Ухвала суду № 73649785, 17.04.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 11/785/14/18

Номер справи місцевого суду: 1527/1-943/11

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Копіца О. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.04.2018 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Копіци О.В.

суддів Джулая О.Б. та Толкаченка О.О.

секретаря судового засідання Головченко Ю.Л.,

за участю прокурора Пермякової Л.Д.,

представника потерпілих, - адвоката ОСОБА_2,

підсудних ОСОБА_3 та ОСОБА_4,

захисників ОСОБА_5 та ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника потерпілих ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, - адвоката ОСОБА_2, на постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 29.01.2018 року, якою кримінальна справа по обвинуваченню:

ОСОБА_3, який народився 02 червня 1956 року в м. Березівці Одеської області, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_1, розлученого, інваліда 2-ї групи, не судимого, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2

- у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364 КК України,

ОСОБА_4, яка народилася 18 лютого 1961 року в м. Одесі, громадянки України, ІНФОРМАЦІЯ_1, розлученої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3

- у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 191 КК України, повернута прокурору для організації проведення додаткового розслідування,

встановив:

Зазначеною постановою суду 1-ої інстанції, задоволено клопотання ОСОБА_3, а кримінальна справа по обвинуваченню: ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364 КК України; ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 191 КК України, повернута прокурору для організації проведення додаткового розслідування.

Органом досудового розслідування ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що він в період з вересня 2003 року до 20 січня 2006 року, в розташованому за адресою: м. Одеса, вул. Балківська,143-а приміщенні кабінету магазину «Три богатыря», заволодів грошовими коштами ОСОБА_7 в сумі 181610 євро, 31970 грн. та 120000 доларів США, шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчиненому за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_4, що відповідало особливо великому розміру.

04 серпня 2008 року та 29 вересня 2008 року, будучи службовою особою – президентом ЗАТ «Техніко-комерційний центр ГАЗсервіс», розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Лиманна, 112, без рішення зборів акціонерів, розтратив належні зазначеному підприємству транспортні засоби, вартістю, відповідно, 1162626,59 грн. та 626401,65 грн., які перебували в його віданні, шляхом зловживання своїм службовим становищем, вчинене повторно, в особливо великих розмірах, після чого поставив їх на облік як майно ЗАТ «Сканинтертранс». Зазначені дії завдали істотної шкоди охоронюваним законом правам, інтересам окремих громадян, юридичних осіб та спричинили тяжкі наслідки.

Мотивуючи своє рішення суд першої інстанції зазначив, що з досліджених матеріалів справи випливає, що строк досудового слідства після його останнього продовження в.о. прокурора Суворовського району м. Одеси 29 березня 2011 року до трьох місяців (т. 11 а.с. 1-5), незважаючи на наступне його зупинення через хворобу ОСОБА_3 в період з 18 травня 2011 року до 23 травня 2011 року (т. 12 а.с. 96, 104-105) жодного разу не продовжувався, а відтак, вже після 29 квітня 2011 року, проведення слідчим та прокурором процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень, не може бути використано судом при прийнятті у справі юридично обґрунтованих рішень.

Формулювання обвинувачення у обвинувальному висновку повинно повністю відповідати тому обвинуваченню, яке містить постанова про притягнення як обвинуваченого, крім випадків, коли слідчий своєю постановою закрив справу в частині обвинувачення, що не знайшло свого підтвердження (ч. 2 ст. 141 КПК України 1960 року).

Всупереч викладеному, дослідженням матеріалів справи встановлено факт не пред’явлення слідчим 12 травня 2011 року обвинувачення ОСОБА_3 (т. 12 а.с. 31-44), оскільки остання особа фактично перебувала в період з 10 травня 2011 року до 06 червня 2011 року на амбулаторному лікуванні, тому реально пред’явлене ОСОБА_3 29 квітня 2011 року обвинувачення (т. 11 а.с. 138-149), не відповідає формулюванню обвинувачення, викладеному в обвинувальному висновку, що можливо усунути виключно в межах продовженого в законному порядку строку досудового слідства.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку про те, що досудове слідство в справі, в частині його завершення, проведено з порушенням норм кримінально-процесуального закону, у зв’язку з чим, справа не може бути розглянута в суді, а недоліки досудового слідства не можуть бути усунуті під час судового розгляду.

