Постанова № 73678419, 25.04.2018, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 524/6384/15-ц Номер провадження 22-ц/786/835/18Головуючий у 1-й інстанції Кривич Ж. О. Доповідач ап. інст. Кузнєцова О. Ю.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2018 року м. Полтава

Апеляційний суд Полтавської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого: Кузнєцової О.Ю.

суддів: Лобова О.А., Абрамова П.С.

секретар: Філоненко О.В.

імена (найменування) сторін:

позивач: Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк"

відповідач: ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"

на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області, ухваленого 15 листопада 2017 року в приміщенні суду у м. Кременчук у складі судді Кривич Ж.О.,

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

В С Т А Н О В И В :

У липні 2015 року ПАТ «Дельта Банк» звернулось до суду із вказаним позовом та просило в рахунок виконання основного зобов'язання щодо оплати заборгованості у розмірі 750 899,88 грн. за договором про надання споживчого кредиту, звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру № 14 загальною площею 62,71 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_2 на праві власності, шляхом визнання права власності на нього за банком.

В обґрунтування позовних вимог вказувало, що 23.11.2006 року між ПАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №07/42/06-НВклн, згідно з умовами якого Банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 44000,00 доларів США з розрахунку 13,5% річних в іноземній валюті; 24,0% річних в національній валюті за користування кредитом, а позичальник зобов'язався повернути кошти не пізніше 22.11.2026 року. Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором № 07/42/06-НВклн від 23.11.2006 року ОСОБА_2 за договором іпотеки № 07/42/І01/06-НВклн від 23.11.2006 року передала в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру № 14 загальною площею 62,71 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

26.06.2013 року між ПАТ «Кредитпромбанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до умов якого ПАТ «Кредитпромбанк» передало (відступило) АТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами.

Зазначало, що ОСОБА_2 умови кредитного договору належним чином не виконує, у зв'язку з чим, станом на 10.07.2015 року за відповідачем наявна заборгованість у сумі 750 899,88 грн., що є підставою для задоволення вимог банку за рахунок предмета іпотеки.

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 15 листопада 2017 року у задоволенні позовних вимог ПАТ «Дельта Банк» відмовлено.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ПАТ «Дельта Банк», суд першої інстанції виходив із того, що згідно умов договору іпотеки № 07/42/І01/06-НВклн від 23.11.2006 року та положень ЗУ «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки за судовим рішенням можливий лише шляхом його продажу.

Не погодившись із вказаним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржило ПАТ «Дельта Банк», просило скасувати його та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Вказувало, що ЗУ «Про іпотеку» не виключає можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на нього за рішенням суду.

Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України у редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваного рішення, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Судове рішення ухвалене у справі повною мірою відповідає вказаним вимогам.

Як встановлено місцевим судом, вбачається з матеріалів справи та визнається сторонами, 23.11.2006 року між ПАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №07/42/06-НВклн, згідно з умовами якого Банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 44000,00 доларів США з розрахунку 13,5% річних в іноземній валюті; 24,0% річних в національній валюті за користування кредитом, а позичальник зобов'язався повернути кошти не пізніше 22.11.2026 року. Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав.

З метою забезпечення виконання грошових зобов'язань за вказаним кредитним договором №07/42/06-НВклн від 23.11.2006 року іпотекодавець ОСОБА_2 за договором іпотеки №07/42/І01/06-НВклн від 23.11.2006 року передала в іпотеку нерухоме майно: квартиру № 14 загальною площею 62,71 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка належить іпотекодавцю на праві власності.

26 червня 2013 року між ПАТ «Кредитпромбанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним договором, ПАТ «Кредитпромбанк» передає (відступає) АТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого АТ «Дельта Банк» замінює ПАТ «Кредитпромбанк» як кредитора у зазначених зобов'язаннях, а внаслідок передачі від ПАТ «Кредитпромбанк» до АТ «Дельта Банк» прав вимоги до боржників, до АТ «Дельта Банк» переходить (відступається) право вимоги (замість ПАТ «Кредитпромбанк») від боржників повного, належного та реального виконання зобов'язань за кредитними та забезпечувальними договорами.

Пунктом 2.3. договору купівлі-продажу прав вимоги від 26 червня 2013 року, укладеного між ПАТ «Кредитпромбанк» та ПАТ «Дельта Банк», передбачено, що права вимоги переходять від продавця до покупця, та обов'язки продавця передати права вимоги вважаються виконаними з моменту підписання продавцем та покупцем акту приймання-передачі Прав вимоги.

Згідно акту приймання-передачі Прав вимоги до Договору купівлі-продажу прав вимоги від 26 червня 2013 року до ПАТ «Дельта банк» передані права вимоги за кредитним договором №07/42/06-НВклн від 23.11.2006 року в наступному обсязі: загальний розмір грошового зобов'язання за кредитним договором у валюті кредиту (сума за договором) 44000,00 доларів США; фактичний розмір заборгованості за кредитним договором у валюті кредиту станом на 26.06.2013 року (строкова заборгованість за тілом) 26833,87 доларів США; фактичний розмір заборгованості за кредитним договором у валюті кредиту станом на 26.06.2013 року (прострочена заборгованість за тілом) 1002,0 доларів США; нараховані несплачені відсотки у валюті кредиту (строкові) станом на 26.06.2013 року 260,95 доларів США; нараховані несплачені відсотки у валюті кредиту (прострочені) станом на 26.06.2013 року 1902,90 доларів США.

Пунктом 4.3. договору іпотеки №07/42/І01/06-НВклн від 23.11.2006 року передбачено, що звернення стягнення на майно здійснюється іпотекодержателем шляхом позасудового врегулювання, згідно з яким іпотекодержатель набуває право від свого імені продати майно, або прийняти його у власність в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у порядку, визначеному Законом України «Про іпотеку». В договорі зазначено, що положення цього пункту є застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя і мають силу договору про задоволення вимог.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що звернення стягнення на предмет іпотеки за судовим рішенням можливе лише шляхом його продажу, оскільки він узгоджується з матеріалами справи та нормами чинного законодавства, які регламентують спірні правовідносини.

Так, частиною другою статті 16 ЦК України передбачено, що одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

У частинах першій, третій статті 36 Закону України «Про іпотеку» зазначено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

При цьому згідно із частиною першою статті 37 Закону України «Про іпотеку» правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності.

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульовано статтею 39 Закону України «Про іпотеку», якою передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду передбачена лише у статтях 335 та 376 ЦК України. В інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема з правочинів (частина перша статті 328 цього Кодексу).

Стаття 392 ЦК України, у якій ідеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Отже, аналіз положень статей 33, 36, 37, 39 Закону України «Про іпотеку», статей 328, 335, 376, 392 ЦК України дає підстави для висновку про те, що законодавцем визначено три способи захисту задоволення забезпечених іпотекою вимог кредитора шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий (на підставі рішення суду) та два позасудові (на підставі виконавчого напису нотаріуса та згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя). У свою чергу позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.

При цьому договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно (частина перша статті 37 Закону України «Про іпотеку»).

Таким чином, заявляючи позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на обтяжене іпотекою майно в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань, ПАТ «Дельта Банк» неправильно тлумачить норми статті 39 Закону України «Про іпотеку».

Колегія суддів звертає увагу, що судами першої та апеляційної інстанції не запручується та не обмежується право іпотекодержателя на захист своїх прав позасудовими способами, що визначені законом, а саме на підставі виконавчого напису нотаріуса та згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Окрім того, банк не обмежений у праві судової вимоги про реалізацію предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Інших доводів, які б спростовували висновки місцевого суду або вказували на їх помилковість апелянтом наведено не було.

Виходячи з викладеного, судова колегія дійшла висновку про те, що судом першої інстанції з'ясовано всі обставини та надано їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які б могли призвести до зміни чи скасування ухвали місцевого суду, судовою колегією не встановлено.

Керуючись ст. 367, ст. 374 ч. 1 п. 1, ст. 375, ст. 382 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"залишити без задоволення.

Рішеня Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 15 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий: --//-- О.Ю. Кузнєцова

Судді --//-- О.А. Лобов

--//-- П.С. Абрамов

З ОРИГІНАЛОМ ЗГІДНО: О.Ю. Кузнєцова