Ухвала суду № 73641370, 23.04.2018, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 307/2421/16-ц

У Х В А Л А

23 квітня 2018 року м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді: Джуги С.Д.

суддів: Мацунича М.В., Кондора Р.Ю.

при секретарі: Пилип Ю.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах якого діє ОСОБА_2 на рішення Тячівського районного суду ухваленого 04 жовтня 2016 року суддею Гримут В.І., у справі за позовом ОСОБА_3 до Нересницького споживчого товариства про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на спадкове майно,-

в с т а н о в и в:

У вересні 2016 року ОСОБА_3 звернулася з вказаним позовом до суду, посилаючись на те, що 27.02.2015 р. померла її баба ОСОБА_4, яка після смерті залишила заповіт, посвідчений секретарем Нересницької сільської ради 29.07.2009 р., яким заповіла їй все своє майно. У склад спадщини входили житловий будинок та магазин «Продукти - 16» по вул. Крички у с. Нересниця. У 1994 році ОСОБА_4 уклала з Нересницьким споживчим товариством договір купівлі-продажу магазину «Продукти - 16» по вул. Крички 9, у с. Нересниця, та сплатила за нього 1857300 купоно-карбованців. Відповідно до акту прийому-передачі вищевказаний магазин був переданий її бабі комісією ОСОБА_5 Після смерті ОСОБА_4, вона звернулася у Тячівську держнотконтору в межах шестимісячного строку, де отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на спадковий житловий будинок. Однак, у видачі свідоцтва на спадщину на магазин «Продукти» їй було відмовлено через відсутність у неї правовстановлюючих документів, що стверджується постановою державного нотаріуса ОСОБА_6 Відповідно до ст. 128 ЦК України (у ред. 1963 р.) право власності у покупця майна по договору виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачене законом або договором. Таким чином, виникнення права власності на магазин згідно діючого на той час законодавства не пов’язувалось з державною реєстрацією. ОСОБА_4 до 2009 року здійснювала реалізацію товарів у магазині «Продукти» по вул. Крички у с. Нересниця. Після важкого захворювання та смерті баби зазначений магазин більше семи років зачинений і в ньому ніхто не здійснює торгівлю. Вона має намір знову відкрити магазин, але не може це зробити через відсутність правовстановлюючих документів. На вказаний магазин претендує тільки вона, але у держнотконторі їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, тому вона змушена звернутися до суду за захистом своїх невизнаних прав та інтересів. З врахуванням наведеного позивач просила визнати договір купівлі – продажу 1994 року магазину «Продукти - 16» дійсним та встановити за нею право власності на спадкове майно, магазин «Продукти - 16»,розташований за адресою Тячівський район с. Нересниця вул. Кричка №9

Рішенням Тячівського районного суду від 04 жовтня 2016 року позов задоволено частково. Визнано за ОСОБА_3 право власності на спадкове майно - магазин «Продукти – 16», розташований у с. Нересниця по вул. Крички 9. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням,ОСОБА_1 в інтересах якого діє ОСОБА_2, як особа, яка не брала участь у справі, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. Вказує на те, що судом вирішено питання про його права та обов’язки. Зокрема, 16 серпня 2017 року Нересницькою сільською радою було винесене рішення №14, яким у задоволенні його заяви про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 0,0067 га для будівництва гаража біля власного будинку відмовлено. Дана відмова мотивована тим, що на вказаній земельній ділянці знаходиться нерухоме майно - магазин «Продукти – 16», який зареєстрований за позивачем ОСОБА_3 на підставі оспорюваного рішення. Даний магазин не є нерухомим майном, а є тимчасово змонтованим контейнером, малою архітектурною формою, яка була розміщена на ділянці перед його будинком та не могла бути зареєстрована як об’єкт нерухомого майна.

В запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_7 – ОСОБА_8 зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, не порушує законних прав та інтересів апелянта, оскільки апелянт не має жодного відношення до будівлі магазину, а земельна ділянка на якій розташована будівля магазину і яку позивач просив надати йому під гаражне будівництво відноситься до земель запасу сільської ради. Апелянт, згідно виготовленого йому у 2008 році державного акту на право власності на земельну ділянку, є суміжним землекористувачем поряд із земельною ділянкою, на якій розміщена будівля магазину, ніяких накладок на земельну ділянку апелянта не має. В задоволенні апеляційної скарги просить відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з’явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційне провадження підлягає закриттю, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до п. 9 Перехідних положень ЦПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017 року), справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Судом першої інстанції встановлено, що 01.08.1994 р. між головою правління Нересницького споживчого товариства ОСОБА_9 та ОСОБА_4, яка померла 27.02.2015 р., було укладено договір купівлі-продажу магазину «Продукти».

Відповідно до довідки Нересницького споживчого товариства Тячівської райспоживспілки № 18 від 28.09.2016 р., магазин «Продукти - 16», по вул. Крички у с. Нересниця, стояв на балансі Нересницького СТ до покупки його ОСОБА_4, яка придбала його 01.08.1994 р.

Згідно договору купівлі-продажу від 01.08.1994р. правління Нересницького споживчого товариства передає у власність ОСОБА_4, будинок-магазину «Продукти - 16», с. Нересниця, вул. Крички, № 19, а вона у свою чергу купує і сплачує за придбане майно 1857300 купоно-карбованців.

Комісією у складі заступника голови правління Нересницького споживчого товариства ОСОБА_10, старшого бухгалтера ОСОБА_11, інженера-будівельника ОСОБА_12, старшого товарознавця ОСОБА_13 та старшого економіста ОСОБА_14 на основі постанови правління СТ від 03.10.1994 р. була проведена передача ОСОБА_4 будинку магазину «Продукти - 16», с. Нересниця, вул. Крички, № 9, що стверджується актом прийому-передачі.

29.07.2009 р. ОСОБА_4 зробила заповітне розпорядження, за яким все майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що буде їй належати на день смерті і на що вона за законом матиме право заповіла ОСОБА_8 (після реєстрації шлюбу змінила своє дошлюбне прізвище на ОСОБА_3).

Даний заповіт не відмінений і не скасований.

Згідно свідоцтва про смерть ОСОБА_4 померла 27.02.2015 р.

04.08.2016 року позивачка звернулася у Тячівську держнотконтору про отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом, але через відсутність у неї правовстановлюючих документів, які підтверджують право власності ОСОБА_4 на будинок-магазин «Продукти - 16» по вул. Крички у с. Нересниця, їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

16.08.2016 року Тячівським районним підприємством технічної інвентаризації на ім’я позивачки виготовлено та видано технічний паспорт на будівлю магазину «Продукти - 16», що знаходиться у с. Нересниця, вул. Крички 9, відповідно до якого загальна площа магазину складає 26.8 м.кв. З даного паспорту вбачається, що його виконано експертом ОСОБА_15, який має кваліфікаційний сертифікат Серія АЕ №003619 від 13.03.2015 року, за яким експерт ОСОБА_15 має право здійснювати технічну інвентаризацію об’єктів нерухомого майна.

Висновком про вартість об’єкта оцінки стверджено, що станом на 19.08.2016 р. ринкова вартість магазину «Продукти - 16», загальною площею 26.8 м. кв., розташованого у с. Нересниця по вул. Крички, складає 43848 грн.

З врахуванням того, що магазин «Продукти - 16» по вул. Крички у с. Нересниця, у встановленому законом порядку набутий спадкодавцем ОСОБА_4, позивачка ОСОБА_3 є спадкоємицею за заповітом після смерті ОСОБА_4, яка прийняла спадщину шляхом подання заяви у нотаріальну контору, на дане нерухоме майно відсутні правовстановлюючі документи, які б дозволяли видати свідоцтво про спадщину і оформити право власності на нього в нотаріальному порядку, суд першої інстанції задовольнив заявлений позов частково, в частині визнання за позивачкою права власності на спадкове майно - магазин «Продукти – 16, розташований у с. Нересниця по вул. Крички 9.

Сторонами рішення суду від 04 жовтня 2016 року не оскаржено.

Апелянт ОСОБА_1, як особа, яка не брала участь у справі, обґрунтовує апеляційну скаргу тим, що оскаржуваним рішенням суду від 04 жовтня 2016 року вирішено питання про його права та обов’язки, а саме, рішенням Нересницької сільської ради від 16серпня 2017року №4 відмовлено задоволенні його заяви про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 0,0067 га для будівництва гаража біля власного будинку з посиланням на те, що на вказаній земельній ділянці знаходиться нерухоме майно - магазин «Продукти – 16», який зареєстрований за позивачем ОСОБА_3

Дані твердження не заслуговують на увагу виходячи з наступного.

Оскаржуваним рішенням суд визнав за позивачем ОСОБА_7 – ОСОБА_8 право власності на спадкове майно - магазин «Продукти – 16», розташований у с. Нересниця по вул. Крички 9.

Зі змісту даного рішення вбачається, що сторонами у даному спорі є Нересницьке споживче товариство та позивачка ОСОБА_3, як спадкоємець померлої ОСОБА_4, яка за життя з Нересницьким споживчим товариством уклала договір купівлі – продажу магазину «Продукти – 16» та якій передано вказаний магазин. Даний договір є чинний і не оспорений. Предметом спору у даній справі є реалізація позивачем ОСОБА_3 своїх спадкових прав, як спадкоємиці за заповітом померлої ОСОБА_4, пов’язаних з набуття у власність даного майна. Апелянт, в апеляційній скарзі не зазначає і не доводить, що він має будь – які права чи обов’язки, щодо даного майна.

Апелянтом ОСОБА_1 до апеляційної скарги долучено державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,2500 га. за адресою. Нересниця, вул.. Крички ,7 виданий йому 21 травня 2009 року. З даного державного акту, плану меж земельної ділянки та технічної документації із землеустрою щодо виготовлення вказаного державного акту вбачається, що апелянту передана у власність земельна ділянка з чітко визначеними межами, в тому числі по межі від «Б» до «В» вона межує із земельною ділянкою Дебич. Тобто, задовго до ухвалення судом першої інстанції рішення, апелянту відведена земельна ділянка з визначеними та погодженими межами. (а.с.67-80).

Апелянтом, відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України, не подано доказів і не доведено, що будівля магазину, відносно якої судом ухвалено оскаржуване рішення, знаходиться на земельній ділянці право власності на яку, або право користування, має апелянт. Більше того, з плану меж земельної ділянки апелянта (а.с.67,88- 90) вбачається, що будівля магазину розміщена за межами відведеної і належної апелянту земельної ділянки і його законних прав не порушує. Відмова 16 серпня 2017 року органом місцевого самоврядування у наданні апелянту дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки для будівництва гаража в зв’язку з тим, що на ній знаходиться будівля магазину, яка за реєстрована за позивачкою, не може підтверджувати порушення оскаржуваним рішенням законних прав апелянта.

Не заслуговують на увагу посилання апелянта, що будівля магазину, згідно акту обстеження майна від 04 грудня 2017 року, не є нерухомим майном, оскільки на дану будівлю Тячівським районним підприємством технічної інвентаризації видано технічний паспорт, який виготовлено сертифікованим експертом, що має право здійснювати технічну інвентаризацію об’єктів нерухомого майна, і даний об’єкт зареєстрований як об’єкт нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а.с.95-97). Апелянтом, не подано належних, допустимих та достовірних доказів, які б спростовували дані обставини.

Таким чином, з врахуванням вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуваним рішенням суду від 04 жовтня 2016 року не вирішувалося питання про права, свободи, інтереси та (або) обов’язки апелянта.

Відповідно до ч.1 п.3, ч.2 ст.362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо: після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов’язки такої особи не вирішувалося. Про закриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в касаційному порядку.

За наведених обставин, апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 підлягає закриттю.

Кереючсиь ч.1 п.3, ч.2 ст. 362 ,ст.381 ЦПК України, апеляційний суд

ухвалив:

апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2, на рішення Тячівського районного суду від 04 жовтня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Нересницького споживчого товариства про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на спадкове майно – закрити.

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено 26 квітня 2018 року.

Головуючий :

Судді :