Постанова № 73657502, 20.04.2018, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 751/7488/17 Провадження № 22-ц/795/361/2018 Головуючий у I інстанції – ОСОБА_1 Доповідач - Шитченко Н. В.Категорія – цивільна

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2018 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючої - судді Шитченко Н.В.

суддів: Бобрової І.О., Мамонової О.Є.,

із секретарями – Зіньковець О.О., Шкарупою Ю.В.,

позивач ОСОБА_2,

відповідач ПАТ «Облтеплокомуненерго»,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження (з повідомленням учасників справи) у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ПАТ «Облтеплокомуненерго» на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 11 січня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Облтеплокомуненерго» про захист прав споживачів, визнання неправомірними дії, зобов’язання вчинити дії,

місце ухвалення рішення суду – місто Чернігів,

дата складання повного тексту рішення суду першої інстанції – 22 січня 2018 року.

У С Т А Н О В И В:

У жовтні 2017 року ОСОБА_2 звернулась з позовом до ПАТ «Облтеплокомуненерго», у якому, уточнивши в подальшому свої вимоги, просила визнати неправомірними дії відповідача щодо нарахування їй суми до оплати за надані послуги у розмірі 3202 грн за опалення місць загального користування (МЗК) будинку за період з жовтня 2016 року по квітень 2017 року та скасувати безпідставно нараховану заборгованість по оплаті теплової енергії МЗК згідно будинкового лічильника за період з жовтня 2016 року по квітень 2017 року шляхом проведення відповідного коригування по особовому рахунку № 40344.

У мотивування заявлених вимог зазначала, що відповідач розраховує оплату МЗК, застосовуючи для споживачів одного будинку, який обладнаний будинковим лічильником, різні методи нарахувань, а саме, крім показників квартирного лічильника теплової енергії додатково нараховує оплату за опалення МЗК по загальнобудинковому лічильнику. Зауважувала, що внаслідок фактичної відсутності функціонуючої системи опалення МЗК, відповідач взагалі не має права нараховувати оплату за послугу, яка не надається, тому останній і зобов’язаний провести відповідний перерахунок.

Рішенням від 11 січня 2018 року Новозаводський районний суд м. Чернігова позов задовольнив. Визнав неправомірними дії ПАТ «Облтеплокомуненерго» щодо нарахування ОСОБА_2 оплати за опалення МЗК по квартирі АДРЕСА_1 за опалювальний період з жовтня 2016 року по квітень 2017 року в розмірі 3202 грн. Зобов’язав відповідача скасувати нараховану ОСОБА_2 заборгованість за надані послуги по оплаті теплової енергії за опалення МЗК згідно будинкового лічильника по квартирі АДРЕСА_2 за опалювальний період з жовтня 2016 року по квітень 2017 року шляхом проведення відповідного коригування по особовому рахунку № 40344.

В апеляційній скарзі ПАТ «Облтеплокомуненерго», посилаючись на незаконність судового рішення та порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції необґрунтовано дійшов висновку про неможливість застосування в даному випадку п. 1.4 Методики розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків, та визначення плати за їх опалення. Так, представник заявника вказує, що ПАТ «ОТКЕ» цілком правомірно та у відповідності до п. 1.4 Методики визначав позивачу, яка має квартирний прилад обліку, кількість спожитої теплової енергії, а саме, окремо визначав кількість теплової енергії, спожитої на опалення МЗК, та окремо – кількість теплової енергії, спожитої на опалення квартири.

Також зазначає, що суд, посилаючись на акт КП «ЖЕК-13» від 28 лютого 2017 року, яким зафіксовано відключення опалення лише сходових клітин 1-го та 2-го під’їздів, а не всіх МЗК будинку, зробив невірний висновок, що позивач взагалі не повинна сплачувати за опалення МЗК, адже такі місця опалюються частково, а від сплати позивач за рішенням суду звільнена повністю.

Стверджує, що зобов’язавши ПАТ «ОТКЕ» скасувати нараховану ОСОБА_2 заборгованість, районний суд фактично безпідставно звільнив позивача від сплати вартості спожитих послуг, оскільки залишив поза увагою той факт, що в поняття «опалення МЗК» входять і втрати теплової енергії розподільчими трубопроводами системи опалення будинку, які споживач також повинна оплачувати.

