Постанова № 73684296, 27.04.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/706/18Головуючий по 1 інстанції - Опалинська О.П. Категорія: на ухвалу Доповідач в апеляційній інстанції - Бородійчук В.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2018 року апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого Бородійчука В.Г.

суддів Василенко Л.І., Нерушак Л.В.

секретар Анкудінов О.І.

розглянувши у судовому засіданні в місті Черкаси в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 06 березня 2018 року (постановлену 06 березня 2018 року в приміщенні Смілянського міськрайонного суду Черкаської області під головуванням судді Опалинської О.П.) у справі за поданням головного державного виконавця Смілянського міського відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Черкаській області Пиндика Сергія Володимировича про тимчасове обмеження ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України.

Вивчивши матеріали справи, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

Головний державний виконавець Смілянського міського відділу ДВС ГТУЮ у Черкаській області звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон ОСОБА_3

Своє подання державний виконавець мотивував тим, що на виконанні в Смілянському міському відділі ДВС ГТУЮ у Черкаській області перебуває зведене виконавче провадження № 54338249 від 19 липня 2017 року відносно ОСОБА_3 до складу якого входить чотири виконавчі провадження, а саме: № 50497203, № 54198530, № 54197675 та № 54198256 з примусового виконання виконавчих документів Смілянського міськрайонного суду № 2/703/13/16 від 23 лютого 2016 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» 739 379 грн. 69 коп. боргу; виконавчого документа № 703/3126/16-ц про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «УкрСиббанк» боргу в сумі 6 692,21 швейцарських франків; виконавчого листа № 703/3126/16-ц про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «УкрСиббанк» боргу в сумі 12 427 грн. 79 коп. та виконавчий лист № 703/3126/16-ц про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «УкрСиббану» боргу в сумі 2 799 грн. 56 коп.

14 березня та 26 червня 2017 року державним виконавцем винесено постанови про відкриття виконавчих проваджень, якими боржника зобов'язано подати декларацію про доходи та майно та попереджено про відповідальність про неподання такої або внесення недостовірних даних до неї. Однак боржником рішення суду на момент зверненням з поданням до суду не виконано, декларацію про доходи та майно не подано, на виклики до державного виконавця боржник не з'являється. Оскільки коштів боржник на рахунках не має, до будинку по АДРЕСА_1 державного виконавця не допущено, про що складено відповідні акти, останній звернувся до суду та просить тимчасово обмежити у праві виїзду за межі України без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_3 до виконання покладених на нього зобов'язань.

Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 06 березня 2018 року подання головного державного виконавця Смілянського міського відділу ДВС ГТУЮ у Черкаській області Пиндик С.В. задоволено.

Тимчасово обмежено у праві виїзду за кордон громадянина України ОСОБА_3 до погашення ним заборгованості за виконавчим провадженням без вилучення паспорта для виїзду за кордон.

Свою ухвалу суд мотивував тим, що ОСОБА_3 будь-яких дій , спрямованих на виконання рішення суду не вчинив та боргове зобов'язання не погашав, що свідчить про його свідоме ухилення від покладених на нього обов'язків в рішеннях судів.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати ухвалу Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 06 березня 2018 року як незаконну.

В обгрунтування доводів апеляційної скарги вказав, що належних та допустимих доказів того, що він як боржник ухилявся від виконання судових рішень в тому числі і шляхом не вчинення будь-яких дій, спрямованих на виконання судових рішень виконавцем не надано та не доведено умисного ухилення від виконання ним своїх обов'язків.

Відповідно до п. 8 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У відповідності до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Згідно із пунктом 4 частини першої ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Із матеріалів справи вбачається, що державний виконавець звертаючись до суду з вказаним поданням, вказав на факт ухилення боржника ОСОБА_3 від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, тому вважав за доцільне застосування щодо ОСОБА_3 заходів про тимчасове обмеження його у виїзді за межі України.

Суд першої інстанції, вважаючи, що факт ухилення боржника ОСОБА_3 доведений, прийшов до висновку про задоволення подання про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України.

В розумінні п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», ухиленням, є навмисне чи інше свідоме невиконання боржником обов'язків за рішенням суду, у зв'язку з чим і здійснюється примусове виконання та є підставою про застосування до боржника тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

В силу ст. 13 Загальної декларації прав людини кожна людина має право вільно пересуватися й обирати собі місце проживання в межах любої держави. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, і повертатися у свою країну.

Також ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Закон України від 21 січня 1994 року «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері.

Також ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» передбачено, підстави для тимчасового обмеження права громадян України на виїзд з України. Право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань.

Приймаючи до уваги узагальнення судової практики щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України Верховного Суду від 01.02.2013 року ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об'єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо. Однак, воно може мати й принципово інше походження, суб'єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов'язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин.

Наявність у боржника невиконаних зобов'язань за рішенням суду сама по собі, не є підставою для обмеження його права на виїзд за межі України, оскільки необхідною умовою для застосування такого обмеження, є навмисне та свідоме невиконання боржником рішення суду.

Згідно зі ст.33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

За змістом п.5 ч.1 ст.6 Закону України „Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України підставою для тимчасового обмеження у праві виїзду громадянина України за кордон є не тільки наявність невиконаних зобов'язань, але і ухилення від їх виконання.

Ухиленням від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням суду, є будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини. Особа, яка має невиконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.

Відповідно до положення ч. 3 ст. 12 ЦПК України наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови "доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання".

В актах від 17 лютого та 27 липня 2017 року про не допуск боржником державного виконавця до нерухомого майна, які суд визнав обгрунтованими доказами свідомого ухилення від виконання ОСОБА_3 своїх зобов'язань відсутній підпис ОСОБА_3, Як і відсутній напис виконавця про те, що останній відмовився підписувати такі акти, а лише констатовано факт прибуття виконавця до нерухомого майна та неможливість потрапити в нього. Тому, із вказаних доказів не можливо встановити перебування ОСОБА_3 в нерухомому майні та злісного не допуску ним державного виконавця для проведення виконавчих дій.

Крім того, державним виконавцем у своєму поданні не доведено факт своєчасної обізнаності ОСОБА_3 з потребою в наданні декларації про доходи та майно. Така декларація була надана ним в суді першої інстанції і виконавцем не спростовано ту обставину, що ОСОБА_3 навмисно її не подавав як і не спростовано доводи боржника, що подача декларації ним відбулася відразу ж після ознайомлення з такою обставиною під час розгляду справи в суді.

Згідно ч. 3 ст. 441 ЦПК України, згадане подання розглядається судом негайно, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця, то саме на останнього покладається тягар доказування. Особа, про обмеження права якої внесено подання, фактично позбавлена можливості довести суду, що нею було вжито усіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. У зв'язку з цим з метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин, суду належить з'ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.

Позиція щодо неправомірності заборони виїзду за кордон без оцінки індивідуальних обставин боржника на підставі лише факту наявності невиконаного грошового зобов'язання, викладена у рішенні ЄСПЛ у справі «Хлюстов проти Росії».

Отже, право на звернення до суду із поданням про обмеження боржника у праві виїзду за межі України виникає у державного виконавця лише у випадку доведення і обґрунтування факту умисного ухилення останнього від виконання своїх зобов'язань.

В матеріалах справи відсутні належні докази, які б підтвердили факт умисного ухилення боржника, від виконання зобов'язань покладених на нього рішенням суду.

Сам факт відкриття виконавчого провадження та невиконання боржником зобов'язання самостійно не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього судовим рішенням обов'язків.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення подання державного виконавця щодо тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України .

Керуючись ст.ст. 367, 368, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 06 березня 2018 року у справі за поданням головного державного виконавця Смілянського міського відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Черкаській області Пиндика Сергія Володимировича про тимчасове обмеження ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні подання головного державного виконавця Смілянського міського відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Черкаській області Пиндика Сергія Володимировича про тимчасове обмеження ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий -

Судді -

Повний текст виготовлено 27 квітня 2018 року.