Рішення № 73668148, 18.04.2018, Звягельський міськрайонний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області)

Справа № 285/4156/17

провадження у справі № 2/0285/261/18

РІШЕННЯ

Іменем України

18 квітня 2018 року м. Новоград-Волинський

Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області

в складі: головуючої – судді Михайловської А.В.

за участі секретаря судового засідання Ковальової З.С.,

сторони по справі: позивач – ОСОБА_1,

відповідач – Новоград-Волинська міська рада Житомирської області, представник – ОСОБА_2,

розглянувши у загальному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Новоград-Волинської міської ради Житомирської області про визнання права власності, -

встановив:

ОСОБА_1 – позивач по справі, звернувся до суду з позовом, в якому просив ухвалити рішення, яким визнати за ним право власності на самовільно побудований гараж № 200, розташований по вул. Житомирській, 146А в м. Новоград-Волинський Житомирської області (далі – Гараж).

В обґрунтування позову вказує, що рішенням Новоград-Волинської міської ради Житомирської області йому надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування гаража в гаражному масиві. У подальшому, він отримав Свідоцтво про право власності на земельну ділянку, гаражну ділянку № 200, цільове призначення якої: для будівництва індивідуальних гаражів, площею 0,0025 га, що знаходиться по вул. Житомирська, 146-А, м. Новоград-Волинський, Житомирська область. Після завершення будівництва Гаража останній звернувся до ДАБІ у Житомирській області із заявою про прийняття його в експлуатацію. Однак йому було відмовлено у цьому, а тому він звернувся до суду з даним позовом.

У судовому засідання позивач заявлені вимоги підтримав, які просив задовольнити. Представник відповідача заявлені вимоги не визнала, вказувала на те, що Новоград-Волинська міська рада Житомирської області не є належним відповідачем по даній справі, так як права позивача не порушувала.

Доповівши заявлені вимоги, заслухавши позивача та представника відповідача, дослідивши письмові докази, які знаходяться у матеріалах справи, суд прийшов до наступного.

Встановлено, що відповідно до Договору № 189 від 04.09.1994 року військова частина А 0942 та ОСОБА_1 – позивач по справі, уклали договір на надання земельної ділянки для будівництва гаража (а.с.14).

17.12.2012 року Новоград-Волинським МБТІ Житомирської області виготовлено Технічний паспорт на гараж № 200 по вул. Житомирська, 146-А в м. Новоград-Волинський Житомирської області, з якого слідує, що даний гараж 2001 року побудови (а.с.12-13).

Рішенням Новоград-Волинської міської ради Житомирської області від 27.12.2012 року за № 343 ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування гаража в гаражному масиві (а.с.11).

21.06.2013 року ОСОБА_1 видано Свідоцтво про право власності на земельну ділянку, гаражну ділянку № 200, цільове призначення якої: для будівництва індивідуальних гаражів, площею 0,0025 га, що знаходиться по вул. Житомирська, 146-А, м. Новоград-Волинський, Житомирська область (а.с.9).

01.04.2013 року Управління Держземагенства у Новоград-Волинському районі на підставі свідоцтва про право власність здійснило державну реєстрацію за ОСОБА_1 земельної ділянки, гаражної ділянки № 200 по вул. Житомирська, 146-А, м. Новоград-Волинський, Житомирська область, цільове призначення якої: для будівництва індивідуальних гаражів, площею 0,0025 га (а.с.8).

21.09.2017 року Управління ДАБІ у Житомирській області розглянуло звернення ОСОБА_1 про визнання права власності на самочинного збудований гараж та надало відповідь, що при прийнятті в експлуатацію самочинно збудованого гаража необхідно керуватися «Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів», затвердженого постановою КМ України від 13.04.2011 рок за № 461 (а.с.16).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Із ч. 5 ст. 376 ЦК України слідує, що на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Відповідно до п. 10 «Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів», затвердженого постановою КМ України від 13.04.2011 рок за № 461, у разі коли на самочинно збудоване нерухоме майно визнано право власності за рішенням суду, воно приймається в експлуатацію згідно з цим Порядком за умови можливості його надійної та безпечної експлуатації за результатами проведення технічного обстеження такого об’єкта.

Згідно п. 12 Постанови Пленуму ВСС України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року N 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» вирішуючи справу за позовом власника (користувача) земельної ділянки про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, суди зобов'язані встановлювати усі обставини справи, зокрема: чи є позивач власником (користувачем) земельної ділянки; чи звертався він до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації; чи є законною відмова у такому прийнятті; чи є порушені будівельні норми та правила істотними.

Враховуючи, що позивач є власником земельної ділянки, що він звертався до компетентного державного органу про прийняття гаража в експлуатацію, однак йому було законно відмовлено у такому прийнятті та те, що відповідно до Висновку про відповідність нормативним вимогам від 08.09.2017 року вище вказаний гараж розташований у відповідності до містобудівних вимог і може використовуватися за призначенням (а.с.10), відтак не порушує права інших осіб, суд вважає за можливе позов задовольнити, визнавши за позивачем право власності на самочинно збудований гараж.

Разом з тим, суд не бере до уваги заперечення представника відповідача на предмет того, що Новоград-Волинська міська рада Житомирської області є неналежним відповідачем по справі, оскільки гараж знаходиться на території міської ради.

Керуючись ст.ст. 4, 76 – 89, 141, 258, 259, 263 – 265, 268, 273, 352, 354, 355, п.п.15.5 п. 5 Перехідних положень ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання – вул. Новоселів, 4а, с. Слобода Романівська, Новоград-Волинський р-н, Житомирська область, 11716, реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1) до Новоград-Волинської міської ради Житомирської області (місце знаходження - вул. Шевченка, 16, м. Новоград-Волинський, Житомирська область, 11701, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПО України – 04053571) про визнання права власності задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на самочинно побудований гараж № 200, що розташований по вул. Житомирській, 146А в м. Новоград-Волинському Житомирської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи та (або) обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Дата складення повного судового рішення – 27.04.2018 року.

Головуюча – суддя: А.В.Михайловська