У наданому відзиві представник позивача ОСОБА_3, вважаючи доводи апеляційної скарги необґрунтованими, просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення. Доводи відзиву зводяться до того, що предметом спору є незаконність дій ПАТ «ОТКЕ» щодо нарахування оплати за опалення МЗК у будинку з огляду на порушення останнім при проведенні розрахунків п.п. 2.1.4 п. 2.1, п.п. 2.2.1 п. 2.2 Методики, чого не заперечує відповідач, та фактичне ненадання позивачеві вказаної послуги.

Також звертає увагу на те, що ч. 6 ст. 19 ЗУ «Про теплопостачання» визначено обов’язок споживача щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію, що узгоджується з положеннями п.п. 1, 12, 13, 19, 22, 23 укладеного між сторонами договору.

Заслухавши суддю–доповідача, вислухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частинами 2, 5 ст. 263 ЦПК України визначено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно п. 1.4 Методики розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків, та визначення плати за їх опалення, кількість теплової енергії на опалення МЗК окремо не визначається, а входить до загальної кількості теплової енергії, виставленої до сплати за опалення у випадках, якщо в багатоквартирному будинку незалежно від наявності або відсутності загальнобудинкового обліку теплової енергії відсутні суб’єкти господарювання, помешкання з індивідуальним опаленням, усі житлові квартири не обладнані приладами обліку витрат теплової енергії на опалення. У даному випадку певна кількість квартир у будинку 180-а по пр-ту Миру в м. Чернігові, в тому числі і квартира позивача, обладнана приладом обліку витрат теплової енергії на опалення, отже, п. 1.4 Методики застосований бути не може. Районний суд зазначив, що прилади опалення в МЗК у зазначеному будинку демонтовані, у зв’язку з чим позивач не отримує послуг з централізованого опалення МЗК, а Методикою не передбачено окремого розрахунку оплати споживачами втрат теплової енергії розподільчими трубопроводами системи опалення будинку, прокладеними у підвалі або на горищі.

Суд апеляційної інстанції частково погоджується з таким висновком суду першої інстанції, зважаючи на таке.

У справі встановлено, що ОСОБА_2 є співвласником та мешканцем квартири АДРЕСА_1 (а.с. 8). Вказаний будинок обладнаний будинковим засобом обліку теплової енергії, що не заперечується учасниками справи.

Відповідно до укладеного 24 жовтня 2008 року між сторонами договору про надання послуг з централізованого опалення та водонагрівання позивач є споживачем послуг, які надає ПАТ «Облтеплокомуненерго» (а.с. 9-10).

Квартира АДРЕСА_1 обладнана квартирним лічильником обліку теплової енергії, що підтверджується актом прийняття в експлуатацію від 07 жовтня 2013 року (а.с. 11).

КП «ЖЕК-13» Чернігівської міської ради листом від 20 грудня 2017 року за № 1260 повідомило суд, що житловий будинок № 180-а по пр-ту Миру у м. Чернігів обслуговується підприємством з 01 лютого 2013 року. Вказаний будинок був переданий на обслуговування без опалення місць загального користування та без відповідної документації, на підставі якої приймалось рішення про відключення (а.с. 83)

Наведене вище комунальне підприємство листами від 12 та 18 квітня 2018 року за вихідними №№ П-80 та 286 відповідно повідомило позивача про те, що квартира АДРЕСА_3 знаходиться на 10-му поверсі першого під’їзду цього житлового будинку, який має два під'їзди. КП «ЖЕК-13» зазначило також, що у під'їзді, де знаходиться квартира ОСОБА_2, розташовані, крім сходових клітин та коридорів різної площі, наступні місця загального користування: сміттєзбірник площею 8,0 м2 та тамбур площею 2,6 м2. (а.с. 129, 130).

Актом від 28 лютого 2017 року, що затверджений головою КП «ЖЕК-13» (а.с. 19), встановлено, що опалення сходових клітин 1-го та 2-го під’їздів відключене від загальної системи опалення будинку (опалення в під'їздах відсутнє). Сміттєкамера 1-го під’їзду підключена окремо до системи опалення у підвалі, сміттєкамера 2-го під’їзду відключена зовсім. Система опалення магазинів 1-го поверху підключена до загальнобудинкової системи опалення через врізку подачі та зворотнього трубопроводів в підвальному приміщенні після будинкового лічильника тепла.

Порядок обліку та оплати послуг з централізованого опалення визначений Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою КМУ від 21 липня 2005 року № 630 (далі Правила).

Відповідно п. 28 Правил споживачі, які встановили у квартирі багатоквартирного будинку індивідуальні (автономні) системи опалення, оплачують послуги з централізованого опалення МЗК будинку відповідно до методики, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Проте, як вірно зазначив районний суд в своєму рішенні, вказані положення при вирішенні даного спору не можуть бути застосовані, оскільки містять певні умови, наявність яких судом не досліджувалась, і формули розрахунків вони не містять.

Порядок визначення витрат теплової енергії на опалення МЗК у багатоквартирних житлових будинках для встановлення розміру плати за неї споживачами встановлений Методикою розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків, та визначення плати за їх опалення, затвердженою наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 31 жовтня 2006 року № 359 (далі Методика).

Згідно п. 1.4 Методики кількість теплової енергії на опалення МЗК окремо не визначається, а входить до загальної кількості теплової енергії, виставленої для плати за опалення у таких випадках: якщо в багатоквартирному будинку незалежно від наявності або відсутності загальнобудинкового обліку теплової енергії відсутні суб’єкти господарювання, помешкання з індивідуальним опаленням, усі житлові квартири не обладнані приладами обліку витрат теплової енергії на опалення.

Як встановлено судом першої інстанції, чого не заперечувалось сторонами і в ході апеляційного розгляду, в будинку 180-а по пр-ту Миру в м. Чернігові певна кількість квартир, в тому числі і квартира позивача, обладнана приладами обліку витрат теплової енергії на опалення.

ПАТ «Облтеплокомуненерго», визначаючи ОСОБА_2 кількість теплової енергії на опалення МЗК за період з 12 жовтня 2016 року по 03 квітня 2017 року та розраховуючи розмір оплати на загальну суму 3202 грн, керувалось п.п. 10, 12 Правил та п.п. 2.1.4, 2.2.1, 2.2.2 Методики, про що зазначалось стороною відповідача і підтверджується письмовими доказами, зокрема, розрахунком витрат теплової енергії по особовому рахунку № 40344 та квитанціями за надані послуги ПАТ «Облтеплокомуненерго» по цьому ж особовому рахунку (а.с. 40-42, 49-52).

Проте, п.п. 2.2.1, 2.2.2 Методики не можуть бути застосовані при розгляді позову ОСОБА_2, оскільки вони містять формули розрахунку витрат теплової енергії, спожитої на опалення МЗК, між окремими помешканнями будинку. Натомість, п. 2.1.4 Методики визначено, що у разі часткового оснащення приміщень споживачів приладами обліку теплової енергії та відсутності приладів обліку теплової енергії на МЗК витрати теплової енергії на опалення МЗК визначаються розрахунком за формулами, наведеними в п. 2.1 Методики.

Крім того, слід врахувати, що Правилами, затвердженими постановою КМУ від 21 липня 2005 року № 630, взагалі не визначено порядку оплати послуг з опалення МЗК споживачами, квартири яких обладнані засобами обліку теплової енергії. Рекомендації щодо застосування Методики, які затверджені наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 22 лютого 2008 року № 47, також не визначають порядку розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення МЗК у разі обладнання багатоквартирного будинку загальнобудинковим приладом обліку теплової енергії та часткового оснащення приміщень споживачів приладами обліку.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що відповідач визначив одну з вихідних даних не у відповідності із зазначеною у Методиці формулою, а отже і подальше застосування ним інших пунктів Методики при розрахунку витрат теплової енергії на опалення МЗК щодо квартири позивача не є правомірним, підтверджено матеріалами справи і не спростовується доводами апеляційної скарги.

Крім цього, відповідачем при розрахунку витрат на опалення МЗК у будинку позивача не взято до уваги ту обставину, що опалення сходових клітин у будинку відключено, тобто місця загального користування у будинку позивача опалюються лише частково.

Зважаючи на вищенаведені норми та дослідивши обставини справи в сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що висновок районного суду про визнання неправомірними дій ПАТ «Облтеплокомуненерго» щодо нарахування ОСОБА_2 оплати за опалення МЗК за опалювальний період з жовтня 2016 року по квітень 2017 року в розмірі 3202 грн ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам закону.

Однак, зобов’язавши відповідача скасувати нараховану ОСОБА_2 заборгованість у вищезазначеному розмірі, суд першої інстанції при вирішенні вказаних позовних вимог залишив поза увагою наступне.

Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, які затверджені наказом Держжитлокомунгоспу України від 17 травня 2005 року № 76 визначено поняття «допоміжні приміщення житлового будинку», а саме, це приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку.

Згідно ст. 1 ЗУ «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» від 14 травня 2015 року допоміжні приміщення багатоквартирного будинку це приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення).

З акту обстеження опалення сходових клітин від 28 лютого 2017 року, що затверджений головним інженером КП «ЖЕК-13», вбачається, що опалення сходових клітин 1-го та 2-го під’їздів відключене від загальної системи опалення будинку (опалення в під’їздах відсутнє); сміттєкамера 1-го під’їзду підключена окремо до системи опалення в підвалі; сміттєкамера 2-го під’їзду відключена зовсім (а.с. 19). Зазначені обставини підтверджуються і повідомленням начальника КП «ЖЕК-13» від 20 грудня 2017 року, згідно якого житловий будинок № 180-а по пр-ту Миру в м. Чернігові підприємство обслуговує з 01 лютого 2013 року, будинок був переданий попереднім балансоутримувачем КП «Деснянське» Чернігівської міської ради без опалення МЗК та без документів, на підставі яких приймалось рішення про відключення (а.с. 83).

Таким чином, вказаними письмовими доказами доведений факт відсутності опалення лише сходових клітин обох під’їздів та сміттєкамери 2-го під’їзду будинку № 180-а по пр-ту Миру у м. Чернігові, що дає колегії суддів підстави вважати, що інші допоміжні приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців опалюються загальною системою опалення. Отже доводи апеляційної скарги про те, що МЗК будинку частково опалюються, і позивач повинна сплачувати за їх опалення, а своїм рішенням суд неправомірно взагалі звільнив останню від оплати наданих послуг, є слушними і обґрунтованими.

Беручи до уваги викладене, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про зобов’язання скасувати в цілому нараховану заборгованість за надані послуги по оплаті теплової енергії за опалення місць загального користування згідно будинкового лічильника по квартирі № 45 буд. № 180-а по пр-кту Миру у м. Чернігові за опалювальний період з жовтня 2016 по квітень 2017 року шляхом проведення відповідного коригування по особовому рахунку № 40344 слід відмовити, рішення суду першої інстанції в цій частині – скасувати з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову, а в частині розподілу судових витрат – змінити.

Частинами 1, 13 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Звертаючись з позовом до суду, ОСОБА_2 судовий збір не сплачувала, оскільки на підставі ст. 22 ЗУ «Про захист прав споживачів» звільнена від його сплати. При подачі апеляційної скарги ПАТ «Облтеплокомуненерго» був сплачений судовий збір у розмірі 960 грн за оскарження рішення суду, тобто, лише за одну вимогу немайнового характеру.

Враховуючи відмову у задоволенні однієї з немайнових вимог, з ОСОБА_2 на користь держави слід стягнути 640 грн судового збору, який підлягав сплаті при зверненні з позовом до суду. Також за розгляд справи апеляційним судом підлягає стягненню судовий збір: у розмірі 960 грн - з ПАТ «Облтеплокомуненерго» на користь держави та у розмірі 960 грн - з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Облтеплокомуненерго».

Керуючись ст. 367, 374, п. 4 ч. 1 ст. 376, 381-384, 389 ЦПК України, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ПАТ «Облтеплокомуненерго» - задовольнити частково.

Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 11 січня 2018 року в частині вирішених позовних вимог ОСОБА_2 до ПАТ «Облтеплокомуненерго» про зобов’язання вчинити дії – скасувати, в частині розподілу судових витрат – змінити.

У задоволенні позову ОСОБА_2 (АДРЕСА_4, ІПН НОМЕР_1) до ПАТ «Облтеплокомуненерго» (м. Чернігів, вул. Реміснича (Комсомольска), 55-б код у ЄДРПОУ 03357671) про зобов’язання скасувати нараховану заборгованість за надані послуги по оплаті теплової енергії за опалення місць загального користування згідно будинкового лічильника по квартирі № 45 буд. № 108а по пр-кту Миру у м. Чернігові за опалювальний період з жовтня 2016 по квітень 2017 року шляхом проведення відповідного коригування по особовому рахунку № 40344 – відмовити.

Доповнити абзац четвертий резолютивної частини рішення суду першої інстанції реченням такого змісту: «Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 640 (шістсот сорок) грн судового збору».

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути з ПАТ «Облтеплокомуненерго» на користь держави 960 (дев’ятсот шістдесят) грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Облтеплокомуненерго» 960 (дев’ятсот шістдесят) грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 25 квітня 2018 року.

Головуючий:Судді: