Рішення № 73639278, 28.02.2018, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/2501/17

№ провадження 2/208/394/18

РІШЕННЯ

Іменем України

28 лютого 2018 р. м. Кам'янське

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі: Головуючого судді Похвалітої С.М., за участю секретаря судового засідання Шешуревої Я.І., представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 кооперативу №8 «Мир», ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Перша кам’янська державна нотаріальна контора про визнання право власності в порядку спадкування за заповітом, –

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 кооперативу №8 «Мир», ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Перша кам’янська державна нотаріальна контора, про визнання право власності в порядку спадкування за заповітом.

У своєму позові позивач, з урахуванням уточнень до позову, просить суд визнати право власності на квартиру № 32, що розташована в будинку №39 по вул. Звенигородська в м. Кам’янське Дніпропетровської області за ОСОБА_5 на час його смерті 27 лютого 2005 року; встановити факт прийняття ОСОБА_6 спадщини після смерті ОСОБА_5, померлого 27 лютого 2005року, а саме: квартири №32 житлового будинку №39 по вул. Звенигородська у м. Кам'янське Дніпропетровської області; визнати право власності за позивачем в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6, померлої 06 лютого 2014 року, на квартиру №32, що розташована в будинку №39 по вул. Звенигородська в м. Кам’янське Дніпропетровської області.

В обґрунтуванні позову позивач зазначив, що 06 лютого 2014 року померла його бабуся ОСОБА_6. Після її смерті залишилось спадкове майно, яке складається з квартири №32 що розташована в будинку №39 по вул. Звенигородська в м. Кам’янське Дніпропетровської області. 28 березня 2013 року ОСОБА_6 склала заповіт, за яким заповіла йому усе своє майно, що їй буде належати на день її смерті де б воно не знаходилось та з чого не складалось, а також все те, на яке вона за законом буде мати право. Даний заповіт був посвідчений приватним нотаріусом Дніпродзержинського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстровано в Спадковому реєстрі за № 54311123, номер в реєстрі нотаріальних дій №314, про що 28.03.2013р. було надано витяг за № 33609460. Зазначену квартиру ОСОБА_6 успадкувала за законом після смерті свого чоловіка ОСОБА_5, який помер 27 лютого 2005 року про що в Книзі реєстрації смертей 02 березня 2005 року зроблено відповідний запис за №291, місце реєстрації відділ реєстрації актів цивільного стану Заводського районного управління юстиції м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області. Факт знаходження ОСОБА_6 та ОСОБА_5, в шлюбі на момент смерті останнього підтверджується Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб №00017537815 від 13.01.2017р. Заводського районного у м. Дніпродзержинську відділу РАЦС ГТУЮ у Дніпропетровській області. Державним нотаріусом йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на квартиру, у зв’язку з відсутністю правовстановлюючих документів.

Так, ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 11 грудня 2017 року з Першої кам’янської державної нотаріальної контори витребувані документи спадкової справи після смерті ОСОБА_5 ОСОБА_8 та ОСОБА_5.

Ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 12 лютого 2018 року до участі у справі в якості відповідача залучено ОСОБА_4, яка надала до адреси суду заяву, у якій позовні вимоги позивача визнає в повному обсязі.

В судове засідання представник позивача ОСОБА_2 – ОСОБА_1 не з’явився, надав клопотання про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 кооперативу №8 «Мир» в судове засідання не з’явився, надав відзив про розгляд справи за відсутністю відповідача, проти задоволення позовних вимог не заперечує.

Відповідачка ОСОБА_4 в судове засідання не з’явилась, надала відзив про розгляд справи за її відсутністю, позовні вимоги визнає.

В судове засідання представник третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору Першої дніпродзержинської державної нотаріальної контора, не з’явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутністю.

Суд, вивчивши матеріали цивільної справи, дослідивши надані суду докази, вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до Довідки № 70 наданої ОСОБА_3 кооперативом «Мир» від 10 серпня 1993 року, яка видана ОСОБА_5, останній є власником квартири №32, яка розташована в житловому будинку №39 по вул. Бойко у (м. Дніпродзержинську) м.Кам’янське Дніпропетровської області та виплатив за неї свій пайовий внесок у розмірі 3632 руб. (а.с.16).

Згідно Свідоцтва про смерть, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Заводського районного управління юстиції м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, актовий запис № 291, 27.02.2005р. ОСОБА_5 помер (а.с.7).

Згідно до Довідки № 5 наданої ОСОБА_3 кооперативом «Мир» від 06 серпня 2014 року, яка видана ОСОБА_9, вбачається, що вона є власником квартири №32, яка розташована в житловому будинку №39 по вул. Бойко у (м. Дніпродзержинську) м. Кам’янське Дніпропетровської області та виплатила за неї свій пайовий внесок у розмірі 3631 рубль та 60 коп. (а.с.17).

Згідно Свідоцтва про смерть, виданого Заводським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпродзержинського міського управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 194, 06.02.2014р. ОСОБА_6 померла (а.с.8).

Відповідно до витягу № 00017537815 з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвищ від 13 січня 2017 року, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, уклали шлюб 26 травня 1963 року, актовий запис №420.

Як вбачається із заповіту від 28 березня 2013 року, який був посвідчений приватним нотаріусом Дніпродзержинського нотаріального округу ОСОБА_7, ОСОБА_6 на випадок її смерті належну їй квартиру №32, яка розташована в житловому будинку №39 по вул. Бойко у (м. Дніпродзержинську) м.Кам’янське Дніпропетровської області, заповідає ОСОБА_2.

Як вбачається з постанови про відмову у вчинені нотаріальних дій від 09 грудня 2016 року позивачу ОСОБА_2 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, яка залишилась після смерті бабусі – ОСОБА_6, у зв’язку з відсутністю правовстановлюючих документів, окрім цього як вбачається з матеріалів справи інші спадкоємці після смерті ОСОБА_6 відсутні.

Положеннями ст. 15 Закону України «Про власність» від 1991 року, який діяв до вступу в законну силу Цивільного кодексу України від 2003 року, передбачалось, що член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно.

Згідно ст.384 ЦК України будинок, споруджений або придбаний житлово-будівельним (житловим) кооперативом, є його власністю. Член житлово-будівельного (житлового) кооперативу має право володіння і користування, а за згодою кооперативу - і розпоряджання квартирою, яку він займає в будинку кооперативу, якщо він не викупив її. У разі викупу квартири член житлово-будівельного (житлового) кооперативу стає її власником.

Як роз'яснено в пп. «б» п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» від 22.12.1995р. № 20 (зі змінами), при повному внесенні пайових внесків за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані члену житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, у особи, яка має право на частку в пайових внесках, виникає право власності на відповідну частку квартири, дачі, гаража чи іншої будівлі.

Таким чином, враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що померлі згідно ст. 15 Закону України «Про власність» ОСОБА_5 та ОСОБА_6 набули право власності на квартиру №32, яка розташована в житловому будинку №39 по вул. Бойко у (м. Дніпродзержинську) м.Кам’янське Дніпропетровської області, а тому вимоги позивача про визнання права власності на квартиру № 32, що розташована в будинку №39 по вул. Звенигородська в м. Кам’янське Дніпропетровської області за ОСОБА_5 на час його смерті 27 лютого 2005 року та встановлення факту прийняття ОСОБА_6 спадщини після смерті ОСОБА_5, померлого 27 лютого 2005року, тобто квартири №32 житлового будинку №39 по вул. Звенигородська у м. Кам'янське Дніпропетровської області підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування згідно ст. 1217 ЦК України здійснюється за заповітом або законом.

Згідно до ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ст. 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Так, у зв’язку з неоформленням ОСОБА_5 та ОСОБА_6 права власності на квартиру №32, що розташована в будинку №39 по вул. Звенигородська в м. Кам’янське Дніпропетровської області, позивач позбавлений можливості отримати спадщину на вказане майно, враховуючи, що він є єдиним спадкоємцем за заповітом, а тому вимоги позивача про визнання за ним права власності в порядку спадкування за заповітом також підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 384, 1216, 1261, 1268, 1297 ЦК України, ст. ст. 7, 19, 175, 268, 272, 273, 274, 284, 288, 289, 354, 355 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 кооперативу №8 «Мир», ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Перша кам’янська державна нотаріальна контора про визнання право власності в порядку спадкування за законом, задовольнити частково.

Визнати право власності на квартиру № 32, що розташована в будинку №39 по вул. Звенигородська в м. Кам’янське Дніпропетровської області за ОСОБА_5 на час його смерті 27 лютого 2005 року.

Встановити факт прийняття ОСОБА_6 спадщини після смерті ОСОБА_5, померлого 27 лютого 2005року, а саме: квартири №32 житлового будинку №39 по вул. Звенигородська у м. Кам'янське Дніпропетровської області.

Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, (ідентифікаційний номер – НОМЕР_1, адреса: Дніпропетровська область, м. Кам’янське, вул. Звенигородська, 39-32) право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6, померлої 06 лютого 2014 року, на квартиру №32, що розташована в будинку №39 по вул. Звенигородська в м. Кам’янське Дніпропетровської області, житловою площею 28,5 кв.м., загальною площею 42,5 кв.м.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.

У відповідності до п.п. 15.5 ч.1 Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя Похваліта С. М.