Постанова № 73674816, 24.04.2018, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №476/259/17 24.04.2018

Провадження №22-ц/784/482/18

Єдиний унікальний номер справи 476/259/17

Номер провадження 22-ц/784/482/18

Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_1М

Категорія 48

П О С Т А Н О В А

Іменем України

24 квітня 2018 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого - Яворської Ж.М.,

суддів: Кушнірової Т.Б., Прокопчук Л.М.,

при секретарі судового засідання - Богуславській О.М.,

за участю позивача - ОСОБА_2,

відповідача - ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу

ОСОБА_3

на рішення Єланецького районного суду Миколаївської області від 22 січня 2018 року, вступна та резолютивна частини якого проголошені головуючим суддею Черняковою Н.В. цього ж дня у приміщенні цього ж суду о 17 год.23 хв., по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу та розподіл майна,

В С Т А Н О В И Л А

21 квітня 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та розподіл майна.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що з грудня 2010 року по квітень 2017 року вони з відповідачем проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу, вели спільний побут та господарство. Під час перебування у фактичних шлюбних відносинах ними було придбано майно на загальну суму 383 500 грн., а саме: нежитлову будівлю "М'ясний павільйон", що знаходиться за адресою Миколаївська область, смт.Єланець, проспект Незалежності ( колишня назва 50 років Жовтня), 8/21, вартістю 96 000 грн; газову плиту, вартістю 5000 грн.; кухонний гарнітур, вартістю 15 000 грн.; душову кабінку "Лагуна", вартістю 8000 грн.; електроводонагрівач "Платинум", вартістю 9000 грн.; пральну машину, вартістю 9000 грн.;

мікрохвильову піч, вартістю 3000 грн.; мультиварку, вартістю 2500 грн.; два телевізори марки "Samsung", вартістю 30000 грн. та 15000 грн. відповідно; причеп до автомобіля НОМЕР_1, вартістю 150 000 грн.; спортивний інвентар, вартістю 5000 грн.; автомобіль НОМЕР_2, вартістю 150 000 грн.; автомобіль НОМЕР_3, вартістю 32000 грн.

Посилаючись на те, що на початку квітня 2017 року сімейні стосунки між ними припинилися, з цього часу вони не проживають разом, не ведуть спільне господарство, позивач просила встановити факт проживання з відповідачем однією сім'єю без реєстрації шлюбу з грудня 2010 року по квітень 2017 року, виділити їй та визнати за нею право власності на нежитлову будівлю "М'ясний павільйон", який знаходиться за адресою: Миколаївська область, смт. Єланець, вул. Незалежності ( колишня назва 50 років Жовтня), 8/21, а інше майно, набуте під час спільного проживання, виділити відповідачу та стягнути з нього на її користь судові витрати по справі.

Рішенням Єланецького районного суду Миколаївської області від 22 січня 2018 року позов задоволено частково. Встановлено факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з лютого 2011 року по квітень 2017 року.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину нежитлової будівлі "М'ясний павільйон", який знаходиться за адресою: Миколаївська область смт. Єланець проспект Незалежності (50 років Жовтня), будинок 8/21, залишивши у власності ОСОБА_3 1/2 частину цієї нежитлової будівлі. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 800 грн. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, судом допущено порушення норм процесуального права та невірне застосування норм матеріального права, просив повністю скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Відповідно до п.8 ч.1 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення ЦПК України у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до ч.6 ст.147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п.3 Розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду судом у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону №2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року.

У судовому засіданні ОСОБА_3 та його представник доводи апеляційної скарги підтримали, просили скаргу задовольнити.

Позивач ОСОБА_2 проти доводів апеляційної скарги заперечувала, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді, пояснення позивача, відповідача та його представника, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як вбачається із матеріалів справи, звертаючись до суду з даним позовом позивач посилалася на те, що між нею та відповідачем з грудня 2010 року склалися стійкі сімейні відносини.

Під час спільного проживання однією сім’єю ними набуто у власність нежитлову будівлю "М'ясний павільйон", що знаходиться за адресою Миколаївська область, смт. Єланець, проспект Незалежності ( колишня назва 50 років Жовтня), 8/21, вартістю 96 000 грн.; побутова техніка:газову плиту, вартістю 5000 грн.; кухонний гарнітур, вартістю 15 000 грн.; душову кабінку "Лагуна", вартістю 8000 грн.; електроводонагрівач "Платинум", вартістю 9000 грн.; пральну машину, вартістю 9000 грн.; мікрохвильову піч, вартістю 3000 грн.; мультиварку, вартістю 2500 грн.; два телевізори марки "Samsung", вартістю 30000 грн. та 15000 грн. відповідно та транспортні засоби: причеп до автомобіля НОМЕР_1, вартістю 150 000 грн.; спортивний інвентар, вартістю 5000 грн.; автомобіль НОМЕР_2, вартістю 150 000 грн.; автомобіль НОМЕР_3, вартістю 32000 грн.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач підтвердила обставини спільного проживання сторін з лютого 2011 року по квітень 2017 року, а відтак придбане у цей проміжок часу відповідачем нерухоме майно є спільною сумісною власністю, а тому підлягає поділу у рівних частках, кожному по ? частці. Що ж стосується іншого майна - побутової техніки та транспортних засобів, позивачем не доведено придбання їх у період перебування у фактичних шлюбних відносинах.

Проте з таким висновком суду погодитися у повній мірі не можна.

Відповідно до ч.2 ст.3 СК України сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки.

За положеннями частин 1, 2 ст.21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка. зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім’єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов’язків подружжя.

Відповідно до частини 1 ст.36 цього Кодексу, шлюб є підставою для виникнення прав та обов’язків подружжя.

Разом з тим, відповідно до ст.74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Тобто, при застосуванні ст.74 СК України слід виходити з того, що указана норма поширюється на випадки, коли чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Крім того, для визначення осіб, як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі ст.74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого придбано спірне майно.

В контексті ст.74 СК України закладається як правовий наслідок виникнення майнових прав чоловіка та/або жінки на майно, яке вони спільно набули, проживаючи однією сім’єю та не перебуваючи при цьому у шлюбі між собою або у будь-якому іншому.

Встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім’єю дає змогу реалізувати ці права на спільно набуте майно.

Отже, проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом) підставою для виникнення у них ряду прав та обов’язків, а саме права спільної сумісної власності на майно.

Визнання майна таким, що належить на праві спільної сумісної власності жінці та чоловікові, які проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою, відбувається шляхом встановлення факту проживання однією сім’єю, ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов’язків.

Згідно із ч.4 ст. 368 ЦК України, майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім’ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Враховуючи викладене, особам, які проживають однією сім’єю без реєстрації шлюбу, на праві спільної сумісної власності належить майно, набуте ними за час спільного проживання або набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти.

Вирішуючи питання щодо правового режиму такого майна, суди зазвичай встановлюють факти створення (придбання) сторонами майна внаслідок спільної праці, ведення спільного господарства, побуту, виконання взаємних прав та обов’язків, з'ясовують час придбання, джерело набуття (кошти, за які таке майно було набуте), а також мету придбання майна, що дозволяє надати йому правовий статус спільної сумісної власності.

Рішення обґрунтовують належними і допустимими доказами, про що зазначають у мотивах прийнятого рішення з посиланням на конкретні факти.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними та допустимими доказами проживання чоловіка і жінки однією сім’єю без реєстрації шлюбу є - довідки з місця проживання сторін, свідчення свідків, листи ділового та особистого характеру, докази про спільне придбання майна, як рухомого, так і нерухового( чеки, квитанції), заяви, анкети, декларації, з яких вбачається, що «подружжя» вважає себе чоловіком і дружиною, піклується один про одного.

Таких доказів позивач не надала, а лише показання свідків з викладених вище підстав не можна вважати достовірними та достатніми доказами того, що на момент придбання спірного нерухомого майна сторони перебували у відносинах, притаманних подружжю, чого вимагає ст. 74 СК України, а саме: мали єдиний бюджет, вели спільне господарство, планували своє спільне життя, обговорювали питання фінансового забезпечення.

Наявні у матеріалах справи фотокартки, зокрема, де сторони зображені разом на відпочинку, також не є належним і допустимим підтвердженням спільного проживання та ведення спільного господарства. Спільного проведення вільного часу, відпусток, а також надання фізичної допомоги ОСОБА_2, проти чого не заперечує ОСОБА_5, за відсутності інших ознак сім’ї, жодним чином не свідчить про наявність уставлених сімейних відносин із спільним побутом та взаємними правами та обов’язками.

Більш того, ОСОБА_2 будучи з 2015 року державним службовцем, зобов’язана була у декларації про майновий стан зазначати про сімейний стан або осіб з якими пов’язана спільним побутом. Однак такі відомості нею не вказувалися, що остання підтвердила у суді апеляційної інстанції.

Із наявних в матеріалах справи доказів, навпаки, вбачається існування відносин, пов’язаних із здійсненнями ними спільної підприємницької діяльності. Так із копії наданої відповідачем записної книги вбачається, що сторони спільно придбавали м’ясо свиней для подальшої реалізації, здійснювали розрахунки як з продавцями такого товару, так і один з одним у випадку часткової або повної оплати кимось із них вартості придбаного.

Крім того, ОСОБА_3 має власне житло у смт. Єланець по вул. Гагаріна, 27, де він зареєстрований з грудня 2007 року. По 17 лютого 2011 року він перебував у шлюбі з ОСОБА_6, а відтак встановлення факту проживання сторін однією сім’єю можливо лише з 18 лютого 2010 року.

За договором купівлі-продажу від 29 квітня 2013 року ОСОБА_3 придбав нежитлову будівлю "М'ясний павільйон", що знаходиться за адресою Миколаївська область, смт.Єланець, проспект Незалежності ( колишня назва 50 років Жовтня), 8/21, вартістю 96 000 грн.

Згідно пояснень ОСОБА_3 вказане нерухоме майно придбано за належні йому кошти, зокрема, вклади у банку, які ним щорічно збільшувалися, заробітна плата за період роботи у Єланецькій СЕС з 2009 по 2015 роки, з 2011 року він є ще й приватним підприємцем та отримував доходи від цієї діяльності. Станом на 11 лютого 2013 року мав вклад у банку у розмірі 89092 грн.

Той факт, що ОСОБА_3 самостійно, за власні кошти придбав спірне приміщення зайвий раз вказує на відсутність між сторонами ступеню зв’язку, який притаманний саме подружжю.

Оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами ведення спільного господарства з відповідачем, наявність у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання іншого майна в інтересах сім'ї в період з лютого 2011 року по квітень 2017 року, що підлягає доведенню у даній справі, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позову в частині встановлення факту проживання сторін однією сім’єю без реєстрації шлюбу і як наслідок - відмова у задоволенні позовних вимог щодо визнання права власності на частину спірного майна.

Приймаючи до уваги вищевикладені обставини, в силу п.2,3 ч.1 ст.376 ЦПК України, рішення суду першої інстанції в частині задоволених вимог підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволені позову в цій частині.

В іншій частині рішення суду не оскаржується ні позивачем, ні відповідачем, а тому судом апеляційної інстанції не переглядається взагалі, так як згідно п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24 жовтня 2008 року „Про практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку ” у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

В силу ст.141 ЦПК України з позивача на користь відповідача належить стягнути судовий збір за подачу апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити.

Рішення Єланецького районного суду Миколаївської області від 22 січня 2018 року в частині задоволених вимог ОСОБА_2 скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу та розподіл майна - відмовити.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 сплачений судових збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 1680 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту у випадку та з підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України

Головуючий Ж.М. Яворська

Судді Т.Б. Кушнірова

ОСОБА_7.

Повний текст постанови складено 27 квітня 2018 р.