Ухвала суду № 73669347, 27.04.2018, Долинський районний суд Івано-Франківської області

Єдиний унікальний номер: 343/693/18

Номер провадження: 1-в/0343/62/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2018 року м.Долина

Долинський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді – Монташевич С. М.,

секретаря – Шикор Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Долина Івано-Франківської області клопотання в.о. начальника ДУ "Долинський ВЦ (№ 118)" ОСОБА_1 про застосування умовно-дострокового звільнення стосовно засудженого ОСОБА_2,

з участю прокурора - Сабари Л.В.,

представника ДУ "Долинський ВЦ (№ 118)" - ОСОБА_3,

засудженого - ОСОБА_2

ВСТАНОВИВ:

В/о начальника ДУ "Долинський виправний центр (№ 118)" звернувся в суд з клопотанням про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_2

У судовому засіданні представник адміністрації ДУ "Долинський виправний центр (№ 118)" ОСОБА_3 підтримав клопотання та пояснив, що засуджений зарекомендував себе з позитивної сторони. За час відбування покарання він тільки двічі порушував вимоги режиму відбування покарання, за що до нього застосувувалися стягнення, які уже погашені, також неодноразово ОСОБА_2 оголошувалися заохочення у виді подяки за добросовісне відношення до праці, він працює, сумлінно виконує свої обов'язки, що свідчить про те, що він став на шлях виправлення.

Прокурор в судовому засіданні заперечила проти задоволення клопотання про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_2, оскільки до останнього застосовувалися як заохочення, так і стягнення. Він вчинив особливо тяжкий злочин проти життя та злочин проти власності, з останнього стягнуті кошти за цивільними позовами, однак відсутні дані про те, що ОСОБА_2 дані кошти сплачує потерпілій. Не зазначено та не встановлено будь-яких активних дій засудженого, які б свідчили про його прагнення своєю діяльністю спокутувати вину за вчинений злочин А тому немає достатніх підстав вважати, що засуджений став на став на шлях виправлення, а відповідно досягнуті цілі покарання у більш короткий строк, ніж встановлено вироком суду.

В судове засідання представник спостережної комісії при Долинській районній державній адміністрації не з'явився.

Засуджений ОСОБА_2 просив задовольнити клопотання, пояснив, що він працює, у вчиненому кається. Вважає, що він став на шлях виправлення, просить звільнити його умовно-достроково від відбування покарання.

Заслухавши представника адміністрації виправного центру, пояснення засудженого, висновок прокурора, об'єктивно та всебічно дослідивши матеріали особової справи та відомості про поведінку та особу засудженого, суд вважає, що клопотання не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення, при цьому фактично відбув необхідну частину призначеного судом покарання.

Згідно роз'яснень п.п. 2, 17 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 26.04.2002 р. "Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким" умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою прийняття рішення при умовно-достроковому звільненні від відбування покарання є доведеність того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення. Зокрема, слід ретельно з'ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці.

Згідно з ст. 6 КВК України виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Основними засобами такого виправлення є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив.

Сумлінна поведінка і ставлення до праці є необхідним і достатнім доказом виправлення засудженого.

Із досліджених в судовому засіданні письмових матеріалів клопотання та особової справи засудженого ОСОБА_2 суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_2 засуджений вироком Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16 червня 2011 року, яким його визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 185, ч. 3 ст. 357 КК України, та призначено покарання на підставі ч. 1 ст. 70 КК України у виді позбавлення волі на строк 10 років. Строк відбуття покарання ОСОБА_2 рахується з моменту його затримання, з 18.02.2011 р. Ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області 28 березня 2016 року ОСОБА_2 зараховано у строк відбуття покарання, призначеного вищевказаним вироком, строк попереднього ув'язнення з 18 лютого 2011 року по 11 липня 2011 року, що становить 4 місяці 23 дні, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі. Ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області 22 червня 2017 року засудженому ОСОБА_2 замінено невідбуту частину покарання у виді позбавлення волі на більш м'яке покарання у виді обмеження волі на термін 3 роки 3 місяці 3 дні. Ухвалою Долинського районного суду Івано-Франківської області від 07 липня 2017 року засудженому ОСОБА_2 в строк покарання за правилами ст. 72 КК України зараховано час слідування його під вартою до ДУ "Долинський ВЦ (№118)" з 22 червня 2017 року по 03 липня 2017 року з розрахунку один день позбавлення волі за два дні обмеження волі.

Суд встановив, що ОСОБА_2 засуджений за вчинення злочинів, серед яких особливо тяжкий злочин.

Фактично відбута частина терміну покарання (з врахуванням проведених перерахунків) станом на 27.03.2018 р. становить 7 років 06 місяців 13 днів, фактично невідбута частина терміну покарання засудженого ОСОБА_2 станом на 27.03.2018 р. становить 02 роки 05 місяців 17 днів.

З характеристики засудженого ОСОБА_2 вбачається, що останній в установах відбування покарання перебуває з 22.02.2011 р. Під час тримання в СІЗО м. Івано-Франківськ допускав порушення вимог режиму тримання під вартою, за що було накладене одне дисциплінарне стягнення правами начальника СІЗО, яке погашене у встановленому законом порядку. Заохочення не оголошувалися. З 01.09.2011 р. відбував покарання в Коломийській ВК (№41). Був працевлаштований на виробництві установи. Допускав порушення вимог режиму відбування покарання, за що було накладено одне дисциплінарне стягнення правами начальника відділення СПС, яке погашено у встановленому законом порядку. Оголошувалось шість заохочень правами начальника відділення СПС. 03.07.2017 року прибув в Долинський виправний центр (№ 118). Був працевлаштований на виробництві установи, на даний час працевлаштований на дільниці МПП «Таля». Не допускав порушення вимог режиму відбування покарання, дисциплінарні стягнення не накладались. Заохочення не оголошувались. Приймає участь в реалізації програми диференційованого виховного впливу на засуджених за напрямком «Духовне відродження». Згідно вироку суду значиться позов на суму 145 035 грн. 52 коп. Виконавчі листи на адресу установи не надходили.

З матеріалів особової справи засудженого встановлено, що 28.03.2018 р. за підсумками роботи у 1-му кварталі 2018 р., за зразкову поведінку, участь у громадському житті установи та сумлінне ставлення до праці ОСОБА_2 оголошену подяку, що не зазначено у вищеописаних документах. Однак, у матеріалах особової справи маються відомості про те, що засуджений, окрім випадків, коли на нього накладалися дисциплінарні стягнення, вчиняв і інші порушення вимог відбування покарання, за наслідками яких з ним проводилися профілактичні бесіди, зокрема, 11.03.2012 р. порушував дисципліну в строю, в 2015 році у нього виявлені заборонені предмети. Суд бере до уваги те, що засуджений був шість разів заохочений за добросовісне відношення до праці. Останнє заохочення було оголошене 28.03.2018 р., безпосередньо перед направлення клопотання про УДЗ. При цьому зазначає, що всі заохочення, окрім останнього, були враховані при вирішенні питання про заміну засудженому покарання у вигляді позбавлення волі більш м'яким покаранням у вигляді обмеження волі. Однак, він неодноразово під час відбування покарання порушував режимні вимоги. А, на думку суду, процес виправлення та перевиховання має бути стабільним та послідовним протягом всього перебування засудженого в установі виконання покарання.

Суд враховує, що засуджений ОСОБА_2, відбуваючи покарання в Долинському ВЦ (№ 118), був працевлаштований з серпня 2017 року. В той же час відсутність у засудженого непогашених стягнень не свідчать про його сумлінну поведінку та виправлення, адже сумлінна поведінка повинна полягати не тільки у пасивній формі, тобто в стримуванні від порушень режиму відбування покарання, правил внутрішнього розпорядку, а й повинна проявлятися активно, тобто свідчити про сумлінне виконання громадських доручень, підвищення загальноосвітнього рівня засудженого, гарної поведінки у побуті, прагнення своєю діяльностю спокутувати вину за вчинений злочин. Переконливих доказів такої сумлінної поведінки засудженого під час відбування покарання в судовому засіданні не здобуто. Сам по собі факт праці не може служити переконливою підставою для висновку про те, що засуджений виправився.

Крім того, суд звертає увагу на те, що вироком Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16 червня 2011 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 стягнуто 4866,00 грн. матеріальної шкоди, 35583,60 грн. витрат, пов'язаних з похованням ОСОБА_5 та спорудженням пам'ятника, 100000,00 грн. моральної шкоди, а всього разом 140449,60 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 з 19.02.2011 р. і довічно 1/3 частину мінімальної заробітної плати з урахуванням бюджетного законондавства на відповідний період часу. Хоча з виконавчими листами потерпіла в органи ДВС не зверталася, даних листів в Долинський ВЦ (№118) не надходило, однак, суд зазначає, що рішення суду може і повинне виконуватися не тільки у примусовому порядку, але і добровільно, стороною, щодо якої судом визначені певні зобов'язання. Однак, суду не надано жодного доказу про те, що засуджений ОСОБА_2 добровільно виконує свої зобов'язання перед потерпілою у визначеному судом порядку, хоча працює та має можливість їх виконувати. Дану обставину суд оцінює як таку, що суперечить твердженням про сумлінність та перевиховання особи засудженого, усвідомлення ним вчиненого ним злочину та його наслідків.

Таким чином, прийняття рішення про умовно-дострокове звільнення не є обв'язковим, а залежить від переконаності суду в тому, що цілі покарання досягнуті в більш короткий термін, ніж це було визначено вироком. Аналізуючи весь період відубування засудженим покарання, протягом якого до нього, хоч і було застосовано 6 заохочень, однак були накладені і стягнення, його поведінку під час відбування покарання та ставлення до покладених на нього обов'язків, суд приходить до висновку, що поведінка ОСОБА_2 не була сумлінною протягом всього часу відбування покарання. Зміну його поведінки та ставлення до праці безпосередньо перед настанням строку, який дає право на застосування УДЗ, суд розцінює як намагання отримання преференцій в умовах утримання, а не свідчення про виправлення засудженого. Судом також враховується тяжкість вчинених засудженим злочинів, наявність стягнутої та невідшкодованої шкоди перед потерпілою, а також значну частину невідбутого покарання, що становить 02 роки 04 місяці 17 днів. З огляду на зазначене, коли достатньою підставою умовно-дострокового звільнення є досягнення однієї з цілей покарання - виправлення засудженого, суд вважає, що поведінка останнього протягом відбування покарання не свідчить про його виправлення, а те, що ОСОБА_2 сумлінно працював, не може слугувати переконливою підставою вважати, що цілі покарання досягнуті в більш короткий термін, засуджений виправився та не буде вчиняти нових злочинів. Отже, наявність лише формально-юридичних підстав не свідчить про виправлення засудженого та не дає право на беззаперечне умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, тому у задоволенні клопотання слід відмовити.

На підставі викладеного, ст. 81 Кримінального кодексу України, керуючись ст.ст. 537, 539 Кримінального процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні клопотання в/о начальника ДУ "Долинський виправний центр (№ 118)" про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_2 відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Івано-Франківської області протягом семи днів з дня її оголошення через Долинський районний суд Івано-Франківської області.

Суддя: