Ухвала суду № 73652906, 26.04.2018, Апеляційний суд Сумської області

Справа №580/691/17 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1Номер провадження 11-кп/788/344/18 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - 39

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2018 року колегія суддів з розгляду справ та матеріалів кримінального судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Матуса В. В.,

суддів - Філонової Ю. О., Литовченко Н. О.,

з участю секретаря судового засідання – Москаленко Т.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми кримінальне провадження № 580/691/17 за апеляційними скаргами першого заступника прокурора Сумської області Сидоренка І.А., обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Лебединського районного суду Сумської області від 13 грудня 2017 року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не одноразово судимого, останній раз:

18.12.2014 року Ковпаківським районним судом м. Суми за ч. 2 ст. 185, ст. 71 КК України до 01 року 06 місяців позбавлення волі і штрафу у розмірі 2000 грн.,

визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України,

учасників судового провадження:

прокурора –Матеки А.В.,

ВСТАНОВИЛА:

До Апеляційного суду Сумської області надійшли апеляційні скарги першого заступника прокурора Сумської області Сидоренка І.А., обвинуваченого ОСОБА_3, згідно яких:

- прокурор просить вирок суду змінити у зв’язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, вважати ОСОБА_3 засудженим за ч. 2 ст. 309 КК України до 02 років позбавлення волі. Виключити посилання на застосування вимог ст. 71 КК України, принципу приєднання покарань та самостійне виконання вироку Ковпаківського районного суду м. Суми від 18.12.2014 року, в іншій частині вирок залишити без зміни;

- обвинувачений просить вирок суду змінити в частині призначеного покарання, та із застосуванням ст. 75 КК України звільнити від відбування покарання з випробуванням.

Даним вироком ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України і призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки. На підставі ч. 1 ст. 71, ч. 3 ст. 72 КК України за сукупністю вироків до призначеного ОСОБА_3 покарання за даним вироком приєднано покарання у виді штрафу розміром 2000 грн., невідбуте ним за попереднім вироком Ковпаківського районного суду м. Суми від 18.12.2014 року, та остаточно визначено йому до відбуття покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки і покарання у виді штрафу в розмірі 2000 грн., які виконувати самостійно.

Стягнуто з ОСОБА_3 кошти на відшкодування витрат за проведення експертизи в сумі 1979 грн. 20 коп.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги, перший заступник прокурора Сумської області Сидоренко І.А. зазначає, що суд ухвалюючи обвинувальний вирок безпідставно застосував принцип приєднання покарань у виді штрафу, визначеного попереднім вироком, та позбавлення волі, за останнім вироком. Крім того, у матеріалах кримінального провадження відсутні дані про умисне ухилення обвинуваченого від виконання покарання у виді штрафу, тому суд безпідставно врахував дане покарання за сукупністю вироків та визначив його до самостійного виконання.

Обвинувачений у поданій апеляційній скарзі вважає покарання суворим, оскільки судом не враховано щире каяття, визнання вини.

Згідно з вироком, ОСОБА_3, в невстановлений в ході досудового розслідування день, у вересні 2016 року перебуваючи на території с. Валки, Лебединського району, Сумської області, неподалік від місця свого проживання знайшов дикоростучі рослини роду коноплі, листя, гілки та суцвіття якої незаконно, умисно, придбав та переніс за місцем проживання: ІНФОРМАЦІЯ_4, де шляхом їх висушування виготов та зберігав без мети збуту.

04 квітня 2017 року в період часу з 07 год. 10 хв. по 08 год. 05 хв. співробітниками Лебединського ВП ГУНП в Сумській області при проведенні обшуку будинку № 1 по вул. Валки в с. Валки, Лебединського району, Сумської області, за місцем проживання ОСОБА_3, в кімнаті останнього, було виявлено та вилучено подрібнену речовину рослинного походження, яка відповідно до висновку експерта є особливо небезпечним наркотичним засобом – «канабіс», масою в перерахунку на висушену речовину 955, 36 г., що є великим розміром.