Під час додаткового розслідування, органу слідства необхідно усунути порушення закону та виправити недоліки, та виконати вказівки суду, викладені в мотивувальній частині постанови.

В апеляційній скарзі представник потерпілих - адвокат ОСОБА_2 зазначив, що постанова суду є незаконною та необґрунтованою, у зв'язку з чим підлягає скасуванню, з наступних підстав:

1) висновок суду, що 29.04.2011 року закінчився строк для вчинення слідчих дій та прийняття процесуальних рішень, не відповідає дійсності, адже суд першої інстанції не врахував, що досудове слідство зупинялось через хворобу ОСОБА_3 в період з 30.03.2011 року по 12.04.2011 року, з 30.04.2011 року по 04.05.2011 року, а 29.04.2011 року слідчим порушено кримінальну справу щодо ОСОБА_3 за ч. 4 ст. 190 КК України за фактом заволодіння грошовими коштами ОСОБА_7 та за ч. 5 ст. 191 КК України за фактом заволодіння грошовими коштами ЗАТ «Техніко-комерційний центр ГАЗсервіс»;

2) висновок суду про встановлення факту не пред’явлення слідчим 12 травня 2011 року обвинувачення ОСОБА_3, оскільки він перебував на амбулаторному лікуванні з 10 травня 2011 року до 06 червня 2011 року не відповідає дійсності, оскільки, саме 12.05.2011 року о 20 год. йому було пред’явлено обвинувачення за ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364 КК України, а в протоколі захисником ОСОБА_5 було зроблено запис, що його підзахисний відмовився від підпису через погане самопочуття та заявив клопотання про перенесення слідчої дії;

3) повертаючи справу на додаткове розслідування, суд першої інстанції послався на хибні висновки, які не відповідають обставинам справи, через неповноту судового розгляду, тобто, фактично, за відсутності підстав, передбачених ст. 281 КПК України в редакції 1960 року.

Посилаючись на такі доводи, представник потерпілого просить скасувати постанову суду першої інстанції та повернути справу на новий розгляд.

У письмових запереченнях, обвинувачений ОСОБА_3 зазначив, що вважає постанову суду першої інстанції законною та обґрунтованою, оскільки вона підтверджується матеріалами кримінальної справи, а апеляцію безпідставною, тому просить у її задоволенні відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, представника потерпілих-адвоката ОСОБА_2, який підтримав доводи апеляційної скарги і просив її задовольнити, прокурора, підсудних ОСОБА_3 та ОСОБА_4, їх захисників ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які заперечували проти її задоволення, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновків про таке.

Згідно з положеннями ст. 281 КПК України (в ред. 1960 року), повернення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства може мати місце лише тоді, коли ця неповнота або неправильність не може бути усунута в судовому засіданні.

Відповідно до роз’яснень п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 11.02.2005 року №2 «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування» досудове слідство визнається неповним, якщо під час його проведення всупереч вимог ст.ст. 22 та 64 КПК України (в ред. 1960 року) не були досліджені або були поверхнево чи однобічно досліджені обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи. Неправильним досудове слідство визнається у випадку, коли органом досудового слідства при проведенні процесуальних дій і прийнятті процесуальних рішень були неправильно застосовані або безпідставно не застосовані норми кримінально-процесуального чи кримінального закону і без усунення цих порушень справа не може бути розглянута в суді.

Статтею 120 КПК України (в ред. 1960 року) передбачено, що досудове слідство у кримінальних справах повинно бути закінчено протягом двох місяців - з моменту порушення справи до направлення її прокуророві з обвинувальним висновком, з можливістю його продовження районним прокурором— до трьох місяців; прокурором області або його заступниками — до шести місяців. Досудове слідство закінчується складанням обвинувального висновку (ч.1 ст.212 КПК України (в ред. 1960 року)).

Таким чином, усі процесуальні дії та рішення слідчого і прокурора в стадії досудового слідства повинні здійснюватися виключно в межах вищезазначених санкціонованих строків.

