Ухвала суду № 73666842, 25.04.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/742/18 Справа № 175/509/18 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Мудрецький Р.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2018 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Мудрецького Р.В.,

суддів: Іванченка О.Ю., Калініч Н.І.,

за участю:

секретаря Гички Л.Ю.,

прокурора Грамми О.А.,

обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі, матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017040440002242 від 30 січня 2018 року, за апеляційною скаргою прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури № 3 Дніпропетровської області на ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 19 лютого 2018 року, ухвалену відносно

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, маючого середню спеціальну освіту, офіційно непрацюючого, який проживає за місцем реєстрації: ж/м Тополя-2АДРЕСА_1 у м.Дніпрі, раніше судимого, останній раз:

04.03.2015 року Індустріальним районним судом м.Дніпропетровська за ч.2 ст.185, ч.4 ст.70 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі. Звільнений 26.04.2016 року умовно-достроково ухвалою Пґятихатського районного суду Дніпропетровської області від 18.04.2016 року, не відбутий строк покарання 9 місяців 10 днів,

повернуто прокурору Дніпропетровської місцевої прокуратури № 3 Дніпропетровської області,-

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 19 лютого 2018 року обвинувальний акт з додатками відносно ОСОБА_2 повернуто прокурору Дніпропетровської місцевої прокуратури № 3 Дніпропетровської області.

Повертаючи обвинувальний акт прокурору, суд послався на те, що він не відповідає вимогам п.п.3, 6 ч.2 ст.291 КПК України, оскільки обвинувальний акт не містить анкетних відомостей про кожного потерпілого (прізвище, імґя, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство). До початку підготовчого судового засідання зґясувалося, що в анкетних відомостях потерпілих містяться суттєві неточності.

Всупереч ч.1 ст.293 КПК України, під час передання обвинувального акта до суду, прокурор не надав його копію та копію Реєстру матеріалів досудового розслідування під розписку підозрюваному. Крім того, ОСОБА_2 вказав, що розлучений, але має малолітню доньку, ІНФОРМАЦІЯ_3, однак в обвинувальному акті зазначено, що він не одружений та дітей не має.

Зазначив, що всупереч ч.1 ст.337 КПК України, обвинувальний акт містить лише перелік майна, викраденого у кожного потерпілого без зазначення вартості кожної речі, з посиланням на загальну суму матеріальних збитків, завданих кожному потерпілому, а тому обвинувачення є неконкретним.

В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу суду скасувати, як незаконну і необґрунтовану, та призначити новий судовий розгляд, оскільки висновки суду, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Вважає, що в обвинувальному акті прокурором зазначено анкетні відомості кожного з потерпілих (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство) та чітко прописано обставини які обтяжують та пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_2

Вказав, що в ухвалі суду зазначено про те, що обвинувачений ОСОБА_2 повідомив про те, що він не отримував копії обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування, хоча насправді цей факт спростовується, оскільки до обвинувального акту долучено відповідну розписку, отриману у останнього в порядку ст.293 КПК України, відповідно до якої ОСОБА_2 підтверджує факт отримання ним копії обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування.

Крім того, судом зазначено, що в обвинувальному акті не конкретизовано обвинувачення, а саме: обвинувальний акт містить лише перелік майна, викраденого у кожного потерпілого без зазначення вартості кожної речі, з посиланням на загальну суму матеріальних збитків, завданих кожному потерпілому, хоча насправді в обвинувальному акті чітко зазначено майно, його найменування та суму спричинених матеріальних збитків відповідно до висновку експерта, у якому чітко зазначено суму вартості кожної речі.

На його думку, помилки прізвища, ім'я, по батькові, дати та місця народження, місця проживання, громадянства не є перешкодою для призначення судового розгляду, оскільки така невідповідність може бути уточнена під час судового розгляду.

Вважає помилковим висновок суду стосовно того, що у обвинувальному акті наявні недоліки, які полягають у неконкретності, суперечності, а вказані обставини порушують права обвинуваченого, оскільки у обвинувальному акті вказані ті фактичні обставини, які були встановлені під час досудового розслідування.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи прокурора, який підтримав вимоги апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно з п.3 ч. ст.314 КПК України у підготовчому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Згідно п.13 ч.1 ст.3 КПК України обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Частиною 4 ст.110 КПК України встановлено, що обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у ст.291 КПК України.

Згідно положень п.5 ч.2 ст.291 КПК України обвинувальний акт повинен містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Формулювання обвинувачення повинно складатися з обставин, які свідчать про наявність доведених даних про подію (час, місце, спосіб) кримінального правопорушення, форму вини, мотив і мету його вчинення, обставини, які впливають на ступінь тяжкості кримінального правопорушення тощо.

Частиною 5 статті 9 КПК України передбачено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини (далі — Суд) у справі «Камасінскі проти Австрії» (рішення від 19 грудня 1989 року) та у справі «Абрамян проти Росії» (рішення від 09 жовтня 2008 року) зазначив, що у тексті підпункту «а» п.3 ст.6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз’ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред’явленого йому обвинувачення. Крім того, Суд зазначив, що положення підпункту «а» п.3 ст.6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред’явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (див.: рішення від 25 березня 1999 р. у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», № 25444/94, п. 52; рішення від 25 липня 2000 р. у справі «Матточіа проти Італії», № 23969/94, п. 58; рішення від 20 квітня 2006 р. у справі «І.Н. та інші проти Австрії», № 42780/98, п. 34).

Справедливість під час провадження у справі необхідно оцінювати, беручи до уваги розгляд справи в цілому (див. рішення від 1 березня 2001 р. у справі «Даллос проти Угорщини», № 29082/95, п. 47). Крім того, право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п. 3 ст. 6 Конвенції (див. зазначені рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п. 54, а також «Даллос проти Угорщини», п. 47).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що обвинувальний акт відносно ОСОБА_2 не відповідає вимогам п.п.3,5 ч.2 ст.291 КПК України.

Так, суд першої інстанції, у своєму рішенні, правильно вказав, що обвинувальний акт щодо ОСОБА_2 містить лише перелік майна, викраденого у кожного потерпілого без зазначення вартості кожної речі, з посиланням на загальну суму матеріальних збитків, завданих кожному потерпілому, а тому обвинувачення є неконкретним, що унеможливлює якісно і в повній мірі здійснювати захист від пред'явленого обвинувачення і, безперечно, порушує право обвинуваченого на захист, яке гарантується кожній особі приписами п.«с» ч.3 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З урахуванням того, що в обвинувальному акті відсутнє формулювання обвинувачення в розумінні п.13 ч.1 ст.3 КПК України, а за правилами ст.337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, колегія суддів приходить до висновку про наявність обставин, що перешкоджають призначенню судового розгляду обвинувального акту відносно ОСОБА_2 у суді першої інстанції.

Крім того, підлягають перевірці викладені анкетні дані обвинуваченого та потерпілих, оскільки вони мають суттєві неточності, зокрема, місце народження, місце проживання, що судом зазначено як порушення вимог п.3 ч.2 ст.291 КПК України.

Також підлягають перевірці обставини вручення копій обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування під розписку підозрюваному.

За таких обставин, колегія суддів вважає апеляційну скаргу прокурора необґрунтованою, а тому, не вбачає підстав для її задоволення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури № 3 Дніпропетровської області ОСОБА_3 – залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 19 лютого 2018 року про повернення обвинувального акту щодо ОСОБА_2 прокурору, з підстав його невідповідності вимогам КПК України – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: