Постанова № 73662364, 19.04.2018, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/16890/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Ковтуненко В.В. Провадження № 22-ц/773/386/18 Категорія: 59 Доповідач: Шевчук Л. Я.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2018 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – судді Шевчук Л.Я.,

суддів - Киці С.І., Бовчалюк З.А.,

секретар с/з – ОСОБА_1,

з участю:

представника відповідача – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_3 акціонерного товариства «Страхова Компанія «Провідна» до ОСОБА_4 про повернення безпідставно набутого майна (грошових коштів), за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_3 акціонерного товариства «Страхова Компанія «Провідна» - ОСОБА_5 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 грудня 2017 року,

В С Т А Н О В И В:

15 грудня 2016 року позивач – ОСОБА_6 акціонерне товариство «Страхова компанія «ПРОВІДНА» (далі – ПрАТ «СК «ПРОВІДНА») звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4 про повернення безпідставно набутого майна (грошових коштів). Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 18.04.2012 року між позивачем та ОСОБА_7 був укладений договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів №АВ/7121441 строком дії з 19.04.2012 року до 18.04.2013 року, яким була застрахована цивільно-правова відповідальність останнього під час управління та керування ним транспортним засобом VOLKSWAGEN T4 державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

26.06.2012 року о 2 год 00 хв на 44-му кілометрі автодороги Київ-Чоп з вини водія ОСОБА_7 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок чого інший транспортний засіб, яким керував відповідач по даній справі – ОСОБА_4, отримав механічні пошкодження. Відповідно до постанови Макарівського районного суду Київської області від 23 липня 2012 року ОСОБА_7 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 КпАП і на нього було накладено адміністративне стягнення. 22 липня 2013 з метою отримання страхового відшкодування ОСОБА_4 (через уповноважену особу – ОСОБА_8 ) подав до ПрАТ «СК «ПРОВІДНА» заяву про виплату страхової суми. 15 жовтня 2013 року ПрАТ «СК «ПРОВІДНА» складено страховий акт, згідно якого до виплати власнику пошкодженого транспортного засобу (відповідачу по справі) підлягало страхове відшкодування в розмірі 49 500 грн. Виплату вказаної суми позивачем в користь відповідача було здійснено 17.10.2013 року через систему масових виплат ОСОБА_6 АКБ «ПриватБанк», що підтверджується відповідним платіжним дорученням та платіжною відомістю. Однак, під час перевірки документів страхової справи було виявлено, що заяву на отримання страхового відшкодування отримано страховиком 22 липня 2013 року, тобто через рік і 26 днів після дати скоєння ДТП (26 червня 2016 року).

Посилаючись на зазначені обставини, позивач вважав, що оскільки ОСОБА_9 пропущений річний строк на подання заяви про виплату страхового відшкодування, та просив суд стягнути з відповідача в його користь грошові кошти, сплачені йому страховою компанією.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 грудня 2017 року в задоволенні позову ПрАТ «СК «ПРОВІДНА» відмовлено.

Не погоджуючись із постановленим судовим рішенням, представник позивача - ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з’ясування судом фактичних обставин справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу заперечив, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін. Представник позивач в судове засідання не з’явився, хоча позивач у встановленому законом порядку був повідомлений про час та місце розгляду справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу позивача слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову ПрАТ «СК «ПРОВІДНА» про стягнення грошових коштів, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем пропущено строк позовної давності звернення до суду, про застосування наслідків спливу якого заявлено представником відповідача у даній справі.

Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають обставинам справи і зроблені з дотриманням вимог закону.

Із матеріалів справи убачається, що 18 квітня 2012 року між та ОСОБА_7 укладено страховий договір. Згідно полісу №АВ/7121441 обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів зі строком дії від 19 квітня 2012 року до 18 квітня 2013 року, відповідно до якого була застрахована цивільно-правова відповідальність ОСОБА_7 перед третіми особами під час управління та керування ним транспортним засобом VOLKSWAGEN T4 державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с.6).

