Постанова № 73657503, 25.04.2018, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 750/249/18 Провадження № 22-ц/795/446/2018 Головуючий у I інстанції - Коверзнев В. О. Доповідач - Бечко Є. М.Категорія - цивільна

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2018 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - судді: Бечка Є.М.,

суддів: Євстафіїва О.К., Шарапової О.Л.

секретаря: Кривопиші Я.О.,

за участю: ОСОБА_1, представника відповідача Сахарової К.О.,

позивач: ОСОБА_1,

відповідачі: Друга чернігівська державна нотаріальна контора, Чернігівська міська рада,

третя особа на стороні позивача без самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_3,

особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_1,

оскаржується: рішення Деснянського районного суду м.Чернігів від 14 лютого 2018 року, суддя Коверзнев В.О., ухвалене 14 лютого 2018 року о 14 год. 02 хв., м.Чернігів, повний текст складено 14 лютого 2018 року,

розглянувши у спрощеному провадженні у відкритому судовому засіданні з повідомленням сторін цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м.Чернігів від 14 лютого 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Другої чернігівської державної нотаріальної контори, Чернігівської міської ради про визнання права власності на спадкове майно,

В С Т А Н О В И В :

В січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який в подальшому уточнив, до Другої Чернігівської державної нотаріальної контори, Чернігівської міської ради в якому просив визнати за собою право власності на спадкове майно, а саме на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1.

Свої позовні вимоги мотивував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_4 Після її смерті відкрилась спадщина на нерухоме майно, а саме на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1. Державним нотаріусом було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії оскільки правовстановлюючий документ на дану квартиру, а саме договір купівлі-продажу нерухомого майна, що укладений та зареєстрований на товарній біржі ТОВ «Універсальна товарна біржа Джі-Аф-Пі» не було посвідчено нотаріально в установленому законом порядку, тому має намір визнати право на квартиру в судовому порядку.

Рішенням Деснянського районного суду м.Чернігова від 14 лютого 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, просив скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції помилково застосував ст.227 ЦК Української РСР, оскільки остання регулює правовідносини щодо укладання договору купівлі-продажу будинку, а не квартири. Також суд неправильно застосував ч.1 ст.47 ЦК Української РСР, згідно якої нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі, а Законом України «Про товарну біржу» угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню та відповідно до Наказу Державного комітету України по житлово-комунальному господарству №56 від 13 грудня 1995 року «Про затвердження Правил державної реєстрації об'єктів нерухомого майна, що знаходиться у власності юридичних та фізичних осіб» визначено перелік правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться державна реєстрація об'єктів нерухомого майна, що знаходиться у власності юридичних та фізичних осіб, до якого входять договори купівлі-продажу, міни, зареєстровані біржею. Право власності на набуту за договором купівлі-продажу квартиру зареєстровано за ОСОБА_4 міжміським бюро технічної інвентаризації (реєстрова книга №160, реєстровий №15918 від 28 жовтня 1997 року).

Також особа, яка подає апеляційну скаргу зазначає, що в судовому засіданні третя особа ОСОБА_3 підтвердив своє волевиявлення щодо відмови від прийняття спадщини. Якщо суд першої інстанції вважає, що при прийнятті судового рішення можуть бути порушені права третіх осіб, він мав задовольнити позовні вимоги частково, визнавши за позивачем 1/2 право власності на спадкове майно.

У наданий судом строк Чернігівською міською радою подано відзив на апеляційну скаргу, в якому представник відповідача просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Зазначає, що договір купівлі-продажу квартири на біржових торгах підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню; позивач мав звернутися до суду з позовом про визнання угоди дійсною, а не про визнання права власності на квартиру, тобто обрав неправильний спосіб захисту майнових прав; ОСОБА_3 на час відкриття спадщини проживав разом із спадкодавцем, із заявою про відмову від прийняття спадщини до нотаріуса не звертався, тому при вирішенні даного позову зачіпаються його інтереси.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та перевіривши законність рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.263 ЦПК України передбачено, що рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що укладений ОСОБА_4 Договір купівлі-продажу є недійсним з моменту укладення, оскільки не посвідчений нотаріально; позивачем обрано неправильний спосіб захисту майнових прав; третя особа також прийняв спадщину матері, а тому має рівне з позивачем право на її спадщину, що виключає можливість спадкування позивачем усього майна матері, а також, що ні покупець ОСОБА_4, ні позивач та третя особа, як її правонаступники не звертались до суду з позовом до продавця ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу дійсним, а враховуючи, що за договором не відбулося переходу прав та обов'язків від продавця до покупця, позов пред'явлено до неналежних відповідачів.

З таким висновком колегія суддів апеляційного суду повністю погоджується.

Згідно із ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.3 та ч.4 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 6 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Судом першої встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 (а.с.11).

З Договору №97/079 купівлі-продажу нерухомого майна від 08 жовтня 1997 року вбачається, що ОСОБА_4 придбала у ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_1. Вказаний договір укладено на товарній біржі «Джі-Ай-Пі», при цьому нотаріально не посвідчений (а.с.5-11), однак право власності за ОСОБА_4 зареєстроване шляхом вчинення реєстраційного напису.

Згідно копії спадкової справи після смерті ОСОБА_4 позивач і третя особа у встановлений законом шестимісячний строк звернулися до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини матері. Втім, у видачі свідоцтв про право на спадщину матері їм було відмовлено (а.с.43-47).

Вбачається, що Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 18 жовтня 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_1. Державним нотаріусом зазначено, що згідно ст.47 ЦК Української РСР недодержання нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу квартири суд вправі на вимогу сторін, які виконали угоду, визнати договір дійсним. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення договору не вимагається і право власності на вищезгаданий житловий будинок на підставі рішення суду підлягає державній реєстрації у компетентних державних установах (а.с.14).

Апеляційним судом встановлено, що 23 серпня 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 звернулися до нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини за законом після смерті їх матері ОСОБА_4 (а.с.43, 46). ОСОБА_3 проживав разом з матір'ю в спірній квартирі на час відкриття спадщини (а.с.44-зв). Право власності на квартиру НОМЕР_1 зареєстровано КП «Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації» за ОСОБА_6 (а.с.45-зв). Також вбачається, що провадження по спадковій справі закрито 19 жовтня 2017 року на підставі постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії, для подальшого вирішення питання спадкування в судовому порядку (а.с.47-зв).

Згідно зі ст.15 Закону України «Про товарну біржі» угоди, зареєстровані на біржі не підлягають нотаріальному посвідченню.

Однак, ст.227 ЦК УРСР (який діяв на час укладення правочину) передбачалася обов'язкова нотаріальна форма договору купівлі-продажу житлового будинку (квартири) і його реєстрація органами місцевого самоврядування.

У п.37 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» роз'яснено, що з урахуванням положень ч. 1 ст. 15 та ст. 392 ЦК України власник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.

Інструкція про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних і фізичних осіб, затверджена наказом Державного комітету України будівництва, архітектури та житлової політики України від 9 червня 1998 року №121, передбачала підставу для державної реєстрації договорів купівлі-продажу, зареєстрованих на біржі.

Реєстрація КП «Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації» за ОСОБА_4 права власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого біржею, а не нотаріусом, станом на квітень 1997 року фактично не суперечило чинному законодавству, однак ОСОБА_3, який також є спадкоємцем майна своєї матері за законом, який на момент її смерті проживав зі спадкодавцем та фактично прийняв спадщину, а також подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини та не подавав заяву до нотаріуса про відмову у прийнятті спадщини, до участі в даній справі в якості належного відповідача залучений не був, тому суд першої інстанції обґрунтовано відмовив ОСОБА_1 у задоволенні позову про визнання права власності на квартиру.

Оцінивши всі зібрані у справі докази, правильно встановивши характер правовідносин та вірно застосувавши норми матеріального права, суд першої інстанції із урахуванням встановлених обставин справи обґрунтовано дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Інші доводи апеляційних скарг не спростовують вірного по суті рішення.

Згідно ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, рішення Деснянського районного суду м.Чернігів від 14 лютого 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 26 квітня 2018 року.

Головуючий:Судді: