Постанова № 73677989, 26.04.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/2662/18

Номер справи місцевого суду: 521/6951/15-ц

Головуючий у першій інстанції Поліщук І. О.

Доповідач Калараш А. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.04.2018 року м. Одеса

Справа № 521/6951/15-ц

Провадження № 22-ц/785/2662/18

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Калараш А.А.

суддів - Заїкіна А.П.,Погорєлової С.О.

за участю секретаря судового засідання -Томашевської К.В..

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_4 діючої в інтересах ОСОБА_2 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 19 липня 2016 року, -

встановила:

У квітні 2015 року ПАТ «Альфа-Банк» звернулось до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором кредиту і в обґрунтування позовних вимог посилалось на те, що 22.04.2008 року між ВАТ «Сведбанк» (правонаступник ПАТ «Сведбанк» ) та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 1506/0408/45-013, згідно умов якого ОСОБА_2 отримала кредит в розмірі 91 500,00 доларів США із сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 12,50% річних,строком погашення до 22 квітня 2038 року включно.

В той же день на забезпечення повернення кредиту між Банком та ОСОБА_3 був укладений договір поруки №1506/0408/45-013-Р-1 від 22.04.2008 року.

25 травня 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» був укладений договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитними договорами. В свою чергу, 15 червня 2012 року, між ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «Альфа Банк» був укладений договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитним договором. Згідно вищезазначених угод (договорів) відбулося відступлення Права вимоги за Кредитним договором № 1506/0408/45-013 від 22.04.2008 року, що було укладено між ВАТ «Сведбанк» (правонаступник ПАТ «Сведбанк») та ОСОБА_2, на користь ПАТ «Альфа-Банк».

Позивач посилався на те, що відповідач ОСОБА_2 свої зобов'язання по погашенню кредиту належним чином не виконувала, внаслідок чого станом на 23.02.2015 року утворилася заборгованість у розмірі 86381,79 дол. США ,що еквівалентно 2 448 756,68 грн.

Позивач просив суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором 2 448 756,68 гривень, яка складається з: заборгованості за кредитом у розмірі -2 394 518,33 гривень; заборгованості за відсотками -52 206,37 гривень; пеня -2 031,99 гривень (т.1 а.с.2-4).

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

В судовому засіданні представники відповідачки ОСОБА_2 - ОСОБА_5, ОСОБА_6 проти задоволення позову заперечували.

Рішення ухвалено у відсутність відповідача ОСОБА_3

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 19 липня 2016 року позов задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором № 1506/0408/45-013 від 22.04.2008 року яка станом на 23.02.2015 року складає: 2 448 756 (два мільйони чотириста сорок вісім тисяч сімсот п'ятдесят шість) гривень 68 копійок, яка складається з:

заборгованості за кредитом - 2 394 518 (два мільйони триста дев'яносто чотири тисячі п'ятсот вісімнадцять) гривень 33 копійки;

заборгованості за відсотками - 52 206 (п'ятдесят дві тисячі двісті шість) гривень 37 копійок;

пеня - 2 031 (дві тисячі тридцять одна) гривня 99 копійок.

Стягнуто в рівних частках з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» - 3654 (три тисячі шістсот п'ятдесят чотири) гривні 00 копійок - витрати по сплаті судового збору.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_4 діюча в інтересах ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволені позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не було взято до уваги квитанції про погашення кредиту які були надані до заперечень на позов Банку, не було враховано те, що під час укладення сторонами договору кредиту були порушені права споживача ОСОБА_2, суд не врахував що пеня нарахована в доларах США а має бути у гривні.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши докази у справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга представника ОСОБА_4 діючої в інтересах ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні в частині розміру стягнення заборгованості , виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції посилався на те, що Банк набув право вимоги стягнення заборгованості за договором кредиту у розмірі 2 448 756,68 грн., оскільки відповідачі свої зобов'язання по погашенню кредиту виконували неналежним чином.

Проте повністю погодитися з висновками суду першої інстанції не можна.

Колегія суддів частково погоджується з доводами апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що 22.04.2008 року між ВАТ «Сведбанк» (правонаступник ПАТ «Сведбанк» ) та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 1506/0408/45-013, згідно умов якого ОСОБА_2 отримала кредит в розмірі 91 500,00 доларів США із сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 12,50% річних, строком погашення до 22 квітня 2038 року включно (т.1 а.с.18-22).

В той же день на забезпечення повернення кредиту між Банком та ОСОБА_3 був укладений договір поруки №1506/0408/45-013-Р-1 від 22.04.2008 року (т.1 а.с.23).

25 травня 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» був укладений договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитними договорами. В свою чергу, 15 червня 2012 року, між ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «Альфа Банк» був укладений договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитним договором. Згідно вищезазначених угод (договорів) відбулося відступлення Права вимоги за Кредитним договором № 1506/0408/45-013 від 22.04.2008 року, що було укладено між ВАТ «Сведбанк» (правонаступник ПАТ «Сведбанк») та ОСОБА_2, на користь ПАТ «Альфа-Банк» (т.1 а.с.9-17).

Порядок погашення кредиту сторони передбачили в п.п. 3.1., 3.1.1., 3.1.3. 5.1.,5.4 кредитного договору.

Відповідальність сторін за невиконання умов договору кредиту сторони передбачили в розділі восьмому .

Порядок дострокового повернення кредиту сторони передбачили у розділі дев'ятому .

Згідно до п.п. 9.1. кредитного договору №1506/0408/45-013 від 22.04.2008 року, у випадку невиконання позичальником будь-яких своїх зобов'язань за цим договором та/або умов договору іпотеки, зазначеного в п.2.1. цього договору, та/або у випадку порушення позичальником строків платежів, встановлених п.3.1., 3.3. цього договору, банк має право вимагати дострокового повернення кредиту, сплати процентів за користування ним, а позичальник зобов'язаний виконати зазначені зобов'язання в порядку, передбаченому п.9.2., 9.3 цього договору.

Відповідно до п.9.2 договору кредиту сторони передбачили,що вимога про дострокове повернення кредиту,сплату процентів за користування ним, направляється позичальникові у письмовому вигляді та підлягає виконанню у повному обсязі ,зазначеною в реквізитах цього договору або адресою,повідомленою позичальником відповідно до п.5.5 цього договору. Сторони досягли згоди,що датою,з якої починається відлік зазначеного вище тридцяти денного строку ,вважається дата зазначена на квитанції,яка надається Банку відділенням зв'язку при відправленні позичальнику листа з вимогою про дострокове повернення кредиту,сплату процентів за користування ним з повідомленням про вручення.

Банк скористався своїм правом дострокової вимоги та в порядку ч.2 ст. 1050 ЦК України , п.9.1-9.3 договору кредиту 03.04.2015 року направив ОСОБА_2 досудову вимогу (а.с.32,33, 33 звор. стор.).

В судовому засіданні відповідачі не спростували факт отримання досудової вимоги Банку. Відповідно до п. 2 договору поруки №1506/0408/45-013-Р-1 від 22.04.2008 року ОСОБА_3 ,як поручитель зобов'язався нести солідарну відповідальність з позичальником перед банком за виконання позичальником умов основного зобов'язання усім належним йому майном та грошовими коштами.

Задовольняючи позов ,суд першої інстанції вірно посилався на положення ст.ст. 530,553,554,1048, ч.2 ст. 1050, 1054 ЦК України.

Звертаючись до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором кредиту , Банк посилався на те, що відповідач ОСОБА_2 свої зобов'язання по погашенню кредиту належним чином не виконувала, внаслідок чого станом на 23.02.2015 року утворилася заборгованість у розмірі 86381,79 дол. США ,що еквівалентно 2 448 756,68 грн.

Суд першої інстанції задовольняючи позов ,погодився з рахунком заборгованості , який був наданий Банком проте, не звернув уваги на те,що порядок нарахування пені не відповідає положенням ч.3 ст. 549 ЦК України , оскільки пеня була нарахована в доларах США та у подальшому загальна сума переведена в еквівалент по курсу гривні к долару США .

Позивачем, в судовому засіданні колегії суддів був наданий розрахунок пені, відповідно до якого розмір пені склав 1478,65 грн. (т.3 а.с.189-190).

В судовому засіданні колегії суддів, за клопотанням представника відповідача ОСОБА_2- ОСОБА_6 була проведена судова економічна експертиза.

Відповідно до висновку експерта судової - економічної експертизи № 17-795/17-796 від 08.08.2017 року , розмір заборгованості за договором кредиту № 1506/0408/45-013 від 22.04.2008 року ,станом на 23.02.2015 року становить 85796,85 дол. США ,з яких 84240,80 дол. США заборгованість за основній сумі кредиту, 1486,19 дол. США заборгованість по сплаті відсотків та 69,86 дол. США заборгованість по нарахованій пені.

Таким чином , з врахуванням заявлених Банком позовних вимог, наданого позивачем розрахунку пені (т.3 а.с.189-190), висновку експерта судової-економічної експертизи № 17-795/17-796 від 08.08.2017 року на користь Банку з відповідачів підлягає стягненню за договором кредиту заборгованість по основній сумі кредиту - 2189586 грн. 87 коп., заборгованість по сплаті відсотків 38639 грн. 45 коп. та заборгованості по пені у розмірі 1478,65 грн.

Доводи апеляційної скарги щодо не врахування судом першої інстанції того, що ОСОБА_2 в рахунок погашення кредиту 09.01.2015 року було сплачено 7000 грн. та 18.02.2015 року 7000 грн.(т.1 а.с.87), які не увійшли до розрахунку заборгованості, не заслуговують на увагу, оскільки зазначені суми були враховані позивачем, що підтверджується випискою по рахунку (т.2 а.с.209, 221), розрахунком заборгованості (т.3 а.с.50).

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо неврахування судом першої інстанції того, що при укладенні договору кредиту Банком були порушені права ОСОБА_2, як споживача фінансових послуг,через те, що договір кредиту був укладений під впливом обману, оскільки договір кредиту є чинним . ОСОБА_2 підписавши договір кредиту погодилася з умовами договору, частково виконувала умови договору та всупереч до вимог ст.60 ЦПК України ,чинною до 15.12.2017 року, не надала, а матеріали справи не містять докази визнання договору кредиту недійсним або таким що укладений внаслідок омани зі сторони Банку.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо свідомого ігнорування судом першої інстанції рішення Конституційного Суду України № 1-рп\99 щодо дії закону у часі, оскільки відповідно до ч.2 ст.553 ЦК України якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях , визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно - правовим актом. Звертаючись до суду з позовом Банк , з врахуванням того, що кредит був виданий у доларах США , вірно посилався на еквівалент гривні до долару США за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку заборгованості. Інших доводів,які спростовують законність та обґрунтованість рішення суду , представником ОСОБА_2 - ОСОБА_4 в апеляційній скарзі не наведено.

За таких підстав, відповідно до ст. 376 ЦПК України, апеляційна скарга представника ОСОБА_4 діючої в інтересах ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні в частині розміру стягнення заборгованості . В решті рішення підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367,368,374,376,381-384,390 ЦПК України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 діючої в інтересах ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 19 липня 2016 року змінити , виклавши абзац перший , другий резолютивної частини рішення в наступній редакції :

Позов Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» (01001, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, код ЄДРПОУ 23494714, МФО 300346, п/р № 37396000000004) заборгованість за кредитним договором № 1506/0408/45-013 від 22.04.2008 року, яка станом на 23.02.2015 року складає : заборгованість по основній сумі кредиту у розмірі 2189586 грн. 87 коп., заборгованість по сплаті відсотків у розмірі 38639 грн. 45 коп. та заборгованості по пені у розмірі 1478,65 грн.

В решті позову відмовити.

В решті рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її проголошення , а у разі оголошення вступної та резолютивної частини постанови , зазначений строк обчислюється з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 27.04.2018 року.

Судді апеляційного суду

Одеської області А.А. Калараш

А.П. Заїкін

С.О.Погорєлова