Постанова № 73667046, 26.04.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 215/2556/17 22-ц/774/446/К/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2018 року м. Кривий Ріг

Справа № 215/2556/17

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого- судді Бондар Я.М.,

суддів - Барильської А.П., Зубакової В.П.,

секретар: Кислиця І.В.

сторони : позивач – ОСОБА_1,

відповідач – Приватне акціонерне товариство «Північний гірничо-збагачувальний комбінат»,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 23 жовтня 2017 року, ухваленого суддею Науменко Я.О. у м. Кривому Розі.

В С Т А Н О В И В:

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - ОСОБА_2 «Північний ГЗК») про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров’я.

В мотивування заявлених вимог зазначила, що, працюючи протягом тривалого часу на підприємстві відповідача у шкідливих умовах праці, отримала професійне захворювання, у зв’язку із чим висновком МСЕК від 25.05.2016 року їй встановлено 40 % втрати професійної працездатності на безстроковий термін та визнано її інвалідом третьої групи. Вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, вона втратила своє здоров`я, у зв’язку з чим їй завдана моральна шкода, розмір якої вона оцінює у 256000 грн. та яку просила стягнути на свою користь з відповідача.

Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 23 жовтня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково, стягнуто з ОСОБА_2 «Північний ГЗК» на її користь моральну шкоду в розмірі 25000 грн., без нарахування та утримання податку з доходів фізичних осіб та інших зборів та платежів. Стягнуто з ОСОБА_2 «Північний ГЗК» на користь держави судовий збір в розмірі 640 грн. У решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду, відповідач ОСОБА_2 «Північний ГЗК» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, ставить питання про зменшення суми стягнутої моральної шкоди, з урахуванням вимог розумності, справедливості та виваженості.

В мотивування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не звернув увагу на відсутність протиправних дій відповідача, як обов’язкової умови відшкодування шкоди, не врахував вину самого позивача, яка, знаючи про наявність шкідливих факторів, свідомо обрала таку роботу та продовжувала працювати навіть після призначення їй пільгової пенсії, а також залишив поза увагою недоведеність позивачем факту спричинення їй моральної шкоди, оскільки довідка МСЕК підтверджує лише факт встановлення професійного захворювання і не може бути підтвердженням заподіяння моральної шкоди. Крім того, вважає, що розмір моральної шкоди, стягнутої судом першої інстанції, не відповідає вимогам розумності, виваженості та справедливості.

У відзиву на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду, як законне та обгрунтоване - залишити без змін.

Указом Президента України №452/2017 від 29 грудня 2017 року «Про ліквідацію апеляційних та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» ліквідовано Апеляційний суд Дніпропетровської області та утворено Дніпровський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та ОСОБА_3.

За частиною 6 статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Пунктом 8 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції, яка діє з 15.12.2017) передбачено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Таким чином, Апеляційний суд Дніпропетровської області продовжує здійснювати свої повноваження до початку роботи Дніпровського апеляційного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та ОСОБА_3.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Матеріалами справи встановлено, що позивач 01.03.1985 р. прийнята на роботу в залізничний цех №3 управління залізничного транспорту монтером шляху поза кар’єром 2 розряду; 14.10.1985 р. переведена в залізничному цеху №3 управління залізничного транспорту монтером шляху поза кар’єром 3 розряду; 27.06.1988 р. переведена на дробильну фабрику №2 учнем машиніста конвеєра; 20.10.1988 р. переведена на дробильній фабриці машиністом конвеєра 4 розряду; 19.08.2002 р. переведено на дробильній фабриці №2 машиністом конвеєру 4 розряду виробничої дільниці дроблення руди з правом пільгового пенсійного забезпечення по Списку №1; 11.03.2014 р. звільнено за власним бажанням у зв’язку з виходом на пенсію (а.с. 6-8).

Рішенням ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» від 14.02.2017 року позивачу встановлено професійне захворювання: радикулопатія попереково-крижова (L5, S1) білатерально з вираженими статико-динамічними порушеннями та больовим синдромом, двобічним остеоартрозом тазостегнових суглобів (ПФ першого ст.), остеоартрозом у поєднанні з періартрозом колінних суглобів (ПФ першого-другого ст.), у зв’язку з чим складено Акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 04 квітня 2017 року.

Згідно п. 16, 17 вищезазначеного Акту професійне захворювання виникло внаслідок тривалої дії шкідливих виробничих факторів виробничого середовища на організм робочого, недосконалість технології, механізмів при виконанні машиністом конвеєра робіт з підготовки конвеєрів до роботи, їх технічному обслуговуванні та транспортуванні гірничої маси. Причиною виникнення професійного захворювання є перевищення гранично допустимого рівня шкідливого фактору виробничого середовища: важкість праці: маса вантажу, що постійно підіймається та переміщується вручну, кг: 17 при нормативному значенні 7; нахили тулуба, кількість за зміну: 364 при нормативному значенні до 100.

Відповідно до п.19 акту осіб, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи не встановлено, через тривалий час роботи в умовах дії шкідливих факторів та зміною керівників структурних підрозділів та керівників служб.

Висновком МСЕК від 25.05.2017 року ОСОБА_1 встановлено 40 % втрати професійної працездатності та визнано її інвалідом третьої групи безстроково. Встановлена потреба у забезпеченні позивача лікувальними засобами, ВМП та у санаторно-курортному лікуванні.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції керувався вимогами ст. 153, ч.1 ст. 237-1 КЗпП України, ст. 13 ЗУ «Про охорону праці» й виходив з обов'язку відповідача відшкодувати на користь позивача моральну шкоду у зв'язку з отриманим нею на виробництві професійними захворюваннями.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Як убачається з акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 04.04.2017 року, причиною професійного захворювання є тривала дія шкідливих виробничих факторів виробничого середовища на організм позивача, недосконалість технології, механізмів при виконанні машиністом конвеєра робіт з підготовки конвеєрів до роботи, їх технічному обслуговуванні та транспортуванні гірничої маси.

Статтею 153 КЗпП України, передбачено обов'язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Виходячи з викладеного, обов’язок по відшкодуванню моральної шкоди судом першої інстанції обґрунтовано покладено на відповідача, оскільки обов'язок створити безпечні умови праці законодавством покладено на роботодавця.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про наявність вини позивача в отриманому нею професійному захворюванні, так як вона свідомо обрала роботу протягом тривалого часу у шкідливих умовах праціта продовжувала працювати навіть після призначення їй пільгової пенсії, що поглибило ступінь погіршення здоров’я, оскільки ці обставини не виключають законодавчо закріпленого обов'язку роботодавця, забезпечити безпечні умови виробничого середовища.

Спростовуються й доводи апеляційної скарги щодо відсутності підстав відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1, оскільки факт заподіяння моральної шкоди у зв'язку з отриманим нею професійним захворюванням встановлений в судовому засіданні. Так, позивач час від часу змушена проходити стаціонарний курс лікування та періодичні обстеження, переносить щоденний фізичний біль та моральні переживання, позбавлена нормальних життєвих зв'язків, у зв'язку з тим, що професійне захворювання обмежує її життєву активність і вимагає додаткових зусиль для організації її життя.

Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, та відхиляє доводи апеляційної скарги представника відповідача про необґрунтованість розміру моральної шкоди.

Так, відповідно до роз’яснень, викладених у п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Стягуючи з відповідача ОСОБА_2 «Північний ГЗК» на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди 25000 грн., суд першої інстанції врахував характер отриманого професійного захворювання, відсоток втрати нею професійної працездатності, стан здоров’я потерпілої, тяжкість вимушених змін у її життєвих і виробничих стосунках, безповоротність процесу втрати здоров’я.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду обґрунтоване і підтверджується матеріалами справи, тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» залишити без задоволення.

Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 23 жовтня 2017 року, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 27 квітня 2018 року.

Головуючий:

Судді: