Постанова № 73646095, 25.04.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 360/1547/17 Головуючий у І інстанції Міланіч А. М.Провадження № 22-ц/780/1493/18 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 38 25.04.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 квітня 2018 року м. Київ

Апеляційний суд Київської області у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Головуючого судді: Сушко Л.П.,

суддів: Ігнатченко Н.В., Кашперської Т.Ц.

секретар судового засідання: Вергелес О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Бородянського районного суду Київської області від 10 січня 2018 року у складі судді Міланіч А.М. у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, треті особи виконавчий комітет Озерської сільської ради Бородянського району Київської області, Державне підприємство «Національні інформаційні системи» про встановлення нікчемності заповіту,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2017 року позивачі звернулися до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що 02 лютого 2017 року помер їх батько – ОСОБА_6, який є дідом відповідача ОСОБА_5. За життя, а саме 09 серпня 2016 року, ОСОБА_6 склав заповіт, посвідчений виконуючою обов’язки секретаря виконавчого комітету Озерської сільської ради Бородянського району Київської області ОСОБА_7, яким заповів все належне йому майно відповідачу ОСОБА_5. Вважали, що вказаний заповіт складено та посвідчено з порушенням вимог законодавства щодо його форми і порядку посвідчення, оскільки виконуючий обов’язки секретаря виконкому сільської ради не має повноважень засвідчувати заповіт, дана нотаріальна дія відноситься виключно до повноважень виконкому сільської ради, який очолює сільський голова. Тому, просили суд визнати нікчемним заповіт, складений ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, посвідчений 09 серпня 2016 року ОСОБА_7, виконуючою обов’язки секретаря виконавчого комітету Озерської сільської ради Бородянського району, за №13 в реєстрі.

Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 10 січня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 подали апеляційну скаргу, в якій просять рішення суду першої інстанції скасувати, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, неповне з’ясування судом обставин справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення, яким визнати недійсним заповіт, складений ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, посвідчений 09 серпня 2016 року ОСОБА_7, виконуючою обов’язки секретаря виконавчого комітету Озерської сільської ради Бородянського району, за №13 в реєстрі. Вважають, що вчинення нотаріальної дії щодо засвідчення заповіту в селі відноситься виключно до прав уповноваженої посадової особи виконавчого органу сільської ради, а в.о. секретаря виконавчого комітету сільської ради - ОСОБА_7 не мала повноважень засвідчувати заповіт. Вважають, що посилання суду на витяг з рішення сьомого скликання Озерської сільської ради від 11 листопада 2015 року про обрання ОСОБА_7 виконуючою обов’язки секретаря виконавчого комітету та уповноваження її вчиняти нотаріальні дії є незаконним, оскільки таке призначення ОСОБА_7 є незаконним і таким, що суперечить закону. Вважають, що заповіт не було власноручно складено і записано заповідачем у вдвох примірниках, а тому заповіт є нікчемним. У заповідача було відсутнє вільне волевиявлення на складання заповіту. ОСОБА_7 не роз’яснила заповідачу його прав та змісту відповідних статей ЦК України, через що заповіт є недійсним. Крім того, вважають, що ОСОБА_7 повинна була багато разів пояснити заповідачу, що він повністю позбавляє рідних дітей права на спадщину. Складання юридично вірогідного правочину за обставин справи об’єктивно неможливе. Заповідач взагалі не був присутнім у приміщенні сільської ради, де було посвідчено заповіт. Також зазначили, що на заповідача вочевидь чинився тиск, щоб він склав заповіт. Судом проігноровано і не дано жодної оцінки доводам позивачів щодо виконання записів та підписів у заповіті та реєстрі нотаріальних дій їх батьком і не проведено з цього питання експертизи. Має місце порушення п.15,18 Порядку №419, оскільки секретарем сільської ради заповіт було посвідчено без свідків. Крім того, скласти заповіт за 10 хвилин не вбачається можливим, а тому заповіт є нікчемним. Ухвалою суду першої інстанції було незаконно відмовлено у прийнятті заяви про зміну предмета позову.

Відповідач ОСОБА_5 надала суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому вказала, що у матеріалах справи наявні копії рішень сільської ради на підставі яких ОСОБА_7 виконує обов’язки секретаря сільської ради та вчиняє нотаріальні дії. Таким чином, ОСОБА_7 належним чином уповноважена вчиняти нотаріальні дії у відповідності до ст.37 ЗУ «Про нотаріат» та ст.1251 ЦК України. Підстави передбачені ч.1 ст.1257 ЦК України, з яких заповіт може бути визнано судом нікчемним, відсутні. Зі змісту заповіту вбачається, що зміст статей ЦК України заповідачу було роз’яснено, і на прохання заповідача його розпорядження записано з його слів за допомогою загальноприйнятих технічних засобів (комп’ютера) відповідною посадовою особою сільської ради. Крім того, вказує, що зміст розпорядження заповідача в обох примірниках заповіту є ідентичним, і підписи у примірниках заповіту також є ідентичними. Також, вважає, що посадова особа органу місцевого самоврядування може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів, тобто написання рукописного тексту (окрім підпису) у другому примірнику заповіту не суперечить закону і не є підставою нікчемності заповіту. Оскільки один примірник заповіту містить особисто написаний заповідачем текст, підстав вважати, що заповідач через фізичні вади чи стан здоров’я не міг самостійно вголос прочитати заповіт, відсутні. Обов’язкової вимоги щодо причитування заповіту вголос заповідачем при посвідченні заповіту посадовою особою органу місцевого самоврядування закон взагалі не містить. Оспорюваний заповіт підписаний особисто заповідачем, про що свідчить наявний у матеріалах справи висновок судово-почеркознавчої експертизи. Наявність свідків при посвідченні заповіту не є обов’язковим, оскільки заповідач не має фізичних вад, і самостійно міг прочитати заповіт. Позивачами не надано жодних належних доказів того, що на момент складання заповіту заповідач не міг розуміти значення своїх дій і керувати ними, а такі твердження позивачів є лише припущенням. Твердження позивачів щодо неможливості складання заповіту за 10 хвилин є лише особистою думкою позивачів, що не підтверджується належними доказами, і також є припущенням. Порушення Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, які допущені в.о. секретаря Озерської сільської ради ОСОБА_7 при посвідченні заповіту є формальними та не можуть бути достатньою підставою для висновку про порушення форми та порядку посвідчення заповіту, які в цілому були дотримані та не є підставою для визнання його недійсним. Також зазначила, що позивачами було пропущено строк для подання заяви про зміну предмета або підстави позову, у зв’язку із чим визначені в апеляційній скарзі підстави не можуть прийматись судом апеляційної інстанції до уваги.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Вирішуючи даний спір, і відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що в обґрунтування своїх вимог позивачі посилаються на те, що оспорюваний заповіт складено та посвідчено з порушенням вимог законодавства щодо його форми і порядку посвідчення, оскільки його посвідчено виконуючою обов’язки секретаря виконкому сільської ради, яка не має повноважень засвідчувати заповіти, до того ж, в одному примірнику заповіту напис щодо того, що заповіт заповідачем прочитано вголос здійснено не самим спадкодавцем ОСОБА_6, а виконуючою обов’язки секретаря сільської ради ОСОБА_7 Суд вважав, що вказаний заповіт був посвідчений особою, яка була належним чином уповноважена на це, оскільки як вбачається з витягу з рішення першої сесії сьомого скликання Озерської сільської ради від 11 листопада 2015 року, виконуючу обов’язки секретаря виконкому Озерської сільської ради ОСОБА_7 було уповноважено вчиняти нотаріальні дії. Та обставина, що ОСОБА_7 працювала в сільській раді на посаді бухгалтера та одночасно виконувала обов’язки секретаря, на думку суду, не впливає на наявність у неї повноважень на вчинення нотаріальних дій. Крім того, суд першої інстанції взяв до уваги показання свідка ОСОБА_7, яка повідомила суд, що нею дійсно в 2016 році в приміщенні сільської ради посвідчувався заповіт ОСОБА_6, при цьому заповідач сам прийшов до сільської ради та висловив бажання скласти заповіт на користь своєї онуки ОСОБА_5. Перед посвідченням заповіту його текст був прочитаний заповідачем вголос, вона (свідок) роз’яснила йому наслідки складення заповіту, він підтвердив свій намір щодо складення заповіту на користь зазначеної у ньому особи та особисто його підписав. Також ОСОБА_6 особисто здійснив запис в одному з примірників заповіту щодо того, що даний заповіт ним прочитано вголос, він ознайомлений із загальними вимогами для чинності правочину, усвідомлює значення своїх дій і його волевиявлення відповідає його внутрішній волі, в другому примірнику заповіту ОСОБА_7 допомогла ОСОБА_6 вчинити цей запис, оскільки це було для нього складно. Та обставина що, в одному з примірників заповіту дійсно вказаний запис відрізняється від вчиненого в іншому заповіті, на думку суду, не могла вплинути на волевиявлення спадкодавця, так як текст заповіту ним був прочитаний вголос та власноручно підписаний, що підтвердила свідок ОСОБА_7, та про що свідчать його підписи в двох екземплярах заповіту та в реєстрі, до того ж в одному із примірників заповіту такий запис вчинено саме спадкодавцем.

Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч.1 ст.1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

Відповідно до ч.1 ст.1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Відповідно до ч.1,2 ст.1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу.

Відповідно до ч.4 ст.207 ЦК України якщо фізична особа у зв'язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа. Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє. Підпис іншої особи на тексті правочину, щодо якого не вимагається нотаріального посвідчення, може бути засвідчений відповідною посадовою особою за місцем роботи, навчання, проживання або лікування особи, яка його вчиняє.

Відповідно до ст.1251 ЦК України якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

Відповідно до п.2.1 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №3306/5 від 11 листопада 2011 року нотаріальні дії вчиняються в приміщенні органу місцевого самоврядування.

Відповідно до п.1.4 Розділу ІІІ Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №3306/5 від 11 листопада 2011 року заповіт має бути складений у письмовій формі, із зазначенням місця і часу складення заповіту, дати та місця народження заповідача та підписаний особисто заповідачем. Посадова особа органу місцевого самоврядування посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Посадова особа органу місцевого самоврядування може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути прочитаний уголос та підписаний заповідачем, про що ним зазначається у заповіті перед його підписом.

Встановлено, що 09 серпня 2016 року ОСОБА_6 склав заповіт, посвідчений виконуючою обов’язки секретаря Озерської сільської ради Бородянського району Київської області ОСОБА_7, яким заповів все належне йому майно своїй онуці ОСОБА_5. Копії двох примірників заповіту знаходяться в матеріалах справи та за змістом є ідентичні (т.1 а.с.94,153).

02 лютого 2017 року помер батько позивачів та дід відповідача ОСОБА_6, що підтверджується свідоцтвом про смерть(т.1 а.с.91,96-100,118-119,122,125).

Із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 до приватного нотаріуса Бородянського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_8 звернулися діти померлого ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та його онука ОСОБА_5 (т.1 а.с.90,114,120).

При вирішенні даного спору суд першої інстанції вірно виходив із того, що підстави, на які посилаються позивачі для визнання правочину нікчемним (при складенні заповіту було порушено вимоги щодо його форми та посвідчення, і змісту), визначені ч.2 ст.215, ч.1 ст.1257 ЦК України – відсутні.

Колегія судів вважає, що спадкові права позивачів не були порушені відповідачем.

Доводи позивачів про те, що посилання суду на витяг з рішення сьомого скликання Озерської сільської ради від 11 листопада 2015 року про обрання ОСОБА_7 виконуючою обов’язки секретаря виконавчого комітету та уповноваження її вчиняти нотаріальні дії є незаконним, оскільки таке призначення ОСОБА_7 є таким, що суперечить закону, відхиляються колегією суддів з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, виконуючу обов’язки секретаря виконкому Озерської сільської ради ОСОБА_7 було уповноважено вчиняти нотаріальні дії, що підтверджується витягом із рішення першої сесії сьомого скликання Озерської сільської ради від 11 листопада 2015 року (т.1 а.с.70-71).

Таким чином, у матеріалах справи наявні копії рішень сільської ради на підставі яких ОСОБА_7 виконує обов’язки секретаря сільської ради та вчиняє нотаріальні дії.

У колегії суддів відсутні підстави вважати, що ОСОБА_7 не уповноважена вчиняти нотаріальні дії у відповідності до ст.37 ЗУ «Про нотаріат» та ст.1251 ЦК України.

Щодо доводів позивачів про те, що призначення ОСОБА_7 є незаконним і таким, що суперечить закону, колегія суддів зазначає, що вказана обставина не є підтвердженою належними і допустимими доказами у справі, рішення про уповноваження ОСОБА_7 вчиняти відповідні дії ніким не оспорено і не скасовано.

Доводи позивачів про те, що заповіт не було власноручно складено і записано заповідачем у вдвох примірниках, а тому заповіт є нікчемним, також відхиляється колегією суддів, оскільки посадова особа органу місцевого самоврядування може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів, тобто написання рукописного тексту (окрім підпису) у другому примірнику заповіту не суперечить закону і не є підставою нікчемності заповіту (п.1.4 Розділу ІІІ Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №3306/5 від 11 листопада 2011 року).

Доводи позивачів про те, що має місце порушення п.15,18 Порядку №419, оскільки секретарем сільської ради заповіт було посвідчено без свідків відхиляються колегією суддів з огляду на наступне.

Відповідно до п.1.4 Розділу ІІІ Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №3306/5 від 11 листопада 2011 року якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися в присутності не менш як двох свідків.

Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами ОСОБА_5, викладеними у відзиві на апеляційну скаргу про те, що наявність свідків при посвідченні заповіту не є обов’язковим, оскільки заповідач не мав фізичних вад.

Доводи позивачів про те, що заповідач взагалі не був присутнім у приміщенні сільської ради, де було посвідчено заповіт є безпідставними і необґрунтованими, оскільки спростовуються матеріалами справи, показаннями свідків.

Доводи позивачів про те, що скласти заповіт за 10 хвилин не вбачається можливим, а тому заповіт є нікчемним відхиляються колегією суддів, як юридично необґрунтовані, оскільки складання заповіту за 10 хвилин не є підставою нікчемності заповіту. Крім того, такі твердження позивачів є лише їх особистою думкою, і не підтверджується належними доказами та є припущенням.

Доводи позивачів про те, що ухвалою суду першої інстанції було незаконно відмовлено у прийнятті заяви про зміну предмета позову відхиляються колегією суддів з огляду на наступне.

Ухвалою Бородянського районного суду Київської області від 19 грудня 2017 року позивачам відмовлено у прийнятті заяви про зміну предмета позову з тих підстав, що дана заява була подана після початку розгляду справи по суті та, як вбачаться із заяви, позивачі просили змінити як предмет так і підстави позову, тобто з порушенням ч.3 ст.49 ЦПК України.

Відповідно до журналу судового засідання від 07 грудня 2017 року (т.1 а.с.160-161) суд перейшов до розгляду справи по суті, в судовому засіданні сторони надали пояснення по суті позовних вимог, були допитані свідки та досліджено докази у справі.

Після того як суд першої інстанції розпочав розгляд справи по суті, а саме 18 грудня 2017 року представником позивачів було подано заяву про зміну предмету позову.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України №2147-VIII від 03.10.2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким, зокрема, Цивільний процесуальний кодекс України викладений в новій редакції.

Відповідно до п.9 ч.1 Перехідних положень ЦПК України справи в судах першої інстанції, проваджений у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч. З ст. 49 ЦПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно відмовив позивачам у її прийняті заяви про зміну предмета позову, оскільки розгляд справи вже було розпочато судом першої інстанції по суті, а також, як вбачається зі змісту вказаної заяви позивачі просять змінити не тільки предмет, а й підставу позову, що є забороненим процесуальним законодавством.

Крім того, колегія суддів вказує, що оскільки позивачами було пропущено строк для подання заяви про зміну предмета або підстави позову, у зв’язку із чим, і у відповідності до імперативних норм ЦПК України, визначені в апеляційній скарзі підстави, не можуть прийматись судом апеляційної інстанції до уваги.

Доводи позивачів про те, що у заповідача було відсутнє вільне волевиявлення на складання заповіту, а на заповідача вочевидь чинився тиск, щоб він склав заповіт, а також доводи позивачів про те, що ОСОБА_7 не роз’яснила заповідачу його прав та змісту відповідних статей ЦК України, через що заповіт є недійсним колегією суддів відхиляються як такі, що не стосуються предмета спору – встановлення нікчемності заповіту, а стосуються визнаннязаповіту недійсним.

Доводи позивачів про те, що судом проігноровано і не дано жодної оцінки доводам позивачів щодо виконання записів та підписів у заповіті та реєстрі нотаріальних дій їх батьком і не проведено з цього питання експертизи також відхиляються колегією суддів, оскільки підписи заповідача або його рукописні тексти не є предметом доказування у даній справі.

Доводи позивачів про те, що ОСОБА_7 повинна була багато разів пояснити заповідачу, що він повністю позбавляє рідних дітей права на спадщину, а також доводи позивачів про те, що складання юридично вірогідного правочину за обставин справи об’єктивно неможливе, також відхиляються колегією суддів, оскільки є безпідставними та юридично необґрунтованими.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

З урахуванням наведеного, колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог та вірно застосував до правовідносин що виникли між сторонами положення ст.ст.207, 1247, 1251 ЦК України, п.2.1 Розділу ІІ, п.1.4 Розділу ІІІ Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №3306/5 від 11 листопада 2011 року.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасовано з підстав, викладених у апеляційній скарзі.

На підставі викладеного, керуючись ст.374, 376 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Бородянського районного суду Київської області від 10 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного ОСОБА_1 протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено «25» квітня 2018 року.

Головуючий суддяОСОБА_1 СуддіОСОБА_9 ОСОБА_10