Рішення № 73686767, 22.03.2018, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 826/9445/17

Провадження № 2-а/761/366/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2018 року Шевченківський районний суд м.Києва у складі:

головуючого судді: Мальцева Д.О.,

при секретарі: Шилан Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до Виконавчого комітету Луцької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

В липні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» через свого представника Мусійчук Олену Віталіївну звернулося до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом про визнання протиправним та скасування рішення Виконавчого комітету Луцької міської ради від 21.06.2017 року за №349-1.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 31.08.2016 року Центр надання адміністративних послуг в місті Луцьку отримав заяви ТОВ «Споживчий центр» від 26.08.2016 року за №№ 458, 459, 460, 461, 462 про надання дозволів на розміщення зовнішньої реклами за адресами в м.Луцьку: вулиця Кравчука, район будинку №44А, вулиця Сенаторки Левчанівської, район будинку №13, додані разом з встановленими законодавством документами.

Разом з тим, незважаючи на те, що строк для прийняття та направлення дозвільного документу та/або рішення про відмову у його видачі сплив 10.10.2017 року, ТОВ «Споживчий центр» не отримало ані документу дозвільного характеру, ані рішення про відмову у його видачі, що, в свою чергу, є порушенням ст.ст. 4, 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності».

При цьому, позивач зауважує, що відсутність з боку відповідача жодного реагування на вищенаведені заяви, автоматично (за принципом мовчазної згоди) надало йому право на розміщення рекламних послуг без дозвільного документа.

У зв'язку з зазначеним, ТОВ «Споживчий центр» додатково направило дозвільному органу - Управлінню розвитку підприємництва та реклами Луцької міської ради повідомлення від 04.11.2016 року №618 та повідомлення від 14.11.2016 року за №№ 646, 647, 648, 649 про початок застосування права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності, отримане за принципом мовчазної згоди.

Водночас, 21.06.2017 року Виконавчим комітетом Луцької міської ради прийнято рішення №349-1 про демонтаж засобів зовнішньої реклами, яким на ТОВ «Споживчий центр» покладено зобов'язання провести демонтаж засобів зовнішньої реклами - двох рекламних конструкцій (штендерів) розмірами 0,7 м Х 1,0 м, двох рекламних щитів на фасаді будинку розмірами 0,5 м Х 12.0 м та 3,0 м Х 3,5 м, а також кронштейна розміром 0,3 м Х 1,0 м та, розміщених, як вказано в рішенні, без відповідних дозволів, на вул. Сенаторки Левчанівської, 13, та вул. Кравчука, 33-А, протягом 14 днів з дати ухвалення рішення.

За вказаних обставин, позивач, вважаючи вказане рішення протиправним, звернувся до суду з цим позовом, який просить задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою судді Окружного адміністративного суду м.Києва від 01.08.2017 року відкрито провадження в адміністративній справі за вказаним позовом.

Ухвалою судді Окружного адміністративного суду м.Києва від 01.08.2017 року відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ «Споживчий центр» про забезпечення позову.

31.08.2017 року на адресу Окружного адміністративного суду м.Києва надійшли заперечення відповідача на позов, згідно змісту яких останній вважає заявлені позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. При цьому, відповідач вказує, що посилання позивача на ті обставини, що у строк до 10.10.2016 року ним не було отримано ані документу дозвільного характеру, ані рішення про відмову у його видачі, є недостовірними, адже 13.09.2016 року на адресу позивача представницьким органом місцевого самоврядування Виконавчого комітету Луцької міської ради було надіслано відмову у розміщенні зовнішньої реклами з підстав того, що розміщення виносних засобів зовнішньої реклами типу «штендер» не відповідає Концепції розміщення та розвитку зовнішньої реклами та вивісок в м.Луцьку, затвердженої рішенням міської ради від 25.05.2016 року №9/6.Тобто, на думку відповідача, принцип мовчазної згоди у даному випадку застосуванню не підлягає.

