Рішення № 73675076, 23.04.2018, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/1623/17

провадження №: 2/398/202/18

РІШЕННЯ

Іменем України

"23" квітня 2018 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі

головуючого судді Орловського В.В.,

з участю секретаря Шостак А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Олександрія цивільну справу за позовом ПАТ КБ “Приватбанк”, представник ОСОБА_1, до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором кредиту,

встановив:

Позивач звернувся з вищевказаною позовною заявою, у якій просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 13934,92 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що згідно укладеного договору від 27 липня 2011 року надав, а ОСОБА_3 отримав кредит в сумі 3400,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Заборгованість відповідача за кредитним договором станом на 28 лютого 2017 року становить 13934,92 грн., яка складається з 3326,97 грн. заборгованості за кредитом, 9468,19 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6. ОСОБА_4 та правил надання банківських послуг; 500 грн. штраф (фіксована складова), 639,76 грн. - штраф (процентна складова). У зв’язку з цим позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитним договором та судовий збір.

Відповідач ОСОБА_2 подав письмові заперечення проти позову, у яких вказав, що визнає, що 27 липня 2011 року ним була складена заява про отримання (випуск) на його ім’я платіжної картки “кредитка “Універсальна” на умовах випуску і обслуговування її позивачем як установою, яка має право надавати банківські послуги. ОСОБА_2 визнав, що він встановив бажаний ліміт по цій платіжній картці у розмірі 3326,97 грн. та, користуючись наданою йому банківською послугою у вигляді можливості здійснювати розрахунки цією карткою, використав встановлений ліміт у зазначеній сумі. Ці гроші ОСОБА_2 у повному обсязі не повернув. Разом з тим, ОСОБА_2, обґрунтовуючи свою незгоду з позовними вимогами, зазначає, що не підписував з позивачем будь-яких документів або договорів і відповідач не надав жодних доказів наявності інших підстав, які б встановлювали умови щодо використання грошей у розмірі 3326,97 грн. та строк їх повернення. Також відповідач вважає договір кредиту від 27 липня 2011 року, на існування якого посилається позивач, нікчемним у зв’язку з відсутністю письмових доказів його укладення, а саме оригіналу цього договору. Також відповідач посилається на сплив строку позовної давності як на підставу для відмови у задоволення позову. Також відповідач вважає безпідставними доводи позивача про переривання строку позовної давності частковим погашенням боргу та вказує на ненадання позивачем належних доказів такого погашення. У письмових запереченнях від 16 квітня 2018 року відповідач зазначив, що визнає свій борг у розмірі тіла кредиту 3326,97 грн., але не визнає заборгованості за відсотками і штрафами.

У письмовій відповіді на заперечення відповідача представник позивача зазначив, що зміст укладеного з ОСОБА_2 кредитного договору зафіксовано у декількох документах: заяві позивальника, Правилах користування платіжною карткою і Тарифах. Позичальник не звертався до банку з приводу неправльності нарахувань за договором, а отже був згоден з ними, користувався послугами та здійснював часткове погашення, що підтверджується розрахунком заборгованості та випискою по рахунку. Також як на докази своїх вимог банк посилається на копію анкети-заяви, наявність у банку копії паспорта відповідача та його фотографії з карткою. Щодо строку позовної давності банк зазначає, що його слід відраховувати з часу закінчення строку дії картки, який завершився у травня 2015 року, а отже позов пред’явлено у межах трирічного строку позовної давності.

Представник позивача ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав позов із зазначених у ньому підстав та просив його задовольнити. Додатково представник пояснив, що договір з відповідачем укладено у формі анкети-заяви, 12 червня 2014 року відповідач перестав погашати заборгованість. Останнє погашення було списанням “бонусів” рахованих відповідачу за покупки, оплачені карткою. Також відповідач відповідно до умов надання банківських послуг був зобов’язаний слідкувати за станом заборгованості шляхом самостійного отримання виписки по рахунку і у разі незгоди з нарахуваннями подати письмову претензію згідно п. 1.1.2.11.1 ОСОБА_4 і правил надання банківських послуг.

Відповідач ОСОБА_2 заперечував проти задоволення позову з підстав, викладених у його письмових запереченнях.

Ухвалою суду 22 грудня 2017 року постановлено витребувати з ПАТ КБ “Приватбанк” (ЄДРПОУ 14360570) оригінал кредитного договору, укладеного 27 липня 2011 року з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1) та оригінали усіх підписаних ним, або укладених з ним документів, які знаходяться у розпорядженні банку.

Ця ухвала не була виконана банком у зв’язку з відсутність в архіві банку зазначених в ухвалі документів, що підтверджується листом представника відповідача від 22 січня 2018 року №1720.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Суд вставновив, що 27 липня 2011 року ПАТ КБ “Приватбанк” видав ОСОБА_3 і останній отримав отримав платіжну картку “Кредитка “Універсальна” з визначеним на ній строком дії до березня 2015 року. У період з 27 липня 2012 року по 29 липня 2012 року ОСОБА_3, користуючись встановленим по картці кредитним лімітом, зняв із зазначеної карти гроші у сумі 3326,97 гривень. Отримані у кредит кошти ОСОБА_3 протягом строку дії картки у повному обсязі не повернув. Усі ці обставини визнані позивачем і відповідачем, що підтверджується їх письмовими запереченнями і відповіддю на заперечення: а тому відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК не підлягають доказуванню. Суд не має сумнівів у достовірності цих обставин, оскільки вони також підтверджуються наявними у справі письмовими доказами: випискою по рахунку і довідкою про строк дії картки.

Разом з тим, суд вважає недоведеними обставини щодо умов надання позивачем відповідачу кредиту, оскільки позивач на вимогу суду не надав оригінал анкети-заяви ОСОБА_2

Відповідно до п. 2.1.1. Витягу з ОСОБА_4 та Правил надання банківських послуг, які долучені позивачем до позовної заяви, умови використання кредитних карт ПАТ КБ «Приватбанк», Пам'ятка клієнта/Довідка про умови кредитування, Тарифи на випуск і обслуговування кредитних карт (Тарифи), а також Заява про приєднання до ОСОБА_4 та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, встановлюють правила випуску, обслуговування і використання кредитних карт Банку. ОСОБА_4 регулюють відносини між банком і клієнтом по випуску і обслуговуванню карт. Банк випускає клієнту картку на основі заяви, належним чином заповненої і підписаної клієнтом. Випуск картки і відкриття рахунку картки здійснюється у випадку прийняття банком позитивного рішення щодо можливості випуску клієнту картки. Клієнт зобов'язується виконувати правила випуску, обслуговування і використання карт банку і за наявності додаткових карт забезпечити виконання правил утримувачами додаткових карт.

Згідно п. 2.1.1.2. цих ОСОБА_4 та Правил надання банківських послуг, для надання послуг банк видає клієнту картку, її вид визначений у Пам'ятці клієнта/Довідці про умови кредитування і в Заяві, підписанням якої клієнт і банк укладають договір про надання банківських послуг. Датою укладання договору являється дата отримання картки, вказана у Заяві.

Кредитний договір відповідно до вимог ст. 1055 ЦК України укладається в письмовій формі і у такій формі є належним доказом.

Разом з тим, оригінал анкети-заяви позивача про приєднання до ОСОБА_4 та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку до суду надано не було.

За таких обставин, суд вважає встановленими лише ті умови кредитного договору, які визнані сторонами, а саме час укладення договору, строк повернення кредиту, який визначається строком дії картки 03.2015, про який відповідач знав і визнав це у своїх письмових запереченнях, і суму отриманих у кредит коштів у розмірі 3326,97 гривень.

Таким чином недоведеними є посилання позивача на процентну ставку 36% на рік та умови щодо відповідальності за невиконання зобов’язання у формі пені і штрафу, оскільки позивач не надав оригіналу підписаної ОСОБА_2 анкети-заяви або інших документів, які містять підпис ОСОБА_2 та його згоду із зазначеними умовами надання кредиту.

Разом з тим, відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Враховуючи встановлені судом обставини і норми ч.1 ст. 1048 ЦК України суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню сума тіла кредиту у розмірі 3326,97 гривень і розраховані відповідно до облікової ставки Національного банку України відсотки у межах позовної давності, тобто за останні три роки строку дії картки за формулою [відсотки] = [Сума кредиту] ? [Облікова ставка НБУ (%)] / 100% / 365 днів ? [Кількість днів], які, враховуючи встановлену у відповідні періоди облікову ставку НБУ, становлять 622 грн. 10 копійок.

Також відповідно до ст. 133 ЦПК України з відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 453 грн. 43 коп.

На підставі викладеного, керуючись статтями 258, 280, 289, 218, ст. 355 і п.15.5 ч.1 Перехідних положень ЦПК України суд

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований за адресою: м. Олександрія кіровоградської області, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», 01011, м. Київ, вул. Грушевського, 1 Д, код ЄДРПОУ 14360570; адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережної Перемоги, 50, заборгованість за кредитним договором у сумі 3949 грн. 7 коп. та витрати на оплату судового збору у розмірі 453 грн. 43 коп.

У решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Кіровоградської області у порядку, передбаченому ст. 355 і п.15.5 ч.1 Перехідних положень ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений у нарадчій кімнаті і проголошений 23 квітня 2018 року.

Суддя В.В. Орловський