Про день та час розгляду провадження у порядку апеляційної процедури обвинуваченого було проінформовано, при цьому клопотання про відкладення не надійшло, а його участь в розгляді провадження судом апеляційної інстанції при перевірці судового рішення, не є обов'язковою. Наведене положення відповідає практиці Європейського суду з прав людини, і не може автоматично вважатись порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Вислухавши доповідь судді, прокурора, який вимоги апеляційної скарги підтримав, та заперечував проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладені в апеляційних скаргах, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Висновки суду першої інстанції щодо доведеності вини ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України за обставин, викладених у вироку, а також правильність юридичної кваліфікації його дій в поданих апеляційних скаргах не оспорюються.

Дії ОСОБА_3 за ст. 309 ч. 2 КК України кваліфіковані вірно.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

З матеріалів кримінального провадження колегією суддів встановлено, що вироком Ковпаківського районного суду м. Суми від 18 грудня 2014 року, ОСОБА_3 визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та призначено покарання за ст. 71 КК України у виді 01 року 06 місяців позбавлення волі та штраф у розмірі 2 000 грн.

Згідно ч. 3 ст. 72 КК України, основні покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю злочинів і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно.

Відповідно вище викладеної норми закону України про кримінальну відповідальність, якщо хоча б за одним із вироків призначене остаточне основне покарання у виді штрафу чи позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, то остаточне покарання за сукупністю вироків не може бути визначене шляхом складання і призначені за окремими вироками покарання згідно ч. 3 ст. 72 КК України виконуються самостійно.

Вказаних вимог суд не дотримався, чим неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність.

Крім того, відповідно до вимог ст. 80 КК України, особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано протягом двох років, в разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі.

Згідно ч. 3 ст. 80 КК України перебіг давності зупиняється, якщо засуджений ухиляється від відбування покарання.

У матеріалах кримінального провадження відсутні дані про ухилення обвинуваченим ОСОБА_3 від відбування покарання у виді штрафу, а визначений законом дворічний термін для виконання вироку суду сплинув на час нового розгляду кримінального провадження судом апеляційної інстанції.

Відтак, призначення ОСОБА_3 покарання із застосуванням ч. 1 ст. 71 КК України є зайвим, а отже вирок у цій частині підлягає зміні, а апеляційна скарга першого заступника прокурора Сумської області Сидоренка І.А. - задоволенню.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 408, п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК України підставою для зміни вироку суду є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, зокрема як передбачено п. 2 ч. 1 ст. 413 КПК України - застосування закону, який не підлягає застосуванню.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов'язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд першої інстанції, відповідно до вимог ст. 65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, який неодноразово судимий, обставину, що пом'якшує покарання, а саме щире каяття, обставини, що обтяжують покарання судом не встановлено.

Крім того при призначенні покарання, колегія суддів зазначає, що ОСОБА_3 відбувши покарання у виді позбавлення волі, на шлях виправлення не став та вчинив новий умисний злочин, та обґрунтовано визнав достатнім та необхідним призначити покарання у виді позбавлення волі.

Відповідно, колегія суддів вважає призначене ОСОБА_3 покарання таким, що відповідає вимогам ст. 65 КК України, яке є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, а тому доводи апеляційної скарги обвинуваченого є безпідставними.

Керуючись ст.ст. 376, 404, 405,407, 408, 409, 413, 418, 419 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу першого заступника прокурора Сумської області Сидоренка І.А. – задовольнити, апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_3 – залишити без задоволення.

Вирок Лебединського районного суду Сумської області від 13 грудня 2017 року відносно ОСОБА_3 в частині призначеного покарання, змінити.

Виключити із мотивувальної і резолютивної частини вироку посилання на застосування при призначенні покарання ОСОБА_3 ст. 71 КК України.

Вважати ОСОБА_3 засудженим за ч. 2 ст. 309 КК України до 02 років позбавлення волі.

В решті вирок залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту її проголошення.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_4. ОСОБА_5.