Рішення № 73669860, 27.04.2018, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/5315/17

Провадження № 2/344/810/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2018 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді: Татарінової О.А.,

секретаря: Бухвак І.С.,

за участю сторін:

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

відповідача - ОСОБА_3,

представника третьої ососби - Бітківської Д.Є.,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду міста Івано-Франківськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа: Орган опіки і піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, про позбавлення батьківських прав, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_5 звернулася у суд з наведеним позовом до ОСОБА_3, третя особа - орган опіки і піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про позбавлення батьківських прав, мотивуючи тим, що з 2007 року по 2008 рік перебувала з відповідачем у шлюбі. Відповідач є батьком ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. З моменту народження сина, а саме з 2009 року відповідач жодного разу не виявляв бажання бачити сина. Відповідач не бере моральної, педагогічної або будь-якої іншої участі у вихованні своєї дитини, не виплачує призначені судом аліменти. Дитина знаходить на повному утриманні позивача. Вважає, що відповідач свідомо нехтує своїми обв`язками по вихованню дитини, тому просить суд позбавити його батьківських прав відносно сина ОСОБА_6.

В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали з мотивів наведених в позовній заяві, просили позов задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні відповідач просив відмовити у задоволенні позову, оскільки позивач перешкоджала йому бачитися з сином та брати активну участь у його вихованні.

Представник третьої особи - орган опіки та піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради надала суду висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 щодо малолітнього сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та заперечила проти задоволення позову з підстав наведених у висновку.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Вислухавши пояснення представника позивача, відповідача, представника третьої особи, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Згідно ст. 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до ст.3 Сімейного кодексу України сім'я є первинним та основним осередком суспільства, дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.

За приписами ст.7 Сімейного кодексу України яка встановлює загальні засади регулювання сімейних відносин, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.

Як вбачається з копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 23 червня 2009 року (а.с.4) ОСОБА_3 є батьком, а ОСОБА_1 матір`ю дитини ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 від 12 листопада 2008 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 розірвано у відділі реєстрації актів цивільного стану Івано-Франківського міського управління юстиції, актовий запис № 762 (а.с.9).

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 09.12.2014 року суд зобов'язав ОСОБА_1 не чинити перешкоди ОСОБА_3.у контактах та спілкуванні з дитиною - ОСОБА_6 Встановити порядок участі батька ОСОБА_3 у вихованні малолітнього сина ОСОБА_6, - дві години на тиждень у присутності та за домовленістю з матір'ю дитини (а.с. 55).

Згідно довідки про склад сім'ї № 02-02/1742 від 24.03.2017 року ОСОБА_1 проживає за адресою АДРЕСА_1 разом з своїм сином ОСОБА_6 (а.с.5).

Відповідно до довідки про отримання (неотримання) допомоги № 2771 від 22.03.2017 року виданої Департаментом соціальної політики виконкому Івано-Франківської міської ради ОСОБА_1 не перебуває на обліку в Департаменті соціальної політики виконкому Івано-Франківської міської ради.

Як вбачається з довідки НВК «Школа-гімназія № 3» дитина - ОСОБА_6 з 01.09.2015 року навчається в НВК «Школа -гімназія № 3» м. Івано-Франківська у 2-Г класі. За період навчання дитиною постійно опікувалась мама - ОСОБА_1, відвідує батьківські збори, підтримує зв'язок з класним керівником. Батько - ОСОБА_3 не бере участі у вихованні дитини. За період навчання жодного разу не був в школі і не відвідував батьківські збори (а.с.8).

Згідно довідки-розрахунку № 3712 від 23.03.2017 року заборгованість по сплаті аліментів ОСОБА_3 станом на 01.03.2017 року складає 23100 гривень (а.с. 6).

Відповідно до платіжних доручень відповідач ОСОБА_3 сплачував аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання сина (а.с. 56-68).

На утриманні відповідача перебуває батько ОСОБА_8, який хворіє, що підтверджується виписками з медичних карток (а.с.69-73, 9-92).

Окрім цього, відповідачем долучено довідку про погашення заборгованості по аліментах станом на 23.04.2018 року в розмірі 14112 гривень 93 копійки.

Як передбачено ч.4 ст.19 Сімейного кодексу України, при розгляді судом спорів щодо місця проживання дитини та відібрання дитини обов'язковою є участь органу опіки та піклування, який надає письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, а також на підставі інших документі, які стосуються справи.

Відповідно до ч.5 ст. 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Згідно висновку органу опіки і піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 14.02.2018 року № 138 в зв'язку з вищевикладеними обставинами ОСОБА_3 доцільно позбавити батьківських прав відносно малолітнього сина - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.96-96).

Суд відповідно до ч.6 ст.19 СК України не врахувовує висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача, оскільки висновок не є мотивованим з посиланням на докази, на підставі яких служба у справах дітей прийшла до такого висновку, виключних обставин,кі є підставою для надання висновку про позбавлення батьківських прав не встановлено, та не відповідає інтересам дитини.

Свідок ОСОБА_8 в своїх показаннях вказав, що він є дідусем малолітнього ОСОБА_6 Після розлучення він з відповідачем приходив до дитини, однак позивач їх не пускала. В подальшому позивач повідомила, що їде з Івано-Франківська, однак відповідач ОСОБА_3 дізнався, що з міста позивач не поїхала. Дізнавшись нову адресу позивача, він приходив з відповідачем до дитини на Миколая, однак позивач їм двері не відкрила. Відповідач приїжджав з ним в 2015 році на свято 1 вересня, На свято Миколая в грудні 2017 року приходив до школи, однак вчителька подзвонила матері, побачили дитину, але подарунок не передали.

Свідок ОСОБА_9 вказав в своїх поясненнях, що в 2015-2017 роках неодноразово приходили з відповідачем за місцем проживання дитини з подарунком, однак двері їм не відкрили. Восени 2016 року з відповідачем приїжджав до школи, бачив дитину, але відповідач до дитини не підходив.

Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Відповідно до ст. 18 Конвенції про захист прав дитини (далі Конвенції), суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини.

Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно статті 27 Конвенції батько(- ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ч.8 ст.7 Сімейного кодексу України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально важливим урахуванням інтересів дитини.

Відповідно до ст. 165 СК з позовом про позбавлення батьківських прав можуть звернутися: один із батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина; заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, у якому вона перебуває; орган опіки та піклування; прокурор; сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Відповідно до вимог ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Пункт 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» закріплює, що особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Однак, як зазначається в п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав.

Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Посилання позивача на те, що відповідач не сплачує аліменти, не спілкується з дитиною безпідставні, оскільки відповідач заборгованість по аліментам погашає.

Вирішуючи спір про позбавлення батьківських прав щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років з підстав, передбачених статтею 164 СК України, суд встановив, що ухилення відповідача від виконання своїх обов'язків не має місце.

Згідно з вимогами ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що обставини неналежного виконання ОСОБА_3 своїх батьківських обов'язків спростовуються відсутністю його вини у нехтуванні обов'язками по вихованню сина. Відповідач бажає брати участь у вихованні сина та заперечує проти позбавлення його батьківських прав.

Згідно ст. 166 СК України, позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька, так і для дитини.

Це означає, що позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо і лише при наявності вини в діях батьків.

Таким чином, враховуючи наведені вище норми чинного законодавства, а також усі обставини даної справи у їх сукупності, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для застосування крайнього заходу впливу на відповідача - позбавлення його батьківських прав, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

На підставі вищенаведеного, відповідно до ст. ст. 164, 165, 166 Сімейного кодексу України, п. 16, 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», керуючись 3, 4, 10, 12, 13, 17, 18, 76-81, 133, 137, 141, 258-259, 263-268, ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа: Орган опіки і піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, про позбавлення батьківських прав - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Івано-Франківський міський суд до Апеляційного суду Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.А. Татарінова

Повний текст рішення складено 27 квітня 2018 року.