Постанова № 73683217, 25.04.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2018 року

м.Харків

справа № 638/4143/17

провадження № 22-ц/790/1966/18

Апеляційний суд Харківської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді - доповідача: Колтунової А.І.,

суддів: Кругової С.С., Маміної О.В.

за участю: секретаря- Семикрас О.В.

учасників справи:

представника позивача – ОСОБА_1

представника відповідача – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до фірми «Т.М.М.» - товариство з обмеженою відповідальністю про визнання недійсним тарифу на житлово-комунальні послуги та повернення безпідставно набутого майна за апеляційною скаргою генерального директора фірми «Т.М.М.» - товариства з обмеженою відповідальністю – ОСОБА_4 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 21 грудня 2017 року, ухваленого суддею - Шишкіним О.В., в залі суду в м.Харкові,-

ВСТАНОВИВ:

17 березня 2017 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до фірми «Т.М.М.» - товариство з обмеженою відповідальністю про визнання недійсним тарифу на житлово-комунальні послуги та повернення безпідставно набутого майна.

В обґрунтування позову зазначив, що йому на праві приватної власності належить квартира № 112 в корпусі 1 житлового багатоповерхового будинку № 20 по провулку О. Яроша в м.Харкові.

Право власності на зазначену квартиру зареєстровано 18 травня 2015 року за № 9700194, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Після набуття права власності між ОСОБА_3 та фірмою «Т.М.М.» товариства з обмеженою відповідальністю було укладено договір № 20 О.Я.-112к1 про надання житлово – комунальних та інших послуг від 01 червня 2015 року.

Предметом даного договору є надання виконавцем послуг з утримання будинку № 20 по пров. О.Яроша в м.Харкові, належної до нього прибудинкової території та споруд; послуг балансоутримання; забезпечення надання комунальних послуг централізованого постачання холодної води, водовідведення, газо – та електропостачання, а споживачем – своєчасної оплати цих послуг у строки та на умовах, передбачених цим договором.

Позивач зазначає, що відповідачем в односторонньому порядку було встановлено тариф на послуги з утриманням будинку і споруд та прибудинкової території, а також з постачання теплової енергії на опалення та підігрів гарячої води, без їх затвердження виконавчим комітетом Харківської міської ради, що суперечить вимогам пунктів 2,4 ч.1 ст. 7 Закону України «Про житлового – комунальні послуги».

Як наслідок, тарифи на послуги з утримання будинку і споруд та прибудинкової території, а також постачання теплової енергії в житловому багатоповерховому будинку № 20 по пров. О.Яроша в м.Харкові, були встановлені у завищеному розмірі та є економічно необґрунтованими.

ОСОБА_3 вважав, що він не має можливості скористатись послугами іншого постачальника послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкової території, у зв’язку з тим, що фірма «Т.М.М.» - товариство з обмеженою відповідальністю займає монопольне становище на ринку послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкової території в житловому будинку № 20 по пров. О.Яроша в м.Харкові, тому вимушений виконувати умови договору.

Отже, позивач вважає, що фірма «Т.М.М.» - товариство з обмеженою відповідальністю зобов’язана повернути йому безпідставно набуте майно у вигляді грошових коштів у розмірі 84 742, 85 грн., тобто кошти, сплачені ним за надані послуги, за весь період виставлення рахунків за недійсними тарифами.

У зв’язку з чим, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, позивач просив суд визнати недійсним тариф фірми «Т.М.М.» - товариство з обмеженою відповідальністю, передбачений додатком № 1 до договору № 20 О.Я.-112к1 про надання житлово-комунальних та інших послуг від 01.06.2015 року, на послуги з утримання будинку і споруд та прибудинкової території в житловому багатоповерховому будинку № 20 по провулку О. Яроша в Шевченківському районі міста Харкова; визнати недійсним тариф фірми «Т.М.М.» - товариство з обмеженою відповідальністю, передбачений додатком № 2 до договору № 20 О.Я.-112к1 про надання послуг з вироблення 1 Гкал теплової енергії на опалення та підігрів гарячої води в житловому багатоповерховому будинку № 20 по провулку О. Яроша в Шевченківському районі міста Харкова, заборонити фірмі «Т.М.М.» - товариство з обмеженою відповідальністю нарахування плати за послуги з утримання будинку і споруд та прибудинкової території в житловому багатоповерховому будинку № 20 по провулку О. Яроша в Шевченківському районі міста Харкова за тарифами/цінами, які не встановлені рішенням виконавчим комітетом Харківської міської ради, починаючи з 01 червня 2015 року; заборонити фірмі «Т.М.М.» - товариство з обмеженою відповідальністю нарахування плати за послуги з вироблення 1 Гкал теплової енергії на опалення та підігрів гарячої води в житловому багатоповерховому будинку № 20 по провулку О. Яроша в Шевченківському районі міста Харкова, починаючи з 01 січня 2015 року; стягнути з фірми «Т.М.М.» - товариства з обмеженою відповідальністю на користь ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 72 126,38 грн.

Представником відповідача ОСОБА_2 подані заперечення на позовну заяву, в яких вона просила в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити в повному обсязі. В обґрунтування посилалася на ті обставини, що послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій є окремим видом послуг, відмінним від комунальних. Зазначає, що позивач не надав доказів, що тариф на послуги з утримання будинку № 20 по пров. О. Яроша в м.Харкові, розрахований не на основі економічно обґрунтованих планових витрат з урахуванням планового прибутку та податку на додану вартість, як того вимагає Закон України № 1875-ІV «Про житлово – комунальні послуги» та «Порядок формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій».

Рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова від 21 грудня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_3 до фірми «Т.М.М.» - товариство з обмеженою відповідальністю про визнання недійсним тарифу на житлово-комунальні послуги та повернення безпідставно набутого майна задоволено частково.

Вимоги щодо визнання недійсним тарифу фірми «Т.М.М.» - товариство з обмеженою відповідальністю, передбачений додатком № 1 до договору № 20 О.Я.-112к1 про надання житлово-комунальних та інших послуг від 01 червня 2015 року, на послуги з утримання будинку і споруд та прибудинкової території в житловому багатоповерховому будинку № 20 по провулку О. Яроша в Шевченківському районі міста Харкова задоволено. Визнано тариф фірми «Т.М.М.» - товариство з обмеженою відповідальністю, передбачений додатком № 1 до договору № 20 О.Я.-112к1 про надання житлово-комунальних та інших послуг від 01 червня 2015 року, на послуги з утримання будинку і споруд та прибудинкової території в житловому багатоповерховому будинку № 20 по провулку О. Яроша в Шевченківському районі міста Харкова недійсним.

Вимоги щодо визнання недійсним тарифу фірми «Т.М.М.» - товариство з обмеженою відповідальністю, передбачений додатком № 2 до договору № 20 О.Я.-112к1 про надання житлово-комунальних та інших послуг від 01 червня 2015 року, на послуги з вироблення 1 Гкал теплової енергії на опалення та підігрів гарячої води в житловому багатоповерховому будинку № 20 по провулку О. Яроша в Шевченківському районі міста Харкова задоволені. Визнано тариф фірми «Т.М.М.» - товариство з обмеженою відповідальністю, передбачений додатком № 2 до договору № 20 О.Я.-112к1 про надання житлово-комунальних та інших послуг від 01 червня 2015 року, на послуги з вироблення 1 Гкал теплової енергії на опалення та підігрів гарячої води в житловому багатоповерховому будинку № 20 по провулку О. Яроша в Шевченківському районі міста Харкова недійсним.

Вимоги щодо заборони фірмі «Т.М.М.» - товариство з обмеженою відповідальністю нарахування плати за послуги з утримання будинку і споруд та прибудинкової території в житловому багатоповерховому будинку № 20 по провулку О. Яроша в Шевченківському районі міста Харкова за тарифами/цінами, які не встановлені рішенням виконавчим комітетом Харківської міської ради, починаючи з 01 червня 2015 року, залишено без задоволення. Вимоги щодо заборони фірмі «Т.М.М.» - товариство з обмеженою відповідальністю нарахування плати за послуги з вироблення 1 Гкал теплової енергії на опалення та підігрів гарячої води в житловому багатоповерховому будинку № 20 по провулку О. Яроша в Шевченківському районі міста Харкова, починаючи з 01 червня 2015 року, залишено без задоволення.

Вимоги щодо стягнення з фірми «Т.М.М.» - товариства з обмеженою відповідальністю на користь ОСОБА_3 грошових коштів у розмірі 72 126,38 грн. задоволено у повному обсязі. Стягнено з фірми «Т.М.М.» - товариства з обмеженою відповідальністю на користь ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 72 126,38 грн. Стягнено з фірми «Т.М.М.» - товариства з обмеженою відповідальністю судовий збір пропорційно задоволених позовних вимог у розмірі 1 992,64 грн. Судовий збір у розмірі 1280,00 грн. віднесений на видатки держави.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, генеральним директором фірми «Т.М.М.» - товариства з обмеженою відповідальністю подано апеляційну скаргу, в якій він просить рішення суду першої інстанції в частині визнання недійсним тарифу, передбаченого додатком № 1 до договору № 20 О.Я.-112к1 про надання житлово-комунальних та інших послуг від 01 червня 2015 року, на послуги з утримання будинку і споруд та прибудинкової території в житловому багатоповерховому будинку № 20 по провулку О. Яроша в Шевченківському районі міста Харкова; визнання недійсним тарифу фірми «Т.М.М.» - товариства з обмеженою відповідальністю, передбаченого додатком № 2 до договору № 20 О.Я.-112к1 про надання житлово-комунальних та інших послуг від 01 червня 2015 року, на послуги з вироблення 1 Гкал теплової енергії на опалення та підігрів гарячої води в житловому багатоповерховому будинку № 20 по провулку О. Яроша в Шевченківському районі міста Харкова; стягнення з фірми «Т.М.М.» - товариства з обмеженою відповідальністю на користь позивача грошових коштів у розмірі 72 126,38 грн. та судового збору у розмірі 1 992,64 грн. скасувати, ухвалити нове рішення у цій частин про відмову у задоволенні позову, посилаючись на ті обставини, що рішення суду ухвалене з порушенням норм процесуального та матеріального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам по справі. Вказує, що суд першої інстанції неправильно тлумачив Закон України «Про житлово – комунальні послуги». Зазначає, що суд першої інстанції не встановив за яким саме видом послуг відповідачем нараховується плата за тарифами, не погодженими з органами місцевого самоврядування, до якої групи послуг вони належать та не з’ясував порядок визначення цін/тарифів за окремими видами послуг. Висновок суду про нарахування відповідачем плати за житлово – комунальні послуги за цінами/ тарифами, встановленими ним самим самостійно як балансоутримувачем будинку, також не відповідає дійсним обставинам справи. Додатками № 1 та № 2 до договору № 20 О.Я.-112к1 від 01 червня 2015 року підтверджено, що ціни на послуги з утримання будинку і споруд та прибудинкової території, на послуги з вироблення 1 Гкал теплової енергії на опалення та підігрів гарячої води та додаткової послуги в житловому багатоповерховому будинку № 20 по провулку О.Яроша в м.Харків, були погоджені обома сторонами. Задовольняючи вимоги про повернення коштів, суд не врахував, що відповідачем надавались додаткові послуги, ціни на які не є регульованими, а встановлюються за погодженням сторін.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 зазначає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

В суді апеляційної інстанції представник фірми «Т.М.М.» - товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_2 підтримувала апеляційну скаргу.

Представник позивача – ОСОБА_1 проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до фірми «Т.М.М.» - товариство з обмеженою відповідальністю щодо заборони нарахування плати за послуги з утримання будинку і споруд та прибудинкової території в житловому багатоповерховому будинку № 20 по провулку О. Яроша в Шевченківському районі міста Харкова за тарифами/цінами, які не встановлені рішенням виконавчим комітетом Харківської міської ради, починаючи з 01 червня 2015 року та щодо заборони нарахування плати за послуги з вироблення 1 Гкал теплової енергії на опалення та підігрів гарячої води в житловому багатоповерховому будинку № 20 по провулку О. Яроша в Шевченківському районі міста Харкова, починаючи з 01 червня 2015 року у апеляційному порядку сторонами не оскаржується, у зв’язку з чим у зазначеній частині рішення суду першої інстанції апеляційним судом не переглядається.

Ухвалюючи судове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_3 до фірми «Т.М.М.» - товариство з обмеженою відповідальністю про визнання недійсними тарифів, встановлених відповідачем на послуги з утримання будинку і споруд та прибудинкової території, а також на вироблення теплової енергії за опалення та підігрів води в житловому багатоповерховому будинку № 20 по провулку Отакара Яроша в Шевченківському районі міста Харкова, суд першої інстанції виходив із того, що фірма «Т.М.М.» - товариство з обмеженою відповідальністю надає житлово – комунальні послуги, у тому числі, з утримання цього будинку, прибудинкової території та з вироблення теплової енергії.

