Постанова № 73641390, 18.04.2018, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 304/15/18

П О С Т А Н О В А

Іменем України

18 квітня 2018 року м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі:

головуючого – судді Куштана Б.П. (доповідача),

суддів: Кондора Р.Ю. і ОСОБА_1, за участю секретаря Волощук В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Перечинського районного суду від 29 січня 2018 року за скаргою ОСОБА_2 на постанову старшого державного виконавця Ужгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області про призначення виконання, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця ВДВС ГТУЮ у Закарпатській області Білинця В.О. в січні 2018 р.

Просив визнати незаконною і скасувати постанову державного виконавця ВДВС ГТУЮ у Закарпатській області Білинця В.О. та винести постанову про закриття виконавчого провадження.

На обґрунтування скарги вказав, що подання державного виконавця про примусове проникнення до житла божника є протиправним, оскільки державним виконавцем не було зроблено жодних заходів щодо встановлення майна, яке знаходиться у боржника на праві приватної власності.

Ухвалою Перечинського районного суду від 29 січня 2018 р. у задоволення скарги відмовлено: стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8000 грн.

ОСОБА_2 просить скасувати цю ухвалу. Доводить про неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, порушення норм матеріального та процесуального права. Указує, що згідно з нормами процесуального права питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника вирішується судом за місцезнаходженняжитла чи іншого володіння особи, однак державний виконавець не надав доказів, що будинок, який знаходиться за адресою: с. СюртеУжгородського району, вул. Ратівецька, 35, належить на праві приватної власності боржнику.

У письмовому відзиві на апеляційну скаргу адвокат ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 просить апеляційну скаргу боржника залишити без руху.

Суд, відмовляючи в задоволенні скарги, виходив із її необґрунтованості та безпідставності.

Апеляційний суд погоджується із таким висновком суду першої інстанції через його відповідність нормам матеріального права та обставинам справи.

Апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції – без змін, із таких мотивів.

Як видно з матеріалів справи, 26 грудня 2017 р. державним виконавцем було винесено постанову про призначення виконання (а.с.6). Із метою перевірки майнового стану боржника виконавчі дії було призначено за адресою: Ужгородський район, с. Сюрте, вул. Ратівецька, 35.

Основним обґрунтуванням скарги та апеляційної скарги є те, що в матеріалах справи відсутні докази про належність будинку, який знаходиться за цією адресою, на праві власності боржнику.

02 листопада 2016 р. старший державний виконавець звертався до суду з поданням про примусове проникнення до житла боржника (а.с.28-30).

Просив вирішити питання про примусове проникнення до будинку, який знаходиться за адресою: Ужгородський район, с. Сюрте, вул. Ратівецька, 35, для можливості встановлення наявності майна боржника ОСОБА_2, проведення опису та арешту віднайденого майна.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 04 листопада 2016 р. у задоволенні цього подання було відмовлено (а.с.26-27).

Ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 15 лютого 2017 р. указану ухвалу суду першої інстанції було скасовано, а подання про примусове проникнення до житла боржника (за адресою: Ужгородський район, с. Сюрте, вул. Ратівецька, 35) задоволено (а.с.54).

За приписами статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов’язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно з ч.ч.4,5 ст.82 ЦПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 15 лютого 2017 р. у цивільній справі № 308/13081/15-ц установлено, що відповідно до п.10 ч.3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду з поданням про постановлення умотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб.

Указаною ухвалою було встановлено, що заявник зареєстрований у ІНФОРМАЦІЯ_1, проте фактичне місце проживання невідомо, а за довідкою Сюртівської сільської ради від 29.08.2016 р. боржник фактично проживає у ІНФОРМАЦІЯ_2, з батьками, але без реєстрації і дозвіл на примусове проникнення до будинку надано саме за адресою фактичного місця проживання.

Боржник у своїй скарзі не вказав жодного доводу, який би був достатнім для скасування ухвали суду першої інстанції,особливо за умови наявності чинної ухвали апеляційного суду Закарпатської області від 15 лютого 2017 р., якою було надано дозвіл на примусове проникнення до житла боржника за тієї адресою, яку боржник заперечує.

За таких умов суд першої інстанції правомірно відмовив ОСОБА_2 в задоволенні скарги на дії державного виконавця, оскільки обґрунтованих підстав для задоволення такої не встановлено.

За правилами ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів констатує, що судом першої інстанції було постановлено ухвалу з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має.

Керуючись п.1 ч.1 ст.374, ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

2.Ухвалу Перечинського районного суду від 29 січня 2018 року залишити без змін.

3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду.

4.Повне судове рішення складено 26 квітня 2018 року.

Судді: