Постанова № 73683147, 26.04.2018, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«26» квітня 2018 року м. Херсон

Справа № 660/136/17

Провадження № 22-ц/791/706/18

Апеляційний суд Херсонської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (суддя – доповідач)ОСОБА_1суддів:ОСОБА_2 ОСОБА_3секретарОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на рішення Нововоронцовского районного суду Херсонської області у складі судді Гончаренко О. В. від 31 січня 2018 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_5, малого приватного підприємства «Таврія» про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2017 року Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі ПАТ «Укрсоцбанк») звернулося з вище зазначеним позовом до суду, посилаючись на те, що 16 червня 2007 року між ним і ОСОБА_5 був укладений договір кредиту, за умовами якого відповідачу було надано кредит у сумі 335 000 грн з кінцевим терміном повернення до 15 червня 2017 року.

В забезпечення виконання зобов’язань ОСОБА_5, 16 червня 2007 року між нею та МПП «Таврія» укладено договір поруки.

Відповідач належним чином не виконував взятих на себе зобов’язань, станом на 01 грудня 2016 року заборгованість становить 1 215 774,46 грн.

Позивач просив суд, враховуючи заяву про уточнення позовних вимог, виключити зі складу відповідачів МПП «Таврія» та стягнути з ОСОБА_5 М на свою користь 282 687 грн 72 коп. грн заборгованості за кредитним договором та витрати по сплаті судового збору в сумі 4 240 грн 32 коп.

Рішенням Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 31 січня 2018 року у задоволенні позову публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ «Укрсоцбанк», посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просило його скасувати і ухвалити нове судове рішення яким задовольнити позов банку в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги ПАТ «Укрсоцбанк» зазначило, що судом неправильно застосовано норми ст. 253 ЦК України, оскільки часом настання права позивача звернутися до суду є не дата останнього платежу, а дата отримання відповідачем вимоги про дострокове повернення кредитних коштів і усунення недоліків, яка банком направлена останній 19 січня 2017 року та нею отримана. Таким чином, строк позовної давності позивачем не пропущений.

У відзивах на апеляційну скаргу наданих окремо, МПП «Таврія» і ОСОБА_5 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

15 грудня 2017 року набрала чинності нова редакція ЦПК України, відповідно до п. 9 ст. 1 Перехідних положень вказаного Кодексу, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Справа розглядається апеляційним судом Херсонської області, у межах територіальної юрисдикції якого перебуває місцевий суд, який ухвалив рішення, що оскаржується, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах, відповідно до вимог п. 8 ст. 1 Перехідних положень.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів вважає апеляційну скаргу не підлягаючою задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи Банку у задоволенні позову про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено строк позовної давності звернення з позовом до суду за захистом порушеного права, про застосування якого, до постановлення рішення заявила ОСОБА_5

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається і це встановлено судом, що 16 червня 2007 року між відкритим акціонерним товариством акціонерно – комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», перейменованим у публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» та відповідачем ОСОБА_5 був укладений кредитний договір, за умовами якого позичальник отримала кредит у розмірі 335 000 грн з кінцевим терміном повернення до 15 червня 2017 року та сплатою процентів за користування у розмірі 15,5 % за перший рік, з подальшим щорічним переглядом розміру відсотків /а. с. 4 - 6/.

Згідно з п. п. 1.1.1 та 1.2 кредитного договору від 16 червня 2007 року встановлено порядок погашення основної суми заборгованості, за яким позичальник зобов’язувався щомісячно сплачувати по 2 792 грн., а за червень 2017 року – 2 752 грн. до 10 числа місяця наступного за місяцем, передбаченим у графіку та в останній день користування кредитом з кінцевим терміном повернення основної заборгованості до 15 червня 2017 року.

20 жовтня 2008 року між сторонами укладено додаткову угоду № 1, за якою сторони погодили збільшити процентну ставку до 22 % річних із зазначеної дати /а. с. 7/.

В забезпечення виконання зобов’язань ОСОБА_5, 16 червня 2007 року між нею та МПП «Таврія» укладено договір поруки, за умовами якого поручитель – МПП «Таврія», зобов’язується перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником зобов’язань щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, а також можливих штрафних санкцій (пені, штрафу).

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором наданим позивачем до заяви про уточнення позовних вимог, станом на 03 липня 2017 року заборгованість становить 282 687,72 грн, з яких 196 504,39 грн – заборгованості за кредитом; 60 475,23 грн – пені за несвоєчасне повернення відсотків; 25 708,10 грн – інфляційних витрат за відсотками /а. с. 136 – 140/.

Відповідно до пунктів 3.3.8; 4.5 кредитного договору позичальник зобов’язаний своєчасно та в повному обсязі погашати кредит із нарахованими процентами за фактичний час його використання та можливими штрафними санкціями в порядку, визначеному пунктом 1.1 цього договору. У разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов’язків, визначених пунктами 3.3.8; 3.3.9 договору протягом більше ніж 60 календарних днів строк користування кредитом вважається таким, що сплив та, відповідно, позичальник зобов’язаний протягом одного робочого дня погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).

Згідно п. 7.4 Договору, у разі настання обставин, визначених п. п. 3.2.3, 4.4, 4.5, 5.4 цього Договору, строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та, відповідно, позичальник зобов’язаний погасити кредит, сплатити проценти за фактичний час використання Кредиту та нараховані штрафні санкції.

Таким чином, ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_5 врегулювали у кредитному договорі обставини дострокового повернення кредитних коштів та передбачили зміну строку виконання зобов’язання і визначили умови такого повернення коштів.

При цьому будь – яке повідомлення позичальника шляхом надіслання вимоги про повернення кредиту за вказаних вище обставин, умови договору не містять.

ОСОБА_5 категорично заперечує отримання вимоги Банку та зазначала, що про її існування дізналася під час розгляду справи.

З огляду на зазначене, доводи апеляційної скарги Банку про те, що за змістом 253 ЦК України, строк позовної давності на право звернення його з позовом до суду виник з моменту направлення Банком 19 січня 2017 року боржнику вимоги про дострокове погашення кредиту і отримання її відповідачем підлягають відхиленню як такі, що не ґрунтуються на умовах договору, укладеного сторонами та вимогах закону.

Доводи апеляційної скарги ПАТ «Укрсоцбанк» про те, що зобов’язальні правовідносини за кредитним договором не припинені, заборгованість відповідачем не погашена, а тому відповідно до положень ЦК України воно має право на нарахування відсотків та інших штрафних санкцій за договором, до уваги колегією суддів не приймаються, з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу).

Визначення поняття зобов’язання міститься у частині 1 статті 509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобов’язання – це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботи, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов’язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін). При цьому в законодавстві визначаються різні поняття: як «строк договору», так і «строк (термін) виконання зобов'язання» (статті 530, 631 ЦК України).

Одним з видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк. При цьому перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Згідно з ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини п'ятої статті 261 ЦК України за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Згідно зі ст.266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що наведені у ст.252-255 ЦК України. При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи - ст.261 ЦК України, за змістом якої початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до ч.ч.3, 4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач у суді першої інстанції подав заяву про застосування наслідків пропуску строку позовної давності /а. с. 257 – 258/.

З розрахунку заборгованості за кредитом вбачається і це визнано представником позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, що останній платіж в погашення боргу згідно з графіком, визначеним п.1.1.1 договору здійснено 19 грудня 2008 року у сумі 933 грн /а. с. 15 -19/.

Черговий платіж, згідно графіку, мав бути здійснений позичальником до 10 січня 2009 року, однак боржник вказаний платіж не здійснив, тому за визначенням пункту 4.5, 7.4 договору строк користування кредитом вважається таким, що сплив через 60 днів, тобто з 11 березня 2009 року.

Оскільки строк виконання зобов'язання (повернення усієї суми кредиту) було змінено на 11 березня 2009 року, то саме з цього моменту у позивача виникло право на звернення до суду щодо захисту своїх порушених прав, однак Банк звернувся до суду з зазначеним позовом лише 15 лютого 2017 року, тобто з пропуском трирічного строку позовної давності.

Після зміни строку виконання зобов'язання на 11 березня 2009 року усі наступні платежі, передбачені графіком сплати щомісячних платежів, не мали правового значення, оскільки за вимогою підпункту 4.5, 7.4 договору позичальник був зобов'язаний повернути кредит в повному обсязі до вказаної дати, а всі наступні щомісячні платежі за графіком після вказаної дати не підлягали виконанню.

Інші доводи апеляційної скарги Банку не ґрунтуються на законі, не містять нові факти чи засоби доказування, висновки суду не спростовують, тому підлягають відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» залишити без задоволення.

Рішення Нововоронцовского районного суду Херсонської області від 31 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення (постанови) шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції у цивільних справах – Верховного Суду.

Головуючий ОСОБА_1 Судді: ОСОБА_2 ОСОБА_3

Дата складання повного судового рішення 26 квітня 2018 року.