Постанова № 73652918, 17.04.2018, Апеляційний суд Сумської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2018 року

м.Суми

Справа №591/4992/17

Провадження № 22-ц/788/539/18

Апеляційний суд Сумської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Хвостика С. Г. (суддя-доповідач),

суддів - Кононенко О.Ю., Левченко Т.А.,

з участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,

та представника ОСОБА_1 ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4,

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 25 січня 2018 року в складі судді Шелєхової Г.В., ухваленого у м. Суми, повний текст якого складений 30 січня 2018 року, -

в с т а н о в и в:

Статтею 351 ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до п. 8 ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

13 вересня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловою площею.

14 листопада 2017 року ОСОБА_3, який діє у власних інтересах та в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, звернувся до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1, третя особа: служба у справах дітей Сумської міської ради, про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням шляхом вселення.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 25 січня 2018 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову за необґрунтованістю.

Позов ОСОБА_3 задоволено.

Усунуто перешкоди ОСОБА_3 у користуванні квартирою шляхом вселення його, ОСОБА_5 та ОСОБА_5 в квартиру за адресою: АДРЕСА_1.

Зобов'язано ОСОБА_1 не чинити перешкоди ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_5 у користуванні вказаною квартирою.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати в сумі 3840 грн.

Не погоджуючись з судовим рішенням, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги, а у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 відмовити. При цьому, ОСОБА_1 посилається на неврахування судом тієї обставини, що відповідач ОСОБА_3 з власної ініціативи залишив спірну квартиру і з жовтня 2016 року в ній не проживає. Також позивач вказала, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження того, що намагався вселитися до спірної квартири, так як насправді він не вчиняв жодних дій для вселення у те жиле приміщення. До того ж, витрати по утриманню квартири вона несе самостійно, тому вважає, що суд до вирішення спірних правовідносин віднісся формально, врахувавши лише пояснення, надані відповідачем. Крім того, ОСОБА_1 послалась на те, що суд помилково застував до спірних правовідносин ст. 405 ЦК України, норми якої регулюють право членів сім'ї власника житла на користування цим житлом, так як, на думку позивача, спірні правовідносини у даній справі регулюються ст. 391 ЦК України, згідно з якою власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Позивач також зазначила, що факт реєстрації двох малолітніх дітей ОСОБА_3 у спірному житловому приміщенні не є підставою для того, щоб відповідач в подальшому користувався її квартирою. До того ж, як вважає позивач, усуваючи перешкоди у користуванні квартирою шляхом вселення дітей відповідача ОСОБА_5 та ОСОБА_5 та його самого у спірне жиле приміщення, суд, тим самим, вирішив спір за осіб, які не є учасниками справи, тому не можуть набувати права на вселення до житла.

У свою чергу, відповідач ОСОБА_3 надав відзив на апеляційну скаргу, в якому послався на відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та на правильність рішення суду щодо задоволення його зустрічних позовних вимог. Зокрема, відповідач зазначає, що суд правильно встановив обставини справи, взяв до уваги пояснення сторін, покази свідків, вірно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права, не порушуючи, при цьому, норм процесуального права. Крім того, вказує на ту обставину, що позивач ОСОБА_1 не заперечує того факту, що у нього відсутні ключі від житла, у зв'язку з чим він не має доступу до спірної квартири. Ураховуючи зазначене, відповідач вважає, що не втратив права на користування квартирою, оскільки не проживає у ній з поважних причин, зокрема, через відсутність доступу до житла. Також, ОСОБА_3 не погоджується з доводами позивача в апеляційній скарзі про те, що суд безпідставно вирішив питання про права малолітніх ОСОБА_5 та ОСОБА_5 щодо користування квартирою, так як зустрічний позов був заявлений також і в інтересах його дітей, приймаючи до уваги обставини того, що діти проживають разом з ним, оскільки їх мати довгий час мешкає в іншій країні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 про задоволення апеляційної скарги та відповідача ОСОБА_3 і його представника ОСОБА_4 про залишення рішення суду без змін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 та задовольняючи, при цьому, зустрічний позов ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що знайшов своє підтвердження факт порушення прав ОСОБА_3 та його малолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_5, які на даний час за згодою з їх матір'ю, колишньою дружиною відповідача, проживають разом з батьком, на користування спірною квартирою, оскільки останній та його діти не можуть мешкати у тому жилому приміщенні з поважних причин, зокрема, у зв'язку з відсутністю ключів від нього, так як позивач ОСОБА_1 відмовляється надати їх відповідачу ОСОБА_3

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 з 10 січня 2009 року є власником квартири АДРЕСА_2, право на що 27 травня 2009 року зареєстровано у відповідному реєстрі, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а. с. 6 - 7).

Згідно з довідкою Управління «Центр надання адміністративних послуг у м. Суми» Сумської міської ради від 01 грудня 2017 року у вказаній квартирі зареєстровані: власник - позивач ОСОБА_1, її дочка ОСОБА_7, зять ОСОБА_3 та онуки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 91).

Позивач ОСОБА_1 на підтвердження своїх позовних вимог стосовно того, що відповідач спричиняє їй фінансові незручності надала до суду квитанції про оплату житлово - комунальних послуг, з яких вбачається, що оплата за житлово - комунальні послуги, надані за адресою: АДРЕСА_3, здійснюється від її імені (а.с. 84 - 86).

Заочним рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 16 грудня 2016 року шлюб між ОСОБА_7, дочкою позивача ОСОБА_1, та відповідачем у даній справі ОСОБА_3 було розірвано (а. с. 12). За час шлюбу у ОСОБА_7 та ОСОБА_3 народилися дочка ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, та син ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, що вбачається із свідоцтв про їх народження (а.с. 56 - 57).

Крім того, із встановлених у справі обставин, чого сторони у даній справі не заперечують, вбачається, що за спільним рішенням колишнього подружжя ОСОБА_3 їх двоє малолітніх дітей на даний час проживають разом з батьком, який займається їх вихованням, так як мати дітей працює в Туреччині. До того ж, відповідач пояснив, що він разом з дітьми мешкає в однокімнатній квартирі АДРЕСА_4, яка належить йому, батькам та брату на праві спільної власності, що підтверджується даними технічного паспорта на житло, де також вони і проживають, будучи там зареєстрованими, що підтверджується даними довідки Міського єдиного інформаційно-розрахункового центру (а.с. 55).

Відповідно до актів обстеження від 31 серпня та 20 листопада 2017 року, підписаних комісією в складі голови правління ОСББ «Прокоф'єва 33» та мешканців квартир, що знаходяться у будинку АДРЕСА_1, ОСОБА_3 прописаний у квартирі НОМЕР_1 за вказаною адресою, але з червня 2016 року і до зазначеного в актах часу в ній не проживає. Речі, що належать ОСОБА_3, у житловому приміщенні відсутні (а.с.88 - 89).

Як зазначено у довідці ЖБК №39 «Берізка» від 09 грудня 2017 року, онуки ОСОБА_5 та ОСОБА_5 проживали у ОСОБА_1 у квартирі АДРЕСА_5 з травня по серпень 2017 року (а.с. 90).

Згідно з характеристикою від 21 грудня 2017 року, підписаної класним керівником ОСОБА_10, ОСОБА_5 навчається в 4 -В класі КУ Сумська ЗОШ № 6. Вихованням дівчинки займається батько ОСОБА_3 та бабуся ОСОБА_11 Бабуся з боку матері ОСОБА_1 в школі була тричі: 1 вересня, 14 жовтня та 19 грудня 2017 року. Із спілкування з дівчинкою встановлено, що бабуся та батько не перешкоджають їй спілкуватись з ОСОБА_1 (а.с.96).

З показів свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_11 та ОСОБА_14, допитаних у судовому засіданні суду першої інстанції, вбачається, що сторонами у даній справі не досягнуто згоди щодо користування ОСОБА_3 спірною квартирою. Останній не проживає там з жовтня 2016 року, його особисті речі у житловому приміщенні відсутні. Також ключів від житла він не має, а з липня 2017 року разом з двома неповнолітніми дітьми він проживає в однокімнатній квартирі своїх батьків за адресою: АДРЕСА_6.

У поясненнях в суді першої інстанції відповідач ОСОБА_3 послався на те, що має намір разом з дітьми вселитися в жиле приміщення за адресою їх реєстрації: АДРЕСА_7, оскільки умови проживання в однокімнатній квартирі АДРЕСА_8, де він і діти мешкають на даний час разом з його батьками, є неналежними для нормального розвитку дітей, проте, позивач ОСОБА_1, яка є власником спірної квартири з кращими умовами для проживання, відмовляється їх впустити і надати ключі від житла.

