Постанова № 73642284, 25.04.2018, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №285/3731/17 Головуючий у 1-й інст. Помогаєв А. В.

Категорія 27 Доповідач Трояновська Г. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2018 року Апеляційний суд Житомирської області у складі:

головуючого – судді Трояновської Г.С.

суддів: Миніч Т.І., Павицької Т.М.

з участю секретаря судового засідання Кучерявого О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу № 285/3731/17 за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 22 грудня 2017 року, ухвалене під головуванням судді Помогаєва А.В. у м. Новоград-Волинський,

в с т а н о в и в:

У серпні 2017 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у сумі 26548,20 грн. та понесені судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог Банк зазначав, що між ним та ОСОБА_1 29.08.2011 було укладено кредитний договір, відповідно до якого остання отримала кредит у розмірі 300,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами банку» складає між ним та банком Договір, про що свідчить підпис відповідача у заяві. Договором передбачено порядок та умови погашення кредиту, погашення заборгованості по кредиту, сплата нарахованих за період користування кредитом відсотків, комісії за користування кредитом та інших витрат.

Щодо зміни кредитного ліміту банк керується п. 2.1.1.2.3, п. 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

ПАТ КБ «ПриватБанк» свої зобов'язання за Договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредитний ліміт у розмірі, встановленому Договором. У зв’язку з порушенням відповідачем взятих на себе зобов’язань за кредитним договором, станом на 27.09.2017 утворилась заборгованість у розмірі 26548 грн. 20 коп., яка складається із: 11788 грн. 73 коп. - заборгованість за кредитом; 4505 грн. 00 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом; 8514 грн. 08 коп. - заборгованість за пенею та комісією; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. (фіксована частина); 1240 грн. 39 коп. (процентна складова).

Заочним рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 22 грудня 2017 року позов задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 26 548 грн. 20 коп. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погоджуючись із судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування поданої скарги зазначає, що, по-перше не укладала з позивачем кредитного договору, умови по сплаті заборгованості по процентам та пенею не обговорювала. По-друге, судом першої інстанції не взято до уваги, що розрахунок заборгованості Банком проводився починаючи з 30.03.2011, хоча позовні вимоги мотивовано тим, що договір було укладено 29.08.2011. Зазначає, що підписана нею анкета-заява про отримання послуг Банку не може вважатися кредитним договором у розумінні ст. 1054 ЦК України. Крім цього вказує, що судом першої інстанції проігноровано її клопотання щодо застосування строків позовної давності щодо позовних вимог про стягнення відсотків за прострочення сплати кредиту та штрафів.

ОСОБА_1 на розгляд апеляційної скарги не з’явилась, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

Представник ПАТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_2 проти доводів апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, надав відповідні пояснення та розрахунки.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах, визначених ст. 367 ЦПК України, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, мотивуючи наступним.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є договір та інші правочини.

Відповідно до положень статей 526, 530, 610, частини 1 статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання(неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За правилами частини 1 статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Положенням частини 1 статті 634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами).

Частиною 1статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Судом встановлено, що 29.03.2011 ОСОБА_1 було підписано Анкету-Заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «Приватбанку», в якій зазначено, що вона разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг (а.с. 9).

В Анкеті-Заяві міститься інформація про те, що відповідач ознайомилася з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді та погодилась з ними. Також ОСОБА_1 підтвердила свою згоду на те, що підписана нею заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг та тарифами складає між нею та Банком договір, про що свідчить її підпис в заяві (а.с.9).

Відтак, між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 виникли правовідносини внаслідок приєднання однієї сторони до умов іншої. Із запропонованими умовами відповідач ознайомилася та погодилася, про що розписалася у Анкеті-Заяві. Таке приєднання відповідачем вчинено у письмовій формі, що ґрунтується на положеннях статті 634 ЦК України.

Згідно з Умовами та Правилами надання банківських послуг після отримання банком від клієнта необхідних документів, а також заяви, банк проводить перевірку наданих документів і приймає рішення про можливість встановлення кредитного ліміту на кредитну картку. Клієнт дає згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити, збільшити або анулювати) кредитний ліміт.

Підписання цього договору є пряма і безумовна згода клієнта відносно прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту встановленого банком (п.п. 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг).

Згідно з п.п. 2.1.1.5.5 Умов та Правил надання банківських послуг, клієнт зобов'язаний погашати заборгованість за кредитом, процентами за його користування, за переривання платіжного ліміту, а також оплачувати комісію на умовах, передбачених цим договором.

Із наданих позивачем довідок вбачається, що відповідачу 30 березня 2011 року було надано кредитну картку за № 5577212704046260 та цього ж дня встановлено кредитний ліміт в розмірі 300,00 грн., який в подальшому неодноразово змінювався (а.с.95). Останній раз кредитний ліміт було збільшено 24.07.2013 до 10 900грн., в подальшому кредитний ліміт зменшувався (а.с.95).

Крім цього, відповідачу неодноразово здійснювався перевипуск карток – 23.05.2011, 24.07.2013, 22.08.2015 (а.с.96). Термін дії останньої картки – до березня 2019 року (а.с.96).

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що ОСОБА_1 не виконала своїх зобов'язань за кредитним договором від 29 березня 2011 року, внаслідок чого станом на 27.09.2017 утворилась заборгованість у розмірі 26548 грн. 20 коп., яка складається із: 11788 грн. 73 коп. - заборгованість за кредитом; 4505 грн. 00 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом; 8514 грн. 08 коп. - заборгованість за пенею та комісією; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. (фіксована частина); 1240 грн. 39 коп. (процентна складова) (а.с.4-6).

Крім цього, із вказаного розрахунку заборгованості вбачається користування відповідачкою кредитною карткою, що включало в себе як зняття кредитних коштів, так і поповнення картки.

Вказане підтверджується і випискою про рух коштів за вказаним вище картковим рахунком (а.с.134-135 ).

Відтак ОСОБА_1 своїми діями підтвердила наявність між сторонами кредитних правовідносин.

Відповідно до статті 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язань або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

Розрахунок заборгованості містить розмір відсоткової ставки, ставки пені, суми нарахувань за кожний окремий проміжок часу, у тому числі окремо по відсотках, пені, тілу кредиту; суму нарахувань по кожному з видів зобов'язань, у тому числі накопичувальним порядком.

З урахуванням того, що відповідач належним чином не виконував взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк», разом з тим, не погоджується із розрахованим Банком розміром відсотків за користування кредитом, пені і штрафів, з приводу чого позивача було зобов’язано надати суду розрахунок заборгованості по процентам за користування кредитом та нарахованій пені, відповідно умов договору.

Відповідно до пунктів 1.1.3.2.3 Умов та правил надання банківських послуг банк має право проводити зміну тарифів, а також інших умов обслуговування рахунків. При цьому банк, за виключенням випадків зміни розміру наданого кредиту (кредитного ліміту) зобов'язаний не менш ніж за 7 днів до введення змін проінформувати клієнта.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із частиною першої статті 1056-1 ЦК України (в редакції, чинній на час підписання Анкети-Заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг) процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Частиною третьою цієї статті визначено, що фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

У частині четвертій указаної статті передбачено, що в разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

У разі підвищення банком процентної ставки з'ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.

Таким чином, боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку.

З 01 вересня 2014 року Банк в односторонньому порядку збільшив процентну ставку за договором до 34,80% річних, а з 01 квітня 2015 року - до 43,20% річних.

Оскільки Банком не було доведено суду збільшення процентної ставки у належний спосіб, то позовні вимоги у цій частині підлягають до часткового задоволення, виходячи з процентної ставки 30% річних, яка була узгоджена сторонами при укладанні кредитного договору.

Зазначений висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною ним у постанові від 11 жовтня 2017 року у справі №6-1374цс17.

Із наданого позивачем в ході розгляду справи та дослідженого судом уточненого розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованість за процентами за користування кредитом становить - 2103,41 грн. відповідно до процентної ставки 30%, сума пені - 950,00 грн.(а.с.98-100).

Відтак, станом на 27 вересня 2017 року, з урахуванням процентної ставки за кредитним договором 30,00 % та кількості днів простроченої заборгованості, загальна сума заборгованості ОСОБА_1 перед Банком складає 14842 грн. 14 коп., з яких: 11788,73 грн. - заборгованість за кредитом; 2103,41 грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом; 950,00 грн. заборгованість за пенею.

Щодо нарахування позивачем штрафів (фіксована частина, процентна складова) слід враховувати таке.

Зі змісту Умов та Правил надання банківських послуг вбачається, що неустойка (пеня і штраф) нараховуються за одне і те ж порушення несвоєчасне виконання зобов'язань.

Окрім нарахування пені за несвоєчасне погашення заборгованості позивач нарахував також 500,00 грн. - штраф (фіксована частина) та 1240,39 грн. - штраф (процентна складова) за таке ж саме порушення.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року № 6-2003цс15.

З огляду на наведене, у суду першої інстанції не було підстав для стягнення штрафів -фіксованої частини (500грн.) та процентної складової (1240,39 грн.), оскільки діючим законодавством не передбачена подвійна відповідальність за несвоєчасне виконання зобов'язань.

Щодо доводів апеляційної скарги про застосування строків позовної давності, про що, як зазначає ОСОБА_1, було заявлено в суді першої інстанції, то колегія суддів вважає їх безпідставними з огляду на те, що матеріали справи не містять клопотання такого змісту.

З огляду на вище зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, відтак з підстав, передбачених п.2 ч.1 ст. 374, п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов’язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов’язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374, 376, 381-384, 390-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 22 грудня 2017 року скасувати і ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 14842 грн. 14 коп. заборгованості за кредитним договором №б/н від 29.03.2011 року, з яких: 11788,73 грн. - заборгованість за кредитом; 2103,41 грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом; 950,00 грн. заборгованість за пенею.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути із Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 164 грн. 00 коп. понесених судових витрат..

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 26.04.2018.

Головуючий Судді