Ухвала суду № 73661455, 27.04.2018, Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

4-с/130/3/2018

130/2446/17

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.04.2018 р. м. Жмеринка

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Заярного А.М.,

за участі: секретаря Даніловської А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 про визнання неправомірною та скасування постанови Жмеринського міськрайонного відділу виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області від 04.08.2017 року, -

В С Т А Н О В И В:

20.10.2017 року ОСОБА_1 звернувся до Жмеринського міськрайонного суду з даною скаргою, в якій просив визнати неправомірною та скасувати постанову Жмеринського міськрайонного відділу виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області від 04.08.2017 року про накладення на ОСОБА_1 штрафу на користь держави в розмірі 3400 грн., за невиконання ним законних вимог державного виконавця покладених на нього. В обґрунтування скарги скаржник зазначає, що 04.08.2017 року державним виконавцем Жмеринського міськрайонного відділу виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області було винесено постанову про накладення на нього штрафу на користь держави в розмірі 3400 грн. за невиконання ним законних вимог державного виконавця покладених на нього рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 03.08.2016 року. Скаржник зазначив, що вказане рішення не виконане не з його вини, а у зв’язку з неможливістю одночасно зібрати всіх осіб, зазначених у рішенні суду в кабінеті ОСОБА_2, а саме: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7.

23.10.2017 року відповідно до ухвали Жмеринського міськрайонного суду було відмовлено у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_1 про визнання неправомірною та скасувати постанову Жмеринського міськрайонного відділу виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області від 04.08.2017 року про накладення на ОСОБА_1 штрафу на користь держави в розмірі 3400 грн., у зв’язку з пропущенням строку, передбаченого ч.1 ст. 385 ЦПК України (в редакції від 2004 року) та не наданням скаржником заяви про поновлення пропущеного з поважних причин строку.

04.01.2018 року згідно постанови Апеляційного суду Вінницької області дана ухвала суду першої інстанції була скасована, справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження в справі.

12.01.2018 року системою автоматизованого розподілу справ дана скарга розподілена судді Заярному А.М..

16.01.2018 року ухвалою судді зазначена скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

В судове засідання скаржник ОСОБА_1 не з’явилася, надавши заяву в якій підтримав заявлені вимоги та просив скаргу розглянути у його відсутність.

Представник скаржника ОСОБА_8 подав заяву про розгляд скарги у його відсутність.

Старший державний виконавець Жмеринського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Вінницькій області ОСОБА_9 в судове засідання не з'явилась, надавши заяву в якій заперечила проти задоволення скарги та просила її розгляд провести у її відсутність. Надала для огляду виконавче провадження.

В судове засідання не з’явилась заінтересована особа ОСОБА_2, про час та місце розгляду скарги був повідомлений належним чином.

Неявка в судове засідання осіб за умови, що вони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду скарги, згідно з ч. 2 ст. 450 ЦПК України, не перешкоджає розгляду справи.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

Згідно матеріалів оглянутого в судовому засіданні виконавчого провадженні номер за АСВП: 54181578, за заявою стягувача ОСОБА_2 (а.с.2 в.п.) на підставі виконавчого листа від 04.10.2016 року про «суд вирішив зобов’язати ОСОБА_1, в продовж місяця після набрання рішення законної сили спростувати поширену ним інформацію в приміщенні кабінету міського голови в присутності міського голови ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, та ОСОБА_7, 22.06.2017 року старшим державним виконавцем Жмеринського міськрайонного відділу виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_9 було відкрито виконавче провадження та розпочато примусове виконання судового рішення (а.с.6 в.п.). Боржник ОСОБА_10 17.05.2017 року, 23.05.2017 року, 05.07.2017 року звертався до міського голови ОСОБА_2 з заявою про призначення числа, місяця та часу на який він зміг би прийти в кабінет міського голови та виконати рішення суду (а.с.12 в.п.). Згідно листа першого заступника міського голови, вказано, що зазначене рішення Жмеринського міськрайонного суду від 03.08.2016 визначає зобов’язання між двома фізичними особами, а не між фізичною особою та органом місцевого самоврядування, у зв’язку з цим ОСОБА_1 рекомендовано звернутися до належної особи за місцем її проживання або реєстрації (а.с.14 в.п.). На підставі актів державного виконавця від 24.07.2017 року та 03.08.2017 року про невиконання рішення суду (а.с.16, 21 в.п.), постановами старшого державного виконавця Жмеринського міськрайонного відділу виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_9 від 24.07.2017 року та 04.08.2017 року за невиконання та повторне невиконання законних вимог державного виконавця покладених на боржника, на ОСОБА_1 накладено штраф на користь держави у розмірі 1700 грн. (а.с.18 в.п.) та 3400 грн. (а.с.23-24 в.п.). 04.08.2017 року старший державний виконавець Жмеринського міськрайонного відділу виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_9 направила Жмеринському ВП ГУНП повідомлення про притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності за ст. 382 КК України (а.с.25-26 в.п.). 27.07.2017 року та 26.10.2017 року ОСОБА_1 звертався до начальника Жмеринського ДВС про надання державного виконавця Редько Л.М для виконання ним рішення суду в частині спростування інформації (а.с.28,38 в.п.).

Вказані докази суд приймає до уваги, так як вони містять інформацію щодо предмета доказування, одержані в порядку встановленому законом.

Вказані правовідносини регулюються ЦПК України та Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно з п. 1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №6 від 07.02.2014 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», відповідно до частини п’ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов’язковість рішень суду.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов’язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, – і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 4 Закону України «Про державну виконавчу службу» передбачено, що державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.

Із ст.ст. 4 та 7 Закону України «Про державну виконавчу службу» вбачається, що державний виконавець під час виконання судового рішення зобов'язаний сумлінно виконувати службові обов'язки, не допускати в своїй діяльності порушення прав як стягувача та і боржника гарантованих Конституцією України та законами України.

Згідно із ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження», заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об’єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов’язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Зі змісту ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну виконавчу службу» вбачається, що виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Права державного виконавця під час примусового виконання рішення перелічені в ч. 3 ст. 18 Закону України «Про державну виконавчу службу».

Крім того, п.18 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №3 від 13.12.2010 р. «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби», передбачає, що державний виконавець зобов'язаний здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов’язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Виконавець під час виконання рішення про заборону вчиняти певні дії або про утримання від вчинення певних дій доводить до відома боржника резолютивну частину такого рішення, про що складає відповідний акт. Після складення акта виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Згідно із ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Згідно ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно ч.1 ст. 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Відповідно до ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, в межах, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оскільки ухилення від виконання зобов’язань, покладених судовим рішенням, передбачає наявність з об’єктивної сторони таких діянь (дії чи бездіяльності) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов’язків, тому особа, яка має невиконані зобов’язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.

Суд враховує, що невиконання зобов’язань, покладених судовим рішенням може бути зумовлене об`єктивними причинами, з виконавчого провадження не вбачається, що ОСОБА_1 свідомо ухиляється від виконання рішення суду. Так боржник ОСОБА_1 неодноразово звертався до стягувача – ОСОБА_2 та Жмеринського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Вінницькій області з заявами про добровільне виконання рішення суду, що свідчить про відсутність у нього дій, які б свідчили про навмисне чи інше свідоме невиконання ним зазначених зобов’язань.

З огляду на вищезазначене скарга підлягає задоволенню.

На підставі вищезазначеного, керуючись ст.ст. 2, 7, 11, 12, 13, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 89, 447, 448 ЦПК України, ст.ст.10,18,74 Закону України «Про виконавче провадження», суд -

У Х В А Л И В:

Скаргу задовольнити.

Скасувати постанову Жмеринського міськрайонного відділу виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області від 04.08.2017 року про накладення на ОСОБА_1 штрафу на користь держави в розмірі 3400 грн., за невиконання ним законних вимог державного виконавця

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Вінницької області протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Жмеринського

міськрайонного суду ОСОБА_11