У свою чергу, ОСОБА_1 вважає, що відповідач ОСОБА_3 втратив право на користування спірною квартирою, оскільки він не є власником житла та членом її сім'ї, а також не несе витрат по утриманню житлового приміщення.

Як передбачено вимогами ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

За нормами ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 156 ЖК України, з урахуванням положень ч. 1 ст. 405 ЦК України, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням в обсязі, визначеному власником.

Нормами ч. 2 ст. 405 ЦК України передбачено, що член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

З аналізу наведених норм права та встановлених у справі обставин вбачається, що питання про визнання відповідача ОСОБА_3 втратившим право користування спірним жилим приміщенням могло бути актуальним у разі посилання позивача ОСОБА_1 на ч. 2 ст. 405 ЦК України, ураховуючи, що він разом з колишньою дружиною проживав у цій квартирі, що належить на праві власності позивачці, будучи там зареєстрованим, тобто, мешкав з дозволу позивача, у зв'язку з чим, на думку колегії суддів, набув право користування цим житлом.

В той же час, вимагаючи визнати відповідача втратившим право користування спірним помешканням, позивач послалась на ст. 391 ЦК України, яка, маючи на меті захист права власності від порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння, надає власнику право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, тобто, за тих обставин, якби відповідач неправомірно займав би спірну квартиру.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що між сторонами не досягнуто згоди з приводу користування ОСОБА_3 з дітьми спірним житловим приміщенням, так як знайшов своє підтвердження той факт, що позивач чинить перешкоди відповідачу у користуванні квартирою, не надаючи йому ключі від житла, тому рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та задоволення зустрічного позову ОСОБА_3 відповідає вимогам вказаних законів та встановленим у справі обставинам. Доводи апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_3 не довів факту створення йому перешкод у користуванні спірною квартирою спростовуються матеріалами справи, ураховуючи, що позивач не заперечує і сама того факту, що вона не бажає, щоб відповідач проживав у її квартирі, як і не довела належними та допустимими доказами обставин того, що ОСОБА_3 не звертався до неї, як власника житла, з приводу надання йому ключів від квартири.

Твердження в апеляційній скарзі про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права, зокрема, ст. 405 ЦК України, не заслуговують на увагу колегії суддів, враховуючи ту обставину, що ОСОБА_3 звернувся до суду з зустрічним позовом в своїх інтересах та в інтересах його малолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_5, які є онуками позивача ОСОБА_1, і як на одну із правових підстав позову послався на вищевказану норму закону, якою регулюється право членів сім'ї власника житла на користування цим житлом.

З огляду на викладене, не знайшли своє підтвердження посилання в апеляційній скарзі на те, що суд безпідставно вирішив питання про права малолітніх ОСОБА_5 та ОСОБА_5 щодо користування квартирою, які не є сторонами або учасниками справи.

При цьому, колегія суддів приймає до уваги ту обставину, що на даний час малолітні діти проживають з батьком ОСОБА_3, а не з їх матір'ю, тому, виходячи з положень ч.ч. 3, 4 ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками, а місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає.

Доводи ОСОБА_1 в апеляцій скарзі про те, що вона самостійно несе витрати по утриманню спірного житла, зокрема, сплачує рахунки за житлово - комунальні послуги, не можуть бути підставою для задоволення її позовних вимог, оскільки предмети спору в цих правовідносинах є різними.

Інші доводи апеляційної скарги висновків місцевого суду також не спростовують і не містять посилань на такі порушення, які б слугували підставою для скасування рішення суду.

Відповідно до вимог 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, коли суд першої інстанції повно і всебічно з'ясував обставини у даній справі і дав їм належну оцінку, тому оскаржуване рішення є законним і обґрунтованим, так як відповідає нормам матеріального і процесуального права, отже, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п. 1; 375; 382 ЦПК України, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Зарічного районного суду м. Суми від 25 січня 2018 року в даній справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий: Хвостик С.Г. (суддя - доповідач)

Судді: Кононенко О.Ю.

Левченко Т.А.