділянки, нормативно-грошову оцінку яких проведено встановлюється в розмірі 3 % нормативно-грошової оцінки. При цьому, зазначає, що додаткова угода №1 від 10 серпня 2017 року вступає в силу лише з 2018 року, оскільки рішення Старовижівської селищної ради Волинської області від 13 липня 2016 № 16/2, яким встановлено ставку земельного податку на землі будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), для будівництва індивідуальних гаражів – 0,05% нормативної грошової оцінки землі, набирає чинності 01 січня 2018 року. Крім того, зазначає, що оскаржувана податкова вимога сформована та направлена на адресу позивача відповідно до вимог пункту 59.1 статті 59 ПК України. З наведених підстав просив у задоволенні позову відмовити.

У поданій до суду відповіді на відзив від 17 квітня 2018 року позивач не погодилася з доводами представника відповідача, викладеними у відзиві на позов, з підстав викладених у позові, додатково наголошує, що додаткову угоду №1 до договору оренди земельної ділянки від 16 січня 2016 року було укладено на підставі рішення Старовижівської селищної ради Волинської області від 13 липня 2017 року №16/4 «Про внесення змін до рішення селищної ради від 09 жовтня 2013 року № 23/5 «Про порядок надання земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва на території селищної ради», а не на підставі рішення селищної ради від 13 липня 2017 року №16/2.

У поданому до суду запереченні представник відповідача позов не визнав з підстав викладених у відзиві на позов.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала, з підстав, викладених у позові та відповіді на відзив. Просила позов задовольнити.

Представник відповідача підтримав доводи, наведені у відзиві на позовну заяву та запереченні. Просив в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення, доводи та заперечення учасників справи, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, що ГУ ДФС у Волинській області на підставі підпунктів 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 та пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України (далі – ПК України) винесено податкові повідомлення-рішення від 04 травня 2017 року №2741204-1302 та від 30 червня 2017 року, якими позивачу визначено суму податкового зобов’язання з орендної плати з фізичних осіб за 2017 рік в розмірі 5439,86 грн. (а. с. 24, 27).

Підставою для винесення вказаних податкових повідомлень-рішень став укладений 16 січня 2016 року між Старовижівською селищною радою та ОСОБА_1 договір оренди земельної ділянки в смт. Стара Вижівка по вул. Ювілейна, 41 б, кадастровий номер: 0725055100:01:002:0280, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1460 га, цільове призначення: секція В розділ 02 підрозділ 02.01, категорія земель: землі житлової та громадської забудови, строком на 25 років до 2040 року з переважним правом поновлення на новий строк. Згідно пунктів 5, 9, 11 вказаного договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 2865,16 грн., згідно довідки відділу держземагенства у Старовижівському районі Волинської області від 13 січня 2016 року № 1-86-16; орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі, на рівні 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 85,95 грн. в рік до 31 серпня звітного року (а. с. 13-14). Вказаний договір зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується інформаційною довідкою із вказаного реєстру від 04 лютого 2016 року № 52653225 (а. с. 15).

У зв’язку зі зміною нормативної оцінки земель смт. Стара Вижівка, затвердженої рішенням селищної ради від 14 липня 2016 року №7/1 «Про затвердження технічної документації з нормативно грошової оцінки земель смт. Стара Вижівка», нормативна грошова оцінка орендованої позивачем земельної ділянки становить 185054,64 грн., що підтверджується витягом із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виданим відділом держгеокадастру у Старовижівському районі міжрайонного управління у Ратнівському та Старовижівському районах Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 16 серпня 2017 року № 219 (а. с. 17).

10 серпня 2017 року між Старовижівською селищною радою та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 1 до договору оренди земельної ділянки від 16 січня 2016 року, відповідно до якої нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату укладення додаткової угоди становить 185054,65 грн. (довідка відділу держгеокадастру у Старовижівському районі від 16 серпня 2017 року № 219); орендна плата вноситься орендарем з 01 січня 2017 року у грошовій формі на рівні 0,5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки у розмірі 925,27 грн. в рік (а. с. 21). Вказана додаткова угода зареєстрована у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується витягом від 30 серпня 2017 року №95863545 із вказаного реєстру (а. с. 27).

02 жовтня 2017 року позивач сплатила оренду плату за земельну ділянку у розмірі 925,27 грн. відповідно до змін внесених додатковою угодою №1 від 10 серпня 2017 року до договору оренди земельної ділянки від 16 січня 2016 року, що підтверджується квитанцією від 02 жовтня 2017 року №0.0.861805126.1 (а. с. 23).

Судом також встановлено, що 15 січня 2018 року ГУ ДФС у Волинській області сформовано податкову вимогу за формою «Ф» №12263-17 на суму податкового боргу з орендної плати з фізичних осіб 4514,59 грн. (а. с. 28).

ГУ ДФС у Волинській області, на звернення позивача із заявою про перерахунок розміру орендної плати, листом від 20 лютого 2018 року №281/К/03-20-13-02-13 повідомило позивача про те, що податкове зобов’язання з орендної плати визначене позивачу у розмірі 5439,86 грн. розраховане за ставкою 3 % від нормативно грошової оцінки земельної ділянки, що становить 181327,72 грн. відповідно до рішення Старовижівської селищної ради від 14 липня 2016 року № 7/1, при цьому, в даному листі зазначено, що додаткова угода №1 від 10 серпня 2017 року до договору оренди земельної ділянки не може бути застосована для нарахування орендної плати у 2017 році, так як рішення Старовижівської селищної ради від 13 липня 2016 № 16/2 «Про встановлення податку на майно в частині плати за землю на території рішення Старовижівської селищної ради» набирає чинності з 01 січня 2018 року (а. с. 31).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Пунктом 56.18 статті 56 ПК України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (з наступними змінами та доповненнями, тут і надалі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, відповідач не довів правомірність оскаржуваних в даній адміністративній справі податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги, з огляду на таке.

Приписами статті 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно із підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до пункту 269.1 статті 269 ПК України, платниками податку земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Останні ж, як визначає зміст підпункту 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, це юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Отже, Податковим кодексом України визначено обов'язок й орендаря сплачувати податок у формі орендної плати.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України). Подібне визначення міститься й у статті 21 Закону України «Про оренду землі» від 06 жовтня 1998 року №161-XIV.

Справляння плати за землю, в тому числі й орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу ХIII Податкового кодексу України.

Пунктами 288.1 – 288.4 статті 288 ПК України передбачено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Згідно з підпунктами 288.5.1, 288.5.2 пункту 288.5 статті 288 ПК України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території; не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Тобто, законодавець визначив граничні межі річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки (найменшу та найвищу), незалежно від того, чи співпадає її розмір із визначеним у договорі.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

З аналізу наведених норм вбачається, що річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати.

При цьому, виходячи з принципу пріоритетності норм ПК України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 Податкового кодексу України, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України.

Разом з тим, пунктом 284.1. статті 284 ПК України передбачено, що Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території. Органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки рішення щодо ставок земельного податку та наданих пільг зі сплати земельного податку юридичним та/або фізичним особам за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Нові зміни щодо зазначеної інформації надаються до 1 числа першого місяця кварталу, що настає за звітним кварталом, у якому відбулися зазначені зміни.

У відповідності до пункту 286.1 статті 286 ПК України, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу (пункт 286.5 статті 286 ПК України).

Відповідно до пункту 289.1 статті 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

З матеріалів справи слідує, що пунктами 13, 36 договору оренди земельної ділянки від 16 січня 2016 року передбачено, що розмір орендної плати переглядається один раз у рік у разі, зокрема, зміни розміру земельного податку, підвищення цін, тарифів, коефіцієнта індексації. Зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін (а. с. 13).

Судом також встановлено, що пунктом 2 рішення Старовижівської селищної ради Волинської області від 09 жовтня 2013 року № 23/5 «Про Порядок надання земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва на території селищної ради» встановлено розмір орендної плати за земельні ділянки надані для індивідуального житлового будівництва у розмірі 3 відсотки нормативно-грошової оцінки в рік (а. с. 19-20).

13 липня 2017 року Старовижівською селищною радою Волинської області було прийнято рішення №16/4 «Про внесення змін до рішення селищної ради від 09 жовтня 2013 року №23/5 «Про Порядок надання земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва на території селищної ради», відповідно до якого пункт 2 рішення селищної ради від 09 жовтня 2013 року №23/5 «Про Порядок надання земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва на території селищної ради» викладено в такій редакції: «2. Встановити розмір орендної плати за земельну ділянку надану для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд на рівні 0,5 відсотка їх нормативної грошової оцінки в рік, для громадян, які правом на передачу безоплатно у власність земельної ділянки по даному виду використання, в межах норм, визначених Земельним кодексом України не скористалися. Для громадян, які правом на передачу безоплатно у власність земельної ділянки по даному виду використання, в межах норм, визначених Земельним кодексом України попередньо вже скористалися, розмір орендної плати за земельну ділянку надану для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд встановити на рівні 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки в рік» (а. с. 18). Вказане рішення було оприлюднено на дошці оголошень та офіційному веб-сайті селищної ради після сесії селищної ради, та в наступний після підписання день подано до Старовижівського відділення Ковельської ОДПІ, що підтверджується листом Старовижівської селищної ради Волинської області від 19 березня 2018 року № 159/2.4/2-18 (а. с. 42).

Крім того, як встановлено судом, нормативно грошова оцінка орендованої позивачем земельної ділянки змінилася з 2865,16 грн. (зазначено в договорі оренди земельної ділянки від 16 січня 2016 року) на 185054,65 грн., що підтверджується витягом із технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки, виданим відділом держгеокадастру у Старовижівському районі міжрайонного управління у Ратнівському та Старовижівському районах Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 16 серпня 2017 року № 219 (а. с. 17).

Внаслідок такої зміни нормативно грошової оцінки орендованої земельної ділянки та зміни розміру земельного податку, згідно рішення Старовижівської селищної ради Волинської області від 13 липня 2017 року №16/4, 10 серпня 2017 року між Старовижівською селищною радою та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 1 до договору оренди земельної ділянки від 16 січня 2016 року, відповідно до якої нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату укладення додаткової угоди становить 185054,65 грн. (довідка відділу держгеокадастру у Старовижівському районі від 16 серпня 2017 року № 219); орендна плата вноситься орендарем з 01 січня 2017 року у грошовій формі на рівні 0,5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки у розмірі 925,27 грн. в рік (а. с. 21). Вказана додаткова угода зареєстрована у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується витягом від 30 серпня 2017 року №95863545 із вказаного реєстру (а. с. 27).

Таким чином, сплата ОСОБА_1 згідно з квитанцією від 02 жовтня 2017 року №0.0.861805126.1 орендної плати за 2017 рік у розмірі 925,27 грн. (а. с. 23) свідчить про виконання позивачем податкового обов’язку зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою та умов додаткової угоди від 10 серпня 2017 року №1 до договору оренди земельної ділянки від 16 січня 2016 року у розмірі визначеному рішенням Старовижівської селищної ради Волинської області від 13 липня 2017 року №16/4, яке є чинним та не суперечить вимогам пункту 288.5 статті 288 ПК України.

Крім того, суд вважає безпідставним посилання відповідача на те, що додаткова угода №1 від 10 серпня 2017 року до договору оренди земельної ділянки від 16 січня 2016 року укладена на підставі рішення Старовижівської селищної ради від 13 липня 2016 № 16/2, яким встановлено ставку земельного податку на землі будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), для будівництва індивідуальних гаражів – 0,05% нормативної грошової оцінки землі та набирає чинності 01 січня 2018 року (а. с. 32-36), оскільки, як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, підставою для укладення вказаної додаткової угоди стало рішення Старовижівської селищної ради Волинської області від 13 липня 2017 року №16/4.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про неправомірність прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, відтак, з наведених вище підстав, виходячи з наданих суду статтею 245 КАС України повноважень, позовні вимоги про визнання його протиправними та скасування підлягають до задоволення.

Згідно із підпунктом 14.1.153 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, оскільки податкові повідомлення-рішення від 04 травня 2017 року №2741204-1302 та від 30 червня 2017 року №2741204-1302 визнані судом протиправними, а податкова вимога за формою «Ф» №12263-17 від 15 січня 2018 року надіслана ГУ ДФС у Волинській області саме у зв’язку із несплатою суми грошового зобов’язання, зазначеного у вказаних податкових повідомленнях-рішеннях, тому позовні вимоги про визнання протиправною та скасування оскаржуваної податкової вимоги також підлягають до задоволення.

Разом з тим, на думку суду, відсутні підстави для задоволення позовної вимоги про зобов’язання припинити нарахування пені і скасування застосованих штрафні санкції, оскільки порушені права позивача підлягають поновленню шляхом скасування оскаржуваних податкових-повідомлень рішень та податкової вимоги.

Згідно з частинами першою, третьою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, необхідно присудити на користь позивача здійснені ним і документально підтверджені судові витрати (судовий збір) у сумі 704,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача (а. с. 2).

Керуючись статтями 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області від 04 травня 2017 року №2741204-1302 та від 30 червня 2017 року №2741204-1302.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДФС у Волинській області від 15 січня 2018 року №12263-17.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (44400, Волинська область, смт. Стара Вижівка, вулиця Володимирська, будинок 2-б) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 4, ідентифікаційний код юридичної особи 39400859) 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок понесених витрат по сплаті судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.Я. Ксензюк

Повний текст рішення складений 27 квітня 2018 року.