Рішення № 73678642, 27.04.2018, Острозький районний суд Рівненської області

Справа № 567/1011/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2018 року м. Острог

Острозький районний суд Рівненської області у складі:

головуючий суддя - Назарук В.А.

секретар - Гічиновська Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу

встановив:

в Острозький районний суд Рівненської області з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу звернулась ОСОБА_1

В обґрунтування позову зазначає, що 05.08.2008р. відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Острозького районного управління юстиції у Рівненській області між нею та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб. Від даного шлюбу дітей сторони не мають.

ОСОБА_1 мотивує свою заяву тим, що шлюбне життя з відповідачем не склалося. Зазначила, що вони з відповідачем не змогли побудувати сімейні відносини між собою на почуттях взаємної любові, поваги, взаємодопомоги, оскільки в них різні характери та погляди на життя. Вказує, що протягом 10 років вони з ОСОБА_2 спільно не проживають, відповідач проживає в ОСОБА_3 Молдова, а вона – в Україні, і фактично шлюбних відносин не підтримують, за таких обставин шлюб існує формально.

У зв’язку з тим, що подальше спільне подружнє життя та збереження сім’ї стали неможливими просить розірвати шлюб.

В судове засідання позивач не з’явилась, в поданій суду заяві просить розглядати справу в її відсутності, позов підтримує в повному об’ємі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, незважаючи на те, що під час розгляду справи судом були створені всі умови для реалізації прав та виконання обов'язків всіма учасниками судового розгляду.

Відповідно до ч.8 ст.130 ЦПК України, особам, які проживають за межами України, судові повістки вручаються в порядку, визначеному міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, в разі відсутності таких – у порядку, встановленому ст.502 ЦПК України.

Згідно ухвали Острозького районного суду від 29.09.2017, доручення про виконання окремих процесуальних дій від 29.09.2017р., компетентному суду Респбліки Молдова було доручено здійснити вручення судових документів відповідачу та виконання інших процесуальних дій на підставі Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22.01.1993 року. Одночасно судом визначено, що у випадку несвоєчасного одержання повідомлення про день судового розгляду в справі призначено резервну дату судового засідання на 27.04.2018 року о 12:00 год.

Зважаючи на те, що виклик до суду та копія позовної заяви з доданими до неї документами були передані для вручення відповідачу одним із способів, передбачених цією Конвенцією, з дати направлення документів сплинув термін, який суд визначив як достатній для даної справи і який становив більше шести місяців, суд приходить до висновку про можливість постановлення рішення у даній справі. При цьому, судом береться до уваги і те, що в матеріалах справи наявна телеграма відповідача на адресу Острозького районного суду Рівненської області в якій він визнає позов.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу Адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" №2147-VIII від 03.10.2017 року, згідно якого Цивільний процесуальний кодекс України викладено у новій редакції.

Відповідно до п.п.9 п.1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, справи в судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

За таких підстав, суд розглядає вказану справу за правилами, що діють на час її розгляду в порядку загального позовного провадження.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до положень ч.1 ст.3 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із п.7 ч.1 ст.76 Закону України "Про міжнародне приватне право", суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадках, коли дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України.

Одночасно, суд керується, положеннями Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, яку підписано від імені України у м.Мінську 22.01.1993 року, ратифікованою Верховною Радою України 10.11.1994 року та набула чинностя для України 14 квітня 1995 року і застосовується у відносинах України, зокрема, з республікою Молдова, згідно ст.26 якої передбачено, що умови укладення шлюбу визначаються для кожного майбутнього подружжя законодавством Договірної Сторони, громадянином якого він є, а для осіб без громадянства - законодавством Договірної Сторони, що є їх постійним місцем проживання.

Відповідно до ст.28 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22.01.1993 року, по справах про розірвання шлюбу застосовується законодавство Договірної Сторони, громадянами якої є подружжя на момент подачі заяви. Якщо один з подружжя є громадянином однієї Договірної Сторони, а другий - іншої Договірної Сторони, застосовується законодавство Договірної Сторони, установа якої розглядає справу про розірвання шлюбу.

Згідно із ст.29 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22.01.1993 року, по справах про розірвання шлюбу у випадку, передбаченому пунктом 1 статті 28, компетентні установи Договірної Сторони, громадянами якої є подружжя на момент подачі заяви. Якщо на момент подачі заяви подружжя проживає на території іншої Договірної Сторони, то компетентні також установи цієї Договірної Сторони. По справах про розірвання шлюбу у випадку, передбаченому пунктом 2 статті 28, компетентні установи Договірної Сторони, на території якої проживає подружжя. Якщо один з подружжя проживає на території однієї Договірної Сторони, а другий - на території іншої Договірної Сторони, по справах про розірвання шлюбу компетентні установи обох Договірних Сторін, на територіях яких проживає подружжя.

Відповідно до п.а) ч.1 ст.51 Конвенції, кожна з Договірних Сторін на умовах, передбачених цією Конвенцією, визнає та виконує наступні рішення, винесені на території інших Договірних сторін: рішення установ юстиції по цивільних і сімейних справах, включаючи затверджені судом мирові угоди по таких справах і нотаріальні акти у відношенні грошових зобов'язань.

З матеріалів справи вбачається, що позивач по справі ОСОБА_1 є громадянкою України, зареєстрована за місцем проживання в ІНФОРМАЦІЯ_1, а відповідач по справі ОСОБА_2 є громадянином ОСОБА_3 Молдова, та на даний час проживає на території ОСОБА_3 Молдова.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб 05 серпня 2008 року у відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Острозького районного управління юстиції у Рівненській області, про що 05.08.2008 року складено відповідний актовий запис № 87. Після реєстрації шлюбу позивач залишила прізвище "Шубер". (а.с.8).

Від шлюбу сторони дітей не мають. На даний час позивач бажає розірвати шлюб із відповідачем.

В позовній заяві ОСОБА_1 посилається на те, що сторони припинили подружні стосунки, спільного господарства не ведуть. Позивач не бажає надалі перебувати в шлюбі з ОСОБА_2 та її намір розірвати шлюб з відповідачем є остаточним.

В судовому засіданні встановлено, що шлюб між сторонами існує формально. На даний час фактично шлюб припинено і подальше спільне життя подружжя і збереження сім’ї є неможливим.

Відповідно до ст.51 Конституції України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка, а відповідно до ст.56 Сімейного Кодексу України, кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.

Згідно ст.112 СК України, суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 втратили почуття любові один до одного. На даний час шлюб фактично припинено і спроби відновити шлюбні відносини сторонами не здійснювались. На даний час сторони разом не проживають і спільне господарство не ведеться з зазначених вище причин.

Таким чином, відсутність спільного побуту між позивачем та відповідачем є свідченням формального існування шлюбу між ними.

На даний час ніхто з подружжя спроб відновити шлюбні відносини не робить. Одночасно, в судовому засіданні встановлено, що сторони по справі довгий час проживають роздільно, дітей в шлюбі не мають, протягом тривалого часу роздільного проживання мали можливість прийняти виважене рішення щодо необхідності збереження шлюбу.

Судом встановлено, що між сторонами відсутні такі складові сім`ї, як спільне проживання, пов’язаність спільним побутом та почуття любові і взаємоповаги, а тому шлюб необхідно розірвати. Майнового спору сторонами не заявлено.

На підставі ст.ст. 105, 110 Сімейного кодексу України, керуючись ст.ст. 3, 12, 13, 211, 258, 263-265, 273 ЦПК України, Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22.01.1993 року, суд

у х в а л и в :

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задоволити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованою за місцем проживання в ІНФОРМАЦІЯ_1, НОМЕР_1)) та ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженцем ІНФОРМАЦІЯ_4, жителем ІНФОРМАЦІЯ_5), зареєстрований 05 серпня 2008 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Острозького районного управління юстиції у Рівненській області, актовий запис №87.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Рівненської області через Острозький районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Острозького районного суду ОСОБА_4