Рішення № 73648583, 26.04.2018, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 521/18864/17

Номер провадження 2/521/206/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2018 року Малиновський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого – судді Лічмана Л.Г.,

при секретарі – Тимофієнко Н.М.,

за участю представника позивача – ОСОБА_1

представника відповідача – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини і визнання права на належне майно,-

В С Т А Н О В И В:

14 листопада 2017 р. ОСОБА_3 звернувся до Малиновського районного суду м. Одеси з вказаною позовною заявою, у якій просив продовжити йому строк для прийняття спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_5, померлого 21.02.2003 р., терміном 3 місяці з дати набрання рішенням суду законної сили та визнати за ним права на належне йому майно, що зберіглося в натурі.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_3 вказав, що 21.02.2003 р. помер його батько ОСОБА_5, після смерті якого відкрилася спадщина на належне йому майно, а саме на квартиру № 53 по вул. Героїв Крут (колишня ОСОБА_6), 20-В. Строк для подачі заяви про прийняття спадщини він пропустив з поважних причин, оскільки з 14.07.1995 р. по 11.03.2005 р. був засуджений і відбував покарання у вигляді позбавлення волі, звідки був звільнений 21.04.2006 р. умовно-достроково. На теперішній час власником квартири є дружина його батька – ОСОБА_4

У судовому засіданні позивач та його представник підтримали заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просили їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_4 надала відзив на позовну заяву, у якому у задоволенні позовних вимог просила відмовити з огляду на наступне.

Довідка про відбування покарання ОСОБА_3 не є належним та допустимим доказом у справі. З моменту відбуття покарання, а саме з 21.04.2006 р. ОСОБА_3 впродовж 10 років та 6 місяців ні до нотаріальної контори, ні до ОСОБА_7, ні до суду не звертався і не надав доказів поважності пропуску цього строку. Після смерті батька – ОСОБА_5 до спадкоємців його майна за законом належали ОСОБА_3, син від першого шлюбу, ОСОБА_7, донька від другого шлюбу, ОСОБА_4, дружина. Відповідач відмовилася від своєї частки на користь доньки ОСОБА_7 07.07.2009 р. ОСОБА_7 померла, спадщину після її смерті прийняла відповідач та отримала свідоцтво про право на спадщину, на підставі якого зареєструвала право власності. Таким чином, тривала необізнаність ОСОБА_3 щодо наявності спадкового майна не є поважною причиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини.

У судовому засіданні представник відповідача у задоволенні позовних вимог просила відмовити.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 13.12.2017 р. витребувано з Сьомої одеської державної нотаріальної контори завірену належним чином копію спадкової справи № 233/2003, відкритої після смерті ОСОБА_5, померлого 21 лютого 2003 р., останнє місце проживання, якого є: м. Одеса, вул. Героїв Крут (ОСОБА_6)АДРЕСА_1.

Суд, вислухавши пояснення позивача, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані докази, вважає, що позовна заява підлягає задоволенню.

Судом встановлені наступні фактичні обставини.

ОСОБА_3 народився 09.08.1974 р., його батьками записано ОСОБА_5 та ОСОБА_8, про що видано свідоцтво про народження серії І-ЖД № 446529. (а.с. 6)

Зі свідоцтва про укладення шлюбу серії ІІ-ЖД № 373743 від 14.09.1984 р. вбачається, що ОСОБА_5В, та ОСОБА_9 уклали шлюб, внаслідок чого прізвище дружини змінено на «Человська». (а.с. 28)

Донька ОСОБА_5 та ОСОБА_4 народилася 22.11.1984 р., що підтверджується свідоцтвом про народження серії ІІІ-ЖД № 489893. (а.с. 42)

Зі свідоцтва про право власності на житло від 16.01.2003 р., виданого згідно з розпорядженням від 16.01.2003 р. № 173382, зареєстрованого і записаного у реєстрову книгу за № 3-188861, Управлінням житлово-комунального господарства Виконкому Одеської міської ради, вбачається, що квартира АДРЕСА_2 по вул. Терешкової у м. Одесі належала на праві приватної власності ОСОБА_5 (а.с. 44)

21.02.2003 р. у віці 62 років помер ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-ЖД № 499842, виданим Першим Приморським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції. (а.с. 5)

З Заявою про прийняття спадщини після його смерті № 333 від 20.03.2003 р. в Сьому одеську державну нотаріальну контору звернулася його донька ОСОБА_7, а дружина ОСОБА_4 відмовилася від своєї частки на користь доньки. (а.с. 42 звор.)

Відповідно до довідки-характеристики від 08.08.2003 р. № 1781.032 ОСОБА_5 був зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1. Інші особи, зареєстровані за вказаною адресою, відсутні. (а.с. 47 звор.)

Заповіту після своєї смерті спадкодавець не залишив.

ОСОБА_7, донька спадкодавця, отримала свідоцтво про право на спадщину від 23.09.2003 р., яке зареєстроване в реєстрі за № 3-3088, після смерті ОСОБА_5 в тому числі на ізольовану квартиру № 53, розташовану у м. Одесі по вул. Терешкової, 20-В. Право власності зареєстровано в реєстрі прав власності на нерухоме майно. (а.с. 31-32)

07.07.2009 р. у віці 24 років померла ОСОБА_7, про що видано свідоцтво про смерть серії І-ЖД № 191496. (а.с. 30)

Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину від 09.07.2009 р., зареєстрованого в реєстрі за № 2-960, ОСОБА_4 отримала у спадок спірну квартиру після смерті ОСОБА_7 (а.с. 29)

Відповідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 104030498 від 16.11.2017 р. право власності на квартиру АДРЕСА_3 зареєстровано за ОСОБА_4 05.08.2010 р. на підставі свідоцтва про право на спадщину р. № 2-960 від 09.07.2010 р., виданого П’ятою одеською державною нотаріальною конторою. (а.с. 13)

Спірні правовідносини врегульовано ЦК УРСР 1963 року, який був чинним на момент смерті ОСОБА_5 у 2003 році.

Згідно зі ст. 524 ЦК УРСР 1963 року спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

У статті 548 ЦК УРСР визначено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту її відкриття.

У статті 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління і володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені дії повинні бути вчинені протягом шести місяців із дня відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 550 ЦК УРСР строк для прийняття спадщини, встановлений ст. 549 цього Кодексу, може бути продовжений судом, якщо він визнає причини пропуску строку поважними.

Строк прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 сплинув 21.08.2003 р.

З матеріалів справи вбачається, що позивач спадщину не прийняв ні шляхом подачі заяви до нотаріальної контори, ні шляхом фактичного вступу в управління і володіння спадковим майном і звернувся до нотаріуса із заявою лише 06.10.2017 р., з пропуском строку більше 14 років.

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 06.10.2017 р. ОСОБА_3 у видачі свідоцтва про право на спадщину відмовлено, оскільки ним пропущено встановлений шестимісячний строк для прийняття спадщини. (а.с. 9)

Відповідно до абз. 6 п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов’язані з об’єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

На переконання суду позивач пропустив строк для прийняття спадщини не з поважних причин, що не пов’язані з об’єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Згідно довідки ДУ «Ширяївський виправний центр (№ 111)» № 17-995/Грв від 24.10.2017 р., наданої ОСОБА_3, повідомлено, що його дійсно було засуджено 14.07.1995 р. Крюковським районним судом Чернігівської області за ст. 94, 101 ч. 1, 106 ч. 1, 42 КК України до 13 років позбавлення волі. Постановою Місцевого суду Малиновського району м. Одеси від 11.03.2005 року згідно ст. 82 КК України замінено невідбуту частину покарання більш м’яким в виді обмеження волі. З 17.03.2005 р. направлений для подальшого відбування покарання до державної установи «Ширяївський виправний центр (№ 111)», був звільнений з вказаної установи 21.04.2006 р. умовно-достроково. (а.с. 7)

Відповідно до п. 2 листа Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 суди переважно правильно вирішують питання поважності причин пропуску зазначеного строку та визнають поважними: тривалу хворобу, перебування спадкоємця тривалий час за межами України, відбування покарання в місцях позбавлення волі, перебування на строковій військовій службі в Збройних Силах України тощо.

Надаючи оцінку твердженню про те, що позивач був позбавлений права на подання заяви, оскільки знаходився у місцях позбавлення волі суд виходить з наступного.

Само по собі відбування покарання в місцях позбавлення волі не є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини. ОСОБА_3, знаходячись в місцях позбавлення волі, з батьком спілкування не підтримував.

ОСОБА_3 звільнився з ДУ «Ширяївський виправний центр (№ 111)» 21.04.2006 р. умовно достроково. Для суду очевидно, що звільнившись з місць позбавлення волі позивач не був позбавлений можливості здійснення дій, необхідних для прийняття спадщини, звернення до суду з вимогою про поновлення пропущеного строку для прийняття спадщини. Його необізнаність про наявність права на спадкування не може вважатися поважною причиною для його пропуску.

Крім того, знання про життя, стан здоров’я, потреби таких близьких людей, як батьки, що перебувають у похилому (літньому) віці, є не тільки моральними, а й правовими зобов’язаннями дорослих дітей і перш за все тих, які мають бажання отримати спадщину після смерті батьків. Таке судження суду відповідає загальнолюдським моральним засадам, а також моралі українського суспільства і принципу справедливості, що є складовою засади верховенства права взагалі і цивільного зокрема.

Обставини не знаходяться у прямому причинному зв’язку з неприйняттям спадщини, тому що сам ОСОБА_3 стверджує, що не знав про відкриття спадщини. Крім того, чинне законодавство не зобов’язує спадкоємця повідомляти інших спадкоємців про відкриття спадщини.

Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім’єю), невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови.

На підставі викладеного, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини суд відмовляє.

Крім того, визнання права на належне майно є похідною вимогою від визначення додаткового строку для прийняття спадщини, у задоволенні якої суд відмовляє, а отже і у задоволенні цієї вимоги також необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 76, 263-265, 353 ЦПК України, -

С У Д

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини і визнання права на належне майно, – відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Одеської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, тобто з 27 квітня 2018 року.

С У Д Д Я: