Постанова № 73666293, 26.04.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 235/6310/16-ц Номер провадження 22-ц/775/615/2018

Єдиний унікальний номер 235/6310/16-ц Головуючий у 1 інстанції Величко О.В.

Номер провадження 22-ц/775/615/2018 Суддя-доповідач Дундар І.О.

Категорія 27

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 квітня 2018 року

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Дундар І.О.,

суддів: Корчистої О.І., Тимченко О.О.

за участю секретаря Ситнік Д.Л.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в місті Бахмуті Донецької області цивільну справу № 235/6310/16-ц за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 22 листопада 2017 року, ухвалене в залі суду в місті Покровську Донецької області о 10-52 годині, -

В С Т А Н О В И В:

В жовтні 2016 року позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому вказав, що 01 жовтня 2010 року між сторонами укладено кредитний договір, за яким відповідач отримав кредит в розмірі 14900 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою 30% річних. Відповідач не виконує взяті зобов'язання, внаслідок чого виникла заборгованість станом на 31 серпня 2016 року в сумі 72604,84 грн., яку просили стягнути.

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 22 листопада 2017 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 66221,84 грн., судові витрати в розмірі 1256,87грн.; в задоволені іншої частини позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 29 січня 2018 року заява ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 22 листопада 2017 року залишена без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просила рішення суду в частині стягнення з неї заборгованості по процентам за користування кредитом скасувати, постановити нове про стягнення заборгованості по процентам в межах строку позовної давності.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що вона погоджується з рішенням суду в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту, але рішення про стягнення заборгованості по відсоткам ухвалене з порушенням норм матеріального права: суд не звернув уваги на те, що в порушення вимог ст. 536, 1048 ЦК України банк не надав належних доказів щодо повідомлення клієнта про підвищення процентної ставки та безпідставно не застосував до спірних правовідносин строк позовної давності.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

Указом Президента "Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах" від 29 грудня 2017 року № 452/2017 ліквідовано апеляційний суд Донецької області, утворено Донецький апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Донецьку область, з місцезнаходженням у містах Бахмуті, Донецьку і Маріуполі. Відповідно до ч.6 ст.147 Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

За змістом п.3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Підпунктом 8 п. 1 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції Закону №2147-VIII від 03.10.2017) установлено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до п. 9 ч. 1 Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону №2147-УІІІ від 3 жовтня 2017 року, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цієї редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Судом першої інстанції під час розгляду справи встановлено, що за договором від 1 жовтня 2010 року відповідач отримала кредит в сумі 14900 грн. зі сплатою 30,0 % річних, станом на 31 серпня 2016 року утворилась заборгованість за користування кредитом в розмірі 72604,84 грн., з яких 13898,56 грн. - заборгованість за кредитом, 52322,72 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 2450 грн. заборгованість за пенею, 500 грн. штраф (фіксована частина), 3433,56 грн. штраф (процентна складова).

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач зобов'язання за договором не виконала внаслідок чого виникла заборгованість, сторони погодили умови договору про зміну процентної ставки, банком належним чином повідомлено відповідача про зміну процентної ставки, яка протягом 7 днів після підвищення тарифів не пред'являла вимоги щодо незгоди з ними та розірвання кредитного договору, тобто дії банку щодо підвищення процентної ставки є правомірними, отже заборгованість за кредитом та відсотками повинна бути стягнена з відповідача, за виключенням пені та штрафів, нарахування яких є неправомірним на підставі Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

Але з такими висновками в частині визначення розміру заборгованості по відсоткам погодитися неможливо.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На підставі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

У відповідності до частини першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

З розрахунку заборгованості вбачається, що під час укладення кредитного договору діяла процента ставка по кредиту в розмірі 30,00%, з 1 вересня 2014 року Банк збільшив процентну ставку до 34,80% , а з 01 квітня 2015 року встановив її у розмірі 43,20% (арк.спр.6-8).

На підставі ч.1 ст.1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. У разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

Відповідно до ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 628 цього Кодексу зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У пункті 1.1.3.2.3 Умов та правил надання банківських послуг (арк..спр.15-24), які разом з анкетою-заявою складають договір про надання банківських послуг між сторонами (арк..спр.10), зазначено, що банк має право проводити зміни Тарифів, а також інших умов обслуговування рахунків; при цьому банк, за виключенням випадків змін розміру наданого кредиту (кредитного ліміту), зобов'язаний не менше ніж за 7 днів до введення змін проінформувати клієнта, в тому числі у витягу по картрахунку згідно п.4.9 цього договору.

З матеріалів справи вбачається, що 15 серпня 2014 року позивач відправив на телефон НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_2 повідомлення про те, що для витрат, здійснених за карткою «Універсальна» з 1 вересня 2014 року ставка за використання кредитних коштів становить 2,9% на місяць (арк..спр.146), а 15 березня 2015 року позивач відправив на телефон НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_2 повідомлення про те, що для витрат, здійснених за карткою «Універсальна» з 1 квітня 2015 року ставка за використання кредитних коштів становить 3,6% на місяць (арк..спр.145).

Відповідно до наказу ПАТ КБ «ПриватБанк» № 906 СП-2014-6915682 від 18 серпня 2014 року з 01 вересня 2014 року актуалізовані тарифи, зокрема, по карті Універсальна: трати клієнтів з 01 вересня 2014 року - 2,9%; трати клієнтів до 01 вересня 2014 року - 2,5%; по всім тратам, які здійснені до 01 вересня 2014 року проценти будуть нараховуватися по старій ставці до повного погашення заборгованості по цим тратам.

Згідно розрахунку заборгованості (арк..спр.6-8) та виписки по картрахунку відповідача за період по 11 грудня 2016 року ОСОБА_2, починаючи з 30 червня 2014 року кредитною карткою не користувалась, будь-яких грошових витрат, операцій не здійснювала (арк.спр. 53-59), тому підстави для нарахування їй з 01 вересня 2014 року процентів за користування кредитом в розмірі 2,9% на місяць (34,80% на рік), а з 01 квітня 2015 року - 3,6% на місяць (43,20% на рік) відсутні.

Отже, при розрахунку заборгованості за кредитним договором слід використовувати встановлену процентну ставку 2,5% щомісяця, що складає 30,00% річних.

Для з'ясування розміру заборгованості по відсоткам за користування кредитом, апеляційний суд заборгованість по тілу кредиту на 1 вересня 2014 року (день підвищення відсоткової ставки), що становить 13898,56 грн. (13257,48 грн. - поточна заборгованість + 641,08 грн. - прострочена заборгованість), перемножує на 30% річних, отриманий результат ділить на 360 днів, передбачених кредитним договором, після чого результат множиться на кількість днів прострочення зобов'язання з 1 вересня 2014 року по 31 серпня 2016 року. Отриманий результат є розміром заборгованості по відсоткам за вказаний період, що становить 8466,44 грн. (13898,56 х 30% : 360) х 731 днів прострочки.

Крім того, станом на 1 вересня 2014 року позивачем була нарахована заборгованість по відсоткам в сумі 1508,12 грн. (арк..спр.8).

Таким чином, до стягнення з відповідача підлягає заборгованість за відсотками за користування кредитом станом на 31 серпня 2016 року у розмірі 9974,56 грн. (8466,44 + 1508,12), а загальна сума заборгованості за кредитом, яка підлягає стягненню складе 23873,12 грн., (13898,56 + 9974,56), де 13898,56 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 9974,56 грн. - заборгованість по відсоткам.

Інші доводи апеляційної скарги щодо застосування наслідків спливу строків позовної давності не ґрунтуються на законі.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

05 грудня 2016 року ОСОБА_2 звернулась до суду з клопотанням про витребування доказів з метою проведення розрахунку заборгованості в межах строку позовної давності (арк..спр.38).

Заява про застосування наслідків спливу строків позовної давності в матеріалах справи відсутня.

Крім того, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п'ята статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Аналізуючи умови договору та зміст зазначених правових норм, слід дійти висновку, що за договором про надання банківських послуг (при отриманні позичальником кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку), яким установлено не тільки щомісячні платежі погашення кредиту, а й кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг трирічного строку позовної давності (стаття 257 ЦК України) стосовно щомісячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - не після закінчення строку дії договору, а після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту (стаття 261 ЦК України).

Відповідно до умов договору, укладеного між ПАТ КБ "ПриватБанк" і відповідачем (п.2.1.1.12.4 Умов та Правил надання банківських послуг) строк повернення кредиту в повному обсязі - не пізніше останнього дня місяця, вказаного на платіжній карті (арк..спр.23).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач в жовтні 2010 року отримав карту зі строком дії 08/14 (арк..спр.60).

З позовом ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся 5 жовтня 2016 року, тому строк позовної давності до вимог про стягнення кредиту в повному обсязі не сплинув, а посилання відповідача на сплив строку позовної давності безпідставне.

Так само не сплинув строк позовної давності щодо вимог про стягнення заборгованості по процентам.

За умовами договору, укладеному між сторонами у вигляді договору приєднання (анкета-заява та Умови та Правила надання банківських послуг), строк погашення процентів по кредиту - щомісячно за попередній місяць.

З розрахунку заборгованості (арк..спр.6-8) та виписки по картрахунку відповідача за період по 11 грудня 2016 року вбачається, що відповідач здійснив останній платіж 26 червня 2014 року в сумі 361 грн., після чого мали місце лише службові операції - по нарахуванню відсотків та штрафів.

Отже з цього часу розпочався перебіг строку позовної давності по заборгованості по процентам і відповідно станом на час звернення до суду з позовом - 5 жовтня 2016 року, він не сплинув.

Відповідно до ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 2) скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

На підставі ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Під час розгляду даної справи судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи в частині визначення розміру заборгованості по відсоткам, тому рішення суду підлягає зміні.

На підставі ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір в сумі 1378 грн. (арк..спр.1).

Відповідно до частини 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки апеляційний суд прийшов до висновку про зміну розміру заборгованості, пропорційно задоволеної частини позовних вимог з відповідача на користь позивача належить стягнути витрати по оплаті судового збору в сумі 453,10 грн.

Керуючись ст. 374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 22 листопада 2017 року змінити в частині розміру заборгованості за кредитним договором та судового збору.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 23873,12 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» судові витрати в сумі 453,10 грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді: