Ухвала суду № 73684188, 26.04.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/363/18Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 31 Воронкова І. Г. Доповідач в апеляційній інстанції Храпко В. Д.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2018 року м.Черкаси

Апеляційний суд Черкаської області в складі судді:

Храпка В.Д., Бондаренка С.І., Новікова О.М.

за участю секретаря

Чуйко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_6 та апеляційну скаргу ОСОБА_7 на заочне рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 14 грудня 2017 року, ухваленого під головуванням судді Воронкової І.Г., у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про поновлення строку позовної давності, відшкодування матеріальної та моральної шкоди особі, яка потерпіла від злочину, як потерпілому та цивільному позивачу та витрати по оплаті правової допомоги адвоката, -

в с т а н о в и в :

В травні 2015 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7 про поновлення строку позовної давності, відшкодування матеріальної та моральної шкоди особі, яка потерпіла від злочину, як потерпілому та цивільному позивачу та витрати по оплаті правової допомоги адвоката, мотивуючи свої вимоги тим, що 31 грудня 2009 року між ним та відповідачем сталася бійка, в результаті якої відповідачем було нанесені множинні удари руками та ногами в результаті якого позивач отримав травми, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Постановою судді Тальнівського районного суду Черкаської області від 04 липня 2011 рок порушено кримінальну справу стосовно ОСОБА_7 та ОСОБА_8 за ознаками злочину передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, а матеріали направлено прокурору Тальнівського району для проведення досудового розслідування.

Вироком Тальнівського районного суду Черкаської області від 25 липня 2013 року визнано ОСОБА_7 винним за ч. 2 ст. 125 КК України та призначено покарання у вигляді 1 року обмеження волі та на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбуття покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік та стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 матеріальну шкоду в розмірі 1 882 грн. та моральну шкоду в сумі 2 000 грн. та судові витрати на правову допомогу в розмірі 3 000 грн.

Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 29.10.2013 року вирок Тальнівського районного суду Черкаської області від 25.07.2013 року змінено. ОСОБА_7 від відбуття призначеного покарання звільнено на підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України в зв'язку зі спливом строків притягнення до кримінальної відповідальності. В частині цивільного позову вирок Тальнівського районного суду Черкаської області від 25.07.2013 року відносно ОСОБА_7 скасовано і матеріали справи направлено на новий розгляд до того ж суду. В решті вирок - залишено без змін.

Ухвалою вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 березня 2014 року вирок суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду залишені без змін , а справу повернуто до суду першої інстанції для розгляду цивільного позову.

Рішенням Тальнівського районного суду Черкаської області від 04 серпня 2014 року змінені позовні вимоги ОСОБА_6 задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 1 882 грн. 04 коп. матеріальної шкоди, 6 000 грн. моральної шкоди та витрати на правову допомогу в сумі 3 000 грн.

Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 25 березня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано і провадження по справі закрито.

Позивач вважає, що в результаті злочинних дій відповідачем йому було заподіяну матеріальну шкоду, яка полягала у витратах на лікування в період перебування в медичних закладах і злочинними діями було завдано моральну шкоду, а також він поніс витрати на правову допомогу.

Відповідач в добровільному порядку відмовляється відшкодовувати завдану шкоду , тому позивач просив суд стягнути з ОСОБА_7 на свою користь моральну шкоду в розмірі 60 000 грн., матеріальну шкоду в сумі 1 882 грн. 04 коп. та витрати по оплаті правової допомоги адвоката в сумі 3 000 грн.

18 жовтня 2017 року ОСОБА_6 подав до суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій просив суд стягнути з ОСОБА_7 на його користь 180 000 грн. моральної шкоди, 1 882 грн. 04 коп. матеріальної шкоди та 3 000 грн. витрат по оплаті правової допомоги адвоката.

Заочним рішенням Тальнівського районного суду Черкаської області від 14 грудня 2017 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 матеріальну шкоду в сумі 1 882 грн. 04 коп.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 витрати по оплаті правової допомоги адвоката в сумі 3 000 грн.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 моральну шкоду в сумі 10 000 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить рішення суду скасувати як незаконне, постановлене при не повному з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а по справі ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що при постановленні рішення судом першої інстанції не були враховані та дотримані вимоги ст. ст. 1203 , 1208 ЦК України та не було взято до уваги судом доводи щодо погіршення працездатності та доводи щодо необхідності індексації, збільшення суми матеріальної шкоди під час постановлення рішення суду. Також під час визначення суми моральної шкоди не було враховано того, що позивачем було втрачено сім'ю.

У відзиві ОСОБА_7 просить апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення, а рішення суду без змін, вважає, що рішення ухвалене відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права та відповідає нормам закону.

В апеляційній скарзі ОСОБА_7 просить рішення суду скасувати, як незаконне, постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права, а по справі ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_6 відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_7 вказує, що судом першої інстанції при постановлені рішення безпідставно поновлено строк звернення позивача до суду із позовом та не було застосовано строк позовної давності .

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, судова колегія проходить до висновку про залишення без задоволення апеляційних скарг по наступних підстава.

Відповідно до 375 ЦПК України апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що згідно вироку Тальнівського районного суду Черкаської області від 25 липня 2013 року ОСОБА_7 визнано винним за ч. 2 ст. 125 КК України, призначено покарання у вигляді 1 року обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбуття покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік. Також стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 моральну шкоду в умі 2 000 грн., матеріальну шкоду в сумі 1 882 грн. 04 коп. та судові витрати по оплаті правової допомоги в сумі 3 000 грн.

Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 29 жовтня 2013 року вирок Тальнівського районного суду Черкаської області від 25 липня 2013 року змінено, ОСОБА_7 звільнено від відбуття призначеного покарання на підставі ст. 49 КК України в зв'язку зі спливом строків притягнення до кримінальної відповідальності. В частині цивільного позову вирок Тальнівського районного суду Черкаської області від 25 липня 2013 року відносно ОСОБА_7 скасовано, а матеріали справи направлено на новий розгляд до того суду, але в іншому складі.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 березня 2014 року вирок Тальнівського районного суду Черкаської області від 25 липня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 29 жовтня 2013 року залишено без змін.

Рішенням Тальнівського районного суду Черкаської області від 04 серпня 2014 року цивільний позов ОСОБА_6 задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 моральну шкоду в сумі 6 000 грн., матеріальну шкоду в розмірі 1 882 грн. 04 коп. та витрати на оплату правової допомоги адвоката в сумі 3 000 грн.

Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 25 березня 2015 року рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 04 серпня 2014 року скасовано.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач поніс матеріальні витрати на лікування, внаслідок завданої злочином його здоров'ю шкоди, поскільки в результаті заподіяних тілесних ушкоджень позивач неодноразово перебував на лікуванні в Тальнівській лікарні. В період перебування на лікуванні позивач купував медичні препарати для лікування за власні кошти, що підтверджується фіскальними чеками та розрахунками на лікування.

Згідно вимог ч. 6 ст. 82 ЦПК України , вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ч.1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За змістом вказаних норм зобов'язання з відшкодування шкоди - це такі цивільно-правові зобов'язання, в яких потерпіла сторона має право вимагати від заподіювача шкоди повного відшкодування протиправно завданої шкоди шляхом надання відповідного майна в натурі або відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини, крім випадків встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Пунктом 1 частини першої статті 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

За правилами ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Положення п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди роз'яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань з урахуванням у кожному конкретному випадку вини відповідача та інших обставин. Зокрема, ураховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотних вимушених змін у його життєвих та виробничих стосунках.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції врахував характер та обсяг моральних страждань позивача, при цьому виходив із засад розумності, виваженості та справедливості.

Посилання в апеляційній скарзі ОСОБА_6 на ст. ст. 1203 і 1208 ЦК України є помилковим. Вказані норми закону до даних правовідносин не застосовуються.

Посилання ОСОБА_7 на те, що суд не повідомив його про час і місце розгляду справи спростовується матеріалами справи. Поскільки ОСОБА_7 на час розгляду справи перебував на військовій службі, то повістки направлялися на адресу військової частини. В заяві від 17.11.2017 року ОСОБА_7 вказав адресу направлення повістки без зазначення населеного пункту, вказавши Київська область, вул. Проскурівська, 16.

Не можна взяти до уваги і посилання на застосування строку позовної давності.

Відповідно до ч. 3 статті 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення ним рішення.

ОСОБА_7 не подавав до суду першої інстанції відповідної заяви. В суд апеляційної інстанції така заява не подається.

В частині стягнення матеріальної шкоди і витрат на оплату за надання правової допомоги в апеляційних скаргах рішення не оскаржується.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційних скарг суттєвими не являються і не дають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 та апеляційну скаргу ОСОБА_7 на заочне рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 14 грудня 2017 року залишити без задоволення , а рішення суду залишити без змін.

Стягнути із ОСОБА_7 на користь держави судовий збір 1 920 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів до суду касаційної інстанції .

Судді: