Ухвала суду № 73686735, 13.04.2018, Деснянський районний суд міста Києва

Провадження № 4-с/754/31/18

Справа № 754/2508/13-ц

У Х В А Л А

Іменем України

13 квітня 2018 року м. Київ

Деснянський районний суд м. Києва в складі

головуючого судді Клочко І.В.

за участю

секретаря судового засідання Шевчук М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за скаргою Публічного акціонерного товариства "РОДОВІД БАНК " на дії старшого виконавця Звенигородського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Карташева Сергія Володимировича, -

В С Т А Н О В И В :

Заявник звернувся до суду із вказаною скаргою, мотивуючи свої вимоги тим, що на виконанні у Звенигородському МВДВС ГТУЮ у Черкаській області перебував виконавчий лист № 2-1864/2013, виданий 06.06.2013 року Деснянським районним судом м. Києва, щодо стягнення із ОСОБА_2 на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованості.

Як зазначає заявник, 29.09.2017 року старшим державним виконавцем Звенигородського МВДВС ГТУЮ у Черкаській області Карташевим С.В. було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, яку заявником отримано 09.10.2017 року. Підставою для повернення виконавчого документа стягувачу стала відсутність у боржника ліквідного майна.

Заявник вважає дії державного виконавця при винесенні постанови про повернення виконавчого документа незаконними з огляду на те, що державний виконавець не здійснив заходів щодо належного виконання рішення суду про стягнення коштів, не провів ретельної перевірки щодо майнового стану боржника. У зв'язку з вищевикладеним, заявник просив визнати незаконною бездіяльність старшого державного виконавця Звенигородського МВДВС ГТУЮ у Черкаській області Карташева С.В. та скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

Представник заявника у судове засідання не з'явився, надіславши клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.

Старший державний виконавець Звенигородського МВДВС ГТУЮ у Черкаській області Карташев С.В. в судове засідання не з'явився, надавши суду копію матеріалів виконавчого провадження та письмові заперечення на скаргу, в яких просить в задоволенні скарги відмовити, оскільки виконавчі дії вчинені у повній відповідності до ЗУ «Про виконавче провадження», а також просить розглянути справу в його відсутність.

Згідно з ч.2 ст.450 ЦПК України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Враховуючи вимоги статті 450 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути скаргу у відсутності сторін, що не з'явились та які були повідомлені своєчасно та належним чином про розгляд скарги.

У зв'язку з неявкою сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України.

Суд, розглянувши подані документи, дослідивши копію матеріалів виконавчого провадження, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги заявника, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, приходить до наступного.

15.04.2015 року головним державним виконавцем ВДВС Ватутінського УЮ Лужанською О.О. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 2-1864/2013, виданого Деснянським районним судом м.Києва 06.06.2013 року, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Родовід Банк» боргу в сумі 15 246, 68 у.о. та 65 437,27 грн.

Постановою старшого державного виконавця Звенигородського МВДВС ГТУЮ у Черкаській області Карташева С.В. від 04.10.2016 року виконавче провадження з виконання вказаного виконавчого листа приєднано до зведеного виконавчого провадження № 52528942, яке веде Звенигородський МВДВС ГТУЮ у Черкаській області.

Постановою старшого державного виконавця Звенигородського МВДВС ГТУЮ у Черкаській області Карташева С.В. від 29.09.2017 року, виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі п.7 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року (а.с.90).

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У силу ст.18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно ч.1 ст.13 Закону України «Про виконавче провадження», під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно- правовими актами.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ст. 10 Закону «Про виконавче провадження», заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Перелік прав та обов'язків державного виконавця визначений ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», частиною 1 якої передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» державному виконавцю надані широкі права та повноваження у процесі здійснення виконавчого провадження.

Згідно п.20 Розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 року, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу чи повернення виконавчого документа до суду, який його видав, виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені ч.1 ст. 40 Закону.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ повертається стягувачу, якщо боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку із втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку.

Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження, старшим державним виконавцем Звенигородського МВДВС ГТУЮ у Черкаській області Карташевим С.В. вжито вичерпний перелік виконавчий дій, передбачених ЗУ «Про виконавче провадження», спрямованих на примусове виконання рішення суду.

Серед проведеної кількості виконавчих дій, державним виконавцем 08.06.2016 року було винесено постанову про оголошення в розшук зареєстрованого за боржником транспортного засобу, який згідно повідомлення ГУНП у Черкаській області від 22.06.2017 року розшукано не було (а.с.59-81).

З урахуванням наведеного, оскільки транспортний засіб боржника, розшук якого здійснювався поліцією, не був виявлений протягом року з дня оголошення розшуку, державним виконавцем правомірно було прийнято оскаржувану постанову згідно п.7 ч.1 ст.37 ЗУ «Про виконавче провадження», а тому відсутні правові підстави для її скасування та визнання бездіяльності державного виконавця незаконною.

Крім того, будь-яких конкретних правових доказів про недотримання старшим державним виконавцем вищевказаних норм права та які б у свою чергу свідчили про відсутність у головного державного виконавця правових підстав для постановлення оскаржуваної постанови, заявник суду не надав і судом таких доказів не здобуто. Також твердження заявника спростовуються наданими матеріалами виконавчого провадження: запитами державного виконавця щодо встановлення майна боржника та відповідями на них, постановами про оголошення розшуку майна боржника, привід боржника, постановою суду, прийнятою за результатами розгляду клопотання державного виконавця про обмеження боржника у виїзді за кордон, викликами та актами державного виконавця тощо (а.с.38-90).

Суд вважає необхідним звернути увагу на те, що згідно з ч. 5 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

Заявник не позбавлений права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання.

За таких обставин, скарга задоволенню не підлягає.

Згідно зі ст. 452 ЦПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Оскільки скарга не задовольняється, то відповідно до ст. 452 ЦПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, покладаються на заявника.

На підставі викладеного, керуючись ст. 451 ЦПК України, ЗУ "Про виконавче провадження", суд, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства "РОДОВІД БАНК " на дії старшого виконавця Звенигородського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Карташева Сергія Володимировича - відмовити.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду м.Києва протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.

У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя