Ухвала суду № 73670824, 23.04.2018, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

23.04.2018

Справа№359/5012/17

Провадження №1-кп/359/100/2018

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2018 року м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Вознюка С.М.,

при секретарі Пугач Д.О.,

за участю прокурор Сезонова Д.І., представника потерпілого – адвоката ОСОБА_1, обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника – адвоката ОСОБА_3, обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника – адвоката ОСОБА_5,

під час підготовчої частини судового розгляду кримінального провадження відносно

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2,

по обвинуваченню у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.189 КК України

та

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_4, -

по обвинуваченню у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 189 КК України та ч.1 ст. 263 КК України,

розглянувши клопотання адвоката ОСОБА_5 про визнання очевидно недопустимим доказом постанов про призначення групи слідчих,

в с т а н о в и в :

На розгляді в Бориспільському міськрайонному суді Київської області перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_4.

В ході судового засідання захисником обвинуваченого заявлено клопотання про визнання очевидно недопустимим доказом постанов про призначення групи слідчих.

В обґрунтування клопотання захисник посилається на те, що постановами начальника СВ Подільського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_6 від 13.04.2017 року, 18.04.2017 року та 25.04.2017 року було створено групу слідчих для розслідування даного кримінального провадження. Вказані постанови підписані не начальником СВ Подільського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_6, а іншою не уповноваженою особою, з огляду на що вказані постанови слід визнати недопустимими доказами на підставі п.2 ч.3 ст. 87 КПК України.

Обвинувачений та його захисники дане клопотання підтримали.

Представник потерпілого при розгляді даного клопотання поклалася на розсуд суду.

Прокурор просив відмовити у задоволенні клопотання не вбачаючи очевидної недопустимості зазначених захисником доказів.

Суд, вислухавши думку учасників судового провадження, вивчивши клопотання, вважає, що воно не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Одними з основних засад кримінального судочинства є верховенство права, законність, рівність перед законом і судом (ст. 7 КПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов’язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Відповідно до діючого кримінально-процесуального законодавства України докази в кримінальному провадженні повинні бути належними та допустимими.

Статтею 85 КПК України передбачено, що належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Також, відповідно до положень ст.86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

При цьому, стаття 87 КПК України передбачає, що недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 КПК України, суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

Згідно із ч. 2 та ч. 3 ст.89 КПК України, у разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате. Сторони кримінального провадження, потерпілий мають право під час судового розгляду подавати клопотання про визнання доказів недопустимими, а також наводити заперечення проти визнання доказів недопустимими.

Ознака очевидності чи неочевидності допустимості певного доказу є оціночним поняттям і вирішення даного питання відноситься виключно до дискреційних повноважень суду.

Дослідивши клопотання в нарадчій кімнаті, суд не вбачає очевидної недопустимості постанов начальника СВ Подільського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_6 від 13.04.2017 року, 18.04.2017 року та 25.04.2017 року у кримінальному провадженні №42017101070000093, зазначених захисником доказів і вважає за необхідне дослідити доказ сторони обвинувачення в ході судового розгляду.

За таких обставин відсутні будь-які підстави для визнання під час судового розгляду зазначених у клопотанні доказів недопустимими, а, відповідно до ст. 94 КПК України, жоден доказ не має наперед встановленої сили, та їх оцінка має ґрунтуватись на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального правопорушення, а тому на даній стадії судового розгляду, відсутні дані щодо очевидності недопустимості доказів, на які вказує сторона захисту.

За таких обставин, суд вважає вищевказане клопотання таким, що заявлено передчасно, тому на даній стадії судового розгляду клопотання задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.89, 372, 376 КПК України, суд

у х в а л и в :

У задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_5 про визнання очевидно недопустимим доказом постанов про призначення групи слідчих від 13.04.2017 року, від 18.04.2017 року та від 25.04.2017 року (том 1 матеріалів кримінального провадження, а.с. 16-18), - відмовити.

Дослідити доказ сторони обвинувачення - постанови про призначення групи слідчих від 13.04.2017 року, від 18.04.2017 року та від 25.04.2017 року (том 1 матеріалів кримінального провадження, а.с. 16-18) в ході судового розгляду.

Вирішити питання недопустимості вказаних доказів в порядку, визначеному ч.1 ст. 89 КПК України, з рахуванням всіх досліджених судом доказів.

Зобов’язати прокурорів групи прокурорів в даному кримінальному провадженні до завершення судового розгляду надати докази на підтвердження повноважень ОСОБА_7 станом на 13.04.2017 року, 18.04.2017 року та 25.04.2017 року.

Ухвала суду остаточна та оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали суду оголошено 25.04.2018 року.

Суддя: С.М.Вознюк