Так, колегія суддів погоджується з висновками суду 1-ої інстанції про те, що строк досудового слідства після його останнього продовження в.о. прокурора Суворовського району м. Одеси 29 березня 2011 року до трьох місяців (т.11 а.с.1-5), незважаючи на наступне його зупинення через хворобу ОСОБА_3 в період з 18 травня 2011 року до 23 травня 2011 року (т.12 а.с.96,104-105) жодного разу не продовжувався, а відтак, вже після 29 квітня 2011 року проведення слідчим та прокурором процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень не може бути використано судом при прийнятті у справі юридично обґрунтованих рішень.

Формулювання обвинувачення у обвинувальному висновку повинно повністю відповідати тому обвинуваченню, яке містить постанова про притягнення як обвинуваченого, крім випадків, коли слідчий своєю постановою закрив справу в частині обвинувачення, що не знайшло свого підтвердження (ч.2 ст.141 КПК України 1960 року).

Натомість, дослідженням матеріалів справи також встановлено факт не пред’явлення слідчим 12 травня 2011 року обвинувачення ОСОБА_3 (т.12 а.с.31-44), оскільки остання особа перебувала в період з 10 травня 2011 року до 06 червня 2011 року на амбулаторному лікуванні з діагнозом: остеохондроз шийного відділу хребта, загострення, больовий синдром, що підтверджено відповідним лікарняним листком (т.12 а.с.114), тому апеляційний суд вважає доводи представника потерпілих в цій частині не обґрунтованими.

Таким чином реально пред’явлене ОСОБА_3 29 квітня 2011 року обвинувачення (т.11 а.с.138-149) не відповідає формулюванню обвинувачення, викладеному в обвинувальному висновку, що можливо усунути виключно в межах продовженого в законному порядку строку досудового слідства.

За таких обставин, апеляційний суд, вважає обгрунтованим висновок суду 1-ої інстанції про те, що досудове слідство в справі в частині його завершення проведено без застосування норм кримінально-процесуального закону, у зв’язку із чим справа не може бути розглянута в суді, та усунути це під час судового розгляду неможливо.

Враховуючи, що можливості для усунення порушень закону та виправлення недоліків, пов’язаних із застосуванням в окремих матеріалах справи та в змісті обвинувального висновку доказів та окремих частин тексту у викладі на іноземну мову без їх відповідного перекладу, не втрачені і не вичерпані, а подальше зволікання в розгляді справи спричинює невиправдану судову тяганину, суд вважає необхідним повернути дану кримінальну справу прокурору на додаткове розслідування, під час якого слід виконати вказівки суду, викладені в мотивувальній частині даної постанови.

Як видно з мотивувальної частини постанови суду першої інстанції, суд обгрунтовано мотивував підстави для повернення справи на додаткове розслідування порушенням строків досудового розслідування та порядку пред’явлення обвинувачення ОСОБА_3, тому суд першої інстанції був позбавлений можливості забезпечити повноту, всебічність і об’єктивність судового розгляду та можливість постановлення законного і справедливого судового рішення.

У такій ситуації, суд першої інстанції, дійсно, позбавлений можливості усунути недоліки досудового слідства, оскільки це можливо лише в процесі додаткового розслідування, адже виконання приписів кримінального процесуального закону, під час досудового розслідування, є обов’язком слідчого та прокурора.

Отже, в процесі додаткового розслідування, органу досудового слідства необхідно виконати вказівки суду першої інстанції та, у залежності від встановлених обставин, прийняти законне рішення про подальший рух кримінальної справи.

Керуючись ст.ст. 22, 64, 281 365, 366 КПК України (в ред. 1960 року), апеляційний суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_2 в інтересах потерпілих ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 - залишити без задоволення.

Постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 29.01.2018 року, якою кримінальна справа відносно ОСОБА_3, обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364 КК України та ОСОБА_4, обвинуваченої у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 191 КК України, повернута прокурору для організації проведення додаткового розслідування - залишити без змін.

Ухвала оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Судді Апеляційного суду Одеської області:

О.В. ОСОБА_10 ОСОБА_11 Толкаченко