Плата за житлово – комунальні послуги відповідачем нараховується за тарифами, не погодженими з органами місцевого самоврядування.

Отже, фірма «Т.М.М.» - товариство з обмеженою відповідальністю, надаючи позивачу рахунки до сплати за тарифами, які не встановлені, відповідно до законодавства, порушує права позивача, передбачені статтями 20, 26 Закону України «Про житлово – комунальні послуги», у зв’язку з чим є правові підстави для визнання зазначених тарифів недійсними.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в зазначеній частині з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами було укладено договір № 20 О.Я. -112к1 про надання житлово – комунальних та інших послуг від 01 червня 2015 року з додатками № 1,2.

Предметом договору є надання виконавцем послуг з утримання будинку № 20 по пров. Отакара Яроша в м.Харкові, належних до нього прибудинкової території та споруд; послуг балансоутримання; забезпечення надання комунальних послуг централізованого постачання холодної води, водовідведення, газо- та електропостачання, а споживачем – своєчасної оплати цих послуг у строки та на умовах, передбачених цим договором.

Додатком № 1 до вказаного договору встановлено калькуляцію тарифів на послуги з утримання будинку і споруд та прибудинкової території, які надає фірма «Т.М.М.» - товариство з обмеженою відповідальністю, за змістом якої тариф виконавця на послуги з утримання житлового будинку складає 5,244 грн. за 1 м? загальної площі квартири № 112, в тому числі загальний тариф на обов’язкові послуги – 3,623 грн. за 1 м ? загальної площі квартири.

Додаток № 2 до вказаного договору передбачає калькуляцію вартості вироблення 1 Гкал теплової енергії та опалення та підігрів гарячої води в житловому комплексі «Ультра» по пров. Отакара Яроша, 20 для власників житлових приміщень, за змістом якої: вартість 1 Гкал теплової енергії – 359,78 грн.; вартість підігріву 1 м.куб. води – 17,99 грн. (а.с. 16-24 том 1).

Пунктом 2 частини 1 ст. 13 Закону України «Про житлово – комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875 – ІV (далі Закон № 1875- ІV) встановлено, що залежно від функціонального призначення житлово – комунальні послуги поділяються на, зокрема, послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно – технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо).

Отже, послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій є житлово – комунальними послугами.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі відповідача про те, що зазначені послуги не відносяться до житлово – комунальних послуг є необґрунтованими, суперечать вищенаведеним нормам Закону № 1875- ІV.

Підпункт 2 пункт «а» частини 1 ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачає, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать встановлення в порядку і межах, визначених законом, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, послуги з централізованого опалення, послуги з централізованого постачання холодної води, послуги з централізованого постачання гарячої води, послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг), транспортні та інші послуги.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що саме до повноважень виконавчого комітету Харківської міської ради належить встановлення тарифів на послуги з утримання будинку і споруд та прибудинкової території по пров. Отакара Яроша, 20 в Шевченківському районі міста Харкова, а також визначення фірми «Т.М.М.» - товариства з обмеженою відповідальністю виконавцем таких послуг.

За змістом абз. 1 п. 2 Порядку формування тарифів та послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року № 869, тариф за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій є сукупною (загальною) вартістю надання таких послуг, розрахованою на основі економічно обґрунтованих планових (нормативних) витрат з урахуванням планового прибутку та податку на додану вартість або єдиного податку.

В матеріалах справи міститься лист юридичного департаменту Харківської міської ради від 22 лютого 2017 року № 1317/9-17, за змістом якого відповідно до інформації департаменту економіки та комунального майна від 20 лютого 2017 року № 87/0/45-17 від фірми «Т.М.М.» - товариство з обмеженою відповідальністю розрахунків та звернень стосовно встановлення тарифів на послуги з утримання будинку та прибудинкової території за вищезазначеною адресою не надходило. (а.с. 25 том 1).

При розгляді справи в судах першої та апеляційної інстанції відповідач не заперечував тих обставин, що не звертався до виконавчого комітету Харківської міської ради з метою затвердження тарифу на утримання житлового будинку і прибудинкової території, не надавав розрахунку економічно обґрунтованих планових (нормативних) витрат під час встановлення тарифу від житлово – комунальних послуг, у зв’язку з чим колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що зазначені тарифи, визначені фірмою «Т.М.М.» - товариство з обмеженою відповідальністю з порушенням вимог діючого законодавства, є недійсними.

Відповідачем порушений порядок встановлення зазначеного тарифу.

При розгляді справи також було встановлено, що фірма «Т.М.М.» - товариство з обмеженою відповідальністю в порушення ч.1 ст. 1 Закону України «Про теплопостачання» визначила тарифи на послуги з опалення та підігріву гарячої води без погодження з виконавчим комітетом Харківської міської ради. Відповідачем не було надано доказів, що вони у встановленому законом порядку, передбаченому ст. 23 вищенаведеного Закону та пункту 2.4. Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання НСРЄКП № 272 від 10 серпня 2012 року, визначені виконавцем таких послуг. У зв’язку з чим колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо визнання їх недійсними.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що тарифи на комунальні послуги відповідно до ч.2 ст. 11 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартиному будинку» підлягають визначенню за згодою між управителем будинку та споживачем послуг при укладенні договору, не можуть бути визнані обґрунтованими.

Судами встановлено, що на час укладення договору між сторонами фірма «Т.М.М.» - товариство з обмеженою відповідальністю рішенням зборів співвласників багатоквартиного будинку № 20 по вул. Отакара Яроша в м.Харкові не була визначена управителем.

Фірма «Т.М.М.» - товариство з обмеженою відповідальністю була визнана управителем рішенням зборів співвласників зазначеного будинку 30 червня 2016 року, що підтверджується протоколом зборів (а.с. 192-195 том 1).

Проте, після 30 червня 2016 року договори з управителем по наданню послуг з управління цим будинком укладені не були.

Крім того, при розгляді справи відповідачем не було надано доказів щодо направлення управителем співвласникам рекомендованим листом примірника договору про надання послуг, як це передбачено ч. 5 ст. 11 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».

З огляду на зазначене, колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що тарифи на вищевказані послуги правомірно визначені договором, укладеному між сторонами, та додатками до нього.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі відповідача відносно того, що оскільки договір, укладений між сторонами, недійсним невизнаний, то у суду були відсутні правові підстави для визнання тарифів недійсними, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки зазначений договір в цілому позивачем не оспорюється.

Предметом позову є тарифи на послуги з утримання житлового будинку та прибудинкових територій, а також на опалення та підігрів гарячої води, з підстав встановлення їх з порушенням порядку, визначеному законом.

Отже, у суду були правові підстави для задоволення позову в цій частині.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в цій частині ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі фірми «Т.М.М.» - товариство з обмеженою відповідальністю в цій частині, були предметом розгляду суду першої інстанції, даним доводам надана належна оцінка, висновків, викладених в рішенні суду, вони не спростовують.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга фірми «Т.М.М.» - товариства з обмеженою відповідальністю в зазначеній частині задоволенню не підлягає.

Що стосується рішення суду в частині стягнення з фірми «Т.М.М.» - товариства з обмеженою відповідальністю на користь ОСОБА_3 суми 72 126,38 грн., як суми набутої без достатніх правових підстав, то колегія суддів вважає, що рішення суду в цій частині підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченого законом, іншими правовими актами чи правочинами.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не забороненій цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов’язків, зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, прямо передбачених частиною 2 ст. 11 ЦК України.

Загальна умова частини 1 статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов’язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов’язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Якщо ж зобов’язання не припиняється з підстав, передбачених статтями 11, 600, 601, 604-607,609 ЦК України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов’язання). Набуття однієї зі сторін зобов’язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов’язання не є безпідставним.

Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або взагалі була відсутня.

Викладене відповідає висновкам, які містяться в правових позиціях Верховного Суду України від 02 жовтня 2013 року та від 03 червня 2013 року по справах № 6-88цс13 та № 6-100цс15.

Судами при розгляді справи встановлено, що позивач отримав відповідно до умов договору послуги від відповідача, як по утриманню будинку та прибудинкової території, опаленню та підігріву гарячої води, так і інші, в тому числі додаткові послуги, передбачені цим договором.

Відповідно до умов договору, вимог ст.ст. 20, 21 Закону України «Про житлово – комунальні послуги» споживач зобов’язаний оплачувати отримані житлово – комунальні послуги.

Договір, укладений між сторонами, в цілому позивачем не оспорений та недійсним не визнаний.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд дійшов до помилкового висновку, що зазначені кошти, набуті відповідачем без достатніх правових підстав та підлягають поверненню позивачу у повному обсязі на підставі ч.1 ст. 1212 ЦК України.

Інших правових підстав, розрахунків, для повернення зазначеної суми, сплаченої за надані послуги, позивачем при розгляді справи як в судів першої так і апеляційної інстанції надано не було.

Судом не було враховано, що в цю суму були включені і додаткові послуги, передбачені договором.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в цій частині ухвалене з порушенням норм матеріального права, у зв’язку з чим підлягає скасуванню на підставі п.4 ч.1 ст. 376 ЦПК України.

Колегія суддів в цій частині ухвалює нове судове рішення, яким відмовляє у задоволенні позову ОСОБА_3 до фірми «Т.М.М.» - товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення грошових коштів у сумі 72 126,38 грн.

Колегія суддів, вважає, що позивач вправі ставити питання про часткове повернення зазначених коштів або їх перерахунок шляхом взаємозаліку, надавши належні та допустимі докази, що тарифи, за якими він їх оплачував, є завищеними.

Оскільки суд апеляційної інстанції частково задовольняє апеляційну скаргу фірми «Т.М.М.» - товариства з обмеженою відповідальністю, то відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України розподіляє судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог та вимог апеляційної скарги.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач судовий збір не сплачував.

Рішенням суду з відповідача стягнутий судовий збір у сумі 1 992,64 грн.

Оскільки суд апеляційної інстанції рішення суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми 72 126,38 грн. скасував та в позові в цій частині відмовив, то сума судового збору, підлягає зменшенню до 1 271,38 грн. (1992,64 – 721,26).

За подачу апеляційної скарги фірма «Т.М.М.» - товариство з обмеженою відповідальністю сплатила судовий збір у сумі 3 001, 90 грн.

У зв’язку з частковим задоволенням апеляційної скарги підлягає поверненню відповідачу судовий збір у сумі 1 081,90 грн. пропорційно задоволеним вимогам.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що відповідно до ч.10 ст. 141 ЦПК України, з урахуванням взаємозаліку, стягненню підлягає судовий збір з відповідача в розмірі 648,62 грн.

На підставі викладеного, керуючись, ст. ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, п.п. 3, 4 ч.1 ст. 376, ст. 381, ст. 382, ст. 389 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу генерального директора фірми «Т.М.М.» - товариства з обмеженою відповідальністю – ОСОБА_4 – задовольнити частково.

Рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 21 грудня 2017 року в частині стягнення з фірми «Т.М.М.» - товариства з обмеженою відповідальністю на користь ОСОБА_3 грошових коштів у сумі 72 126,38 грн. скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_3 до фірми «Т.М.М.» - товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення грошових коштів у сумі 72 126,38 грн. – відмовити.

Рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 21 грудня 2017 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3 до фірми «Т.М.М.» - товариства з обмеженою відповідальністю про визнання тарифів про надання житлово – комунальних послуг, а саме, на утримання будинку і споруд та прибудинкової території, послуг з вироблення теплової енергії на опалення та підігрів гарячої води в житловому багатоповерховому будинку № 20 по провулку Отакара Яроша в Шевченківському районі міста Харкова – залишити без змін.

Рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 21 грудня 2017 року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_3 до фірми «Т.М.М.» - товариства з обмеженою відповідальністю щодо заборони відповідачу нарахування плати за послуги з утримання будинку і споруд та прибудинкової території та плати за послуги з вироблення теплової енергії на опалення в житловому багатоповерховому будинку № 20 по провулку Отакара Яроша в Шевченківському районі міста Харкова судом апеляційної інстанції в апеляційному порядку не переглядалось.

Стягнути з фірми «Т.М.М.» - товариства з обмеженою відповідальністю в дохід держави судові витрати по сплаті судового збору у сумі 648,62 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлений 25 квітня 2018 року.

Головуючий: А.І. Колтунова

Судді: С.С. Кругова

ОСОБА_5