Згідно довідки про дорожньо-транспортну пригоду №9028010 26 червня 2012 року на автодорозі сполученням Київ-Чоп водій ОСОБА_7, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, скоїв ДТП за участю забезпеченого страховою компанією транспортного засобу, внаслідок чого автомобіль, належний ОСОБА_4 (відповідачу по справі), отримав механічні ушкодження (а.с.18-19).

Постановою Макарівського районного суду Київської області від 23.07.2012 року ОСОБА_7 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України (а.с.142).

Як убачається із розрахунку суми матеріального збитку, завданого ОСОБА_4 по справі №0301/39/2072 від 10 жовтня 2013 року, розмір шкоди значно перевищує ліміт відповідальності ПрАТ «СК «ПРОВІДНА», а тому прийнято суму збитку в розмірі ліміту відповідальності страховика в розмірі 50 000 грн.(а.с.20).

Відповідно до страхового акту №1 0301/39/2072, яким визначено розмір страхового відшкодування, належного до виплати ОСОБА_4, страхове відшкодування становить 49 500 грн. (а.с.21 - 22).

Судом також встановлено, що 22 липня 2013 року довірена особа ОСОБА_4 – ОСОБА_8 звернулася до ПрАТ «СК «ПРОВІДНА» із заявою №0301/39/2072 про виплату страхового відшкодування (а.с.7).

Згідно відомості належних до виплати страхових сум № ВПТ-005547 від 17 жовтня 2013 року ПрАТ «СК «ПРОВІДНА» виплатила ОСОБА_4 страхове відшкодування в розмірі 49500 грн.(а.с.24).

08 листопада 2013 року виконуючий обов’язки голови правління ПрАТ «СК «ПРОВІДНА» видав розпорядження №53, яким страховий акт №0301/39/2072 скасований та зобов’язано уповноважену особу ПрАТ «СК«ПРОВІДНА» вжити заходів для повернення страхового відшкодування, виплаченого в користь ОСОБА_4 (а.с.77).

Підставою для видачі такого розпорядження стало те, що під час перевірки документів страхової справи виявлено, що відповідач пропустив строк для подання заяви на отримання страхового відшкодування, а саме: ДТП скоєно 26 червня 2012 року, а ОСОБА_4 (через довірену особу) звернувся до страхової компанії із заявою 22 липня 2013 року.

Отже, відповідач ОСОБА_4 пропустив встановлений законом строк для подання заяви про виплату страхового відшкодування.

Разом з тим 18 грудня 2017 року представник відповідача ОСОБА_4 – ОСОБА_2 подав до суду заяву про застосування строків позовної давності та просив застосувати в даній справі загальну позовну давність тривалістю у три роки, відмовивши позивачу у задоволенні його позовних вимог саме з цих підстав.

Стаття 256 ЦК України пердбачає, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (стаття 261 ЦК України).

Відповідно до частин 3, 4 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Судом встановлено, що, принаймні, ще 08 листопада 2013 року в день винесення виконуючим обов’язки голови правління страхової компанії розпорядження про скасування страхового акту щодо виплати в користь ОСОБА_4 страхового відшкодування позивачу було відомо про те, що страхова компанія безпідставного виплатила ОСОБА_4 страхову суму, а позов про стягнення зазначеної страхової суми пред’явлений лише 12 грудня 2016 року, тобто з пропуском встановленого законом строку позовної давності (а.с.37).

За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано відмовив позивачу в задоволенні його позовних вимог саме з підстав пропуску останнім строку позовної давності.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду.

На підставі наведеного суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування колегія суддів.

Керуючись ст.ст. 368, 371, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_3 акціонерного товариства «Страхова Компанія «Провідна» - ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 грудня 2017 року в даній справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Судді

Повне судове рішення складено 27 квітня 2018 року.