Постанова № 73666867, 27.04.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/2110/18 Справа № 204/6543/17 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Деркач Н.М.

Категорія 53

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2018 року м. Дніпро

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді - Деркач Н.М.,

суддів - Макарова М.О., Петешенкової М.Ю.

сторони:

позивач - ОСОБА_2,

відповідач - Міжрегіональна академія управління персоналом в особі Дніпропетровського інституту Міжрегіональної академії управління персоналом

розглянув у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 2 ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 01 листопада 2017 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Міжрегіональної академії управління персоналом в особі Дніпропетровського інституту Міжрегіональної академії управління персоналом про визнання правочинів нікчемними, встановлення фактів, що мають юридичне значення, стягнення не донарахованої та невиплаченої зарплати, поновлення на роботі, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Міжрегіональної академії управління персоналом в особі Дніпропетровського інституту Міжрегіональної академії управління персоналом про визнання правочинів нікчемними, встановлення фактів, що мають юридичне значення, стягнення не донарахованої та невиплаченої зарплати, поновлення на роботі.

Ухвалою судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 20 жовтня 2017 року зазначена позовна заява залишена без руху.

Ухвалою судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 01 листопада 2017 року позовну заяву ОСОБА_2 визнано неподаною та повернуто позивачу.

Не погодившись з даною ухвалою, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить її скасувати та передати справу на розгляд до іншого суду.

Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 2 ст. 369 ЦПК України.

Указом Президента України «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» №452 від 29 грудня 2017 року ліквідовано Апеляційний суд Дніпропетровської області та утворено Дніпровський Апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та ОСОБА_3.

Згідно пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Відповідно до пункту 8 Розділу ХІІІ Цивільного процесуального кодексу України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційній суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Таким чином, Апеляційний суд Дніпропетровської області продовжує здійснювати свої повноваження до початку роботи Дніпровського Апеляційного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та ОСОБА_3.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали судді в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року за № 2147-VІІІ, яким викладено в нових редакціях тексти, зокрема, Цивільного процесуального кодексу України та Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 9 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчиненні окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Враховуючи те, що оскаржувана ухвала постановлена судом на час дії Цивільного процесуального кодексу України в редакції від 18.03.2004 року, законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали перевіряється відповідно до положень такого кодексу.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 відповідно до ухвали суду від 20 жовтня 2017 року у встановлений термін, не виконав вимоги ухвали про усунення недоліків, а саме не приведено позовну заяву відповідно до вимог ст. 119 ЦПК України та не сплачено судовий збір.

Проте, з таким висновком суду погодитись не можна з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 121 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п’яти днів з дня отримання позивачем ухвали.

Як видно з матеріалів справи, 20 жовтня 2017 року позовну заяву ОСОБА_2 залишено без руху з причин не зазначення у ній організаційно-правової форми відповідача, несплати судового збору та не зазначення доказів на підтвердження кожної обставини викладеної у позові, а також надано позивачу строк для усунення недоліків не пізніше ніж до 03 листопада 2017 року.

Проте, діючим на той час законодавством не передбачено встановлення конкретної кінцевої дати, до якої необхідно усунути недоліки, згідно ст. 121 ЦПК України, що є порушенням процесуальних прав позивача.

31 жовтня 2017 року на виконання ухвали суду від 20 жовтня 2017 року ОСОБА_2 подав до суду заяву про звільнення його від сплати судового збору (а.с.11).

Однак, як вбачається з матеріалів справи, питання про звільнення позивача від сплати судового збору судом вирішено не було.

Крім того, відповідно до ст. ст. 3, 4 ЦПК України, в редакції від 18.03.2004 року, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до статей 11, 27, 31 ЦПК України, в редакції від 18.03.2004 року, позивач сам визначає зміст позовних вимог, викладає обставини, якими їх обґрунтовує, та зазначає докази на підтвердження обставин.

Главою 2 ЦПК України, в редакції від 18.03.2004 року, врегульовані питання пов’язані з вимогами до позовної заяви та з етапами розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 119 ЦПК України позовна заява повинна містити, між іншим, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги та перелік доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування.

Як роз’яснено у п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року №2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції", подання доказів можливе на наступних стадіях цивільного процесу, тому суд не вправі через неподання доказів при пред'явленні позову залишати заяву без руху та повертати заявнику.

Оскільки згідно норм законодавства України кожна особа наділена правом на звернення до суду за захистом своїх прав та свобод, а на суд в свою чергу покладено обов’язок повного та всебічного розгляду виниклих спорів, що можливо лише під час розгляду справи по суті, висновок суду першої інстанції про повернення позовної заяви також є безпідставним, так як відсутність доказів, що підтверджують кожну обставину позову не є підставою для повернення позовної заяви.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 на власний розсуд визначився із змістом позовних вимог та надав до суду позовну заяву, зазначивши у ній посилання на обставини, які, на його думку, підтверджують позовні вимоги, а суд першої інстанції передчасно вдався до оцінки заявлених позовних вимог до відкриття провадження у справі.

Відповідно до ст.1 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», Високі Договірні сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією права і свободи, визначенні в розділі І «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.

У справі «Bellet у. France» Європейський суд з прав людини зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Вирішуючи питання, суд першої інстанції не звернув уваги на вищевказане, а також на те, що подання доказів можливе на наступних стадіях цивільного процесу, тому суд не вправі через неподання доказів при пред'явленні позову залишати заяву без руху та повертати її заявнику, не розглянув клопотання про звільнення позивача від сплати судового збору, що є порушенням його процесуальних прав та помилково зазначив конкретну кінцеву дату, до якої необхідно усунути недоліки вказані в ухвалі про залишення позовної заяви без руху.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було постановлено оскаржувану ухвалу з порушенням норм процесуального права, а тому ухвала суду підлягає скасуванню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Клопотання ОСОБА_2 щодо передачі справи на розгляд по суті до іншого суду не може бути задоволено, оскільки, згідно ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не наділений такими повноваженнями при розгляді апеляційної карги на ухвали суду першої інстанції.

Крім того, ухвалою судді Апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 квітня 2018 року ОСОБА_2 було відстрочено судовий збір у сумі 320 грн. за подання апеляційної скарги до ухвалення судового рішення у справі. Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 320 грн.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 368, 369, 374, 375, 379 ЦПК України, ч.ч.3-6 ст.147 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – задовольнити частково.

Ухвалу судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 01 листопада 2017 рокускасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 320 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складено 27 квітня 2018 року.

Судді: Н.М. Деркач

ОСОБА_4

ОСОБА_5