Постанова № 73640388, 24.04.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/2624/18 Справа № 201/8017/17 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Свистунова О.В.

Категорія 27

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2018 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді – Свистунової О.В.,

суддів – Єлізаренко І.А., Красвітної Т.П.,

за участю секретаря – Гулієва М.І.о.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро

апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 28 листопада 2017 року

по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства “Укрсоцбанк” до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, –

В С Т А Н О В И Л А:

В порядку пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про судоустрій і статус суддів” від 2 червня 2016 року № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті “Голос України” повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п.6 ст. 147 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”).

Відповідно до пункту 9 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року “Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів”, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У червні 2017 року ПАТ “Укрсоцбанк”звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 24 квітня 2008 року між АКБ “Укрсоцбанк” та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 76/03-8, згідно якого позичальник отримав кредитні кошти в розмірі 16200 доларів США зі строком повернення кредиту, згідно до графіку погашення заборгованості 15 квітня 2015 року, та сплатою процентів 8,88 % річних на залишок поточної заборгованості до 10 числа кожного місяця. Банк зі свого боку свої зобов’язання перед позичальником виконав, проте останній порушив умови договору по погашенню кредиту, внаслідок чого станом на 13 травня 2017 року у нього виникла заборгованість за тілом кредиту в розмірі 4123 доларів США та процентам в розмірі 1180,23 доларів США. Крім того, в забезпечення виконання зобов’язань позичальника між позивачем та відповідачкою ОСОБА_3 був укладений договір поруки № 76-03-8 від 24 квітня 2008 року, за умовами якого поручитель у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченою порукою, відповідає перед кредитором в повному обсязі, як солідарний боржник, щодо повернення суми кредиту, сплати відсотків, комісії, а також інших можливих штрафних санкцій.

Ураховуючи викладене, позивачпросив суд стягнути солідарно з відповідачів на свою користь суму заборгованості за договором № 76/03-8 в загальному розмірі 5304,08 доларів США, судові витрати покласти на відповідачів.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 28 листопада 2017 рокупозовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2на користь ПАТ “Укрсоцбанк”заборгованість за кредитним договором № 76/03-8 від 24 квітня 2008 року за період з 07.06.2014 року по 07.06.2017 року в розмірі 2347,90 доларів США, з яких: заборгованість по тілу кредиту – 2113 доларів США та заборгованість по процентам – 234,90 доларів США.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не доведені обставини, що мають значення для справи.

Також скаржник зазначає, що судом неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи та висновки суду не відповідають встановленим обставинам.

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини 2 статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції установлено, що 24 квітня 2008 року між АКБ “Укрсоцбанк”, який перейменовано у ПАТ “Укрсоцбанк”та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 76/03-8, відповідно до якого банк надав позичальнику кредит у сумі 16200 доларів США, зі сплатою процентів в розмірі 8,88 % річних та кінцевим терміном повернення кредиту 15 квітня 2015 року (а.с.6-9).

Відповідно до п.1.1.1 договору, сторонами був погоджений графік погашення кредиту, згідно якого сплата кредиту повинна здійснюватися позичальником щомісячними платежами кожного 10 числа поточного місяця, з кінцевим терміном повернення до 15 квітня 2015 року.

24 квітня 2008 року між банком та ОСОБА_3 був укладений договір поруки № 76/03-8, відповідно до умов якого поручитель прийняла на себе зобов’язання відповідати як солідарний боржник за повне та своєчасне виконання позичальником взятих на себе зобов’язань за кредитним договором.

Внаслідок неналежного виконання позичальником взятих на себе зобов’язань за кредитним договором станом на 13 травня 2017 року ОСОБА_2 має прострочену заборгованість в розмірі 5304,08 дол. США з яких: заборгованість по тілу кредиту – 4123,85 доларів США, заборгованість по процентам – 1180,23 доларів США, яку позивач визначає, виходячи з наданого суду розрахунку заборгованості.

За таких обставин, в силу діючого законодавства, а саме статей 525,526,610,612,625,629,1054 ЦК України, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог ПАТ “Укрсоцбанк”, стягнувши з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором в розмірі 2347,90 доларів США за період з 07.06.2014 року по 07.06.2017 року в межах строку позовної давності, оскільки позичальник не виконав умови кредитного договору у повному обсязі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 жодним чином не спростовує факт наявності заборгованості за кредитом, її суму, не надає суду будь-яких доказів, які б підтверджували факт повного чи часткового виконання ним своїх зобов’язань по договору.

В силу частини 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.

Доводи ОСОБА_2 в апеляційній скарзі про те, що позивачем не доведений належними та допустимим доказами розмір заборгованості відповідача, а наданий до позовної заяви розрахунок заборгованості таким не являється, колегія суддів вважає такими, що підлягають відхиленню, як безпідставні, оскільки, зазначене спростовується матеріалами справи.

Приведений позивачем розрахунок заборгованості по кредитному договору відповідає саме наявним фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав вважати його неналежним не вбачається, жодних спростувань його правомірності не приведено.

Доводи ОСОБА_2 в апеляційній скарзі про те, що він не отримав кредитні кошти за кредитним договором та відповідно відповідач не надав суду доказів на підтвердження цього, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки наведене спростовується матеріалами справи.

Відповідно до частини 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Кредитний договір є укладеним з моменту досягнення його сторонами у письмовій формі згоди з усіх істотних умов договору.

Таким чином, укладаючи кредитний договір, сторони за власним волевиявленням досягли істотних умов по ньому і власноручно його підписали, чим взяли на себе зобов’язання виконувати його належним чином.

Позичальник також виконав умови договору в частині отримання кредитних коштів та діями направленими на часткове погашення кредиту, що підтверджується розрахунком заборгованості.

Отже, сторони у письмовій формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до частини 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

В силу частини 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Спірний кредитний договір повністю відповідає вимогам частини 2 статті 208, частин 1, 2 статті 207 ЦК України, якими встановлено вимоги для письмової форми правочину.

Згідно пункту 1 статті 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види зв’язності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з п.1.2.1. Положення бухгалтерський (фінансовий) облік забезпечує своєчасне й повне відображення всіх операцій банку та надання користувачам інформації про стан активів і зобов’язань, власний капітал, результати фінансової діяльності та їх зміни. На основі даних фінансового обліку складається фінансова звітність.

Пунктом 5.1. Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженою Постановою Національного банку України від 18.06.2003 року № 254 визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку.

Виписки з особових рахунків клієнтів, що є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Тобто виписка по рахунку, є доказом на підтвердження позовних вимог банку.

Таким чином, колегією встановлено, що ПАТ “Укрсоцбанк” свої зобов’язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, на підтвердження цього є розрахунок заборгованості.

Наведені в апеляційній скарзі інші доводи не спростовують висновків місцевого суду, зводяться до переоцінки доказів і незгоди із висновками суду щодо обставин справи.

Відповідно до частини 1 статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що з’ясувавши в достатньо повному об’ємі права та обов’язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, суд першої інстанції ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

Згідно з статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене та конкретні обставини справи, судове рішення відповідає вимогам норм матеріального і процесуального права і тому, колегія апеляційного суду вважає, що правових підстав для його скасування немає, а тому доводи апеляційної скарги підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Судові витрати понесені сторонами в зв’язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення.

Керуючись ст. 147, п.3 розділом XII Прикінцевих та Перехідних положень Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, ст.ст. 259,268,374,375,381,382,383,384 ЦПК України, колегія суддів, –

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2– залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 28 листопада 2017 року– залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 24 квітня 2018 року.

Головуючий О.В. Свистунова

Судді: І.А. Єлізаренко

ОСОБА_4