Рішення № 73671487, 26.04.2018, Володарський районний суд Київської області

Справа № 364/636/17

Провадження № 2/364/107/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.04.2018 р. Володарський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Макаренко Л.А.,

при секретарі судового засідання Кулинич Г.І.,

за участю:

сторони – не з’явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Володарського районного суду Київської області в смт Володарка Київської області цивільну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (далі – ПАТ «Укрсоцбанк»)

до ОСОБА_1,

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

До Володарського районного суду Київської області 30.05.2017 р. надійшла позовна заява ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з вимогою стягнути з Відповідача на користь Позивача заборгованість у розмірі 15 065,18 доларів США заборгованості за кредитним договором від 02.04.2008 р. № 38-32/21, яка складається з такого:

– 8 911,66 доларів США – сума заборгованості за кредитом;

– 6 153,52 доларів США – сума заборгованості за відсотками.

На обґрунтування заявлених позовних вимог Позивач у позовній заяві зазначив, що між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», надалі перейменоване в ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено договір кредиту від 02.04.2008 р. № 38-32/21, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 14 000 доларів США зі сплатою 13,5 % річних. Позивач свої зобов’язання за зазначеним договором виконав в повному обсязі, надавши Відповідачеві грошові кошти, що підтверджується заявою на видачу готівки. Проте Відповідач свої зобов’язання належним чином не виконав, в результаті за станом на 13.04.2017 р. має прострочену заборгованість на загальну суму 15 065,18 доларів США, що складається з наведених вище сум заборгованості за кредитом та відсотками.

Ухвалою суду від 28.11.2017 р. позовну заяву ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості було залишено без розгляду; постановою Апеляційного суду Київської області від 29.01.2018 р. зазначена ухвала суду першої інстанції скасована, справа направлена до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Відповідно до підпункту 9 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України, викладеного в новій редакції Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 р. № 2147-VIII, що набрав чинності з 15.12.2017 р. (далі – ЦПК України) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).

Після надходження справи до Володарського районного суду Київської області справу ухвалою суду від 15.02.2018 р. призначено до судового розгляду на 15.03.2018 р., відкладене на 04.04.2018 р. за клопотанням представника Позивача та на 26.04.2018 р. через неявку Відповідача.

У судове засідання 26.04.2018 р. представник Позивача не з’явилася, про дачу, час і місце розгляду справи повідомлена, подала до суду 04.04.2018 р. клопотання з проханням справу слухати без її участі, надавши суду на виконання ухвали суду від 15.02.2018 р. для дослідження оригінали документів, копії яких додано до позовної заяви, а також висловивши відсутність заперечень щодо винесення заочного рішення у разі неявки Відповідача (а.с. 133).

Учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності; якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів (частина третя статті 211 ЦПК України).

Відповідач у судове засідання повторно не з’явився, про дату, час і місце проведення засідання повідомлений в порядку частини одинадцятої статті 128 шляхом розміщення оголошення про його виклик на офіційному веб-сайті судової влади України в мережі Інтернет (а.с. 135, 136), оскільки протягом розгляду справи в суді судові повістки, що направлялися за адресою його зареєстрованого місця проживання в ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 24) поверталися без вручення з поштовими повідомленнями «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 45, 55, 56, 67, 68, 79, 104, 116).

За загальним правилом частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. При цьому згідно з частиною четвертою статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

З огляду на це та враховуючи одночасне існування умов, перелічених у частині першій статті 280 ЦПК України, визнавши достатніми наявні в справі матеріали для встановлення прав і взаємовідносин сторін, суд за згодою Позивача, викладеною письмово у заяві представника Позивача, поданої до суду 21.06.2017 р. разом із заявою про усунення недоліків позовної заяви (а.с. 37), а також у заявах від 22.08.2017 р. (а.с. 60) та від 04.04.2018 р. (а.с. 133), вбачає за можливе розглянути справу за відсутності Відповідача у порядку заочного провадження з дотриманням встановлених законом вимог і постановити заочне рішення.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутністю учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, розглянувши позовну заяву і додані до неї документи, оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні, суд, вирішуючи справу, виходить з такого.

Судом встановлено, що сторони 02.04.2008 р. уклали договір кредиту за № 38-32/21 (а.с. 4-7), за умовами якого Відповідач отримав кредит на суму 14 000,00 доларів США зі сплатою 13,5 % річних та комісій, в розмірі і в порядку, визначених у Додатку № 1 до цього договору, що є його невід’ємною частиною (пункт 1.1 Договору). При цьому у пункті 1.1.1 визначено графік погашення Відповідачем кредиту, починаючи з 20.05.2008 р. щомісячно до 20 числа кожного місяця. Кредит надавався Відповідачеві на споживчі потреби (пункт 1.2 Договору). Пунктом 1.3 Договору визначено майно, яке Відповідач передав в іпотеку Позивачеві в якості забезпечення виконання своїх зобов’язань щодо погашення кредиту. Крім того, 20.10.2008 р. сторони уклали додаткову угоду до зазначеного кредитного договору, збільшивши процентну ставку до 15 % річних (а.с. 9).

За умовами пункту 3.3.8 Договору кредиту від 02.04.2008 р. № 38-32/21 Відповідач (позичальник) зобов’язався своєчасно та в повному обсязі погашати кредит із нарахованими процентами за фактичний час його використання та можливими штрафними санкціями в порядку, визначеному пунктом 1.1, 2.4 цього Договору.

Як встановлено судом з наявних матеріалів справи ПАТ «Укрсоцбанк» (Позивач) на виконання умов укладеного з Відповідачем договору свої зобов’язання виконав в повному обсязі і належним чином, надавши Відповідачеві кредитні кошти в розмірі 14 000,00 доларів США, що підтверджено заявою на видачу готівки на вказану суму, з відміткою про отримання коштів (а.с. 13). Проте Відповідач не виконує взятих на себе зобов’язань щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами в строки і порядку, визначених договором. У зв’язку з наведеним Відповідач за станом на 13.04.2017 р. має перед Позивачем заборгованість у загальному розмірі 15 065,18 доларів США, що складається із:

– 8 911,66 доларів США – суми заборгованості за кредитом;

– 6 153,52 доларів США – суми заборгованості за відсотками.

Викладені обставини підтверджуються матеріалами справи, зокрема: копією згаданого договору кредиту (а.с. 4-7) і наданим Позивачем оригіналом цього договору для дослідження судом; копією додаткової угоди від 20.10.2008 р. № 1 про внесення змін до Договору кредиту від 02.04.2008 р. № 38-32/21 (а.с. 9) і наданим для дослідження оригіналом цієї додаткової угоди; копією заяви про видачу готівки від 03.04.2008 р. № 32 (а.с. 13); копією вимоги Позивача до Відповідача про усунення порушень від 16.05.2017 р. № 845/усб (а.с. 14); копією довідки Позивача про перерахування коштів за станом на 13.04.2017 р. (а.с. 16).

Відповідно до частини першої статті 509, частини першої статті 525 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку; одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (стаття 536 ЦК України).

За визначенням частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частинами першою, другою статті 10561 ЦК України встановлено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною; тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Частиною першою статті 1048 ЦК України також встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 1049 ЦК України).

Договір є обов’язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно з вимогами статті 526, частини першої статті 527, частини першої статті 530 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Одностороння відмова від зобов’язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов’язання (частина друга статті 615 ЦК України).

Зважаючи на усе викладене та встановлені судом обставини, суд вважає, що Відповідач порушив умови кредитного договору від 02.04.2008 р. № 38-32/21 та не виконав взяті на себе зобов’язання, відтак позовна заява є обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Водночас, вирішуючи питання щодо права Позивача вимагати повернення кредиту в іноземній валюті (долари США), суд виходить з такого.

За визначенням статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» коштами є гроші в національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Статями 47, 49 цього Закону визначені операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується.

Відповідно до статті 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов’язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України – гривня; іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з положеннями статті 533 ЦК України грошове зобов’язання має бути виконане у гривнях; якщо у зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом; використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом. На сьогодні такий порядок встановлено Декретом Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 р. № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», яким визначено можливість здійснення операцій з валютними цінностями.

У зв’язку з цим стягнення заборгованості за кредитним договором в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству України, якщо саме вона надавалась за договором і Позивач просить стягнути суму у валюті. Разом зі стягненням заборгованості в іноземній валюті суд має право стягнути проценти за кредитним договором в іноземній валюті, оскільки вони є не фінансовою санкцією, а платою за користування грошима.

При цьому предметом розгляду і дослідження в даній цивільній справі є кредитний договір, укладений сторонами 02.04.2008 р. На час укладення цього кредитного договору Закон України «Про захист прав споживачів» не передбачав заборони на надання споживчих кредитів в іноземній валюті.

Наведені висновки містяться, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 24.09.2014 р. у справі № 6-145цс14, від 16.09.2015 р. у справі № 6-190цс15, постанові Верховного Суду від 23.04.2018 р. № 569/1239/15-ц, що відповідно враховуються судами при застосуванні відповідних норм права.

Крім того, на підставі імперативних приписів частин першої, другої статті 141 ЦПК України з Відповідача слід стягнути на користь Позивача 5 969,75 грн. судових витрат за сплачений судовий збір.

Відповідно до статей 15, 509, 525-527, 530, 533, 536, 610, 615, 626, 629, 1048-1050, 1054, 10561 Цивільного кодексу України та керуючись статтями 2, 3, 12, 13, 76, 81, 89, 128, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 280-284, 288, 289, 351, 352, 354, 355, підпунктами 8, 9, 15.5 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 (зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_1), на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (місцезнаходження: вул. Ковпака, 29, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 00039019) заборгованість за кредитним договором від 02.04.2008 р. № 38-32/21 у загальному розмірі 15 065,18 доларів США.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 (зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_1), на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (місцезнаходження: вул. Ковпака, 29, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 00039019) судовий збір у розмірі 5 969 грн. 75 коп.

Копію заочного рішення суду направити сторонам.

Заочне рішення суду може бути переглянуте Володарським районним судом Київської області за письмовою заявою Відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня проголошення цього заочного рішення. Заява про перегляд заочного рішення подається в письмовій формі та повинна відповідати вимогам статті 285 ЦПК України.

Заочне рішення суду може бути оскаржено Позивачем до Апеляційного суду Київської області через Володарський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, обчислюючи цей строк з дня складення повного судового рішення (частина друга статті 288, частина перша статті 354, підпункти 8, 15.5 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України).

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення зазначеного строку подання апеляційної скарги, якщо протягом цього строку не було подано заяви про перегляд заочного рішення або апеляційної скарги, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: Л.А. Макаренко