Постанова № 73641402, 18.04.2018, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 303/2928/17

П О С Т А Н О В А

Іменем України

18 квітня 2018 року м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі:

головуючого – судді Куштана Б.П. (доповідача),

суддів: Кондора Р.Ю. і ОСОБА_1, за участю секретаря Волощук В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на рішення Мукачівського міськрайонного суду від 22 січня 2018 року за первісним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дитини та дружини і зустрічним позовом адвоката ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом у травні 2017 р.

Після зменшення розміру позовних вимог у січні 2018 р. (а.с.83) просила:

-стягнути з ОСОБА_3 на свою користь аліменти на утримання дитини – ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1500 грн., щомісячно, до досягнення дитиною повноліття;

-стягнути з ОСОБА_3 аліменти на своє утримання у розмірі 600 грн., щомісячно, до досягнення дитиною трьох років.

На обґрунтування позовних вимог указала, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі, однак із грудня 2016 р. не проживають разом. Вона проживає разом із дитиною у своїх батьків. Відповідач не надає кошти на утримання дитини, незважаючи на те, що їздить за кордон на роботу і має добрий дохід. Вважає, що відповідач спроможний матеріального сплачувати аліменти на користь дитини та на її утримання до досягнення дитиною трьох років.

ОСОБА_3 звернувся із зустрічним позовом у липні 2017 р.(а.с.24-26)

Просив:

-розірвати шлюб, укладений між ним і ОСОБА_4;

- відмовити ОСОБА_4 у задоволенні позовних вимог.

На обґрунтування позовних вимог указав, що з грудня 2016 р. сторони в справі не підтримують шлюбні відносини, проживають окремо, спільне господарство не ведуть, у зв’язку з цим шлюб укладений між сторонами підлягає розірванню.

Ухвалою Мукачівського районного суду від 03 липня 2017 р. зустрічний позов ОСОБА_3 об’єднано в одне провадження із первісним позовом ОСОБА_4 (а.с.41).

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 22 січня 2018 р. позов ОСОБА_4 задоволено: стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 аліменти на її утримання у твердій грошовій сумі у розмірі 600 грн., щомісячно, починаючи з 25.05.2017 р. і до досягнення дитиною трирічного віку. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання сина ОСОБА_5 у твердій грошовій сумі у розмірі 1 500 грн., щомісячно, починаючи з 25.05.2017 року і до досягнення дитиною повноліття.

Зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено: шлюб між ОСОБА_3 і ОСОБА_4 розірвано.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 640 грн. Стягнуто із ОСОБА_3 на користь держави судовий збір (за вимогу про стягнення аліментів на утримання дитини) у розмірі 640 грн. Стягнуто з ОСОБА_4, на користь ОСОБА_3 640 грн.

Адвокат ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 просить указане рішення у частині стягнення із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 аліментів на її утримання і на утримання їх сина скасувати та ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_4 у задоволенні позовних вимог. У решті рішення залишити без змін.

Доводить про неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Указує, що позивач за первісним позовом не має права на стягнення із відповідача за первісним позовом аліментів на своє утримання, оскільки не довела належними та допустимими доказами, що вона дійсно потребує матеріальної допомоги, а відповідач за первісним позовом може таку надати. Крім того, ОСОБА_4 є особою з інвалідністю із дитинства, що унеможливлює стягнення із ОСОБА_3 аліментів на її утримання за умови, що шлюб між сторонами розірваний. Зазначає, що позивач за зустрічним позовом є безробітним, на заробітки за межі України не їздить, а лише час від часу отримує нерегулярний і мінливий дохід. Указує, що проживає разом із престарілими батьками, які фактично перебувають на його утриманні.

У письмовому відзиві на апеляційну скаргу адвокат ОСОБА_6, яка діє в інтересах ОСОБА_4, просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Узагальнені доводи заперечення зводяться до того, що позовні вимоги позивача за первісним позовом є доведеними та обґрунтованими.

Рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині задоволення позовних вимог за первісним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи первісний і зустрічний позов, виходив зі доведеності та обґрунтованості доводів, указаних у позовах.

Апеляційний суд не може повністю погодитися із такими висновками місцевого суду через неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Апеляційну скаргу належить задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції – змінити, з таких мотивів.

Рішення суду першої інстанції у частині задоволення зустрічного позову не переглядається як не оскаржене.

Установлено, що 05.04.2015 р. між сторонами було зареєстровано шлюб (а.с.5). У шлюбі народився син – ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_2 І-ФМ № 332988 (а.с.4). Із довідки МСЕК від 10.02.2014 р. видно, що позивач по справі є особою із інвалідністю із дитинства (а.с.6). Із довідки Зняцівської сільської ради від 15.06.2017 р. видно, що ОСОБА_3 із 23.06.2003 р. ніде не вчиться, не служить, не працює, трудової книжки не має (зі слів заявника) (а.с.30). Із довідки МСЕК від 14.01.2016 р. видно, що ОСОБА_7 (батько відповідача за первісним позовом) має третю групу інвалідності з обмеженням фізичних навантажень. Із довідки соціального захисту Мукачівського району видно, що позивач отримує державну соціальну допомогу інвалідам із дитинства ІІІгрупи в розмірі 1312 грн. (період із травня 2017 р. по липень 2017 р.) і щомісячну одноразову допомогу при народженні 1-ої дитини в розмірі 860 грн. (за період із травня 2017 р. по липень 2017 р.) (а.с.51,52).

Доводи апеляційної скарги щодо стягнення із відповідача за первісним позовом аліментів на утримання малолітньої дитини в твердій грошовій сумі в розмірі 1500 грн. щомісячнозводяться до того, що ОСОБА_3 є безробітним, на заробітки за межі України не їздить, а лише час від часу отримує нерегулярний, мінливий дохід. Проживає разом із престарілими батьками, які фактично перебувають на його утриманні.

Однак, такі доводи заявника не дають підстав для скасування оскарженого рішення у цій частині як необґрунтовані, суперечні нормам матеріального права, обставинам справи та письмовим доказам.

Згідно з положеннями ст.ст. 180, 182, 184 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. При визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів;доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. ОСОБА_2 аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.Суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. ОСОБА_2 аліментів, визначений судом або за домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» станом на 2018 р. установлено прожитковий мінімум на дитину віком до 6 років: з 1 січня 2018 року - 1492 грн., з 1 липня - 1559 грн., з 1 грудня - 1626 грн.

ОСОБА_3 оскаржує у цілому стягнення із нього на користь ОСОБА_4 аліментів на утримання дитини. Однак, така позиція нічим не підтверджена, а відповідним законом установлено обов’язок батьків утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття, тобто відповідач за первісним позовом не може уникати свого обов’язку утримувати дитину.

На обґрунтування своїх доводів указує, що є безробітним, а його батьки фактично перебувають на його утриманні. На підтвердження цього апелянт подав ряд довідок.

Із довідки Зняцівської сільської ради від 15.06.2017 р. видно, що ОСОБА_3 із 23.06.2003 р. ніде не вчиться, не служить, не працює, трудової книжки не має (зі слів заявника) (а.с.30). Із довідки Зняцівської сільської ради від 15.06.2017 р. видно, що ОСОБА_4 (мати відповідача за первісним позовом) ніде не працює із 26.08.1995 р. (а.с.31). Із довідки МСЕК від 14.01.2016 р. видно, що ОСОБА_7 (батько відповідача за первісним позовом) має третю групу інвалідності і йому обмежено фізичні навантаження.

Між тим, статус безробітного може бути підтверджено лише довідкою із центру зайнятості, які вповноважені надавати особам відповідний статус.

Той факт, що батьки відповідача перебувають на його утриманні, також має підтверджуватися відповідними доказами, а те, що його батько є особою із інвалідністю, а мати з 1995 р. ніде не працює, не є належним і допустимим доказом у підтвердження факту перебування їх на утриманні сина.

Спільна дитина сторін проживає разом із мамою (позивачем за первісним позовом) і, безумовно, позивач несе більші витрати на дитину, ніж той із батьків, із ким дитина не проживає. А за умови, що відповідач за первісним позовом не оспорює сам розмір аліментів, а оспорює факт їх стягнення із нього взагалі, то суму стягуваних аліментів належить залишити у розмірі, визначеному судом першої інстанції.

У частині заперечення ОСОБА_3 щодо стягнення із нього на користь ОСОБА_4 аліментів на її утримання апеляційний суд констатує, що доводи апеляційної скарги в цій частині заслуговують на увагу, а рішення суду першої інстанції у цій частині підлягає скасуванню із таких мотивів.

Згідно з положеннями ч.ч.2,3,3 ст.75 СК України право на утримання (аліменти) має той із подружжя, хто є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Непрацездатним вважається той із подружжя, хто досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є інвалідом I, II чи III групи. Один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Право на утримання після розірвання шлюбу регламентується статтею 76 СК України, за змістом якої розірвання шлюбу не припиняє права особи на утримання, яке виникло у неї за час шлюбу; після розірвання шлюбу особа має право на утримання, якщо вона стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу і потребує матеріальної допомоги і якщо її колишній чоловік, колишня дружина може надавати матеріальну допомогу; особа має право на утримання і тоді, коли вона стала інвалідом після спливу одного року від дня розірвання шлюбу, якщо її інвалідність була результатом протиправної поведінки щодо неї колишнього чоловіка, колишньої дружини під час шлюбу.

Аналіз указаних норм матеріального права дає підстави для висновку, що аліментні зобов'язання на утримання одного з подружжя можуть призначатися за наявності юридичних складових - сукупності певних умов, зокрема: перебування у зареєстрованому шлюбі або після розірвання шлюбу - якщо особа стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу, а також коли вона стала інвалідом після спливу одного року від дня розірвання шлюбу, якщо її інвалідність була результатом протиправної поведінки щодо неї колишнього чоловіка, колишньої дружини під час шлюбу; непрацездатність одного з подружжя; потреба в матеріальній допомозі; нижчий від прожиткового мінімуму рівень матеріального забезпечення.

Таким чином, право на утримання (аліменти) має зазначена вище непрацездатна особа, яка не забезпечена прожитковим мінімумом.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» визначено на 2017 рік прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2017 р. - 1247 грн., з 1 травня - 1312 грн., з 1 грудня - 1373 грн.

Із довідки соціального захисту Мукачівського району видно, що позивач отримує державну соціальну допомогу інвалідам із дитинства ІІІ - групи в розмірі 1312 грн. (період із травня 2017 р. по липень 2017 р.) (а.с.51).

Отже, на час звернення з позовом до суду позивач отримувала державну соціальну допомогу в розмірі 1312 грн. така сума забезпечувала їй прожитковий мінімум, встановлений законом для осіб, які втратили працездатність, а тому її не можна вважати особою, яка потребує матеріальної допомоги в розумінні частини четвертої статті 75 СК України.

Указане узгоджується із Постановою Верховного Суду України від 16.08.2017 р. у справі № 175/1382/15-ц.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивач за первісним позовом не довела жодними належними та допустимими доказами, що вона потребує аліментів на своє утримання і те, що відповідач за первісним позовом має можливість їх сплачувати. Навпаки, матеріалами справи встановлено, що соціальна допомога, яка виплачується позивачу за первісним позовом як особі з інвалідністю, не є нижчою за встановлений прожитковий мінімум законом для осіб, які втратили працездатність, а тому і підстав для стягнення аліментів на утримання ОСОБА_4 із ОСОБА_3 не має.

У контексті наведеного колегія суддів апеляційного суду констатує, що рішення суду першої інстанції у частині задоволенні первісного позову про стягнення із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 аліментів на її утримання у твердій грошовій сумі у розмірі 600 грн., щомісячно, починаючи з 25.05.2017 р. і до досягнення дитиною трьохрічного віку, належить скасувати як суперечне ст. 263 ЦПК України, а в задоволенні цієї вимоги відмовити за недоведеністю.

Керуючись ст.ст. 75,76 СК України, ст.ст.12, 13, 81, 263, п.2 ч.1 ст.374, п.п.1,4 ч.1 ст.376, ст.ст.381,382,383,384,389 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 задовольнити частково. 2.Рішення Мукачівського міськрайонного суду від 22 січня 2018 року змінити. 3.Рішення у частині задоволення позовної вимоги ОСОБА_4 про стягнення із ОСОБА_3 аліментів на своє утримання у розмірі 600 (шістсот) гривень щомісячно і до досягнення дитиною трьох років скасувати, а в задоволенні цієї вимоги відмовити. 4.Решту рішення залишити без змін. 5.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду. 6.Повне судове рішення складено 26 квітня 2018 року.

Судді: