Постанова № 73670373, 24.04.2018, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/2013/17

Провадження № 22-ц/779/446/2018

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Бирич Н. В.

Суддя-доповідач Фединяк

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2018 року м. Івано-Франківськ

Апеляційний суд Івано-Франківської області в складі суддів колегії судової палати у цивільних справах - головуючого Фединяка В.Д. (суддя-доповідач)

суддів: Девляшевського В.А., Василишин Л.В. секретаря Турів О.М.,

представників: ОСОБА_1 – ОСОБА_2,

ПАТ "Фідобанк" – ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ПУАТ «Фідобанк», ОСОБА_4 «Фінансова компанія «ВЕНДОР», ТОВ «ФІНАНС ОСОБА_5», ТОВ «Фінансова компанія «Інновація» про визнання припиненим договору іпотеки, укладеного між ВАТ "Ерстебанк" та ОСОБА_1, посвідченого приватним нотаріусом Коломийського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрованого в реєстрі за № 4932 від 17.06.2008 року та зняття заборони відчуження нежитлової будівлі у м. Коломиї, по вул. С.Петлюри, 9, яка належить ОСОБА_1, накладену приватним нотаріусом Коломийського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстровану в реєстрі за № 4933 від 17.06.2008 року, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 ОСОБА_7 ОСОБА_8 на рішення Коломийського міськрайонного суду від 15 січня 2018 року, ухвалене суддею Бирич Н.В., повний текст якого складено 25.01.2018 року,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до п. 9 розд. XIIІ «Перехідні положення» Закону України від 03.10.2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України» справи у судах першої та апеляційної інстанції провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 3 жовтня 2017 року.

05 травня 2017 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ПУАТ «Фідобанк», ОСОБА_4 «Фінансова компанія «ВЕНДОР», ТОВ «ФІНАНС ОСОБА_5», ТОВ «Фінансова компанія «Інновація» про визнання припиненим договору іпотеки, укладеного між ВАТ "Ерстебанк" та ОСОБА_1, посвідченого приватним нотаріусом Коломийського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрованого в реєстрі за № 4932 від 17.06.2008 р. та зняття заборони відчуження нежитлової будівлі у м. Коломиї, по вул. С.Петлюри, 9, яка належить ОСОБА_1 і накладена приватним нотаріусом Коломийського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстровану в реєстрі за № 4933 від 17.06.2008 року.

Позовні вимоги мотивувала тим, що 10.10.2007 року між ВАТ «Ерстебанк» та ОСОБА_9 був укладений кредитний договір №014/0321/44/05413. У забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором, між ВАТ «Ерстебанк» та нею було укладено іпотечний договір від 17 червня 2008 року, відповідно до умов якого вона передала в іпотеку ВАТ «Ерстебанк» нерухоме майно, а саме: нежитлову будівлю у м. Коломиї по вул. С. Петлюри, 9. 29 вересня 2014 року між ПУАТ «Фідобанк» (правонаступником ВАТ «Ерстебанк») та ОСОБА_4 «Фінансова компанія Вендор» було укладено договір №5 про відступлення права вимоги, в подальшому за договором факторингу відступлені права вимоги ТОВ «Фінанс ОСОБА_5», а з 09 лютого 2017 року відступлені права ТОВ «Фінансова компанія «Інновація». Зазначає, що 07.07.2009 року на її адресу надійшло повідомлення – вимога №17.1.0/489, відповідно до якої ВАТ «Ерстебанк» як кредитор вимагав достроково протягом 30 днів в повному обсязі повернути заборгованість за кредитним договором. Вважала, що банк змінив строк виконання зобов’язань за кредитними договорами, зазначивши днем остаточного їх погашення тридцятий день з дня направлення відповідної письмової вимоги, тобто з 06.08.2009 року. Посилаючись на те, що 06 серпня 2009 року закінчився строк дії кредитного договору, укладеного між ВАТ «Ерстебанк» та нею, тому саме з цього часу почався перебіг строку позовної давності, який сплив 06 серпня 2012 року. Пропуск ВАТ «Ерстебанк» позовної давності для звернення стягнення за кредитним договором є підставою втрати права задовольнити свої майнові вимоги до неї за рахунок переданого у заставу (іпотеку) майна і має наслідком звільнення останньої від виконання обов’язків за договором іпотеки. Ураховуючи наведене, просила визнати припиненим договір іпотеки від 17 червня 2008 року, який укладений між ВАТ "Ерстебанк" та нею, який посвідчений приватним нотаріусом Коломийського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрованого в реєстрі за № 4932 від 17.06.2008 року, визнати недійсним укладений між ТОВ «ФІНАНС ОСОБА_5» та ТОВ «Фінансова компанія «Інновація» договір відступлення прав за іпотечним договором, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_10 09 лютого 2017 року, зняття заборони відчуження нежитлової будівлі у м. Коломиї, по вул. С.Петлюри, 9, яка належить їй, накладену приватним нотаріусом Коломийського міського нотаріального округу ОСОБА_6

Ухвалою Коломийського міськрайонного суду від 29 травня 2017 року роз’єднано цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ПУАТ «Фідобанк», ОСОБА_4 «Фінансова компанія «ВЕНДОР», ТОВ «ФІНАНС ОСОБА_5», ТОВ «Фінансова компанія «Інновація» про визнання договору іпотеки припиненим та визнання договору відступлення прав за договором іпотеки недійсним та зняття заборони відчуження нежитлової будівлі у два самостійні провадження - цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ПУАТ «Фідобанк», ОСОБА_4 «Фінансова компанія «ВЕНДОР», ТОВ «ФІНАНС ОСОБА_5», ТОВ «Фінансова компанія «Інновація» про визнання припиненим договору іпотеки, укладеного між ВАТ "Ерстебанк" та ОСОБА_1, посвідченого приватним нотаріусом Коломийського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрованого в реєстрі за № 4932 від 17.06.2008 року та зняття заборони відчуження нежитлової будівлі у м. Коломиї, по вул. С.Петлюри, 9, яка належить ОСОБА_1, накладену приватним нотаріусом Коломийського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстровану в реєстрі за № 4933 від 17.06.2008 року, та цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ПУАТ «Фідобанк», ОСОБА_4 «Фінансова компанія «ВЕНДОР», ТОВ «ФІНАНС ОСОБА_5», ТОВ «Фінансова компанія «Інновація» про визнання недійсним укладеного між ТОВ "ФІНАНС ОСОБА_5" та ТОВ "Фінансова компанія "Інновація" договору відступлення прав за іпотечним договором, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_10 09.02.2017 року.

Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 15 січня 2018 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до ПУАТ «Фідобанк», ОСОБА_4 «Фінансова компанія «ВЕНДОР», ТОВ «ФІНАНС ОСОБА_5», ТОВ «Фінансова компанія «Інновація» про визнання припиненим договору іпотеки, укладеного між ВАТ "Ерстебанк" та ОСОБА_1, посвідченого приватним нотаріусом Коломийського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрованого в реєстрі за № 4932 від 17.06.2008 року та зняття заборони відчуження нежитлової будівлі у м. Коломиї, по вул. С.Петлюри, 9, яка належить ОСОБА_1, накладену приватним нотаріусом Коломийського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстровану в реєстрі за № 4933 від 17.06.2008 року.

На дане рішення представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового про задоволення позову, вказуючи на допущення судом порушення норм матеріального та процесуального права. На думку апелянта, судом не враховано, що 07.07.2009 року на адресу ОСОБА_9 надійшло повідомлення – вимога №17.1.0/489, відповідно до якої ВАТ «Ерстебанк» як кредитор вимагав достроково протягом 30 днів в повному обсязі повернути заборгованість за кредитним договором. Зазначає, що банк змінив строк виконання зобов’язань за кредитними договорами, зазначивши днем остаточного їх погашення тридцятий день з дня направлення відповідної письмової вимоги, тобто з 06.08.2009 року. Вважає, що ВАТ «Ерстебанк» пропустив строк позовної давності для звернення з вимогами за кредитним договором, тому втратив право вимоги щодо виконання боржником своїх зобов’язань за кредитним договором. Припинення основного зобов’язання у свою чергу тягне за собою припинення додаткового зобов’язання, яке виникло на виконання основного.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 підтримав доводи апеляційної скарги, просить задовольнити скаргу.

Представник ПАТ «Фідобанк» ОСОБА_3 апеляційну скаргу не визнав, вважає рішення суду законним та обгрунтованим.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи та перевіривши відповідно до ст. 367 ЦПК України наведені у скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що 10 жовтня 2007 року між ВАТ «Ерстебанк» та ОСОБА_9 був укладений кредитний договір №014/0321/44/05413. В забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором, між ВАТ «Ерстебанк» та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір від 17 червня 2008 року. Іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання (абзац другий частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку»). Натомість Законом України «Про іпотеку» не передбачено такої підстави для припинення іпотеки, як сплив позовної давності до основної чи додаткової вимог кредитора за основним зобов’язанням. Сплив позовної давності до основної та додаткової вимог кредитора про стягнення боргу за кредитним договором і про звернення стягнення на предмет іпотеки (зокрема, й за наявності рішення суду про відмову в цьому позові з підстави пропущення позовної давності) сам по собі не припиняє основного зобов’язання за кредитним договором і, відповідно, не може вважатися підставою для припинення іпотеки за абзацом другим частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку».

Висновок суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Судом установлено, що у забезпечення виконання умов кредитного договору №014/0321/4/17928 від 17 червня 2008 року укладеного між ВАТ «Ерстебанк» та ОСОБА_9, яка отримала кредит на умовах відкриття відновлюваної кредитної лінії в сумі 40000 (сорок тисяч) доларів США, 17.06.2008 року між ВАТ «Ерсте Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки. Предметом іпотеки є нерухоме майно: нежитлова будівля, що знаходиться за адресою Івано-Франківська область, м. Коломия, вул. С. Петлюри, № 9, який належить іпотекодавцю на праві власності на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого ОСОБА_11, приватним нотаріусом Коломийського міського нотаріального округу 19.02.2005 року за реєстровим №Д-81, зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів 19.02.2005 року за №476533, зареєстрованого в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 21.02.2005 року за реєстровим №Д-81, та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого 21.02.2005 року Коломийським міжрайонним бюро технічної інвентаризації 21.02.2005 року, номер запису 617 в книзі 2 НФ. Договір іпотеки посвідчений приватним нотаріусом Коломийського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстровано в реєстрі за № 4932 від 17.06.2008 року та накладено заборону відчуження нежитлової будівлі у м. Коломиї, по вул. С.Петлюри, 9, яка належить ОСОБА_1 (а.с.29).

З матеріалів справи вбачається, що 17.06.2008 року між ВАТ «Ерсте Банк» та ОСОБА_1 в забезпечення виконання зобов’язання за кредитним договором №014/0321/44/05413 від 10 жовтня 2007 року між ВАТ «Ерстебанк» та ОСОБА_9 було укладено договір іпотеки. Предметом іпотеки є нерухоме майно: нежитлова будівля, що знаходиться за адресою Івано-Франківська область, м. Коломия, вул. С. Петлюри, № 9, який належить іпотекодавцю на праві власності на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого ОСОБА_11, приватним нотаріусом Коломийського міського нотаріального округу 19.02.2005 року за реєстровим №Д-81, зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів 19.02.2005 року за №476533, зареєстрованого в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 21.02.2005 року за реєстровим №Д-81, та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого 21.02.2005 року Коломийським міжрайонним бюро технічної інвентаризації 21.02.2005 року, номер запису 617 в книзі 2 НФ. Договір іпотеки посвідчений приватним нотаріусом Коломийського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстровано в реєстрі за № 4932 від 17.06.2008 року та накладено заборону відчуження нежитлової будівлі у м. Коломиї, по вул. С.Петлюри, 9, яка належить ОСОБА_1.

29 вересня 2014 року між ПУАТ «Фідобанк» (правонаступником ВАТ «Ерстебанк») та ОСОБА_4 «Фінансова компанія Вендор» укладено договір № 5 про відступлення права вимоги, за умовами якого первісний кредитор ПУАТ «Фідобанк» передав (відступив) новому кредитору ОСОБА_4 «Фінансова компанія Вендор» право вимоги за низкою кредитних договорів, у тому числі за кредитним договором, укладеним із ОСОБА_1 Загальний розмір заборгованостей боржників, права вимоги до яких відступились за даним договором становив 36116905,13 грн.

У зв’язку з укладенням вказаного договору про відступлення права вимоги 29 вересня 2014 року між ПУАТ «Фідобанк» (правонаступником ВАТ «Ерстебанк») та ОСОБА_4 «Фінансова компанія Вендор» було укладено договір №7 відступлення прав вимоги за договором іпотеки, відповідно до умов якого ПАТ «Фідобанк» передало, а ОСОБА_4 «Фінансова компанія Вендор» отримало всі права за договором іпотеки, в тому числі право вимоги за іпотечним договором, що був укладений в забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором №014/03221/44/05413.

18 травня 2015 року за договором факторингу №111, 112 права за кредитним договором №014/03221/44/05413 та право вимоги за іпотечним договором були відступлені кредитору ТОВ «ФІНАНС ОСОБА_5».

09 лютого 2017 року за договором факторингу №19 права за кредитним договором №014/03221/44/05413 та право вимоги за іпотечним договором були відступлені ТОВ «Фінансова компанія «Інновація».

Згідно інформаційної довідки №86071860 від 27 квітня 2017 року ТОВ «Фінансова компанія «Інновація» є іпотекодержателем нежитлової будівлі в м. Коломия, вул. С. Петлюри, 9, переданої ОСОБА_1 в іпотеку згідно договору від 17 червня 2008 року.

Зазначені обставини визнаються учасниками справи, суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або достовірності їх визнання, тому відповідно ч.1 ст.81 ЦПК України не підлягають доказуванню.

Згідно повідомлення ТОВ «ФІНАНС ОСОБА_5» від 16.02.2017 року направленого ОСОБА_1, розмір заборгованості по кредитному договору №014/0321/4/17928 від 17 червня 2008 року укладеного між ВАТ «Ерстебанк» та ОСОБА_9, яка отримала кредит на умовах відкриття відновлюваної кредитної лінії в сумі 40000 (сорок тисяч) доларів США становить 1895940,10 грн.

Розмір заборгованості ОСОБА_1 не оспорює.

Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_1 посилається на те, що 07 липня 2009 року на адресу ОСОБА_9 надійшло повідомлення – вимога №17.1ю0./489 відповідно до якої ВАТ «Ерстебанк» як кредитор вимагав достроково протягом 30 днів в повному обсязі повернути заборгованість за кредитним договором. Таким чином банк скористався своїм правом, передбаченим ч.2 ст.1050 ЦК України, і змінив строк виконання зобов’язань за кредитними договорами, зазначивши днем остаточного їх погашення тридцятий день з дня направлення відповідної письмової вимоги. З огляду на те, що строк дії кредитного договору між ВАТ «Ерстебанк» та ОСОБА_9 закінчився 06.08.2009 року, саме з цього почався перебіг строку позовної давності, який сплив 06.08.2012 року. Оскільки іпотека має похідний характер від основного зобов’язання і є дійсною до припинення основного зобов’язання, то є й припиненим договір іпотеки.

Відповідно пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частиною першою статті 509, статтею 526 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За загальним правилом зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (частини перша та друга статті 598 ЦК України).

Правила припинення зобов'язання сформульовані в главі 50 "Припинення зобов'язання" розділу I книги п'ятої "Зобов'язальне право" ЦК України. Норми цієї глави передбачають, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України), переданням відступного (стаття 600 ЦК України), зарахуванням (стаття 601 ЦК України), за домовленістю сторін (стаття 604 ЦК України), прощенням боргу (стаття 605 ЦК України), поєднанням боржника і кредитора в одній особі (стаття 606 ЦК України), неможливістю виконання (стаття 607 ЦК України), смертю фізичної особи чи ліквідацією юридичної особи (статті 608 та 609 ЦК України).

Спливу позовної давності як підстави для припинення зобов'язання, норми глави 50 "Припинення зобов'язання" ЦК України не передбачають.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. За правилами статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо). Наслідки спливу позовної давності визначаються статтею 267 ЦК України.

Згідно з приписами статті 267 ЦК України особа, яка виконала зобов'язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Позовна давність пов'язується із судовим захистом суб'єктивного права особи в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Якщо упродовж установлених законом строків особа не подає до суду відповідного позову, то за загальним правилом ця особа втрачає право на позов у розумінні можливості в судовому порядку здійснити належне їй цивільне майнове право. Тобто сплив позовної давності позбавляє цивільне суб'єктивне право здатності до примусового виконання проти волі зобов'язаної особи.

У зобов'язальних відносинах (стаття 509 ЦК України) суб'єктивним правом кредитора є право одержати від боржника виконання його обов'язку з передачі майна, виконання роботи, надання послуги тощо. Зі спливом позовної давності в цих відносинах кредитор втрачає можливість у судовому порядку примусити боржника до виконання обов'язку. Так само боржник зі спливом строку позовної давності одержує вигоду - захист від можливості застосування кредитором судового примусу до виконання обов'язку.

За змістом статті 267 ЦК України сплив позовної давності сам по собі не припиняє суб'єктивного права кредитора, яке полягає в можливості одержання від боржника виконання зобов'язання як у судовому порядку, так і без використання судового примусу. Зокрема, суд не має права застосовувати позовну давність інакше, як за заявою сторін, і без такої заяви може задовольнити позов за спливом строку позовної давності (частина третя статті 267 ЦК України). У разі пропущення позовної давності та наявності заяви сторони про її застосування суд може визнати причини пропущення поважними та прийняти рішення про задоволення позову (частина п'ята статті 267 ЦК України). Крім того, навіть після спливу позовної давності боржник може добровільно виконати зобов'язання і таке виконання закон визнає правомірним, здійсненим за наявності достатньої правової підстави (частина перша статті 267 ЦК України), установлюючи для особи, яка виконала зобов'язання після спливу позовної давності, заборону вимагати повернення виконаного.

Цивільний кодекс України не визнає сплив позовної давності окремою підставою для припинення зобов'язання. Виконання боржником зобов'язання після спливу позовної давності допускається та визнається таким, що має достатню правову підставу. Пропущення позовної давності також не породжує права боржника вимагати припинення зобов'язання в односторонньому порядку (частина друга статті 598 ЦК України), якщо таке його право не встановлено договором або законом окремо.

За загальним правилом ЦК України зі спливом позовної давності, навіть за наявності рішення суду про відмову в позові з підстави пропущення позовної давності, зобов'язання не припиняється.

Відповідно до приписів статті 575 ЦК України та статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це окремий вид застави, вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду (частина перша статті 3 Закону України "Про іпотеку"). Вона має похідний характер від основного зобов'язання і, за загальним правилом, є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п'ята статті 3 Закону України "Про іпотеку").

Підстави припинення іпотеки окремо визначені в статті 17 зазначеного Закону. Конструкція цієї статті дає підстави для висновку, що припинення іпотеки можливе виключно з тих підстав, які передбачені цим Законом.

За змістом указаної норми іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання (абзац другий частини першої статті 17 Закону України "Про іпотеку"). Натомість Законом України "Про іпотеку" не передбачено такої підстави для припинення іпотеки, як сплив позовної давності до основної чи додаткової вимог кредитора за основним зобов'язанням.

Проаналізувавши положення статті 17 Закону України "Про іпотеку" у взаємозв'язку зі статтями 256, 266, 267, 509, 598 ЦК України, можна дійти наступного висновку.

Якщо інше не передбачене договором, сплив позовної давності до основної та додаткової вимог кредитора про стягнення боргу за кредитним договором і про звернення стягнення на предмет іпотеки (зокрема, й за наявності рішення суду про відмову в цьому позові з підстави пропущення позовної давності) сам по собі не припиняє основного зобов'язання за кредитним договором і, відповідно, не може вважатися підставою для припинення іпотеки за абзацом другим частини першої статті 17 Закону України "Про іпотеку".

Такі висновки узгоджуються з судовою практикою, викладеною, зокрема у постанові Верховного Суду України від 15 травня 2017 року у справі N 6-786цс17.

Вищенаведене спростовує доводи позивача про припинення договору іпотеки у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Закон України "Про іпотеку" є спеціальним законом щодо врегулювання правовідносин з приводу іпотечного майна, а положення статті 17 цього Закону містить виключний перелік підстав припинення іпотеки, аналогічний із закріпленим у статті 593 ЦК України.

Частиною другою статті 12 ЦК України передбачено, що нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, установлених законом.

Сторони іпотечного договору встановили, що право іпотеки припиняється виконанням ОСОБА_9 у повному обсязі зобов'язання, що забезпечено іпотекою. Договір залишається чинним до повного виконання за договором про надання фінансового кредиту від 17 червня 2008 року. Цей договір припиняється у зв'язку з самостійним виконанням іпотекодавцями зобов'язань за договором про надання фінансового кредиту від 17 червня 2008 року або отриманням іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки.

Сторони домовились вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в цьому договорі. Сторони визначили такий спосіб задоволення вимог іпотекодержателя: іпотекодавці передають іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, що є підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки (ст. 37 Закону України "Про іпотеку"). В разі переходу права власності на предмет іпотеки до іподекодержателя, цей договір є правоустановчим документом та правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені Законом України "Про іпотеку" способи звернення на предмет іпотеки (п. 5.4), зокрема шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду або на підставі виконавчого напису нотаріуса, шляхом продажу іпотекодержателем предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст.38 Закону України «Про іпотеку».

Аналіз положень статей 33, 36, 37, 39 Закону України "Про іпотеку", дає підстави для висновку про те, що законодавцем визначено три способи захисту задоволення забезпечених іпотекою вимог кредитора шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий (на підставі рішення суду) та два позасудові (на підставі виконавчого напису нотаріуса та згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя). У свою чергу позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.

Обрання певного способу правового захисту, у тому числі й досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.

Установлення законом або договором досудового способу врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не вважається обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Статтею 526 ЦК України визначено загальні умови виконання зобов'язання, а саме: зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із статтею 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до статті 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Підстави припинення іпотеки визначено у статті 17 Закону України "Про іпотеку".

Закон також не передбачає такої підстави для припинення зобов'язання, яке лишилося невиконаним, як закінчення строку дії договору. Закінчення строку дії договору не припиняє невиконаного зобов'язання між сторонами.

Суд відхиляє доводи апеляційної скарги, що відповідачі втратили право вимоги щодо виконання ОСОБА_1 свого зобов’язання, в тому числі за рахунок переданого в заставу (іпотеку) майна, оскільки сплив строку позовної давності звернення до суду не припинило невиконане зобов'язання та договір іпотеки, яким таке зобов'язання забезпечене, не припинило суб'єктивного права кредитора на одержання від боржника виконання зобов'язання без використання судового примусу, зокрема в позасудовому порядку, визначеному сторонами в іпотечному договорі - на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційний суд вважає оскаржуване рішення суду таким, що ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Підстав для скасування цього рішення суду за доводами апеляційної скарги не встановлено.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381- 384,391,392 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_7 ОСОБА_8 залишити без задоволення. Рішення Коломийського міськрайонного суду від 15 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено 25 квітня 2018 року.

Головуючий В.Д.Фединяк

Судді: В.А.Девляшевський

ОСОБА_12