26.09.2017 року на адресу Окружного адміністративного суду м.Києва надійшли пояснення позивача, в яких він зазначив, що рішення про відмову у встановленні пріоритету на розміщення реклами, на яке посилається відповідач в своїх запереченнях, не є рішенням про відмову у видачі документу дозвільного характеру і не є правовим актом індивідуальної дії, що позбавляє суб'єкта господарювання права його оскарження. Також позивач вказує, що твердження відповідача про направлення ТОВ «Споживчий центр» у строк до 10.10.2016 року рішення про відмову у встановлення пріоритету не відповідають дійсності, адже сама рання дата, коли позивач отримав відповіді про розгляд поданих ним заяв, є 22.11.2016 року, про що, серед іншого, свідчать зворотні повідомлення про вручення поштового відправлення, додані відповідачем до своїх заперечень на позов.

Разом з тим, ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києва від 27.09.2017 року дану адміністративну справу передано на розгляд до Шевченківського районного суду м.Києва в порядку, передбаченому ст.22 КАС України.

Відповідно до протоколу про автоматизований розподіл від 05.12.2017 року справу передано судді Мальцеву Д.О.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м.Києва Мальцева Д.О. від 06.12.2017 року вказану справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 11.01.2018 року.

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Києва від 12.02.2018 року вирішено розгляд даної адміністративної справи проводити у загальному позовному провадженні, а також запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали надати до суду відзив на позов, а також всі письмові та електронні докази.

08.02.2018 року на адресу Шевченківського районного суду м.Києва надійшов відзив на позовну заяву, змісту якого останній вважає заявлені позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

19.03.2018 року на адресу Шевченківського районного суду м.Києва надійшла відповідь позивача на відзив, згідно якої позивач зазначив, що оскільки до теперішнього часу представницьким органом місцевого самоврядування не прийнято рішення про видачу або про відмову в видачі документа дозвільного характеру, в Товариства наявне право на застосування принципу мовчазної згоди. Крім того, позивач зауважив, що оскільки всі конструкції розміщуються ним не самовільно, а в повній відповідності з чинним законодавством, відсутні будь-які законні підстави для їх демонтажу.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, подавши при цьому через канцелярію суду заяву, в якій просив розгляд справи проводити за його відсутністю, а позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки свого представника суд не сповістив.

Дослідивши та оцінивши докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Перевіряючи обставини, судом встановлено, що 26.08.2016 року ТОВ «Споживчий центр» подано в Виконавчий комітет Луцької міської ради заяви №№ 458, 459, 460, 461, 462 про надання дозволів на розміщення зовнішньої реклами за адресами в м.Луцьку: вулиця Кравчука, район будинку №44А, вулиця Сенаторки Левчанівської, район будинку №13, додані разом з встановленими законодавством документами.

Вказані заяви було отримано Центром адміністративних послуг у місті Луцьку 31.08.2016 року, про що свідчить наявне в матеріалах справи зворотнє повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 28).

Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивач, як на підставу для його задоволення, вказує, що незважаючи на те, що строк для прийняття та направлення дозвільного документу та/або рішення про відмову у його видачі сплив 10.10.2017 року, ТОВ «Споживчий центр» не отримало ані документу дозвільного характеру, ані рішення про відмову у його видачі, що, в свою чергу, є порушенням ст.ст. 4, 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності».

Тобто, на думку позивача, рішення виконавчого комітету Луцької міської ради про демонтаж засобів зовнішньої реклами від 21.06.2017 року за №349-1 прийняте всупереч застосуванню принципу мовчазної згоди, яке виникло в позивача за наявності вищенаведених обставин, а отже підлягає скасуванню.

Так, дійсно, як встановлено в судовому засіданні, 21.06.2017 року Виконавчим комітетом Луцької міської ради прийнято рішення №349-1 про демонтаж засобів зовнішньої реклами, яким на ТОВ «Споживчий центр» покладено зобов'язання провести демонтаж засобів зовнішньої реклами - двох рекламних конструкцій (штендерів) розмірами 0,7 м Х 1,0 м, двох рекламних щитів на фасаді будинку розмірами 0,5 м Х 12.0 м та 3,0 м Х 3,5 м, а також кронштейна розміром 0,3 м Х 1,0 м та, розміщених, як вказано в рішенні, без відповідних дозволів, на вул. Сенаторки Левчанівської, 13, та вул. Кравчука, 33-А, протягом 14 днів з дати ухвалення рішення.

В свою чергу, правові та організаційні засади функціонування дозвільної системи у сфері господарської діяльності і встановлює порядок діяльності дозвільних органів, уповноважених видавати документи дозвільного характеру, та адміністраторів визначає Закон України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності».

Так, згідно ч.1 ст. 3 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» основними принципами державної політики з питань дозвільної системи у сфері господарської діяльності є: захист прав, законних інтересів суспільства, територіальних громад та громадян, життя громадян, охорона навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави; розвиток конкуренції; прозорість процедури видачі документів дозвільного характеру; додержання рівності прав суб'єктів господарювання під час видачі документів дозвільного характеру; відповідальність посадових осіб дозвільних органів, адміністраторів та суб'єктів господарювання за порушення вимог законодавства з питань видачі документів дозвільного характеру; зменшення рівня державного регулювання господарської діяльності; установлення єдиних вимог до порядку видачі документів дозвільного характеру.

Ст. 4 вказаного Закону встановлено основні вимоги до дозвільної системи у сфері господарської діяльності, відповідно до частини 1 якої, виключно законами, які регулюють відносини, пов'язані з одержанням документів дозвільного характеру, встановлюються, зокрема, необхідність одержання документів дозвільного характеру та їх види; дозвільний орган, уповноважений видавати документ дозвільного характеру; строк видачі або надання письмового повідомлення про відмову у видачі документа дозвільного характеру; перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності.

Дозвіл на розміщення зовнішньої реклами внесено до Переліку документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності (пункт 63 Додатку до Закону України «Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності»).

Відносини, пов'язані з виробництвом, розповсюдженням та споживанням реклами на території України, регулюються Законом України «Про рекламу», ч.1 ст. 16 якого встановлено, що розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

При цьому, підзаконним нормативно-правовим актом, який регулює відносини, що виникають у зв'язку з розміщенням зовнішньої реклами у населених пунктах та визначає порядок надання дозволів на розміщення такої реклами є Типові правила розміщення зовнішньої реклами, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 року №2067 (далі - Типові правила).

Згідно з п.3 Типових правил зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил.

У відповідності до п.5 Типових правил для регулювання діяльності з розміщення зовнішньої реклами сільська, селищна, міська рада може утворювати відділ, управління, інший виконавчий орган або покладати відповідні функції на існуючий відділ, управління (далі - робочий орган).

Відповідно до п.6 Типових правил до повноважень робочого органу зокрема належать: розгляд заяв розповсюджувачів зовнішньої реклами на надання дозволу, внесення змін у дозвіл, переоформлення дозволу та продовження строку його дії; підготовка проекту рішення виконавчого органу ради щодо надання дозволу чи про відмову у його наданні; видача дозволу на підставі рішення виконавчого органу ради.

Як передбачено абз.4 ч1 ст. 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» строк видачі документів дозвільного характеру становить десять робочих днів, якщо інше не встановлено законом.

Пунктом 2 Типових правил визначено, що дозвіл - документ установленої форми, виданий розповсюджувачу зовнішньої реклами на підставі рішення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, який дає право на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці; вивіска чи табличка - елемент на будинку, будівлі або споруді з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать такій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщений на зовнішній поверхні будинку, будівлі або споруди не вище першого поверху або на поверсі, де розташовується власне чи надане у користування особі приміщення (крім, випадків, коли суб'єкту господарювання належить на праві власності або користування вся будівля або споруда), біля входу у таке приміщення, який не є рекламою.

Відповідно до п. 9 Правил для одержання дозволу заявник подає робочому органу заяву за формою згідно з додатком 1, до якої додаються: фотокартка або комп'ютерний макет місця (розміром не менш як 6 х 9 сантиметрів), на якому планується розташування рекламного засобу, та ескіз рекламного засобу з конструктивним рішенням.

Пунктом 10 Правил закріплено, що за наявності документів, передбачених пунктом 9 цих Правил, відомості про заяву у той же день вносяться робочим органом до внутрішнього реєстру заяв та дозволів на розміщення зовнішньої реклами (журналу), який ведеться у довільній формі. Робочий орган протягом двох робочих днів з дня реєстрації заяви перевіряє місце розташування рекламного засобу, зазначене у заяві, на предмет надання на заявлене місце зареєстрованого в установленому порядку дозволу за формою згідно з додатком 3. У разі прийняття рішення про відмову у видачі дозволу робочий орган надсилає заявникові вмотивовану відповідь із зазначенням підстав, передбачених законом. Строк видачі дозволу або надання письмового повідомлення про відмову у його видачі становить 10 робочих днів.

Разом з тим, як встановлено в судовому засіданні, відповідачем, всупереч вищенаведених положень законодавства щодо строку розгляду та прийняття рішення за заявами про надання дозволу на розміщення зовнішньої реклами, станом на день розгляду даної справи ані документів дозвільного характеру, ані рішення про відмову у їх видачі позивачу надано не було.

При цьому, як вбачається з листа Управління розвитку підприємництва та реклами Луцької міської ради №22.2-2/251-255 від 13.09.2017 року, отриманого позивачем 22.11.2016 року, Луцька міська рада не розглядала питання про видачу або відмову у видачі документу дозвільного характеру, оскільки Управління розвитку підприємництва та реклами Луцької міської ради, прийнявши рішення про відмову у встановленні пріоритету на розміщення зовнішньої реклами, не готувало проекту рішення щодо надання дозволу чи про відмову в його наданні, а також не подавало цей проект на розгляд представницькому органу місцевого самоврядування.

В свою чергу, рішення про відмову у встановленні пріоритету на розміщення на розміщення реклами, на яке посилається відповідач в обґрунтування правомірності своїх дій щодо прийняття рішення від 21.06.2017 року за №349-1 про демонтаж засобів зовнішньої реклами, не є рішенням про відмову у видачі документу дозвільного характеру та не є правовим актом індивідуальної дії, що позбавляє суб'єкта господарювання права його оскарження.

Будь-яких інших доказів, які б спростовували викладені позивачем в позові доводи про протиправність оскаржуваного рішення, відповідачем надано не було.

Водночас, згідно з абз. 10 ч.1 ст. 1, ч.6 ст. 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» у разі якщо у встановлений законом строк суб'єкту господарювання не видано або не направлено документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі, то через десять робочих днів з дня закінчення встановленого строку для видачі або відмови у видачі документа дозвільного характеру суб'єкт господарювання має право провадити певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності. Копія заяви (опису прийнятих документів) з відміткою про дату їх прийняття є підтвердженням подачі заяви та документів адміністратору або дозвільному органу.

Принцип мовчазної згоди - принцип, згідно з яким суб'єкт господарювання набуває право на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності без отримання відповідного документа дозвільного характеру, за умови якщо суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою подано в установленому порядку заяву та документи в повному обсязі, але у встановлений законом строк документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі не видано або не направлено.

Таким чином, виходячи з вище встановлених обставин справи, а також враховуючи те, що позивач звернувся з усіма відповідними документами для отримання дозволу на розміщення реклами та не отримав у встановлений законом строк документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі, суд приходить до висновку, що позивач набув право на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності без отримання відповідного документа дозвільного характеру відповідно до принципу мовчазної згоди, а оскаржуване рішення відповідача від 21.06.2017 року, як наслідок, є протиправним та підлягає скасуванню.

Крім того, суд присуджує до стягнення з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Луцької міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 600,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 5-10, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до Виконавчого комітету Луцької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення.

Визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Луцької міської ради від 21 червня 2017 року за №349 «Про демонтаж засобів зовнішньої реклами».

Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірно списання із рахунків Виконавчого комітету Луцької міської ради за рахунок бюджетних асигнувань.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м.Києва протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя: