Постанова № 73674989, 26.04.2018, Апеляційний суд Кіровоградської області

ПОСТАНОВА

іменем України

26 квітня 2018 року м. Кропивницький

справа № 399/553/17

провадження № 22-ц/781/504/18

Апеляційний суд Кіровоградської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді: Чельник О.І.

суддів: Голованя А.М., Мурашка С.І.

секретаря: Бодопрост М.М.

розглянувши у порядку спрощеного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 27 грудня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Онуфріївської районної державної адміністрації Кіровоградської області, Василівської сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області, третя особа: Валківська державна нотаріальна контора Харківської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

В С Т А Н О В И В :

У липні 2017 року ОСОБА_2звернувся в суд з позовом до Онуфріївської районної державної адміністрації, Кіровоградської області, Василівської сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області, третя особа: Валківська державна нотаріальна контора Харківської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

В обґрунтування позову вказав, що 11 вересня 2016 року помер ОСОБА_3, після смерті якого відкрилася спадщина на належне йому майно, що складається з земельної ділянки, розташованої на території Василівської сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області, площею 6,11 га.

Відповідно до заповіту, посвідченого секретарем Василівської сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області від 20 серпня 2002 року, реєстраційний №75, спадкоємцем за заповітом є він - ОСОБА_2

Зазначив, що, спадкоємцями за законом, крім позивача, є діти ОСОБА_3, а саме ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які прийняли спадщину після смерті свого батька.

У червні 2017 року позивач звернувся до державного нотаріуса Валківської державної нотаріальної контори Харківської області з метою оформлення спадщини та видачі свідоцтва на спадкове майно, однак отримав відмову з підстав пропущення строку для подання заяви.

Вказує, що встановлений законом строк для подання заяви про прийняття спадщини пропустив з тих причин, що в період з 11 лютого 2017 року по 22 лютого 2017 року та з 01 березня 2017 року по 10 березня 2017 року знаходився на стаціонарному лікуванні в Онуфріївській центральній районній лікарні Кіровоградської області. Стан здоров’я після лікування тривалий час був незадовільним та не дозволяв йому подати вищезазначену заяву.

Просив визначити йому додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини.

Ухвалою Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 30 жовтня 2017 року замінено первісних відповідачів по справі - Онуфріївську районну державну адміністрацію Кіровоградської області, Василівську сільську раду Онуфріївського району Кіровоградської області на належних відповідачів - ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_5.

Рішенням Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 27 грудня 2017 року ОСОБА_2 визначено додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини тривалістю три місяці з дня набрання рішенням законної сили

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ОСОБА_1подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 у повному обсязі. Вказала, що вказані позивачем дати перебування на лікарняному не охоплюють граничного строку для подання заяви про прийняття спадщини, а тому позивач мав можливість у проміжок часу між лікарняними направити поштою заяву про прийняття спадщини за місцем її відкриття.

Сторони у судове засідання апеляційного суду не з’явилися. Про час та місце слухання справи були повідомлені належним чином. Причини неявки суду не повідомили.

Колегія суддів постановила ухвалу про слухання справи у відсутності сторін на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, з ухваленням нового рішення.

Судом встановлено та підтверджено письмовими доказами по справі, що 11 вересня 2016 року помер ОСОБА_3 (а.с.9).

Після його смерті відкрилася спадщина, яка зокрема складається з земельної ділянки площею 6,11 га, розташованої на території Василівської сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області, яка належала померлому на праві приватної власності (а.с.8).

Як убачається з заповіту від 20 серпня 2002 року, реєстраційний №75, посвідченого секретарем Василівської сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області, ОСОБА_3 заповідав свій сертифікат на право на земельну частку (пай) серії КР №0062032 ОСОБА_2 (а.с.10).

У червні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до державного нотаріуса Валківської державної нотаріальної контори Харківської області з метою оформлення спадщини та видачі свідоцтва на спадкове майно.

23 червня 2017 року завідувач Валківської державної нотаріальної контори у листі № 999/02.14 виклав роз’яснення ОСОБА_2 про пропуск строку для прийняття спадщини та рекомендував звернутись до суду із заявою про встановлення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини (а.с.13).

26 вересня 2017 року завідувач Валківської державної нотаріальної контори надав інформацію про те, що спадкоємцями, які прийняли спадщину, є діти спадкодавця -ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_1 (а.с.76).

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги ОСОБА_2 посилався на те, що у встановлений законом шестимісячний строк до державного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини він не звернувся у зв’язку з тим, що з 11 лютого 2017 року по 22 лютого 2017 року та з 01 березня 2017 року по 10 березня 2017 року знаходився на стаціонарному лікуванні в Онуфріївській центральній районній лікарні Кіровоградської області (а.с.12).

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2суд першої інстанції виходив з того, що причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщиниє поважними, оскільки позивач в періоди з 11 лютого 2017 року по 22 лютого 2017 року та з 01 березня 2017 року по 10 березня 2017 року знаходився на стаціонарному лікуванні в Онуфріївській центральній районній лікарні Кіровоградської області, померлий не був родичем позивача, державний нотаріус після встановлення ним наявності заповіту спадкодавця дії для повідомлення ОСОБА_2 про відкриття спадщини, як спадкоємця за заповітом, в тому числі шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі, що свідчило б про належне сприяння для здійснення особистого розпорядження спадкодавця, не вчиняв.

Проте, колегія суддів вважає, що з таким висновком суду погодитись не можна.

Відповідно до ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав із спадкодавцем, повинен подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Згідно зі ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно зі ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом вищезазначеної статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Отже, правила ч. 3 ст. 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався цим правом на прийняття спадщини через відсутність іншої необхідної інформації то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у постанові від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» визначено, що вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім'єю), невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови.

Вирішуючи спір суд першої інстанції не врахував вищезазначені вимоги чинного законодавства, та прийшов до необґрунтованого висновку про наявність поважних причин пропуску позивачем строку для прийняття спадщини.

Задовольняючи позовну заяву суд першої інстанції розцінив як належний доказ по справі в обґрунтування поважності причин пропуску позивачем шестимісячного строку звернення з заявою про прийняття спадщини копії довідок про хворобу (а.с.12).

Апеляційний суд критично відноситься до вказаних довідок оскільки вони є ксерокопіями та не містять інформації, на якому саме лікуванні перебував позивач, стаціонарному або амбулаторному, а також відсутні виписні епікризи на підтвердження перебування позивача на лікуванні.

Крім того, зі змісту довідок, виданих на ім’я ОСОБА_2, убачається, що він перебував на лікуванні в періоди з 11 лютого 2017 року по 22 лютого 2017 року та з 01 березня 2017 року по 10 березня 2017 року. Строк для подання заяви про прийняття спадщинизакінчився 11 березня 2017 року, а тому позивач мав можливість звернутись до державного нотаріусау встановлений законом строк.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції на вищевказані обставини і вимоги чинного законодавства уваги не звернув, та не врахував, що посилання позивача на перебування на лікуванні, як на причину, що позбавила його можливості подання заяви про прийняття спадщини не є поважною для визначення особі додаткового строку для прийняття спадщини оскільки не підтверджена належними та допустимими доказами.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України (в редакції чинній на момент подання позовної заяви) суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Зазначених вимог законодавства суд першої інстанції не дотримався, задовольнивши позов ОСОБА_2 з підстав необізнаності про смерть заповідача та наявності заповіту, та в порушення ст.13 ЦПК України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваного рішення) вийшов за межі заявлених позовних вимог, оскільки позовна заява такої підстави не містила.

Дійсно, в матеріалах справи міститься заява про надання дозволу на ознайомлення зі справою, у якій представник позивача вказував, що його довіритель не знав про існування заповіту, а також містяться письмові пояснення представника позивача, в яких також зазначено про необізнаність довірителя щодо існування заповіту (а.с.120, 122).

Проте, вказані заяви не можна визнати заявами про зміну підстав позову, оскільки вони не викладені в належній формі та не відповідають вимогам ч.3 ст.31 ЦПК України (в редакції, чинній на момент подання позовної заяви) та ч.3 ст.49 ЦПК України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваного рішення).

Відповідно до ч.2 ст.31 ЦПК України (в редакції, чинній на момент подання позовної заяви) крім прав та обов'язків, визначених у статті 27 цього Кодексу, позивач має право протягом усього часу розгляду справи збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову, а відповідач має право визнати позов повністю або частково. До початку розгляду судом справи по суті позивач має право шляхом подання письмової заяви змінити предмет або підставу позову, а відповідач пред'явити зустрічний позов.

Згідно з ч.3 ст.49 ЦПК України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваного рішення) до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п’ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Таким чином, задовольнивши позов з зазначеної підстави суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог.

Норми процесуального права передбачають, що обставини цивільних справ з'ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Однак, жодних доказів, які б вказували та підтверджували поважності причин пропуску позивачем строку на подання заяви про прийняття спадщини, а саме наявність об'єктивних, непереборних, істотних труднощів, що перешкоджали йому звернутися з відповідною заявою суду не надано та судом не встановлено.

За таких обставин колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам ст.263 ЦПК України щодо законності і обґрунтованості, висновки суду не відповідають обставинам справи та зазначені позивачем обставини не свідчать про поважність пропуску зазначеного строку. Зазначене призвело до неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права, а відтак і помилкового визначення юридичних наслідків цих обставин. Зазначене відповідно до вимог ч.1 ст.376 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 389, 390 ЦПК України

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 27 грудня 2017 року скасувати та ухвалити нове.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_1, третя особа: Валківська державна нотаріальна контора Харківської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови за наявності підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Повний текст складено 27 квітня 2018 року

Головуючий суддя: О.І. Чельник

Судді: А.М. Головань

ОСОБА_6