Ухвала суду № 73676980, 17.04.2018, Зіньківський районний суд Полтавської області

Зіньківський районний суд в Полтавській області

________________

38100, м. Зіньків, вул. Соборності, 2. Тел.3-24-41/факс 3-11-95

Справа № 530/1743/15-к

Номер провадження 1-кп/530/2/18

У Х В А Л А

17.04.2018 р. м.Зіньків

Зіньківський районний суд Полтавської області в складі головуючого судді Дем’янченка С.М., секретарі Стрілець Л.Г. з участю прокурора Костенка І.А. розглянувши в підготовчому судовому засіданні клопотання начальника Зіньківського відділу Миргородської місцевої прокуратури ОСОБА_1 про обрання запобіжного заходуобвинуваченій ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, українці, громадянці України, уродженці ІНФОРМАЦІЯ_2, без міця реєстрації в Україні, місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше судимої Новосанжарським районним судом Полтавської області 18.08.1998 року за ч.3 ст.140, ч.3 ст.141, ч.2 ст.143, ст.42 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна, 19.11.1999р. умовно-достроково звільнена за постановою Орджонікідзевського районного суду Дніпропетровської області від 18.11.1999 року; 05.03.2003 року Зіньківським р/с за ч.2 ст.185, ч.2 ст.190, ст.70 КК України до 2 років позбавлення волі, за вироком Полтавського апеляційного суду від 25.04.2003 року остаточно засуджена до 3 років позбавлення волі, звільнена 03.12.2003 р. за постановою Полтавського р/с від 05.09.2003 р. за ст.5 ЗУ «Про амністію»; 15.02.2010 року Машівським р/с, Полтавської області за ч.1 ст. 190 КК до штрафу у розмірі 850 грн.; 12.04.2012 року Машівським р/с Полтавської області за ч.1 ст. 190 КК України до 3 років обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України від покаранням звільнена з іспитовим строком 3 роки, знята з обліку 19.06.2014 року на підставі ЗУ «Про амністію» від 19.04.2014 року; 13.02.2015 року Машівським р/с, Полтавської області за ч.1 ст.190 КК України до штрафу у розмірі 680 грн., у виді тримання під вартою, -

В С Т А Н ОВ И В :

В провадженні Зіньківського районного суду Полтавської області перебуває кримінальне провадження № 12015170170000434 відносно ОСОБА_2 за обвинуваченням у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст.185 КК України, яке ухвалою суду від 27.12.2017 року зупинено до розшуку обвинуваченої ОСОБА_2І та надано дозвіл на її затримання з метою приводу в судове засідання.

17.04.2018 року начальник Зіньківського відділу Миргородської місцевої прокуратури ОСОБА_1 звернувся до суду з клопотання про обрання запобіжного заходу обвинуваченій ОСОБА_2, оскільки під час перетину державного кордону України ОСОБА_2 затримано.

Заявлене клопотання прокурор мотивує тим, що ОСОБА_2 будучи раніше неодноразово судимою маючи не погашену і не зняту судимість вчинила умисний злочин, а саме 23.07.2015 року близько 06 год. 00 хв. знаходячись в житловому будинку господарства ОСОБА_3, що розташоване в с.Дамаска, пров. Садовий 1, Зіньківського району Полтавської області, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, з корисливою метою, шляхом вільного доступу із гардероба повторно, таємно викрала гроші у сумі 10 000 (десять тисяч) гривень, що належали ОСОБА_3, чим завдала останній майнової шкоди на вказану суму. Таким чином, ОСОБА_2 вчинила дії, які виразилися у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненій повторно, тобто вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ст.185 ч.2 КК України. 30.10.2015 обвинувальний акт відносно останньої для розгляду скеровано до Зіньківського районного суду Полтавської області.

Ухвалою Зіньківського районного суду Полтавської області від 27.12.2017 року ОСОБА_2 оголошена у розшук, провадження по справі зупинено. Крім цього, судом надано дозвіл на затримання ОСОБА_2 з метою приводу її в судове засідання. 16.04.2018 року ОСОБА_2 під час перетину нею державного кордону України було затримано.

Суд, заслухавши думку обвинуваченої ОСОБА_2, яка просила суд відмовити в задоволенні клопотання прокурора та обратиїй запобіжний захід у виді домашнього арешту, приходить до висновку, що клопотання прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що у провадженні Зіньківського районного суду Полтавської області перебуває кримінальне провадження №12015170170000434 відносно ОСОБА_2 за обвинуваченням у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст.185 КК України, яке ухвалою суду від 27.12.2017 року зупинено до розшуку обвинуваченої ОСОБА_2І та надано дозвіл на її затримання з метою приводу в судове засідання. 16.04.2018 року з Зіньківського відділу поліції Гадяцького відділу головного управління Національної поліції в Полтавській області надійшло повідомлення про те, що ОСОБА_2 під час перетину державного кордону України затримана.

Обґрунтовуючи своє клопотання про обрання запобіжного заходу ОСОБА_2 у виді тримання під вартою, прокурор посилається на те, що підставою застосування запобіжного заходу є:

1) переховуватися від суду;

2) незаконно впливати на свідка;

3) вчинити інше кримінальне правопорушення.

Існування вказаних ризиків прокурор обгрунтовує тим, що ОСОБА_2 перебуваючи на волі та не маючи постійного місця проживання може уникнути кримінальної відповідальності за вчинення злочину середньої тяжкості, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, умисне ухилення обвинуваченої від суду, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачена може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Обвинувачена не працездатна за віком, неодноразово судима, не навчається, ніде не працює, заробітку немає, не одружена, на утриманні дітей не має, до затримання перебувала у розшуку,перебуваючи на волі, може незаконно вплинути на свідків по даному кримінальному провадженню, шляхом висловлення погроз, застосування насильства, схиляння їх до дачі неправдивих показань, а тому є наявні ризики передбачені ст. 177 КПК України.

Відповідно до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваною кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання її винуватою у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого вона підозрюється; вік та стан її здоров'я; міцність соціальних зв'язків в місці її постійного проживання, у тому числі наявність в неї родини й утриманців; наявність постійного місця роботи або навчання; репутацію; майновий стан.

Частиною 1 статті 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.02.2010 року у справі „ Гарькавий проти України" зазначив, що особа не може бути позбавлена або не може позбавлятися свободи, крім випадків, встановлених у п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

У відповідності до ст. 5 п. „С" Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, нікого не може бути позбавлено свободи інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, і в таких випадках, як: законний арешт або затримання особи, здійснені з метою припровадження її до встановленого законом компетентного органу на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо є розумні підстави вважати за необхідне запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Таким чином, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.

Суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченої , а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст. 177, 178, 183 КПК України.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Тримання під вартою може бути виправданим тільки за наявності певного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважує принцип поваги до особистої недоторканності (рішення ЄСПЛ «Харченко проти України», «Лабіта проти Італії»), оскільки ОСОБА_2 обвинувачується в крадіжці грошей, що є злочином середньої тяжкості, ухилилася від явки до суду у зв'язку з чим її було оголошено в розшук.

При цьому суд керується висновками рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ілійков проти Болгарії", що "суворість передбаченого покарання" є суттєвим елементом при оцінюванні "ризиків переховування або повторного вчинення злочинів".

Суворість покарання за кримінальними правопорушеннями, за якими обвинувачується ОСОБА_2 не є співрозмірною терміну перебування останньої під вартою з моменту затримання і по даний час.

Разом з тим, суд враховує, що ні тяжкість обвинувачення, ні серйозність покарання не є доказом наявності цих ризиків, на що неодноразово вказує Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях («Ідалов проти Росії», «Гарицький проти Польщі», «Храїді проти Німеччини» тощо).

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 5 Конвенції (правова позиція Європейського Суду з прав людини, викладена у п. 60 рішення від 6.11.2008 у справі «Єлоєв проти України») після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого, однак застосування до ОСОБА_2 більш м'якого запобіжного заходу неможливе, оскільки існують ризики того, що вона, перебуваючи на свободі, може знову переховуватися від суду, з огляду на її матеріальні можливості та існуючу ситуацію в Україні, оскільки на даний час в зв'язку із проведенням в Україні антитерористичної операції та наявності непідконтрольних Україні територій, обвинувачена може ухилитися від суду та не виконати її процесуальні рішення (ризик переховування).

Суд, у відповідності до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, враховує дані про особу обвинуваченої яка раніше судима, немає постійного місця прождивання та реєстрації в Україні - беручи до уваги, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні злочину, що відноситься до категорії середньої тяжкості , за який законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі до 5 років, враховуючи наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, оскільки усвідомлюючи невідворотність покарання, може незаконно впливати на потерпілу та свідків.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про задоволення клопотання прокурора та необхідність застосування щодо обвинуваченої виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.

Одночасно, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд вважає за необхідне визначити обвинуваченій розмір застави.

Згідно ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

У відповідності до ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні злочину середньої тяжкості - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи особу обвинуваченої , суд вважає за необхідне визначити заставу відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України у розмірі двадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання обвинуваченою покладених на неї обов'язків та зумовити її належну процесуальну поведінку.

Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, підозрюваний або заставодавець мають право у будь - який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Окрім цього, суд вважає за необхідне відповідно до норм ч. 3 ст. 183 та ч. 5 ст. 194 КПК України у разі внесення застави покласти на обвинувачену такі обов'язки: прибувати за кожною вимогою до прокурора та до суду; не відлучатися з населеного пункту, в якому вона проживає чи перебуває без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України обвинувачена звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому перебуває підозрюваний, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останньої під вартою.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 131, 132, 176-179, 183, 193,196 -197, 205, 331, 369-372, 395 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Клопотання начальника Зіньківського відділу Миргородської місцевої прокуратури ОСОБА_1 про обрання запобіжного заходуобвинуваченій ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, українці, громадянці України, уродженці ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше судимій, у виді тримання під вартою - задоволити.

Обрати обвинуваченій ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, українці громадянці України, уродженці ІНФОРМАЦІЯ_2,раніше судимій, запобіжний захід у вигляді ТРИМАННЯ ПІД ВАРТОЮ строком на 60 діб, який обчислювати з 10 год. 55 хв. 17.04.2018 року.

Кінцевим днем тримання під вартою визначити 16.06.2018 року 10 год. 55 хв.

Одночасно визначити заставу, після внесення якої ОСОБА_2 звільняється з-під варти в розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 35240 гривень у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена у будь-який момент протягом дії ухвали як обвинуваченою , так й іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок отримувач: ТУ ДСАУ в Полтавській області, р/р 37314008015950 в ДКСУ м. Київ, ЗКПО 26304855, МФО 820172, призначення платежу: застава, № ухвали суду, прізвище, ім'я, по - батькові платника застави.

Роз'яснити обвинуваченій ОСОБА_2 , що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розміру, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на вказаний вище депозитний рахунок має бути наданий уповноваженій службовій особі Державної установи "Полтавська державна установа ВП( №23).

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджують внесення застави, уповноважена службова особа Державної установи "Полтавська державна установа ВП(№23)" негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_2 з-під варти та повідомити письмово прокурора, що звернувся з клопотанням, та суддю.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченої з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачена ОСОБА_2 зобов'язана виконувати покладені на неї обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави, та вважається такою, до якої застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Уповноважена службова особа Державної установи "Полтавська державна установа ВП(23) у разі внесення застави при звільненні ОСОБА_2 зобов'язана роз'ясняти їй, або застоводавцю обов'язки , покладенні на обвинувачену та наслідки їх невиконання.

Покласти на обвинувачену ОСОБА_2 у разі внесення застави, обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

- не відлучатися без дозволу суду з місця свого проживання за вказаною обвинуваченою адресою.

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

- прибувати до суду за першою вимогою.

Роз'яснити обвинуваченій, що у разі невиконання нею покладених обов'язків, застава буде звернена в дохід держави та до неї може бути застосований запобіжній захід у вигляді тримання під вартою.

З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачена вважається такою, до якої застосовано запобіжний захід у виді застави.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Контроль за виконанням ухвали покласти на начальника Зіньківського відділу Миргородської місцевої прокуратури ОСОБА_1

Копію ухвали направити начальнику Державної установи «Полтавська установа виконання покарань (№ 23)» для виконання, прокурору, обвинуваченій.

Розгляд справи відкласти до 9 год. 30 хв. 26 квітня 2018 року.

В підготовче судове засідання на 9 год. 30 хв. 26 квітня 2018 року, доставити обвинувачену ОСОБА_2, яка утримуються під вартою в Полтавській установі виконання покарань № 23 (м . Полтава, вулиця Пушкіна, 91), повідомити потерпілу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя -