Постанова № 73674922, 23.04.2018, Апеляційний суд Кіровоградської області

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 квітня 2018 року м. Кропивницький

справа № 387/245/17

провадження № 22-ц/781/45/18

Апеляційний суд Кіровоградської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

ОСОБА_1 (суддя доповідач)

ОСОБА_2; ОСОБА_3

за участю секретаря: Федоренко Т.О.

учасники справи: позивач – ОСОБА_4;

відповідач – ТОВ «Згода»

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5, який представляє інтереси товариства з обмеженою відповідальністю «Згода» на рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 26 липня 2017 року у складі: судді Цоток В.В. у справі за позовом ОСОБА_6 до товариства з обмеженою відповідальністю «Згода» про визнання додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки недійсною,-

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2017 року ОСОБА_6 звернулася в суд з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Згода» про визнання недійсною додаткову угоду від 15 вересня 2016 року до договору оренди земельної ділянки від 02 січня 2007 року, укладеної між ОСОБА_6 та ТОВ «Згода», яка зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 27 лютого 2017 року за № 19308463.

В обгрунтування вимог зазначила, що є власником земельної ділянки загальною площею 5,55 га , яка розташована на території Новолутківської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області, Державний акт на право власності на землю серії І-КР № 031740 від 24 травня 2001 року.

02 січня 2007 року між нею та товариством з обмеженою відповідальністю «Згода», в особі Генерального директора ОСОБА_7, діючого на підставі статуту, укладено договір оренди вищевказаної земельної ділянки, строком на 10 років, тобто до 06 березня 2017 року, який зареєстрований у Добровеличківському відділі земельних ресурсів 06 березня 2007 року, про що у Державному реєстрі земель зроблено запис за № 49.

05 липня 2016 року, за 6-ть місяців до закінчення строку дії договору, надіслала орендарю письмове повідомлення в якому зазначила, що не бажає продовжувати дію договору оренди, просила звільнити земельну ділянку до 06 березня 2017 року.

Оскільки відповіді від ТОВ «Згода» не отримала, звернулася в усній формі до відповідача щодо повернення землі. Однак, отримала відмову з тих, підстав, що додатковою угодою до договору оренди від 15 вересня 2016 року продовжено термін дії правочину на 10 років, тобто до 06 березня 2027 року.

Вказана додаткова угода не відповідає вимогам ч. 3 ст. 203 ЦК України, оскільки її не підписувала та згоди на її укладення не надавала, тобто не мала волевиявлення як учасник правочину.

Рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 26 липня 2017 року визнано недійсною додаткову угоду до договору оренди землі, зереєстрованого в Добровеличківському відділі земельних ресурсів 06.03.2007 року за № 49, укладену 15.09.2016 року між ОСОБА_6 та товариством з обмеженою відповідальністю «Згода», право оренди на підставі якої зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 27.02.2017 року за № 19308463.

ОСОБА_5, який представляє інтереси ТОВ «Згода» звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить про скасування рішення суду та ухвалення нового про відмову в задоволенні позову. Зазначає, що суд першої інстанції приймаючи рішення не повно з’ясував обставини, що мають істотне значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального і процесуального права. А саме, оригінал додаткової угоди від 15.09.2016 року до договору оренди землі від 02.01.2007 р. сторонами до суду не надано через його втрату. Письмове повідомлення позивача від 05.07.2016 року про відсутність у неї наміру продовжувати дію договору оренди, яке надіслано відповідачу ще до укладення додаткової угоди, не є підставою для визнання договору недійсним, у порядку визначеному ч. 3 ст. 203 та ч. 1 ст. 215 ЦК України. Матеріали справи не містять жодних належних та обґрунтованих доказів, які містять інформацію щодо предмета доказування. Судом не враховано та не надано оцінки показам свідка ОСОБА_8, який здійснив реєстрацію за оригіналом додаткової угоди. В оскаржуваному рішенні, суд без наведення мотивів та підстав, застосував вимоги ч. 1 ст. 146 ЦПК України та вважав доведений той факт, що підпис у додатковій угоді від імені позивача вчинений не ним, а іншою особою. Згідно повідомлення судового експерта, ухвала Добровеличківського районного суду Кіровоградської області про призначення судової почеркознавчої експертизи залишена без виконання, у зв’язку з ненаданням експерту на дослідження оригіналу додаткової угоди.

Не погоджуючись з доводами апеляційної скарги ОСОБА_6 подано заперечення на апеляційну скаргу. В якому зазначено, що нею в підтверження заявлених вимог 24 травня 2017 року заявлено клопотання про витребування у ТОВ «Згода» оригіналу додаткової угоди. Дане клопотання задоволено судом першої інстанції, проте вимоги ухвали суду не виконані, відповідачем надано копію додаткової угоди, посвідчену печаткою ТОВ «Згода» в особі Генерального директора ОСОБА_7. Однак посвідчення вірності копій документів потребує додержання певних умов, за яких ця нотаріальна дія може бути вчинена, а копія документа матиме юридичну силу. Першою умовою є відповідність документа, з якого засвідчується вірність копії, вимогам закону. Це означає, що документ не повинен суперечити закону як за змістом, так і за формою. З якого документу була засвідчена копія, відповідач в апеляційній скарзі не зазначив. Засвідчення документа керівником підприємства, установи, організації має відбуватися відповідно до вимог Національного стандарту «Вимоги до оформлення докусментів» ДСТУ 4163-2003.

Апеляційне провадження відкрито 14 серпня 2017 року. Розгляд справи призначено на 20 вересня 2017 року. За клопотанням представника позивача розгляд відкладено. 01 листопада 2017 року у справі призначено судово-почеркознавчу експертизу, провадження зупинено. 12 лютого 2018 року на адрусу суду надійшов експертний висновок. Судове засідання призначено на 22 березня 2018 року. У зв?язку з відрядженням судді доповідача судове засіданеня відкладено на 05 квітня 2018 року. За клопотанням представника позивача розгляд відкладено на 23 квітня 2018 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення ОСОБА_6 та її представника адвоката ОСОБА_9, а також пояснення ОСОБА_5, який представляє інтереси ТОВ «Згода», дослідивши письмові докази по справі, перевіривши рішення суду у межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги за наступного.

Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIІІ внесено зміни до ЦПК України від 18.03.2004 року, які набирали законної сили з 15.12.2017 року.

Відповідно до вимог частини 3 статті 3 ЦПК України в редакції від 15.12.2017 року, встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно п. 9 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції від 15.12.2017 року справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

За ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В порядку ст. 264 ЦПК України – під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання про те, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Попередньою редакцією ЦПК передбачалось, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (в редакції до 15.12.2017 року). Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання про те, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до спірних правовідносин (в редакції до 15.12.2017 року).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що ТОВ «Згода» ухиляється від участі в проведені експертизи шляхом відмови у наданні експертам для дослідження оригіналу додаткової угоди, що унеможливлює її проведення, у зв’язку з чим застосував вимоги ч.1ст. 146 ЦПК України (що діяла на час ухвалення рішення суду) та вважав доведеним той факт, що підпис у додатковій угоді від 15.09.2016 року до договору оренди землі від 02.01.2007 року в графі орендодавець вчинений не ОСОБА_6, а іншою особою. Відсутність волевиявлення позивача на укладення додаткової угоди від 15.09.2016 року також підтверджується направленням ОСОБА_6 перед закінченням дії договору на адресу відповідача повідомлення про те, що вона не бажає продовжувати дію правочину.

Проте, даний висновок здійснений без дотримання норм як матеріального так і процесуального права.

Так, ОСОБА_6 на підставі Державного акту серії І-КР № 031740 належить на праві приватної власності земельна ділянка площею 5,55 га, яка розташована на території Новолутківської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області (т. 1 а.с.6).

Між нею та товариством з обмеженою відповідальністю «Згода» укладено договір оренди землі, строком на 10 років, який зареєстрований у Добровеличківському відділі земельних ресурсів, про що 06 березня 2007 року у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 49 (т. 1 а.с.7).

15 вересня 2016 року між цими ж сторонами укладено додаткову угоду до договору оренди землі, згідно якої змінено строк дії договору оренди до 06 березня 2027 року, та розмір орендної плати до 7041,1 грн., що відповідає 4,5 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки (т. 1 а.с.62).

За інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 82590294 від 16.03.2017 року, в реєстрі 27.02.2017 року за №19308463 державним реєстратором Добровеличківської селищної ради Кіровоградської області ОСОБА_8 зареєстровано право оренди на підставі додаткової угоди до договору оренди землі, укладеної 15.09.2016 року між ОСОБА_6 та товариством з обмеженою відповідальністю «Згода» (т. 1 а.с. 11-12).

05 липня 2016 року позивач направила на адресу товариства з обмеженою відповідальністю «Згода» повідомлення про відсутність у неї наміру продовжувати дію договору оренди землі на новий строк та про обов’язок орендаря звільнити земельну ділянку (т. 1 а.с.13).

Обґрунтовуючи заявлені вимоги власник зазначила, що не підписував додаткову угоду, такого волевиявлення не мала.

04 травня 2017 року для перевірки обґрунтованості доводів осіб, які беруть участь у справі, за клопотанням сторони позивача, ухвалою суду першої інстанції призначено судово-почеркознавчу експертизу (т. 1 а.с.34-35).

У зв’язку з відсутністю у позивача оригіналу спірної додаткової угоди, судом, з метою забезпечення можливості проведення експертизи, витребуваний її оригінал у ТОВ «Згода» та у державного реєстратора Добровеличківської райдержадміністрації, на що ТОВ «Згода» повідомило про відсутність у нього оригіналу додаткової угоди, та надало її завірену копію (т. 1 а.с.30-31;65-66; 61).

Відповідно до листа Добровеличківської райдержадміністрації від 22 травня 2017 року № 01-32/140/4, у справі переданій на зберігання від державного реєстратора Добровеличківської селищної ради відсутня додаткова угода до договору оренди землі між ОСОБА_6 та ТОВ «Згода» (т. 1 а.с.71).

Згідно повідомлення завідувача Кропивницького відділення Одеського НДІСЕ ОСОБА_10 від 02.06.2017 року № 08-19/17-875 ухвала Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 04.05.2017 року про призначення судової почеркознавчої експертизи залишена без виконання, в зв’язку з ненаданням експерту на дослідженні оригіналу додаткової угоди (т. 1 а.с.87).

Допитаний в суді першої інстанції свідок ОСОБА_8 повідомив, що ним як державним реєстратором Добровеличківської селищної ради Кіровоградської області проводилася державна реєстрація права оренди на підставі додаткової угоди. Всі необхідні для реєстрації документи, включаючи й оригінал додаткової угоди, докази про оплату послуг реєстратора, подавались представником ТОВ «Згода». Одразу після державної реєстрації оригінал спірного правочину був повернутий представнику відповідача.

Згідно ст.1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та іншої діяльності.

Зобов’язання орендодавця і орендаря земельної ділянки виникають на підставі укладеного договору оренди землі.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

За ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов’язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов’язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

В порядку статті 16 Закону № 161-ХІV, укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч. 1 статті); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2 статті); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3 статті); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 статті).

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 статті); якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Загальними положеннями ЦПК України передбачено обов’язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Таким чином, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми.

Колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги, що рішення суду ухвалено за відсутності доказів якими мали б підтверджувались обставини викладені у позовній заяві.

Висновок суду першої інстанції ґрунтується на припущеннях, з посиланням на ст. 146 ЦПК (попередня редакція), пов’язаних з ненаданням оригіналу документу для проведення експертизи, що відповідно до вимог ч. 6 ст. 81 ЦПК України є неприпустимим.

Згідно ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

З метою повного і всебічного з’ясування обставин справи та об’єктивного дослідження доказів, на які посилаються сторони, ухвалою апеляційного суду від 01 листопада 2017 року за клопотанням сторони відповідача призначено у справі судову почеркознавчу експертизу. Для проведення якої експерту надано оригінал додаткової угоди від 15.09.2016 року до договору оренди землі, долученої до матеріалів справи представником відповідача дослідженої в суді і оглянутої сторонами у справі, оригінали заяв ОСОБА_6 від 05.07.2016 року та від 13.03.2017 року про відсутність наміру продовжувати дію договору оренди, опис вкладення до конверту (т. 1 а.с.169-171;174), а також вільні та експеритментальні зразки почерку позивача. Як вказав представник ТОВ «Згода» в суді апеляційної інстанції, дирекція підприємства розташована в різних місцевостях, обсяг договорів значний, за час провадження справи в одному із офісів змогли відшукати документи – договори по оренді землі, не тільки ОСОБА_6, а й інших орендодавців. А тому для встановлення істини заявлено клопотання. Легітимність документа може бути спростована лише певними засобами доказування.

ОСОБА_6 не заперечувала щодо призначення у справі судової почеркознавчої експертизи.

Висновком судової почеркознавчої експертизи № 1204/1205/17-27,527-529/18/27 від 12 лютого 2018 року встановлено, що підписи від імені ОСОБА_6 в :

- графі «Орендодавець» на оригіналі додаткововї угоди від 15.09.2016 р;

- оригіналі заяви ОСОБА_6 до ТОВ «Згода» від 05.07.2016 р.;

- оригіналі опису вкладення зі штемпелем Укрпошти «Добровеличківка» 05.07.2016;

- оригіналі заяви ОСОБА_6 до ТОВ «Згода» від 13.03.2017 р., виконані рукописним способом, пастою кулькової ручки, без попередньої технічної підготовки чи застосування технічних засобів.

«Підпис, від імені ОСОБА_6 в графі «Орендодавець» на оригіналі додаткової угоди до договору оренди землі від 15.09.2016 р виконаний самою ОСОБА_6».

«Підпис, від імені ОСОБА_6 на оригіналі заяви ОСОБА_6 до ТОВ «Згода» від 05.07.2016 р., виконаний самою ОСОБА_6».

«Підпис, від імені ОСОБА_6 в оригіналі опису вкладення Укрпошти від 05.07.2016 р., виконаний самою ОСОБА_6».

«Підпис, від імені ОСОБА_6 на оригіналі заяви ОСОБА_6 до ТОВ «Згода» від 13.03.2017 р. виконаний самою ОСОБА_6» (т. 1 а.с.220-225).

В дослідницькій частині висновку експерта зазначено, що оцінка результатів порівняльного дослідження дозволяє стверджувати, що встановлені збіжні ознаки стійкі і створюють сукупність, достатню для категоричного висновку про те, що підпис від імені ОСОБА_6 в графі «Орендодавець» на оригіналі додаткової угоди до договору оренди землі від 15.09.2016 року виконаний самою ОСОБА_6.

Висновок експерта для суду немає заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими цивільно-процесуальним законодавством.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а обов’язок надання доказів покладається на сторони та інших осіб, які беруть участь у справі.

Цивільним процесуальним законодавством збирання доказів судом, за власної ініціативи, не передбачено і визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів) який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

Тобто, тягар доказування обставин викладених в позові згідно з перерахованими нормами права покладається на позивача. Саме ОСОБА_6 повинна надати докази відсутності її волевиявлення на укладення з ТОВ «Згода» вищевказаної додаткової угоди.

В спроствування доводів апеляційної скарги ОСОБА_6 заявлено клопотання про долучення до матеріалів справи в якості доказів, висновок № 39 від 22.11.2017 року спеціаліста ПП «Консалтинг експерт груп «Діктум-Фактум» відокремленого підрозділу «Центр експертиз та оцінки» ОСОБА_11 та висновок спеціаліста № 17 від 11.04.2018 року науково-дослідної лабораторії експертних досліджень ПП «Агенція 007» ОСОБА_12 Якими встановлено, що підпис від імені ОСОБА_6 в графі «Орендодавець» в додатковій угоді до договору оренди землі, який зареєстрований у КРФ ДП «ЦДЗК» 06 березня 2007 року, укладеній 15 вересня 2016 року між ОСОБА_6 та ТОВ «Згода» виконаний не ОСОБА_6, а іншою особою (т. 2 а.с.15-20;36-43).

Вказані документи долучені колегією суддів до матеріалів справи в якості письмових доказів, а не висновку експерта, так як.

Згідно ч. 1 ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Висновок експерта закон відносить до окремих засобів доказування, який відповідно до ч. 1 ст. 102 ЦПК України є докладним описом проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Тобто експертний висновок є врегульованим процесуальним джерелом доказів.

Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи (ч. 3 ст. 102 ЦПК України).

У ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судову експертизу» визначено, що судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, а також у випадках і на умовах, визначених цим Законом, судові експерти, які не є працівниками зазначених установ.

В порядку ст. 9 Закону України «Про судову експертизу» атестовані відповідно до цього Закону судові експерти включаються до Державного реєстру атестованих судових експертів, ведення якого покладається на Міністерство юстиції України.

Особа або орган, які призначають або замовляють судову експертизу, можуть доручити її проведення тим судовим експертам, яких внесено до державного Реєстру атестованих судових експертів, або іншим фахівцям з відповідних галузей знань, якщо інше не встановлено законом.

До проведення судових експертиз, крім тих, що проводяться виключно державними спеціалізованими установами, можуть залучатися також судові експерти, які не є працівниками цих установ, за умови, що вони мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку в державних спеціалізованих установах Міністерства юстиції України, атестовані та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності у порядку, передбаченому цим Законом (ст. 10 ЗУ «Про судову експертизу).

Законодавством передбачено, що судові експертизи можуть бути проведені атестованим судовим експертом, який включений до державного Реєстру атестованих судових експертів, ведення якого покладається на Міністерство юстиції України.

Відомості про те, що спеціалісти ОСОБА_11 та ОСОБА_12, якими виконано вищивказані висновки включені до державного Реєстру атестованих судових експертів відсутні. Більш того, як з’ясовано в суді обсяг документів для дослідження та порівняння наданий спеціалістам у копіях, а експериментальні зразки особисто відбрані адвокатом позивача.

У зв?язку з чим надані стороною позивача висновки спеціалістів не можуть оцінюватися судом як докази спростування експертного висновку судової почеркознавчої експертизи, проведеної за ухвалою суду повноважною та компетентною особою – експертами ОСОБА_13, ОСОБА_14 Кропивницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз МЮ України, попереджених судом про кримінальну відповідальність.

Матеріалами справи підтверджено, що при проведені експертизи у експерта було достатньо порівняльного матеріалу. Експертиза призначена та проведена у відповідності до вимог закону. Доказів того, що висновок є недостатньо обґрунтованим, що він суперечить іншим матеріалам справи, є сумніви в його правильності, або що при призначенні та проведенні експертизи істотно порушено процесуальні норми, які регламентують порядок її призначення та проведення, суду не надано.

Судом відмовлено в задоволенні клопотання про призначення у справі повторної судово-почеркознавчої експертизи, та про виклик експертів ОСОБА_14, ОСОБА_13 і спеціаліста ОСОБА_12 для допиту у судовому зсіданні, так як не встановлена обґрунтованість таких вимог та їх доцільність. Всупереч наведеним нормам процесуального законодавства позивачем не було надано належних і допустимих доказів на спростування наявних в матеріалах справи висновків судового експерта.

Колегія суддів, врахувавши докази досліджені судом першої інстанції та дослідивши нові, які були здобуті в ході апеляційного розгляду справи за клопотанням відповідача, не погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів про відсутність у неї волевиявлення на укладення додаткової угоди.

Враховуючи, що у передбачений законом спосіб легітимність оспорюваного документу не спростована, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для визнання правочину недійсним.

Додаткова угода не суперечить ЦК України, укладена в письмовій формі та спрямована на реальне настання правових наслідків.

Тому об’єктивних підстав для висновку, що волевиявлення власника земельної ділянки при укладенні правочину не було вільним та не відповідало його внутрішній волі, немає.

Особисте підписання ОСОБА_6 заяв від 05 липня 2016 року та від 13 березня 2017 року про відсутність наміру продовжувати дію договору оренди землі не спростовує наявність у неї 15 вересня 2016 року волевиявлення на підписання додатової угоди до договору оренди, факт особистого підписання якої встановлений належними та допустимими доказами.

Враховуючи невідповідність висновків суду першої інстанції, обставинам справи, та неправильне застосування судом норм матеріального права, відповідно до ст. 376 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позовних вимог за їх безпідставністю.

Щодо розподілу судових витрат в апеляційній інстанції, то згідно із ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Разом з тим, ЗУ «Про судовий збір» визначено пільги щодо сплати судового збору, п. 9 ч. 1 ст. 5 якого визначено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються інваліди І та ІІ групи. ОСОБА_6 в суд апеляційної інстанції надано копію довідки до акта огляду МСЕК № 112871 (т. 2 а.с.60-62) , згідно якого вона є інвалідом другої групи. У зв?язку із задоволенням апеляційної скарги ТОВ «Згода», з ОСОБА_6 підлягають стягненню лише понесенні відповідачем судові витрати за проведення судово-почеркознавчої експертизи в розмірі 5694,80 грн. в порядку ст. 133 ЦПК.

Керуючись ст. 368, ст. 374, ст. 376, ст. 381, ст. 382, ст. 383, ст. 384 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5, який представляє інтереси товариства з обмеженою відповідальністю «Згода» – задовольнити.

Рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 26 липня 2017 року – скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_6 до товариства з обмеженою відповідальністю «Згода» про визнання додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки недійсною – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Згода» витрати за проведення судово-почеркознавчої експертизи в розмірі 5694,80 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено 26.04.2018 р.

Суддя доповідач:

Судді: