Постанова № 73666379, 25.04.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 219/1672/16-ц Номер провадження 22-ц/775/603/2018

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2018 року м. Бахмут

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді: Космачевської Т.В.,

суддів: Мальованого Ю.М., Соломахи Л.І.,

за участю секретаря Марченко Я.О,

представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бахмуті Донецької області в залі судових засідань №4 апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 4 квітня 2017 року, ухваленого судом у складі головуючого судді Полтавець Н.З. у місті Бахмуті Донецької області (повний текст судового рішення виготовлений 10 квітня 2017 року), в справі номер 219/1672/16-ц за позовом публічного акціонерного товариства «Центренерго» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за комунальні послуги, -

В С Т А Н О В И В:

ПАТ «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу Вуглегірська ТЕС ПАТ «Центренерго» 26.02.2016 р. звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за комунальні послуги, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що боржник є власником квартири, розташованої за адресою: Донецька область, м. Світлодарськ, 54/17, та споживачем комунальних послуг. ПАТ «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу Вуглегірської ТЕС є постачальником комунальних послуг у вигляді централізованого опалення, холодного та гарячого водопостачання, водовідведення для всіх споживачів м. Світлодарськ, в тому числі щодо відповідача. Відповідач не сплачує комунальні послуги, в зв’язку з чим виникла заборгованість за період з 01.10.2011 року по 01.05.2015 року в сумі 4001,62 грн. Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Тому за цей період індекс інфляції становить 1838,67 грн., три відсотки річних – 149,71 грн. Просило стягнути вказану заборгованість з урахуванням індексу інфляції та 3% річних та судового збору у відповідному розмірі.

04.03.2016 року позивач звернувся до відповідача з позовом про стягнення заборгованості за комунальні послуги у сумі 2223 грн. 84 коп. за період з 01.01.2007 року по 01.03.2011 року, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що в цей період ОСОБА_2 також не сплачувала комунальні послуги. Просило стягнути вказану заборгованість та судовий збір у відповідному розмірі.

Ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 4 листопада 2016 року вказані позовні заяви об’єднані в одне провадження.

Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 4 квітня 2017 року позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Центренерго» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за комунальні послуги – задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу Вуглегірська ТЄС ПАТ «Центренерго» заборгованість за комунальні послуги за період з 01.10.2011 року по 01.05.2015 року включно у розмірі 4001,62 грн., три відсотки річних у розмірі 149,71 грн., індекс інфляції в розмірі 1838,67 грн., а всього 5990,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу Вуглегірська ТЄС ПАТ «Центренерго» заборгованість за комунальні послуги за період з 01.01.2007 року по 01.03.2011 року включно у розмірі 2223,84 грн.

Вирішено питання про судові витрати.

З рішенням суду першої інстанції не погодилась ОСОБА_2, подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення суду в частині стягнення з неї заборгованості за комунальні послуги за період з 01.01.2007 року по 01.03.2011 року в розмірі 2223,84 грн., застосувавши строк позовної давності, та змінити рішення суду в частині стягнення заборгованості за комунальні послуги за період з 01.10.2011 року по 01.05.2015 року в розмірі 4001,62 грн., 3% річних – 149,71 грн., індексу інфляції – 1838,67 грн., застосувавши строк позовної давності та стягнути заборгованість з урахуванням 3% річних та індексу інфляції в загальному розмірі 2535,47 грн. за період з 23.02.2013 року по 01.05.2015 року.

Доводами апеляційної скарги наведено, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм процесуального права та невідповідністю висновків суду обставинам справи, що призвело до ухвалення необґрунтованого і незаконного рішення.

Судом безпідставно не застосовано строки позовної давності. Заяву про застосування строків позовної давності подано до суду першої інстанції 24.02.2017 року.

Посилання суду на наявність судового наказу від 11.06.2011 року, який перервав перебіг строку позовної давності є безпідставним, оскільки на час звернення позивача до суду в 2011 році строк позовної давності сплив.

Зазначає, що нею право на спадщину оформлено 25 грудня 2008 року. Відповідно до ст. 1281 ЦК України позивач мав звернутися за захистом прав протягом одного року від настання строку вимоги. Цей період позивач пропустив та відповідно до п. 4 ст. 1281 ЦК України позбавлений права вимоги по боргам померлого спадкодавця.

По позовним вимогам про стягнення заборгованості за період з 01.10.2011 року по 01.05.2015 року ОСОБА_2 зазначає, що вона погоджується з позовом в межах позовної давності, а саме за період з 23.02.2013 року по 01.05.2015 року в сумі 2535,47 грн.

Вважає, що індекс інфляції та 3% річних не можуть бути стягнути, оскільки Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» заборонено нарахування пені та штрафів, а також стягнення пені по розрахункам за несвоєчасне внесення оплати за комунально-житлові послуги громадянам України, що мешкають в населених пунктах, де проводилась антитерористична операція. Місто Світлодарськ Донецької області відноситься до населених пунктів, де проводилася антитерористична операція.

Крім того, позивачем не надано суду договору на надання послуг з теплопостачання. Такий договір до теперішнього часу з відповідачем не укладений.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ПАТ «Центренерго» просив апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Артемівського міськрайонного суду від 04.04.2017 року відхилити, рішення залишити без змін.

Зазначає, що відсутність укладеного договору з позивачем на надання комунальних послуг не позбавляє відповідача обов’язку оплати наданих йому послуг.

Вважає, що строк позовної давності ним не пропущений. В рішенні суду докладно розписані підстави, які чітко вказують на переривання позовної давності.

Нарахування 3% річних та індексу інфляції є правомірним. Стаття 8 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» не розповсюджується на нарахування 3% річних та індексу інфляції та не звільняє боржника від відповідальності, оскільки не є пенею або штрафом.

В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача – ПАТ «Центренерго» апеляційну скаргу не визнав, просив її відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В судове засідання апеляційного суду відповідачка ОСОБА_2 не з’явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином відповідно до ст. 130 ЦПК України (а.с. 182).

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Тому апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю відповідача.

Заслухавши суддю – доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статей 13 і 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено і це вбачається з матеріалів цивільної справи, що квартира №17 в будинку №54 по вулиці без назви у м. Світлодарську Донецької області на підставі свідоцтва про право на спадщину від 25.12.2008 року належить на праві власності відповідачці (а.с. 165-166, т. 1).

Відповідно до лицевих рахунків по цій квартирі за період з 1 січня 2007 року по 1 березня 2011 року з урахуванням уточнених позовних вимог (а.с. 67-68, т. 2) виникла заборгованість за комунальні послуги (опалення, водопостачання) у розмірі 2223,84 грн. (а.с. 69-74, т. 2);

за період з 1 жовтня 2011 року по 1 травня 2015 року – в розмірі 4001,62 грн. (а.с. 6-8, т. 1).

З розрахунку заборгованості за послуги вбачається, що позивач нарахував на суму 4001,62 грн. 3% річних за період з 1 жовтня 2011 року по 1 травня 2015 року в розмірі 149,71 грн. та застосовано індекс інфляції з зазначенням періоду нарахування з 1 жовтня 2011 року по 20 вересня 2015 року – в розмірі 1838,67 грн. (а.с. 4 зв.стор., 5, т. 1).

Задовольняючи позов про стягнення вказаної заборгованості з ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності заявлених позовних вимог. Посилання відповідача на відсутність між сторонами договору про надання відповідних послуг є безпідставним, та застосування строку позовної давності неможливо, оскільки цей строк перервався зверненням позивача до суду з відповідними вимогами.

З таким висновком суду погодитися неможливо, оскільки він не відповідає нормам закону та обставинам справи.

Правовідносини сторін регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про теплопостачання», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року №630 (далі правила №630).

Централізоване постачання холодної та гарячої води і централізоване опалення - послуги, спрямовані на задоволення потреб споживача у холодній та гарячій воді і нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), які надаються виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем холодного та гарячого водопостачання і систем теплопостачання.

Відповідно до п. 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення №630 розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.

Апеляційним судом встановлено, що відповідачці відповідно до свідоцтва про право на спадщину, яке зареєстроване 14.04.2009 року у Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно належить квартира №17 в будинку №54 по вулиці без назви у м. Світлодарську Донецької області (а.с. 165-166, т. 1, 183, т. 2).

Позивач надає комунальні послуги – опалення та водопостачання щодо цієї квартири, цього факту не оспорюють сторони та надані лицеві рахунки по квартирі. Відповідно до цих рахунків за опалення є заборгованість у відповідному розмірі та за відповідний період (а.с. 69-74, т. 2, 6-8, т. 1).

Суд першої інстанції правильно встановив наявність заборгованості за надані комунальні послуги та переривання строку позовної давності зверненням до суду з заявою про видачу судового наказу.

Разом з тим, визначаючи суму заборгованості до стягнення, суд першої інстанції не врахував факту, що право власності на зазначену квартиру у позивачці виникло лише 25.12.2008 року за свідоцтвом про право на спадщину. Позивач не звертався до відповідача та нотаріальної контори з вимогами як кредитор відповідно до ст. 1281 ЦК України.

Тому підстави для стягнення заборгованості з відповідачки за період з 1 січня 2007 року по 24 грудня 2008 року у позивача відсутні.

Отже заборгованість відповідачки за комунальні послуги перед позивачем за період з 25 грудня 2008 року по 1 березня 2011 року становить 1053,79 грн. та підлягає стягненню.

Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за період з1 жовтня 2011 року по 1 травня 2015 року в розмірі 4001,62 грн. апеляційний суд приходить до наступного.

Позивач звернувся до суду з цими вимогами 23 лютого 2016 року. Під час розгляду справи відповідач заявив клопотання про застосування строку позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальний строк позовної давності згідно зі ст. 257 ЦК України встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

З заяви від 24.02.2017 року про застосування позовної давності вбачається, що відповідачка просила застосувати позовну давність щодо об’єднаних позовів (а.с. 30, т. 2).

З судового наказу від 20 червня 2011 року виданого Дебальцевським міським судом Донецької області вбачається, що стягнуто з відповідачки заборгованість за надання житлово-комунальних послуг в сумі 2790,20 грн., тобто саме сума, яку позивач просить стягнути за період з 1 січня 2007 року по 1 березня 2011 року (а.с. 46, т. 2). Судовий наказ скасований ухвалою Олександрівського районного суду Донецької області 31 жовтня 2014 року (а.с. 45, т. 2).

4 та 28 липня 2014 року та 28 серпня 2014 року за виконавчим провадженням з ОСОБА_2 стягнута заборгованість в загальній сумі 502,69 грн. – 122,69 грн., 270,00 грн. та 110,00 грн., які віднесені позивачем на заборгованість за період: липень 2014 року (270,00 грн.), грудень 2009 року (110,00 грн.) та грудень 2010 року (122,69 грн.) (а.с. 84, т. 2).

Отже, оскільки стягнуті суми заборгованості, що проведені за судовим наказом за період з 1 січня 2007 року по 1 березня 2011 року, апеляційний суд вважає, що в частині позовних вимог про стягнення заборгованості за період з 1 жовтня 2011 року по 1 травня 2015 року має бути застосована позовна давність за заявою відповідача.

Враховуючи наведені обставини, заборгованість за надані комунальні послуги має бути обчислена в межах строку позовної давності за період з 23 лютого 2013 року по 1 травня 2015 року та становить 2255,08 грн. грн. (лютий – грудень 2013 року – 622,11 грн.; січень – грудень 2014 року – 847,03 грн.; січень – квітень 2015 року – 785,94 грн.).

За таких обставин 3% річних за період з 23 лютого 2013 року по 20 вересня 2015 року становить 130,59 грн.; інфляційні втрати (індекс інфляції) за період з 23 лютого 2013 року по 20 вересня 2015 року становить 1517,23 грн.

Виходячи з наведеного вище, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги щодо застосування строку позовної давності підлягають частковому задоволенню.

Що стосується доводу апеляційної скарги щодо відсутності між сторонами договору на надання відповідних послуг, а саме – теплопостачання та підігрів води, апеляційний суд вважає цей довід безпідставним.

Згідно із статтею 322 ЦК України власник зобов’язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 20 Правил №630 плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку.

Таким чином, сама по собі відсутність письмового договору між сторонами не може бути підставою для відмови в задоволенні позову про стягнення заборгованості за фактично надані послуги.

Інших доводів апеляційна скарга не містіть.

Крім того, відповідно до ч.ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної інстанції чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з пп. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» в редакції, що діяла на час подання позову до суду, за подання позовної заяви майнового характеру юридичною особою сплачується судовий збір в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати.

Позивачем сплачено судовий збір за подачу позовної заяви в розмірі 2756,00 грн. Позовні вимоги підлягають задоволенню частково – в розмірі 4956,69 грн.

Отже, судовий збір має бути стягнутий з відповідачки ОСОБА_3 на користь позивача в розмірі 1454,39 грн.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – задовольнити частково.

Рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 4 квітня 2017 року – змінити.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Центренерго» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за комунальні послуги за період з 1 січня 2007 року по 1 березня 2011 року та за період з 1 жовтня 2011 року по 1 травня 2015 року – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Центренерго»:

заборгованість за комунальні послуги за період з 25 грудня 2008 року по 1 березня 2011 року в розмірі 1053,79 грн. (одну тисячу п’ятдесят три грн. 79 коп.);

заборгованість за комунальні послуги за період з 23 лютого 2013 року по 20 вересня 2015 року – в розмірі 1632,97 грн. (одна тисяча шістсот тридцять дві грн. 97 коп.);

3% річних за період з 23 лютого 2013 року по 20 вересня 2015 року – в розмірі 130,59 грн.;

інфляційні втрати (індекс інфляції) за період з 23 лютого 2013 року по 20 вересня 2015 року – в розмірі 1517,23 грн. (одну тисячу п’ятсот сімнадцять грн. 23 коп. ).

судовий збір – в розмірі 1454,39 грн.

В інший частині позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку, як така, що ухвалена у малозначній справі, не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Судді: