Постанова № 73639241, 26.04.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/309/2018(м)

263/2754/18

Категорія 69 Головуючий у 1-й інстанції Скрипниченко Т.І.

Суддя-доповідач Мальцева Є.Є.

П О С Т А Н О В А

І м е н е м У к р а ї н и

26 квітня 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого судді - Мальцевої Є.Є.,

суддів - Мироненко І.П., Баркова В.М.,

секретар - Брежнєв Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі матеріали справи за заявою ОСОБА_2, в інтересах якого діє ОСОБА_3, заінтересована особа - Маріупольська міська рада, про встановлення факту, що має юридичне значення, за апеляційною скаргою представника заявника - ОСОБА_3 на ухвалу судді Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 16 березня 2018 року про відмову у відкритті провадження,

ВСТАНОВИЛА :

12 березня 2018 року ОСОБА_2, в інтересах якого діє ОСОБА_3 на підставі довіреності, звернувся до Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення - просив суд встановити для оформлення спадщини після смерті ОСОБА_4 факт того, що зазначеним в заповіті від 18.05.2015 року ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, є заявник ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Ухвалою судді Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 16 березня 2018 року відмовлено у відкритті провадження за заявою ОСОБА_2, заінтересована особа - Маріупольська міська рада, про встановлення факту, що має юридичне значення.

Не погоджуючись з ухвалою, представник ОСОБА_3, діючи в інтересах ОСОБА_2 на підставі довіреності, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України апеляційний суд розглянув справу у відсутності представника заявника ОСОБА_3, яка надала суду заяву про розгляд справи без її участі, та без участі представника заінтересованої особи, повідомленого про час та місце розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Зі справи вбачається, що заявник ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, мотивуючи заяву тим, що ОСОБА_4 склав заповіт на ім'я ОСОБА_5, маючи на увазі ОСОБА_2, тобто, в прізвищі особи, на користь якої складено заповіт, є помилка, що позбавляє заявника можливості отримати свідоцтво на спадщину. Вказував, що заповідач мав на меті складання заповіту саме на його користь, тому просив суд встановити, що зазначеним в заповіті ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, є ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Згідно з положеннями статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Частиною 2 цієї ж норми передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно з п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України суд відмовляє у відкритті провадження по справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд посилався також на положення п.12 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» №5 від 31.03.1995 року, яким роз'яснено, що при розгляді справи про встановлення відповідно до п.6 ст.273 ЦПК факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. Судами також не встановлюється тотожність особи.

Згідно з положеннями п. 4 ч.3 статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні.

Статтею 318 ЦПК визначено, у заяві про встановлення факту, що має юридичне значення, повинно бути зазначено: 1) який факт заявник просить встановити та з якою метою; 2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; 3) докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.

Як вбачається з матеріалів заяви ОСОБА_2, вона в цілому відповідає вимогам даної норми, оскільки зі змісту заяви вбачається, яка мета у заявника, і що фактично він просить встановити належність заповіту.

Пунктом 3 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» №5 від 31.03.1995 року роз'яснено, що вирішуючи питання про прийняття заяв про встановлення фактів, що мають юридичне значення, судам необхідно враховувати, що ці заяви повинні відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, встановленим ст.137 ЦПК, так і вимогам щодо її змісту, передбаченим ст.274 ЦПК. Якщо в заяві не зазначено, який конкретно факт просить встановити заявник, з яких причин неможливо одержати або відновити документ, що посвідчує даний факт, якими доказами цей факт підтверджується або до заяви не приєднано довідки про неможливість одержання чи відновлення необхідних документів, суддя відповідно до ст.139 ЦПК постановляє ухвалу про залишення заяви без руху і надає заявникові строк для виправлення недоліків.

Згідно з ч.2 статті 185 ЦПК України, що є чинним на час розгляду цієї справи, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

А частиною 2 статті 5 ЦПК України передбачено, що у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Отже, з урахуванням вищенаведених положень закону, якщо суддя вважав, що спосіб захисту, обраний заявником, не відповідає фактичним вимогам, він мав право надати заявнику можливість для усунення недоліків з метою роз'яснення заявнику наслідків неправильного формулювання факту, який він просить встановити.

Тому висновок суду першої інстанції про те, що заявлені ОСОБА_2 вимоги про встановлення факту, що має юридичне значення, стосуються встановлення тотожності особи, і тому йому необхідно відмовити у відкритті провадження за даною заявою, є передчасним й суперечить положенням процесуального закону.

Відповідно вимог ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду - скасуванню, з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-382 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, яка діє в інтересах ОСОБА_2 - задовольнити.

Ухвалу судді Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 16 березня 2018 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складений 26 квітня 2018 року.

Судді

Мальцева Є.Є.

Мироненко І.П.

Барков В.М.