Ухвала суду № 73683700, 27.04.2018, Соснівський районний суд м. Черкас

Справа № 712/3232/18

Провадження № 4-с/712/29/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2018 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого-судді Романенко В.А.

за участю секретаря Таран А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» на постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, третя особа: ОСОБА_1 про повернення виконавчого документа стягувачу, -

В С Т А Н О В И В:

ПАТ «Українська інноваційна компанія» звернулося до суду зі скаргою на постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, третя особа: ОСОБА_1 про повернення виконавчого документа стягувачу, посилаючись на те, що 02 лютого 2012 року Соснівський районним судом м.Черкаси було постановлено рішення у справі за позовом ПАТ «Український інноваційний банк» до ОСОБА_1,. ОСОБА_2, ОСОБА_3, ТОВ «Сінніс ЛТД» про стягнення заборгованості за кредитним договором, яким солідарно стягнуто з відповідачів 1304278,83 грн. заборгованості, 1700 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

01 березня 2012 року Соснівський районним судом м. Черкаси було видано виконавчий лист по справі № 2-4205/11 щодо стягнення 1306098,83 грн. заборгованості з ОСОБА_1 на користь стягувача.

22 березня 2012 року на підставі вищезазначеного документа та заяви стягувача Відділом примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції у Черкаській області відкрито виконавче провадження за № 31807776. Проте заборгованість ОСОБА_1 сплачена не була, виконавчі дії не проводилися.

17 березня 2018 року ПАТ «УКР/ІН/КОМ» отримало засобами поштового зв'язку постанову про повернення виконавчого документу стягувачу від 23 лютого 2018 року, в якій прийняте рішення державний виконавець мотивує відсутністю майна у боржника. Проте в тексті постанови зазначається, що боржнику на праві власності належить нерухоме майно - квартира за адресою: АДРЕСА_1, яка була передана в іпотеку і тому державний виконавець вважає, що на це майно не можна звернути стягнення. Державний виконавець в тексті постанови вказав, що у відповідності до ст. 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Іпотекодержателем щодо даного нерухомого майна є стягувач.

Проте стягувач вважає вищезазначену постанову у ВП № 31807776 від 23.02.2018 року про повернення виконавчого документу стягувачу незаконною і необґрунтованою.

ПАТ «Українська інноваційна компанія» не погоджується із зазначеною постановою, оскільки вона є неправомірною та вважають що державний виконавець мав при здійсненні виконавчого провадження звернути стягнення на нерухоме майно боржника. Але, в порушення вимог ЗУ «Про виконавче провадження» повернув виконавчий документ стягувачу.

Просять суд визнати дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції у Черкаській області ОСОБА_4 щодо повернення виконавчого документа стягувачу протиправними. Зобов’язати старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції у Черкаській області ОСОБА_4 скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачу і провести виконавчі дії щодо звернення стягнення на нерухоме майно боржника - квартиру за адресою: АДРЕСА_2.

Представник скаржника в судове засідання не з’явився, причини неявки суду не повідомив, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник відділу примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції у Черкаській області в судове засідання не з’явився, причини неявки суду не повідомив, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

ОСОБА_1 в судове засідання не з’явився, причини неявки суду не повідомив, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, з заявами та клопотаннями до суду не звертався.

Відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Дослідивши матеріали справи, за результатами розгляду справи суд приходить до наступного:

Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За змістом ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов’язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК).

Згідно положень ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Частинами 2, 3 ст. 451 ЦПК України передбачено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов’язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Судом встановлено, що 02 лютого 2012 року Соснівським районним судом м. Черкаси було постановлено рішення у справі за позовом ПАТ «Український інноваційний банк» до ОСОБА_1,. ОСОБА_2, ОСОБА_3, ТОВ «Сінніс ЛТД» про стягнення заборгованості за кредитним договором, яким солідарно стягнуто з відповідачів 1304278,83 грн. заборгованості, 1700 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

01 березня 2012 року Соснівський районним судом м. Черкаси видано виконавчий лист по справі № 2-4205/11 щодо стягнення заборгованості у розмірі 1306098,83 грн. з ОСОБА_1 на користь стягувача.

22 березня 2012 року на підставі вищезазначеного документа та заяви стягувача Відділом примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції у Черкаській області відкрито виконавче провадження за № 31807776.

Заборгованість не сплачена.

23 лютого 2018 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області ОСОБА_4 винесено постанову, якою виконавчий документ: виконавчий лист № 2-4205 виданий 01.03.2012 року Соснівським районним судом м. Черкаси про стягнення з ОСОБА_5 в солідарному порядку на користь ПАТ «Укрінбанк» заборгованість за кредитним договором № 2008-04 від 24.01.2008 року у розмірі 1304278,83 грн., 1700 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, а всього 1306098,83 грн.

Вказаною постановою старшим державним виконавцем встановлено, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. Боржнику на праві приватної власності належить нерухоме майно, а саме: квартира АДРЕСА_3, що є предметом іпотеки згідно іпотечного договору № ІД895/06-034-38 від 02.02.2007 року зареєстрованого в реєстрі за № 1208, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу ОСОБА_6 У відповідності до ст.. 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотеко держателя.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частина 2 вказаної статті передбачає зобов’язання та права виконавця під час здійснення виконавчого провадження.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, якщо: у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (ч. 1 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження»).

Однак, виконавець поверхово підійшов до виконання своїх обов’язків, та не в повному обсязі виконав роботу щодо пошуку майна та коштів боржника.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 ЗУ «Про виконавче провадження» звернення стягнення на об’єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна.

Верховний Суд України 04 лютого 2915 року у справі № 6-238 цс 14 виклав правову позицію, відповідно до якої, виконавчі дії з реалізації предмета іпотеки, на яке звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводяться за спеціальним порядком відповідно до статті 41 Закону України «Про іпотеку» шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

У той самий час, якщо виконавчі дії вчиняються на підставі судового рішення про стягнення заборгованості та за відсутності судового рішення або виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки, то вони регулюються загальними нормами Закону України «Про виконавче провадження2, а не нормами спеціального Закону України «Про іпотеку».

У разі коли державний виконавець вчиняє дії на виконання рішення суду про стягнення кредитної заборгованості, а судове рішення чи виконавчий напис нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки відсутні, то при вирішенні питання про наявність чи відсутність у діях державного виконавця порушень, слід виходити із загальних норм Закону України «Про виконавче провадження».

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження»).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що скарга підлягає до задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 354, 447-453 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд, -

У Х В А Л И В:

Скаргу Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» на постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, третя особа: ОСОБА_1 про повернення виконавчого документа стягувачу задовольнити.

Визнати дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції у Черкаській області ОСОБА_4 щодо повернення виконавчого документу, а саме виконавчого листа № 2-4205 виданого 01.03.2012 року Соснівським районним судом м. Черкаси про стягнення з ОСОБА_5 в солідарному порядку на користь ПАТ «Укрінбанк» заборгованість за кредитним договором № 2008-04 від 24.01.2008 року у розмірі 1304278,83 грн., 1700 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, а всього 1306098,83 грн. – неправомірними.

Скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області ОСОБА_4 про повернення виконавчого документа стягувачу у провадженні № 31807776 від 23.02.2018 року.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Черкаської області протягом 15 днів.

Головуючий: